Ухвала

від 18.09.2020 по справі 826/14553/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14553/15

УХВАЛА

18 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Оксененка О.М., суддів Лічевецького І.О. та Мельничука В.П., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Приватного підприємства Нардін про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ГУ ПФ України в м. Києві про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, заявником подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву ГУ ПФ України в м. Києві задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків десять днів з моменту отримання зазначеної ухвали.

Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції скаржником отримано 22.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень, яке міститься в матеріалах справи.

На виконання вимог ухвали від апелянта до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про звільнення його від сплати судового збору, при цьому не наводячи ніяких належних обґрунтувань та не зазначаючи жодних поважних підстав для такого звільнення.

Розглянувши вищевказане клопотання, колегія суддів вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України Про судовий збір (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв`язку із цим обставини, пов`язані небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, зупинення операцій по рахунках, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення від такої сплати.

Згідно з пунктом 11 Рекомендацій щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, що прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи, прийняття до судочинства не повинно обумовлюватися сплатою стороною державі будь-якої грошової суми, розміри якої нерозумні стосовно до даної справи; у тій мірі, в якій судові витрати є явною перешкодою для доступу до правосуддя, їх слід, по можливості, скоротити або анулювати.

Водночас, практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.

Тобто, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Тому, з урахуванням недоведеності апелянта та не надання належних і відповідних доказів фінансової неспроможності сплатити судовий збір, суд прийшов до висновку про неможливість задоволення поданого клопотання скаржника стосовно звільнення від сплати судового збору, через його необґрунтованість.

Так, пунктом 1 частиною 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи зазначені вимоги норм процесуального права та той факт, що станом на момент постановлення даної ухвали, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві не усунуто недоліки апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року, яку залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року, зазначена апеляційна скарга підлягає поверненню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 169, 296, 298, 321, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про звільнення від сплати судового збору, відмовити .

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 січня 2020 року про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва до Приватного підприємства Нардін про стягнення заборгованості, повернути апелянту .

Направити копію ухвали про повернення апеляційної скарги учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Направити апелянту копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Копію апеляційної скарги залишити в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтею 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук