Постанова

від 17.09.2020 по справі 640/8498/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8498/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Арсірій Р.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2019 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛД ГРУП до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю ВЛД ГРУП (далі - позивач, ТОВ ВЛД ГРУП ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.01.2019 №№ 00000611402, 00000621402.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з контрагентами у періоді, який перевірявся не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з контрагентами. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЛД ГРУП задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2019 №№ 00000611402, 00000621402, прийняті Головним управлінням ДФС у м.Києві.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагку на те, що при поданні апеляційної скарги з апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Головне управління ДФС у м. Києві замінити на Головне управління ДПС у м. Києві.

Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Надаючи правову оцінку клопотанню Головного управління ДПС у м. Києві про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою КМУ від 18.12.2018 року №1200 утворено ДПС України та ДМС України, реорганізувавши ДІС шляхом поділу.

Пунктом 2 зазначеної постанови визначено, що ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах.

Постановою КМ України Про утворення територіальних органів Державної податкової служби від 19.06.2019 року за № 537 постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема: ГУ ДФС у м.Києві приєднати до ГУ ДПС у м. Києві.

Розпорядженням КМУ від 21.08.2019 року №682-р оголошено про початок роботи ДПС України.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.

Тобто, починаючи з 21 серпня 2019 року у Головного управління ДПС у м. Києві виникли підстави для звернення до суду з клопотанням про здійснення заміни відповідача у справі у зв`язку з припиненням здійснення повноважень Головного управлінням ДФС у м. Києві.

Відтак, Головним управлінням ДПС у м. Києві підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ВЛД ГРУП податкового законодавства за період з 02.02.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 02.02.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 02.02.2016 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт перевірки від 26.12.2018 №858/26-15-14-02-03/40246285.

За результатами перевірки встановлено, зокрема, порушення ТОВ ВЛД ГРУП вимог:

п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 477 025 грн.;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 199.1, п. 199.2, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 ст. 200. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 641 138 гривень.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки, відповідно пункту 86.7 статті 87 Податкового кодексу України, 02.01.2019 позивачем подано відповідачу заперечення № 02-01/2019 (вх. Від 03.01.2019 № 932/10) до акту планової документальної перевірки від 26.12.2018 № 858/26-15-14-02-03/40246285.

За результатами розгляду заперечень, 15.01.2019 відповідачем надано відповідь № 5735/10/26-15-14-02-03, якою висновки акта від 26.12.2018 № 858/26-15-14-02-03/40246285 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ВЛД ГРУП код 40246285, податкового законодавства за період з 02.02.2016 по 30.09.2018, валютного - за період з 02.02.2016 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 02.02.2016 по 30.09.2018 залишено без змін, а заперечення без задоволення.

18.01.2019 на підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№ 00000621402, яким ТОВ ВЛД ГРУП , за порушення п.44.1 ст.44, п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198, п.199.1, п.199.2, п.199.4 ст.199, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 2 051 423 грн, у тому числі за основним платежем - 1 641 138 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 410 285 грн;

№00000611402, яким ТОВ ВЛД ГРУП , за порушення п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 846 281 грн, у тому числі за основним платежем - 1 477 025 грн та за штрафною (фінансовою) санкцією - 369 256 грн.

На думку перевіряючих вищевказані порушення зумовлені неможливістю підтвердження реальності здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ ВЛД ГРУП із ТОВ Будівельна компанія Сармат Груп , ТОВ Будівельна компанія Дельта Союз , ТОВ Буд Груп Технолоджи , оскільки перевіркою встановлено ознаки фіктивності вказаних вище контрагентів позивача.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби, в порядку ст.56.18 Податкового кодексу України.

За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 01.04.2019 № 15057/6/99-99-11-04-01-25, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 18.01.2019 №№ 00000611402, 00000621402, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

З дослідженого змісту акту перевірки від 26.12.2018 № 858/26-15-14-02-03/40246285 вбачається, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок відповідача про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача, зокрема, з його контрагентами: 1) ТОВ БК Сармат Груп , 2) ТОВ БК Дельта Союз , 3) ТОВ Буд Груп Технолоджи , за перевіряємий період, у зв`язку з чим зроблено висновок про заниження позивачем прибутку на суму 1 846 281 грн. та податку на додану вартість у загальній сумі 2 051 423 грн.

