Рішення

від 21.09.2020 по справі 420/3247/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3247/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати накази Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області від 17.03.2020 № 20-к Про рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , від 17.03.2020 № 21-к Про звільнення з посади ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням на підставі заяви від 24.02.2020 згідно з ст. 38 КЗпП України, у зв`язку з переїздом на нове місце проживання; стягнути з відповідача 25 000 грн моральної шкоди; зобов`язати відповідача повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про ухвалене рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.01.2016 його було призначено на посаду головного спеціаліста - бухгалтера Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області відповідно до наказу Служби від 01.11.2016 № 12-к. 13.02.2020 ОСОБА_1 була подана заява на ім`я в.о. начальника служби про надання десяти днів відпустки в рахунок основної щорічної відпустки з 14.02.2020 та матеріальної допомоги. Сімейною непередбачуваною обставиною, що змусила просити про термінове надання відпустки, слугувало потреба ургентного медичного (хірургічного) втручання дружини позивача та необхідність перебування позивача із малолітньою дитиною через це. Після виходу на роботу 24.02.2020 позивачу стало відомо, що наказу про відпустку видано не було, матеріальну допомогу також не виплачено, чим порушено права та інтереси позивача. Протягом періоду 14.02.2020 - 23.02.2020 позивач вважав, що перебуває у відпустці, знаходячись дома з донькою, а пізніше - з донькою та хворою дружиною. Про факт ненадання йому відпустки позивач дізнався 24.02.2020. Водночас наприкінці робочого дня 24.02.2020 позивачем було подано керівництву заяву про звільнення на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з переїздом на нове місце проживання 24.02.2020. Наступного дня, будучи впевненим у своєму звільненні, позивач разом із родиною переїхали до с. Виноградівка Болградського району Одеської області, а трудову книжку позивач мав намір забрати пізніше. Однак всупереч вимогам законодавства позивача звільнено не було, рівно як і не надано вмотивованої відмови в цьому. Втім, 20.03.2020 позивачем засобами поштового зв`язку було отримано повідомлення про застосування до нього дисциплінарного стягнення та два накази Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області від 17.03.2020 № 20-к Про рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , від 17.03.2020 № 21-к Про звільнення з посади ОСОБА_1 . Отримання вказаних наказів для позивача було несподіваним та шокуючим, оскільки він вважав себе звільненим на підставі заяви 24.02.2020. Наказом Служби від 17.03.2020 № 20-к до головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби, у зв`язку із чим, відповідно до наказу Служби від 17.03.2020 № 21-к його звільнено з займаної посади із припиненням державної служби на підставі, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Рішення про накладання дисциплінарного стягнення прийняте на підставі подання за результатами розгляду дисциплінарної справи відносно головного спеціаліста бухгалтера ОСОБА_1 . Однак позивач вважає своє звільнення незаконним, а накази про рішення щодо застосування до нього дисциплінарного стягнення та звільнення такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з тим, що вони є, на думку позивача, незаконними, необґрунтованими, прийнятими з порушенням норм діючого законодавства. Серед підстав для застосування дисциплінарного стягнення зазначено виявлені під час ревізії фінансово-господарської діяльності Служби, яка проводилася за його відсутності і позивач був позбавлений можливості роз`яснити спірні питання чи надати пояснення щодо виявлених порушень. Крім того, з актом ревізії від 27.02.2020 № 08-11/5 позивач ознайомлений не був, тому стосовно викладених в ньому порушень позивач не має змоги надати ґрунтовані пояснення. При цьому, в наказі від 17.03.2020 № 20-к не зазначено, які саме збитки понесла Служба та в чому вони виразилися, які суми збитків, їх зв`язок з діями позивача тощо. Дізнавшись про своє звільнення за порушення присяги державного службовця, позивач відчув тяжкий психологічний шок. Незаконне звільнення також відбило пляму на його кар`єрі, принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Незвільнення позивача на підставі його заяви від 24.02.2020 в термін, зазначений у заяві, призвело до того, що позивач втратив роботу, яку він знайшов за місцем проживання (реєстрації), в результаті чого позивач не має можливості утримувати родину. Зазначена обставина щоденного завдає позивачу значних душевних страждань. При зверненні до Державного центру зайнятості для отримання статусу безробітного та отримання виплат по безробіттю, - позивачу було встановлено мінімальну допомогу замість середнього заробітку, враховуючи підстави звільнення.

