Рішення

від 21.09.2020 по справі 226/1536/20

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 226/1536/20

Справа № 226/1536/20

Провадження № 2/226/566/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року м.Мирноград

Димитровський міський суд Донецьої області у складі:

головуючої - судді Редько Ж.Є.,

при секретарі Попенко І.І.,

представника позивача Мамонова А.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного підприємства Мирноградвугілля , третя особа: Мирноградське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відповідача Державного підприємства Мирноградвугілля (далі за текстом ДП Мирноградвугілля ) про відшкодування моральної шкоди завданої смертю, яка пов`язана з виробництвом, в обґрунтування якого вказали, що з 14.02.1990 до ІНФОРМАЦІЯ_4 їх батько ОСОБА_4 працював на ВП Шахта імені О.Г.Стаханова ДП Красноармійськвугілля , правонаступником якого є ДП Мирноградвугілля . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , працюючи електрослюсарем підземним 4 розряду, під час виконання своїх трудових обов`язків в шахті впав у стовбур, внаслідок чого отримав травму черепа, яка спричинила смерть, про що були складені акти форми Н-5 та Н-1 № 41 від 20.09.2004, з яких вбачається, що смерть потерпілого настала з вини підприємства. Позивачі зазначають, що у результаті загибелі їх батька їм було завдано моральну шкоду, яка полягає в їх душевних стражданнях від отриманої звістки про таку трагічну подію та під час поховання загиблого. Зі смертю батька змінився звичайний спосіб та образ їх життя, оскільки доросле життя у них тільки починалось і їм, як ніколи була потрібна турбота та допомога батька, смерть якого стала безповоротною втратою і викликає стрес. Протягом тривалого часу вони знаходилися та знаходяться у стані відчаю, страху перед майбутнім, вони відчувають психологічний дискомфорт, значне порушення душевної рівноваги, яке виразилося у почуттях постійної тривоги, роздратованості, пригноблювання та порушення сну, вони стали замкнутими, що перешкоджає повноцінному спілкуванню з близькими та родичами, друзями та знайомими. Вони досі відчувають самотність у зв`язку з втратою близької для них людини, до якої вони мали почуття любові та на якого мали велику надію. Відтепер їм потрібні значні додаткові зусилля для організації свого життя. Вказуючи на біль, реабілітаційний час від втрати близької людини, побутові та трудові зміни, які вони змушені були перенести та будуть переносити у подальшому, позивачі просять суд у відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю їх батька, стягнути з відповідача на їх користь по 90000 грн.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до судового засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, наполягаючи на позові, письмово сповістили суд про розгляд справи у їх відсутність.

Представник позивачів Мамонов А.А. , будучи присутнім в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги своїх довірителів у повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідач ДП Мирноградвугілля до судового засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність та надав відзив на позовну заяву, згідно з яким вказав, що оскільки батько позивачів загинув на виробництві ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто у той час, коли були чинними норми, передбачені абз.4 ст.1, пп.є п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.28 та ч.3 ст.34 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , обов`язок відшкодування моральної шкоди покладено на Фонд соціального страхування. Також відповідач вважає, що сума у 90000 грн кожному позивачу не відповідає їх моральним стражданням, оскільки нещасний випадок стався і з вини самого ОСОБА_4 , який не застосував запобіжного поясу при виконанні небезпечних робіт. На момент загибелі ОСОБА_4 відповідачі вже були дорослими здоровими людьми, яким виповнилось 24 і 21 рік. У такому віці вони вже були зобов`язані матеріально забезпечувати батька, створювати належні морально-етичні умови. Документів на підтвердження моральної шкоди позивачами не надано. З приводу відшкодування витрат на правову допомогу, відповідач вважає суму занадто завищеною оскільки адвокат Мамонов А.А. вже надавав правову допомогу з цього приводу матері позивача, тобто додаткових зусиль для підготовки матеріалів до суду адвокату не вимагалось. Тому, відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги позивачів частково, стягнувши на користь позивачів у відшкодування моральної шкоди по 30000 грн на кожного та 500 грн у відшкодування витрати за надання правової допомоги.

Представник третьої особи Мирноградського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області до судового засідання також не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, письмово сповістив суд про розгляд справи у його відсутність та надав відповідь на відзив, згідно з якою зауважив, що саме підприємство відповідальне за моральну шкоду перед позивачами, оскільки відповідно до ст.8 ЗУ Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , в редакції, яка діяла на дату смертельного травмування батька позивачів, обов`язковому страхуванню від нещасного випадку підлягали особи, які працювали на умовах трудового договору. Сини ж ОСОБА_4 не були застрахованими особами та на них не розповсюджувалась дія Закону.

Ухвалою судді від 23.06.2020 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є синами ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с.11, 12).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 14.02.1990 по ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував у трудових відносинах з ВП Шахта Капітальна ДП Мирноградвугілля (станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 - Шахта ім.О.Г.Стаханова ДП Красноармійськвугілля ), працюючи електрослюсарем підземним 4-го розряду, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с.33-37).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 помер, про що свідчить свідоцтво про його смерть (а.с.38).

ОСОБА_4 помер внаслідок нещасного випадку, що стався з ним ІНФОРМАЦІЯ_4 о 11.40 год на робочому місці під час виконання ним трудових обов`язків в шахті ім.О.Г.Стаханова, від отриманих травм через падіння у стовбур чоловік помер. Щодо цієї події складено акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 № 41 від 20.09.2004 та акт спеціального розслідування цього випадку за формою Н-5 від 20.09.2004 (а.с.13-17, 18-29).