Щодо взаємовідносин з ТОВ БК Сармат Груп , колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ ВЛД ГРУП (в особі (в особі директора ОСОБА_1) укладено договір субпідряду № 28-12/2017-8 від 28.12.2017 (будівельно-монтажні роботи на приєднання до мереж водопостачання та каналізування ПАТ КИЇВВОДОКАНАЛ на об`єкті: Будівництво житлового комплексу з соціальною інфраструктурою і паркінгом та благоустроєм прилеглої території для загального користування населення (коригування проекту) по вул. Генерала Жмаченко, 28 у м.Києві . Перша черга будівництва. Житловий будинок №1).

На виконання умов договору ТОВ БК САРМАТ ГРУП надано ТОВ ВЛД ГРУП акти виконаних робіт та зареєстровано податкові накладні на загальну суму 2 802 092,4 грн, у тому числі 467 015,4 грн ПДВ.

Розрахунки між суб`єктами господарювання проводились у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ БК САРМАТ ГРУП .

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображено наступним чином: Д-т 231 -К-т 631 - відображено придбання послуг, Д-т 6442 - К-т 631 - відображено податковий кредит з ПДВ, Д-т 631- К-т 311 - відображено здійснені розрахунки за надані послуги. Д-т 903 -К-т 231 - відображено в собівартості послуг.

У ході перевірки встановлено наступну інформацію щодо ТОВ БК САРМАТ ГРУП : основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель; свідоцтво платника ПДВ анульовано 28.09.2018 (причина анулювання - відсутність поставок та ненадання декларацій); директор - ОСОБА_1 ; остання декларація з податку на додану вартість подана за лютий 2018 року; декларація з податку на прибуток підприємств з моменту реєстрації не подавалась.

В акті перевірки зазначено, що згідно з ТОВ БК САРМАТ ГРУП внесено до підсистеми фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у подальшою передачею (оформленням) у володіння чи померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження; дата встановлення ознаки - 28.08.2017; отримано пояснення керівника ( ОСОБА_2 ) щодо непричетності до реєстрації та діяльності підприємства.

Відповідно до наданих первинних документів, а саме: актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та підсумкових відомостей ресурсів, під час перевірки здійснено аналіз часу, який було витрачено на виконання вказаних робіт та встановлено неможливість виконання власними та залученими силами такого обсягу робіт.

Щодо взаємовідносин з ТОВ БК Дельта Союз , колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ ВЛД ГРУП (в особі директора Приймака О.В.) та ТОВ БК Дельта Союз (в особі директора Щамбура В.О.) на підставі договорів підряду від 19.01.2017 № 19-8/2017 (монтаж систем господарчо-питного водопроводу та систем господарчо-побутової каналізації на об`єкті: Житловий будинок провулку Лабораторному, 7 у Печерському районі м.Києва ), від 27.12.2016 №27-5/2016 (монтаж систем господарчо-питного водопроводу та систем господарчо-побутової каналізації на об`єкті: Будівництво житлового, офісно-торгівельного комплексу з вбудованим закладом по роботі з дітьми на вул. Анрі Барбюса, 28-а в Печерському районі м. Києва), від 27.12.2016 №27-9/2016 (роботи з будівництва зовнішніх позамайданчикових мереж водопроводу та зовнішні мережі водопостачання та каналізації до житлових будинків з вбудовано-прибудованим нежитловими приміщеннями та дитячого дошкільного закладу по вул. Обухівська, 135А у Святошинському районі м. Києва. (2-а черга)).

На виконання умов договорів ТОВ БК Дельта Союз надано ТОВ ВЛД ГРУП акти виконаних робіт та зареєстровано податкові накладні на загальну суму 5 844 742,03 грн., у тому числі 974 123,67 грн. ПДВ.