Ухвалою судді від 17.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.04.2020 до суду від Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що з 14.02.2020 по 23.02.2020 у робочі дні ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на роботі, при цьому не повідомив причин своєї відсутності. У разі виникнення підстав щодо необхідності догляду за хворою дружиною, мав право подати заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати, що надається в обов`язковому порядку. Разом з тим, ОСОБА_1 не повідомляв керівника Служби про виникнення таких обставин. Такі дані не зазначені у його письмовій заяві від 13.02.2020 та не повідомлялись керівнику Служби. Заява була надана в кінці робочого дня 13.02.2020 через головного спеціаліста сектору документообігу, інформаційно-аналітичного та організаційного забезпечення ОСОБА_2 . Після подання заяви ОСОБА_1 покинув Службу, не дочекавшись результатів її розгляду. Причин своєї відсутності ним не повідомлялось також в день виходу на роботу 24.02.2020. Так, керівником Служби був виданий наказ від 24.02.2020 № 14-к щодо надання пояснень ОСОБА_1 з приводу його відсутності на робочому місці. Разом з тим, ОСОБА_1 відповідні пояснення надати відмовився, про що був складений відповідний акт. В подальшому ОСОБА_1 , в ході здійснення дисциплінарного провадження відносно нього відмовився від надання будь-яких пояснень з приводу обставин, що стали підставами для відкриття дисциплінарного провадження, в тому числі щодо своєї відсутності на роботі в робочі дні в період з 14.02.2020 по 23.02.2020. Таким чином, позивач будь-яким чином не повідомляв про наявність поважних причин щодо надання відпустки та, в подальшому, - відсутності на роботі. Відповідач не погоджується з позивачем з приводу того, що відмова у звільненні ОСОБА_1 на підставі його заяви від 24.04.2020 є порушенням норм чинного законодавства. Так, 24.02.2020 близько 17:10 год. надійшла заява ОСОБА_1 про його бажання звільнитись за власним бажанням, у зв`язку із переїздом на нове місце проживання з 24.02.2020 із наданням копій сторінок свого паспорту громадянина України. Разом з тим, ОСОБА_1 у своїй заяві не зазначив інформацію про те, що його звільнення обумовлено саме фактом неможливістю виконувати роботу з 24.02.2020. Заява не була належним чином аргументована, а саме: не зазначено місце переїзду, що обумовлює неможливість виконувати роботу, дати такого переїзду. Так, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що звільнення було пов`язане із неможливістю його родини сплачувати орендну плату за квартиру в Одесі. Але, слід зазначити, що такої інформації напередодні подання заяви про звільнення та в подальшому керівнику Служби не повідомлялось. До заяви не було додано документів, які підтверджують факт переїзду та відповідного місця переїзду (наприклад, копій договору найму приміщення із закінченням його строків, попередження наймача про звільнення приміщення, квитків тощо). Реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що зазначена у паспорті громадянина України, мала місце 14 вересня 2007 року, тобто більше 12 років тому та до дати подання заяви вона не змінювалась, хоча ОСОБА_1 у цей період змінював місця проживання. У зв`язку із чим, зазначена реєстрація місця проживання не є підтвердженням факту переїзду на адресу, де він зареєстрований. Факт подання заяви мав місце саме в період проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Служби, під час яких вже було виявлено ряд порушень чинного законодавства з боку бухгалтерської служби.

Таким чином, подання заяви про звільнення стало підставою для сумніву з боку керівника Служби щодо поважності причин звільнення з 24.02.2020 та необхідності зажадати додаткових пояснень та даних. Разом з тим, заява ОСОБА_1 про його бажання звільнитись за власним бажанням, у зв`язку із переїздом на нове місце проживання з 24.02.2020 була подана в цей же день о 17:10 год. не безпосередньо своєму керівнику - в.о. начальника Служби ОСОБА_3 , а головному спеціалісту з питань персоналу ОСОБА_4 . Після чого він, в порушення Привал внутрішнього службового розпорядку Служби, без повідомлення свого безпосереднього керівника покинув приміщення служби, навіть не дочекавшись, коли керівник отримує його заяву для розгляду. Крім того, головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_1 листом від 03.03.2020 № 172- 01.1.1/04.1/05.16-20 був проінформований про відкриття відносно нього дисциплінарного провадження та запрошувався на засідання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ для надання пояснень щодо допущених порушень, в тому числі відсутності на робочому місці. Таким чином, з 25.02.2020 ОСОБА_1 був відсутній на роботі без законних на те підстав, при цьому, володіючи інформацією про те, що його заява про звільнення не задоволена, про причини своєї відсутності безпосереднього керівника Служба або інших працівників Служби не повідомляв, а отже вчиняв прогули. У акті про результати фінансово-господарської діяльності Служби від 27.02.2020 № 08-11/5 зазначено, що ревізію проведено з відома в.о. начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області ОСОБА_3 та в присутності головного спеціаліста - бухгалтера Терзі Артема Анатолійовича. При цьому працівники ревізійної групи звертались до нього щодо виявлених з його боку порушень для надання пояснень. Такі звернення ОСОБА_1 отримував під особистий підпис. З одного з питань він навіть надав пояснення. З інших порушень, в тому числі, що мали ознаки корупційних, пояснень надано не було. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 було відомо про проведення ревізії, відомості про порушення, які виявлялись нею, надавалась можливість надати пояснення з їх приводу, що повністю спростовує його повідомлення про ненадання можливості надати пояснення з приводу допущених ним правопорушень. Таким чином, сукупність факторів, що були обумовлені неналежною аргументацією у його заяві про неможливість продовжувати роботу, неповідомлення інформації та ненадання документів, які підтверджують переїзд на нове місце проживання, що не дозволяє продовжувати роботу, прохання звільнення з дати, коли він фактично знаходився на роботі, подача заяви у кінці робочого дня не безпосередньо керівнику, а працівнику служби персоналу, самовільне залишення приміщення Служби до закінчення робочого дня без повідомлення керівника Служби, не дочекавшись навіть отримання останнім заяви, попередня відсутність його на роботі без поважних причин, вже виявлення на той час Південним офісом державної аудиторської служби порушень чинного законодавства у сфері фінансово-господарської діяльності, дало підстави вважати про відсутність поважних причин звільнення та створення штучних умов ОСОБА_1 для уникнення відповідальності. 16.03.2020 дисциплінарна комісія розглянула дисциплінарну справу, встановила наявність у діях головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, за результатами чого було складено подання. Дисциплінарною комісією не встановлено обставин, що пом`якшують дисциплінарну відповідальність. Посилання Позивача у своїй позовній заяві, що ним здійснювались функціональні обов`язки сумлінно повністю спростовуються порушеннями, які встановлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Служби, що мали місце протягом 2017-2019 років, та висновками дисциплінарної комісії. Так, ревізійною групою Південного офісу Держаудитслужби, а в подальшому дисциплінарною комісією було встановлено, що головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_1 , використовуючи свої службові повноваження щодо нарахування заробітної плати, з метою отримання неправомірної вигоди, здійснив собі нарахування та забезпечення виплат надбавки за інтенсивність праці за жовтень, листопад та грудень 2019 року без законних на те підстав, а саме за відсутністю первинних документів - підписаних наказів керівника Служби та інших фактів, які підтверджують реалізацію свого права керівником державної служби на встановлення таких стимулюючих виплат, чим порушив обмеження щодо використання службових повноважень, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 9 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: використання повноважень в особистих (приватних) інтересах та порушив обмеження щодо використання службових повноважень, передбаченого статтею 22 Закону України Про запобігання корупції . Також, встановлено, що головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_1 , використовуючи свої службові повноваження щодо нарахування заробітної плати, з метою одержання неправомірної вигоди іншою особою, в період з січня 2017 року по липень 2019 року здійснював нарахування ОСОБА_5 , яка займала посаду у цей період заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області та виконувала обов`язки начальника, надбавки за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% від посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця без законних для цього підстав (наказу Голови Держлікслужби), а також нарахував надбавку зазначеній особі за травень 2019 року без погодження із Головою Держлікслужби, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 9 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: використання повноважень в неправомірних особистих інтересах інших осіб та порушив обмеження щодо використання службових повноважень, передбаченого статтею 22 Закону України Про запобігання корупції . Внаслідок своїх незаконних дій головним спеціалістом - бухгалтером ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до акту ревізії від 27.02.2020 № 08-11/5 заподіяні матеріальні збитки Службі у сумі 164535,3 грн. Отже, ОСОБА_1 були недодержані етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, що мало систематичний (неодноразовий) характер та завдало збитків Службі. Таким чином, вказані вчинені ОСОБА_1 корупційні правопорушення, за які передбачена дисциплінарна відповідальність, із використанням своїх службових повноважень в неправомірних особистих інтересах або інтересах інших осіб, систематичний (неодноразовий) їх характер, свідоме уникнення від контролю з боку безпосереднього керівника, завдання збитків носить характер грубого дисциплінарного проступку, направлено проти інтересів служби та унеможливлює подальше перебування особи на посаді державної служби. Корупційні правопорушення, що вчинені ОСОБА_1 принижують авторитет Служби. Дана інформація стала відома працівникам іншого державного органу - Південного офісу Держаудитслужби, та була опублікована на його офіційному сайті, а в подальшому на інших сайтах засобами масової інформації. З урахуванням вищевикладеного, вчинення корупційних правопорушень з боку ОСОБА_1 , мало не просто характер грубих дисциплінарних проступків, а надзвичайно тяжких як за фактом їх вчинення, так і за наслідками.