Згідно з висновком комісії спеціального розслідування причинами настання нещасного випадку, крім виробничих, а саме: порушення норм інструкції з охорони праці, техніки безпеки, технології виробництва, відсутності належного контролю за виконанням робіт з боку керівного складу підприємства, є порушення правил безпеки самим постраждалим.

Частиною 1 статті 3 Конституції України життя і здоров`я людини визнані в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Ця норма закону кореспондується з нормою, викладеною у ст.13 Закону України Про охорону праці , відповідно до якої роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

За приписами до ст.38 Гірничого Закону України до основник обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої цим підприємством у тому числі фізичній особі.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Тобто, наведеними нормами передбачено право дітей потерпілого на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батько чоловіка, саме від підприємства.

Доводи відповідача про те, що обов`язок відшкодування моральної шкоди в цьому випадку покладено на Фонд соціального страхування згідно з Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , який був чинним на момент смерті потерпілого, суд не приймає до уваги, як такі, що не ґрунтуються на законі, оскільки цим законом не передбачалася виплата дітям потерпілого моральної шкоди в разі його смерті.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 24.10.2012 у справі № 6-123цс12 та від 13.11.2013 у справі № 6-120цс13 у спорах про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю членам сім`ї працівника в результаті отриманого ним на виробництві професійного захворювання, а також про відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника, який загинув унаслідок нещасного випадку на виробництві, відшкодування моральної шкоди членам сім`ї працівника в таких випадках здійснюється відповідно до положень ст.1167, ч.2 ст.1168 ЦК України, а не за нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності .

Суд погоджується з тим, що діями відповідача позивачам, яким у 2004 році виповнилося 21 і 24 роки, спричинені моральні страждання, пов`язані з раптовою і безповоротною втратою близької людини - їх батька, відчуттям самотності і відчаю, зруйнуванням їх сподівань на майбутнє, пов`язаних з потерпілим, як з надійною опорою в їх житті, які є прямим наслідком нещасного випадку, в результаті якого у віці 47 років загинув ОСОБА_4 , працюючи у небезпечних умовах праці на вугільному підприємстві.

Страждання позивачів через втрату батька викликали негативні зміни в їх житті, суттєво вплинули на їх життєвий уклад, який був змінений, оскільки на той час позивач ОСОБА_2 не працював, всі мешкали однією сім`єю з батьком, який був і основним годувальником, і радником у всіх життєвих питаннях. Подолання емоційного стресу, відновлення психологічного стану і організації свого життя вимагало від позивачів докладати значних додаткових зусиль.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує характер, глибину зазнаваних позивачем душевних страждань з приводу втрати найдорожчої їм людини, обставини загибелі потерпілого, безповоротність втрати, тяжкість вимушених змін у їх житті, тривалість негативних наслідків і відсутність ймовірності їх припинення та вважає, що на користь позивачів з відповідача має бути стягнуто по 90000 грн у відшкодування моральної шкоди. Ця сума повністю відповідає засадам розумності і справедливості і не може бути меншою, навіть, з врахуванням встановлення комісією порушення правил безпеки самим постраждалим.

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір має суто умовний вираз.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню.

Витрати на професійну правничу допомогу згідно з ч.3 ст.133 ЦПК України відносяться до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст.137 ЦПК України склад та розмір витрат, пов`язаних із оплатою правничої допомоги, належать до предмета доказування у справі.

Так, п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем ОСОБА_2 20.06.2020 укладено з адвокатом Мамоновим А.А. договір доручення № 504 про представництво та надання правничої допомоги з уточненнями до вказаного договору від 17.07.2020 обом позивачам.

На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано акти приймання-здачі виконаних робіт від 20.06.2020, квитанції до прибуткового касового ордеру № 28 від 22.06.2020, № 31 від 17.07.2020 та № 38 від 31.08.2020, уточнення до попереднього розрахунку суми судових витрат від 17.07.2020, згідно з якими ОСОБА_2 на користь адвоката сплачено 2600 грн за усну консультацію з вивченням документів (200 грн), правовий аналіз правочину (400 грн за 1 год), складання позовної заяви та додатків (500 грн за 1 год), підготовку до розгляду справи (у тому числі складання у разі потреби відповіді на відзив до позову) (500 грн за 1 год) та представництво інтересів позивача в суді у двох судових засіданнях (за одне судове засідання 500 грн).

Беручи до уваги, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є цілком співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, підтверджений відповідними доказами, участь адвоката в судовому засіданні, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню, а заявлена сума витрат є такою, що підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

З урахуванням того, що відповідачі звільнені від сплати судового збору відповідно до ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840 грн 80 коп.

На підставі ст.3 Конституції України, ст.153 КЗпП України, ст.13 Закону України Про охорону праці , ст.ст.1167, 1168 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного підприємства Мирноградвугілля (місцезнаходження: 85320, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, 1, код ЄДРПОУ 32087941), третя особа Мирноградське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області (місцезнаходження: 85323, м.Мирноград Донецької області, вул.Центральна, буд.9а, код ЄДРПОУ 41422269), про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи, задовольнити.

Стягнути з державного підприємства Мирноградвугілля на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, завданої йому смертю батька, 90000 грн 00 коп., та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2600 грн 00 грн, а всього 92600 (дев`яносто дві тисячі шістсот) грн 00 коп.

Стягнути з державного підприємства Мирноградвугілля на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди, завданої йому смертю батька, 90000 (дев`яносто тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства Мирноградвугілля на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2020.

Суддя Ж.Є.Редько