Розрахунки між суб`єктами господарювання проводились у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ БК Дельта Союз , дебіторська/ кредиторська заборгованість відсутня.

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображено наступним чином: Д-т 231 -К-т 631 - відображено придбання послуг; Д-т 6442 - К-т 631 - відображено податковий кредит з ПДВ; Д-т 631- К-т 311 - відображено здійснені розрахунки за надані послуги; Д-т 903 -К-т 231 - відображено в собівартості послуг.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих первинних документів, а саме: актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та підсумкових відомостей ресурсів, під час перевірки здійснено аналіз часу, який було витрачено на виконання вказаних робіт, та встановлено неможливість виконання власними та залученими силами такого обсягу робіт.

У листі про надання інформації, отриманому від ГУ ДФС у м. Києві №2829/8/26-15-10-12 від 20.02.2019 (вхідний №4132/7 від 25.02.2019), зазначено, що по ланцюгу постачання встановлено, що ТОВ БК Дельта Союз (кількість співробітників відповідно до звіту 1 ДФ за І кв. 2017 року - 7 осіб) придбавало зазначені будівельні послуги у ТОВ Компанія Глоріос (кількість співробітників не встановлено, звіт 1 ДФ за І кв. 2017 року не подано, повідомлення про прийняття працівників відсутні), в свою чергу ТОВ Компанія Глоріос придбавало зазначені будівельні послуги у ТОВ Тайвел Трейд (кількість співробітників не встановлено, звіт 1 ДФ за І кв. 2017 року не подано, повідомлення про прийняття працівників відсутні), яке придбавало товари з наступною номенклатурою: плати, шарфи, лампи та інше.

Також, в акті перевірки зазначено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень ТОВ БК Дельта Союз є фігурантом кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018000000001580 від 25.06.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205-ККУкраїни.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Буд Груп Технолоджи , колегія суддів зазначає наступне.

Між ТОВ ВЛД ГРУП (в особі директора Приймака О.В.) та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ (в особі директора Пустовгар В.В.) укладено договір субпідряду №1010/2017-7 від 10.10.2017 (виконання будівельних робіт по об`єкту Реконструкція з добудовою середньої загальноосвітньої школи №22 на Відрадному проспекті, 36-В у Солом`янському районі ).

На виконання умов договорів ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ надано ТОВ ВЛД ГРУП акти виконаних робіт та зареєстровано податкові накладні на загальну суму 1 200 000 грн, у тому числі 200 000 грн. ПДВ.

Розрахунки між суб`єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

В бухгалтерському обліку вищенаведені операції відображено наступним чином: Д-т 231 -К-т 631 - відображено придбання послуг; Д-т 6442 - К-т 631 - відображено податковий кредит з ПДВ; Д-т 631- К-т 311 - відображено здійснені розрахунки за надані послуги; Д-т 903 -К-т 231 - відображено в собівартості послуг.

У ході перевірки встановлено наступну інформацію щодо ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ : основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля; остання декларація з податку на додану вартість подана за березень 2018 року; остання декларація з податку на прибуток підприємств подана за 2017 рік.

В акті перевірки зазначено, що згідно з даними АІС Податковий блок ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ внесено до підсистеми СФП , а саме: встановлена ознака фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників; дата встановлення ознаки - 14.07.2018; ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) в ході допиту повідомила про непричетність до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності даного платника податків.

Зважаючи на викладені вище обставини, перевіркою зроблено висновок, що договори підряду, укладені між ТОВ ВЛД ГРУП та ТОВ БК САРМАТ ГРУП , ТОВ БК Дельта Союз , ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ ВЛД ГРУП на порушення: п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 6 П(с)БО 16 Витрати , п. З Розділу III НП(с)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності завищено показники рядку 2050 Фінансового звіту Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 8 205 695 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ БК САРМАТ ГРУП , ТОВ БК Дельта Союз , ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ на загальну суму 1 641 138 гривень.

За висновками акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.01.2019 №00000611402 про донарахування податку на прибуток у розмірі 1477025 грн. та застосування 369 256 грн. штрафних санкцій, №00000621402 про донарахування податку на додану вартість в сумі 1 641 138 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 410 285 гривень.