Ухвалою суду від 04.05.2020 задоволено клопотання Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області та ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; визнано явку ОСОБА_1 в судові засідання обов`язковою.

30.06.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому останній висловив незгоду з доводами відповідача. Так, позивач наголошує, що його заява про звільнення була в усному порядку погоджена керівництвом Служби, а позивачу було повідомлено, що наказ про надання відпустки буде підготовлено 14.02.2020 (так як заяву про надання відпустки було надано 13.02.2020 наприкінці робочого дня). Резолюції на його заяві від 13.02.2020 позивач не бачив, а в наданій до відзиву на позовну заяву копії заяви з резолюцією взагалі нічого незрозуміло, зокрема зміст резолюції, через погану якість копії. Крім того, основна щорічна відпустка може бути надана в інший період, аніж значиться у графіку відпусток, за погодженням з адміністрацією підприємства. Твердження відповідача про те, що позивачем не було повідомлено керівництво Служби про наявність у позивача поважних причин є неправдивим, оскільки позивач особисто про це повідомив керівництво Служби та працівника з кадрових питань. Отже відповідачем неправомірно було відмовлено у наданні основної щорічної відпустки з 14.02.2020 на підставі заяви від 13.02.2020, чим порушено права та інтереси позивача. У зв`язку із цим не можна вважати позивача безпідставно відсутнім на роботі в період 14.02.2020-23.02.2020, та цей період не є прогулом у розумінні норм трудового законодавства. Крім того, всупереч вимогам чинного законодавства України, керівництвом Служби було проігноровано заяву позивача про звільнення та не було звільнено за власним бажанням з 24.02.2020, не надано письмової вмотивованої відмови на вказану заяву. При цьому діючим законодавством України передбачено обов`язок роботодавця звільнити працівника у строк, про який просить працівник, при наявності певних поважних причин - в даному випадку неможливість продовжувати роботу (в т.ч. через переїзд на нове місце проживання).

30.07.2020 до суду від Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, згідно з яким законною підставою для відбуття працівника у відпустку є наказ, підписаний керівником Служби, із яким працівник ознайомлений під особистий підпис, про що позивачу було відомо та зазначено у позовній заяві. В той же час, наказ про надання відпустки ОСОБА_1 не складався та не надавався на ознайомлення ОСОБА_1 , у зв`язку із чим підстав для відбуття у відпустку у нього не було. Крім того, волевиявлення керівництва Служби щодо надання основної щорічної відпустки ОСОБА_1 не було, що вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, зокрема поясненнями головного спеціаліста з питань персоналу ОСОБА_4 та керівника Служби, а також резолюцією на заяві ОСОБА_1 від 13.02.2020 неможливо погодити відпустку, у зв`язку з проведенням аудиту фінансово-господарської діяльності Служби . Позивач, після подання заяви про надання основної щорічної відпустки, покинув Службу, не дочекавшись результатів її розгляду. Також головний спеціаліст з питань персоналу Ткаченко М.В. 14.02.2020 повідомляла ОСОБА_1 про непогодження йому основної щорічної відпустки. При цьому керівник Служби правомірно відмовив ОСОБА_1 у перенесенні щорічної відпустки на інший період, так як підстав для цього, визначених ст. 11 Закону України Про відпустки , не було. Твердження позивача про виникнення у нього сімейних обставин, що обумовлювали необхідність перебування вдома, не створювали підстав для надання основної щорічної відпустки, але надавало йому право на отримання відпустки без збереження заробітної плати в обов`язковому порядку, а також звернутись за матеріальною допомогою для вирішення соціально-побутових питань. При цьому, твердження позивача про те, що він повідомляв про виникнення таких підстав спростовується керівником Служби. Також позивач мав можливість надати пояснення під час перебування на робочому місці 24.02.2020 щодо поважних причин своєї відсутності у робочі дня в період 14.02.2020-23.02.2020, але відмовився від цього. Відтак, ОСОБА_1 був безпідставно відсутній на роботі у робочі дні в періоді з 14.02.2020 по 23.02.2020, не повідомляв поважних причин такої відсутності, при тому, що мав таку можливість, а отже вчинив прогул в ці дні. Крім того, наказ про звільнення ОСОБА_1 за його заявою від 24.02.2020 не видавався, а отже трудовий договір з ним не розривався. Разом з тим, ОСОБА_1 в день подачі заяви навіть не намагався вчинити дії щодо виконання цього обов`язку; більш того, надавши заяву про звільнення головному спеціалісту з питань персоналу, самовільно покинув робоче місце, не дочекавшись її розгляду керівником Служби та в подальшому на службу не виходив. Отже позивач не мав будь-яких підстав вважати себе звільненим за заявою від 24.02.2020. Заява ОСОБА_1 від 23.02.2020 не містила інформацію про переїзд на нове місце поживання та неможливість продовжувати роботу, тобто по ній неможливо було встановити наявність поважних причин без додаткових пояснень позивача. При цьому ОСОБА_1 вжив заходів щодо уникнення будь-яких пояснень, самовільно покинувши приміщення Служби до закінчення робочого дня, не дочекавшись доки ця заява потрапить на розгляд керівнику. При цьому, за поясненнями у відповіді на відзив ОСОБА_1 зазначає, що 25.02.2020 йому було відомо про те, що його не звільнено за заявою від 24.02.2020. Згідно пояснень головного спеціаліста з питань персоналу Ткаченко М.В., остання повідомляла ОСОБА_1 25.05.2020 й інші вагомі причини, що унеможливлювали його звільнення з посади. Платіжні доручення, які підписуються керівником Служби за поданням головного спеціаліста - бухгалтера, містять лише загальну суму виплат без розбивки за видами виплат та працівниками, тому керівник Служби за ними не може встановити розмір надбавки, що планується виплатити тому чи іншому працівнику. При цьому, ОСОБА_1 ухилявся від контролю - на неодноразові вимоги керівника Служби не надавав документи щодо виплат за жовтень, листопад та грудень 2019 р., що унеможливлювало провести необхідну звірку.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги із викладених у позові підстав підтримали та просили задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 01.01.2016 ОСОБА_1 було призначено на посаду головного спеціаліста - бухгалтера Служби відповідно до наказу Служби від 01.11.2016 №12-к.

13.02.2020 ОСОБА_1 була подана заява на ім`я в.о. начальника служби про надання десяти днів відпустки в рахунок основної щорічної відпустки з 14.02.2020 та матеріальної допомоги, після чого позивач покинув місце роботи та з`явився знову лише 24.02.2020, подавши заяву про звільнення за власним бажанням.

Наказом Служби від 17.03.2020 № 20-к до головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення з посади державної служби, у зв`язку із чим, відповідно до наказу Служби від 17.03.2020 № 21-к його звільнено з займаної посади із припиненням державної служби на підставі, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Рішення про накладання дисциплінарного стягнення прийняте на підставі подання за результатами розгляду дисциплінарної справи відносно головного спеціаліста бухгалтера ОСОБА_1 .

Не погодившись із вищезазначеними наказами про звільнення, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає накази Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області від 17.03.2020 № 20-к Про рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , від 17.03.2020 № 21-к Про звільнення з посади ОСОБА_1 обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, відповідно до вимог Закону України Про державну службу та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039, на підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області від 27.02.2020 № 08-11/5 щодо виявлення ревізійною групою Південного офісу Держаудитслужби порушення вимог чинного законодавства України з боку головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 , а також порушень з його боку Правил внутрішнього службового розпорядку, інших порушень, пов`язаних із поданням на розгляд керівництву документів (заяви ОСОБА_1 від 13.02.2020 та від 24.02.2020), а також невиконання вимог наказу про проведення розрахунків із звільненим 05.02.2020 державним службовцем ОСОБА_5 керівником Служби виданий наказ від 8.02.2020 № 17-к Про порушення дисциплінарного провадження відносно головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 .

Вищезазначеним наказом створена дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ, якій доручено здійснення дисциплінарного провадження відносно головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 .

В період здійснення дисциплінарного провадження головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_1 був відсутній на роботі без поважних причин.