Згідно пп. 4.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За п. 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Колегія суддів зазначає, що надані підприємством копії первинних документів по господарським операціям зі своїми контрагентами у перевіряємий період за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 № 168/704, спричиняли втрату зазначеними документами юридичного статусу первинних документів, судом не виявлено та актом перевірки не встановлено, правочини укладені між позивачем та його контрагентами виконано кожною стороною цих договорів, що підтверджується первинними документами.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Отже, дані договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України. Суд також зазначає, що згідно ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагентів позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання послуг (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

На час складання і видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючому органі, мали статус платників податків, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу на практику Верховного Суду. Зокрема, Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2018 року по справі № 805/10886/13-а (провадження № К/9901/1424/18) зазначає, що за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не класти власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання послуг та прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентами є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового, що також підтверджено відповідачем під час проведення перевірки платника податків.

Підставою для висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій платника податків з зазначеними вище контрагентами слугувала наявність отриманої податкової інформації та протоколів допиту свідків.

Щодо наявності протоколу допиту ОСОБА_3 та ухвали Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/35415/18, якою слідчий суддя Осаулов А.А. ухвалив, задовольнити клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого відділу розслідування особливо важливих кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС у м. Кисні старшого лейтенанта податкової міліції Перепелині Андрія Сергійовича, внесене по кримінальному провадженню за №42018000000001580 від 25.06.2018, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 28. ч. 2 ст. 205 КК України, про тимчасовий доступ до документів з можливістю вилучення їх оригіналів, які перебувають у володінні Тернопільської міської ради (46001. м. Тернопіль, вул. Листопадова. 5) (відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (46001. м. Тернопіль, вул. Шевченка. 1), які стосуються реєстрації ТОВ АРЕНА-ГРУП (ЄДРПОУ 40387297) та ТОВ РЕЛІЗ ГРУП (ЄДРПОУ 40186614), як критеріїв оцінки реальності господарських операцій платника податків по взаємовідносинам з ТОВ Будівельна компанія Дельта Союз та ТОВ БУД ГРУП ТЕХНОЛОДЖИ , колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України).

Згідно ч.1 та 2 статті 23 КПК, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Жодного вироку суду стосовно контрагентів позивача, який набрав законної сили, представником відповідача до суду не надано.

Окрім зазначеного, звертає увагу на те, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість факт виконання зобов`язань з боку позивача та його зазначених вище контрагентів за укладеними договорами, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, доказів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними контролюючим органом всупереч вимог КАС України надано не було.

Також, колегія суддів не не приймає до уваги посилання контролюючого органу на податкову інформацію, надану іншими контролюючими органами, як критерій оцінки реальності господарських операцій платника податків з ТОВ БК Дельта Союз оскільки позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом/контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом/контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отримана від інших податкових органів податкова інформація, не відповідає критерію юридичної значимості, не створює для платника податків жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує для нього будь-яких обов`язків. Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Судження контролюючого органу про нікчемність угод є висновком тільки контролюючого органу.

Вказане повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 08.08.2018 по справі №820/4428/17 (адміністративне провадження №К/9901/51373/18), від 06.11.2018 по справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

Також не приймає до уваги пояснення ОСОБА_2 , який стверджує що непричетний до реєстрації та діяльності підприємства ТОВ БК САРМАТ ГРУП , оскільки перевіряючі не звернули увагу, що підписантом вищезгаданого договору є ОСОБА_1 .

Більш того, зазначені правочини підтверджені нотаріально завіреною заявою ОСОБА_1 , якою остання підтверджує, що з грудня 2017 року по лютий 2018 року є учасником та директором ТОВ БК САРМАТ ГРУП , згідно договору субпідряду №28-12/2017-8 від 28.12.2017р. Товариство виконувало будівельно-монтажні роботи на приєднання до мереж водопостачання та каналізування за адресою вул. Генерала Жмаченка, 28 у м.Києві для ТОВ ВЛД ГРУП .

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 21 вересня 2020 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

М.І. Кобаль