Листом від 03.03.2020 № 172- 01.1.1/04.1/05.16-20 запрошено головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 на засідання дисциплінарної комісії на 10:00 год. 10.03.2020 в приміщення Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (м. Одеса, пр. Гагарина, 8) для надання пояснення щодо обставин, які стали підставами для порушення дисциплінарного провадження.

Даний лист направлений поштою 03.03.2020 на адреси його місця реєстрації та проживання, що зазначені у його особовій справі, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (копія особової картки додається).

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень зазначений лист, направлений до с. Виноградівка, отриманий 06.03.2020; за результатами відстеження поштового відправлення 6504410665212, останнє було вручено 06.03.2020 о 20:00 год. Отримання даного запрошення підтвердив в судовому засіданні позивач, пояснивши, що не з`явився на засідання дисциплінарної комісії, так як не вбачав у цьому потреби.

Крім того, ОСОБА_1 був запрошений на засідання комісії шляхом направлення повідомлення (SMS) на його номер мобільного телефону ( НОМЕР_1 ) та адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 32 Порядку здійснення дисциплінарного провадження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1039, про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

З урахуванням вищевикладеного, позивач належним чином та своєчасно був повідомлений про дату, час та місце засідання комісії з розгляду дисциплінарного провадження щодо нього. У листі від 03.03.2020 № 172-01.1.1/04.1/05.16-20 зазначались підстави для його порушення (в тому числі щодо порушень, виявлених ревізійною групою). Також є докази, що таке повідомлення було отримано позивачем. При цьому, дисциплінарною комісією були вжиті вичерпні заходи, направлені на реалізацію права ОСОБА_1 надати пояснення з приводу допущених ним порушень.

Втім, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений та отримавши запрошення на засідання комісії не прибув, будь-яких повідомлень щодо причин відсутності на засіданні комісії у визначений час не направив, клопотань або заяв із проханнями перенесення засідання, а також письмових пояснень, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, від нього не надіслав, у зв`язку із чим було складено акт про відмову від надання пояснень.

Таким чином, твердження ОСОБА_1 про те, що ніяких пояснень від нього не запитувалось та що він не знав про дисциплінарну справу, - не заслуговують на увагу, оскільки останні спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до п. 33 Порядку № 1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання. Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Згідно з п. 34 Порядку № 1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії. Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання). Пропозиція (подання) складається із вступної, мотивувальної та резолютивної частини.

У вступній частині зазначаються: дата складення; відомості щодо підстав для порушення дисциплінарного провадження; прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, його посада, інші відомості, що мають значення для здійснення дисциплінарного провадження.

У мотивувальній частині зазначаються: у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: факти, що підтверджують відсутність вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку із відповідним обґрунтуванням; - заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду; у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів; обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; ступінь вини державного службовця; характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків; відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби; заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду.

У резолютивній частині зазначаються: у разі відсутності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: прізвище, ім`я, по батькові державного службовця, висновок про відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку; пропозиція про закриття дисциплінарного провадження; у разі наявності у діях державного службовця дисциплінарного проступку: висновок про наявність у діях державного службовця дисциплінарного проступку, передбаченого відповідним пунктом частини другої статті 65 Закону, та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; вид дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, передбачений відповідною частиною статті 66 Закону, або обставини, що виключають можливість накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з п. 35 Порядку комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону.

16.03.2020 дисциплінарна комісія розглянула дисциплінарну справу, встановивши наявність у діях головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, за результатами чого було складено подання за результати розгляду дисциплінарної справи відносного головного спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_1 (т. І, а.с. 52-69), згідно з яким рекомендовано за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу , що охоплюється грубими та систематичними порушеннями вимог Закону України Про державну службу , вчиненим неодноразово протягом року, які виразились у неналежному виконанні посадових обов`язків, невиконанні наказів і доручень керівника, що мало наслідки завдання збитків, недотримання правил внутрішнього службового розпорядку та систематичні прогули без поважних причин, які продовжують мати місце, що призвело до інших негативних наслідків, використання повноважень в особистих (приватних) інтересах та в неправомірних особистих інтересах інших осіб, що мало наслідком завдання збитків та порушення антикорупційного законодавства, а саме обмеження щодо використання службових повноважень, передбаченого ст. 22 Закону України Про запобігання корупції , тобто вчинення корупційного правопорушення, систематичне ухилення від контролю з боку безпосереднього керівника, застосувати винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби. Дисциплінарною комісією не встановлено обставин, що пом`якшують дисциплінарну відповідальність.

При цьому, порушення вимог чинного законодавства України та завдання збитків держави з боку ОСОБА_1 під час виконання ним службових обов`язків встановлено ревізійною групою Південного офісу Держаудитслужби, що було зазначено у акті від № 08-11/5, який підписано головним державним аудитором Південного офісу Держаудитслужби Бондаренко С.О. та в.о. начальника Служби Ляшенко-Щербакової В.В. без зауважень.

Ревізія проводилась за період з 01.01.2017 по 31.12.2019, а факти порушень, зазначені у акті, з боку головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 , були підтверджені висновками дисциплінарної комісії.

Ревізія проводилась у присутності головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 , якому ревізійною групою надавалась можливість надавати пояснення щодо виявлених порушень. Разом з тим, в більшості випадків аргументованих пояснень ним надано не було.

Так, ревізійною групою Південного офісу Держаудитслужби, а в подальшому дисциплінарною комісією було встановлено, що головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_1 , використовуючи свої службові повноваження щодо нарахування заробітної плати, з метою отримання неправомірної вигоди, здійснив собі нарахування та забезпечення виплат надбавки за інтенсивність праці за жовтень, листопад та грудень 2019 року без законних на те підстав, а саме за відсутністю первинних документів - підписаних наказів керівника Служби та інших фактів, які підтверджують реалізацію свого права керівником державної служби на встановлення таких стимулюючих виплат, чим порушив обмеження щодо використання службових повноважень, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 9 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: використання повноважень в особистих (приватних) інтересах та порушив обмеження щодо використання службових повноважень, передбаченого статтею 22 Закону України Про запобігання корупції .

Внаслідок своїх незаконних дій головним спеціалістом - бухгалтером ОСОБА_1 заподіяні матеріальні збитки Службі щонайменше у сумі 89714,40 грн.

Також встановлено, що головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_1 , використовуючи свої службові повноваження щодо нарахування заробітної плати, з метою одержання неправомірної вигоди іншою особою, в період з січня 2017 року по липень 2019 року здійснював нарахування ОСОБА_5 , яка займала посаду у цей період заступника начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області та виконувала обов`язки начальника, надбавки за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% від посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця без законних для цього підстав (наказу Голови Держлікслужби), а також нарахував надбавку зазначеній особі за травень 2019 року без погодження із Головою Держлікслужби, тобто вчинив дисциплінарний проступок, передбачений п. 9 ч. 2 ст. 65 Закону України Про державну службу , а саме: використання повноважень в неправомірних особистих інтересах інших осіб та порушив обмеження щодо використання службових повноважень, передбаченого статтею 22 Закону України Про запобігання корупції .

Внаслідок незаконних дій головним спеціалістом - бухгалтером ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідно до акту ревізії від 27.02.2020 № 08-11/5 заподіяні матеріальні збитки Службі у сумі 164535,3 грн.

Факти неналежного виконання посадових обов`язків та спричинення шкоди Службі підтверджуються матеріалами дисциплінарної справи, в тому числі актом ревізії фінансово - господарської діяльності Служби від 27.02.2020 № 08-11/5, довідкою від 12.03.2020 Про результати перевірки справ , доповідною запискою про порушення вимог наказу щодо виплат державному службовцю.

Крім того, на підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності Служби від 27.02.2020 № 08-11/5, за результатами розгляду дисциплінарної справи встановлений факт заподіяння Службі з боку ОСОБА_1 під час здійснення службових повноважень на посаді головного спеціаліста - бухгалтера Служби матеріальної шкоди, що мало місце внаслідок неналежного виконання ним посадових обов`язків, умисних протиправних дій із вчиненням корупційного правопорушення, у розмірі:

1. 89714,41 грн., з яких: 73536,41 грн. - розмір незаконно та безпідставно нарахованих та виплачувальних надбавок за інтенсивність праці: за жовтень - 21949,76 грн. (550% до посадового окладу замість 100%, різниця у 450%), листопад - 27253,33 грн. (900% замість 100%, різниця у 800%) та грудень - 24333,32 грн. (800% замість 300%, різниця 500%); 16178 грн. - зайво нарахованого та перерахованого єдиного соціального внеску.

2. 164535,3 грн., з яких: 130620 грн. - розмір незаконно та безпідставно нарахованих та виплачувальних з січня 2017 року по липень 2019 року ОСОБА_5 , яка займала посаду у цей період заступника начальника Служби та виконувала обов`язки начальника, надбавок за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% від посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця; 4245 грн. - розмір незаконно та безпідставно нарахованої надбавки ОСОБА_5 за травень 2019 року; 29670,3 грн. - зайво нарахованого та перерахованого єдиного соціального внеску.

Розмір нанесених матеріальних збитків підтверджуються довідками бухгалтерської служби (копії додаються). Також, ОСОБА_1 листом від 14.05.2020 № 333-01.1.1/04.1/05.16-20 (копія листа додається) запропоновано добровільно відшкодувати завдану державі шкоду у розмірі 59196,79 грн.

При цьому, ОСОБА_1 було відомо про необхідність видання наказу Служби для нарахування надбавок. Так, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного спеціаліста- бухгалтера, підготував проекти наказів про виплату стимулюючих виплат державним службовцям та премій працівника Служби за жовтень, листопад, грудень 2019 року, але на підпис керівника Служби своєчасно їх не надав.

Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за жовтень 2019 року надбавки за інтенсивність праці нараховані працівникам Служби у розмірах, визначених проектом наказу від 28.10.2019 № 457-0, крім невідповідності нарахувань щодо головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 , а саме: у проекті наказу зазначено - 100%, а у відомості - 550%. Відомість засвідчена підписом головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 , але не підписана керівником Служби.

Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за листопад 2019 року надбавки за інтенсивність праці нараховані працівникам Служби у розмірах, визначених проектом наказу від 28.11.2019 № 510-0. Разом з тим, відповідно до пояснення керівника Служби ОСОБА_3 надбавка за інтенсивність праці головному спеціалісту - бухгалтеру ОСОБА_1 була погоджена у розмірі 100% від посадового окладу, а не 900%, як зазначено в зазначеному проекті наказу. Відомість нарахування заробітної плати за листопад 2019 року, в якій зазначено про нарахування 900% надбавки ОСОБА_1 засвідчена лише підписом головного спеціаліста - бухгалтера Терзі А.А., але не підписана керівником Служби.

Відповідно до відомостей нарахування заробітної плати за грудень 2019 року надбавки за інтенсивність праці нараховані працівникам Служби у розмірах, визначених проектом наказу від 26.12.2019 № 540-0, крім невідповідності нарахувань щодо головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 , а саме: у проекті наказу зазначено - 300%, а у відомості - 800%. Відомість засвідчена підписом головного спеціаліста - бухгалтера Терзі А.А., але не підписана керівником Служби.

Відповідно до звіту про здійснення зарахувань на карткові рахунки співробітників в рамках зарплатного проекту ОСОБА_1 отримано на свій картковий рахунок у жовтні-грудні 2019 року кошти у розмірі: 11.10.2019 -10000 грн., 31.10.2019 -16029,78 грн. (всього за жовтень -26029,78 грн.), 19.11.2019 -10000 грн., 27.11.2019 -17777,81 грн. (всього за листопад -27777,81 грн.), 12.12.2019 -15000 грн., 27.12.2019 -20764,9 грн. (всього за грудень -35764,9 грн.)).

Разом з тим, належна заробітна плата з урахуванням рішення керівника Служби про встановлення надбавки за інтенсивність праці та відповідними відрахуваннями повинна була складати: за жовтень 2019 року - 8360,22 грн., за листопад 2019 року - 5838,88 грн., за грудень 2019 року - 16176,6 грн.

У жовтні-грудні 2019 року головний спеціаліст - бухгалтер ОСОБА_1 в обов`язковому порядку міг отримувати щомісячно заробітну плату не більше 5749 грн. (посадовий оклад - 5110 грн., надбавка за вислугу років - 439 грн., надбавка за ранг - 200 грн.). Інші надбавки та премія встановлюються виключно за рішенням керівника Служби при наявності відповідних підстав в кінці місяця. Разом з тим, ОСОБА_1 нараховував на свій картковий рахунок заробітну плату за першу половину місяця значно більшу, ніж він повинен був отримати за місяць у разі ненарахування йому надбавок та премії (у жовтні та листопаді 2019 року - по 10000 грн. (11.10.2019 та 19.11.2019 відповідно), у грудні - 15000 грн. (12.12.2019)), при тому, що рішення про нарахування надбавки за інтенсивність праці приймається у другій половині місяця.

Факти нарахування ОСОБА_1 у жовтні, листопаді та грудні 2019 року собі заробітної плати за першу половину місяця та забезпечення її виплати у розмірі, який значно перевищує розмір належних йому платежів за місяць, безпідставне (без рішення керівника та наказу) нарахування додаткових коштів, підготовку, але своєчасне ненадання на підпис керівника Служби проектів наказів про виплату стимулюючих виплат державним службовцям та премій працівника Служби за жовтень, листопад, грудень 2019 року, а також ненадання на підпис відомостей про нарахування заробітної плати за жовтень, листопад та грудень 2019 року, отримання безпідставно нарахованих коштів на свій картковий рахунок вказують на те, що ОСОБА_1 усвідомлював характер своїх протиправних дій та їх наслідки, мав корисливий мотив та мету: отримати неправомірну вигоду.

Нарахування та виплата надбавок за додаткове навантаження у зв`язку з виконанням обов`язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50% від посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця ОСОБА_5 , яка займала посаду у цей період заступника начальника Служби та виконувала обов`язки начальника, а також надбавки за травень 2019 року, здійснювався ОСОБА_1 також без належних для цього підстав, а саме без погодження із Головою Держлікслужби та наказу Служби. При цьому, ОСОБА_1 було відоме про необхідність такого погодження. Так, у грудні 2019 року ОСОБА_1 була безпідставно нарахована надбавка керівнику Служби (без наявності погодження із Головою Держлікслужби), а у січні 2020 року розмір цієї надбавки був утриманий з заробітної плати керівника.

Таким чином, ОСОБА_1 , здійснюючи дії в межах своїх повноважень по нарахуванню заробітної плати, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх наслідки, з метою одержання неправомірної вигоди, без належних підстав (відповідного рішення керівника державної служби та наказу) нарахував та забезпечив виплату коштів Служби особам, які не мали на це законного права, чим наніс Службі матеріальну шкоду. Отже, між умисними протиправними діями ОСОБА_1 та матеріальною шкодою, завданій Службі, є причинно-наслідковий зв`язок.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про запобігання корупції особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Дана норма є також нормою етичної поведінки державного службовця.

Так, відповідно до п. 3 Розділу 3 Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства України з питань державної служби 05.08.2016 № 158, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування не повинні допускати, у тому числі поза державною службою або службою в органах місцевого самоврядування, дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам держави або місцевого самоврядування чи негативно вплинути на репутацію державного службовця або посадової особи місцевого самоврядування.

Отже, ОСОБА_1 були недодержані етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, що мало систематичний (неодноразовий) характер та завдало збитків Службі.

Також дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 уникав контролю з боку керівника Служби, що виражалось у ненаданні на підпис документів, пов`язаних із встановленням стимулюючих виплат, а також відомостей про нарахування заробітної плати, що свідчить про свідомий протиправний характер його дій, намагання їх приховати.

Таким чином, вказані корупційні правопорушення, за які передбачена дисциплінарна відповідальність, із використанням своїх службових повноважень в неправомірних особистих інтересах або інтересах інших осіб, систематичний (неодноразовий) їх характер, свідоме уникнення від контролю з боку безпосереднього керівника, завдання збитків носить характер грубого дисциплінарного проступку, направлено проти інтересів служби та унеможливлює подальше перебування ОСОБА_1 на посаді державної служби.

Дана інформація стала відома працівникам іншого державного органу - Південного офісу Держаудитслужби та була опублікована на його офіційному сайті, а в подальшому на інших сайтах засобами масової інформації (витяг з сайту додається).

З урахуванням вищевикладеного, вчинення корупційних правопорушень з боку ОСОБА_1 мало не просто характер грубих дисциплінарних проступків, а надзвичайно тяжких як за фактом їх вчинення, так і за наслідками.

Поведінка, що ганьбить статус державного службовця мала місце з боку ОСОБА_1 й під час проведення ревізії. Так, знаючи, що проходить ревізія фінансово-господарської діяльності Служби, про необхідність присутності головного спеціаліста - бухгалтера на робочому місці для надання пояснень щодо виявлених порушень та спрямування зусиль на їх усунення, ОСОБА_1 безпідставно був відсутній на роботі у робочі дні в період з 14.02.2020 по 23.02.2020, а також без повідомлення та надання будь-яких документів, що підтверджують поважність причин своєї відсутності, самовільно покинув приміщення Служби до закінчення робочого дня 24.02.2020 о 17:10 год., без повідомлення свого безпосереднього керівника, а в подальшому також безпідставно, без повідомлення причин, не виходив на роботу.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані як прогули, що мали систематичний характер, вчинені під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Служби, а отже носили характер грубого дисциплінарного проступку.

Самовільне залишення приміщення Служби 24.02.2020 о 17:10 год. до закінчення робочого дня та подальший безпідставний невихід на роботу, не передача справ іншій в уповноваженій особі з боку ОСОБА_1 мало негативні наслідки для Служби.

Так, організаційною структурою Служби, яка затверджена наказом Держлікслужби від 16.10.2019 № 389-к, передбачено одну посаду головного спеціаліста - бухгалтера, який забезпечує ведення бухгалтерського обліку в Службі. Тобто ніхто з інших працівників Служби обов`язки бухгалтерської служби не виконував та не мав доступу до відповідних бухгалтерських програм та документів, необхідних для нарахування заробітної плати працівникам, подання фінансових звітів тощо. Внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_1 вказане призвело до дезорганізації роботи Служби у фінансово-господарській діяльності.

В адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що покинув приміщення Служби 24.02.2020 до закінчення робочого дня, зазначаючи час 17:45 год., хоча такий факт мав місце о 17:10 год. При цьому, вказує на те, що він закінчив всі службові справи. В той же час, якби він мав намір звільнитись, перед звільненням він зобов`язаний був передати майно та справи.

Крім того, відповідно до Правил внутрішнього службового розпорядку Служби для державних службовців встановлюється наступний режим роботи: початок роботи - 09.00 год.; перерва на відпочинок і харчування - з 13:00 до 13:45 год.; закінчення роботи: понеділок-четвер - 18.00 год., п`ятниця - 16:45 год.; вихідні дні - субота, неділя. Таким чином, ОСОБА_1 24.02.2020 (понеділок) мав право покинути робоче місце о 18:00 год., а отже безпідставно та самовільно покинув робоче місце, порушивши Правила внутрішнього службового розпорядку Служби.

Самовільне залишення Служби, а в подальшому безпідставний невихід на роботу, систематичні прогули в період проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Служби, що носили характер грубого дисциплінарного проступку, уникнення від контролю з боку свого безпосереднього керівника, небажання давати будь-які пояснення з цього приводу, поряд із вчиненням корупційних правопорушень, що мали надзвичайно тяжкий характер як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, унеможливлювало подальше перебування ОСОБА_1 на посаді державної служби.

За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що скоєні державним службовцем ОСОБА_1 дисциплінарні проступки у своїй сукупності направлені проти інтересів Служби, суперечать покладеним на нього обов`язкам, підривають довіру до нього, як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання державним службовцем своїх обов`язків, що в повній мірі обґрунтовано у відповідному поданні.

З урахуванням вищевикладеного вчинені порушення ОСОБА_1 утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: порушення Присяги державного службовця.

Відтак, дисциплінарною комісією рекомендовано застосувати до головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби

Відповідно до ст. 66 Закону України Про державну службу до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 68 Закону України Про державну службу дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються) на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.

Рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з державної служби було прийняте керівником Служби 17.03.2020 із виданням наказу Служби від 17.03.2020 № 20-к.

Таким чином, за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", а саме: порушення Присяги державного службовця Відповідач мав право та підстави застосувати до головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби, а із врахуванням надзвичайної тяжкості вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, інших факторів, що унеможливлювали перебування його на посаді таке рішення є правомірним та обґрунтованим.

Вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення, є підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення в силу п. 4 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу .

Наказом Служби від 17.03.2020 № 21-к головного спеціаліста - бухгалтера ОСОБА_1 звільнено з займаної посади із припиненням державної служби на підставі, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".

Листом від 17.03.2020 № 219-01.1.1/03.1/05.16-20 ОСОБА_1 було повідомлено про застосування дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби та його реалізацію із додаванням копій наказів від 17.03.2020 № 20-к та № 21-к. Зазначені документи позивачем отримані 20.03.2020.

Під час судового розгляду справи позивачем не спростовано виявлені в ході дисциплінарного провадження порушення ним вимог чинного законодавства, рівно як і не підтверджено покладені в основу адміністративного позову обставини його неправомірного звільнення. Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 будь-яким чином (письмово в самій заяві (т.І, а.с. 209) або усно) не повідомляв про виникнення у нього непередбачуваних сімейних обставин або наявність інших поважних причин, що обумовлювали необхідність перебування дома чи неможливість виконувати роботу в період з 14.02.2020 по 23.02.2020.

Згідно з ст. 10 Закону України Про відпустки черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про відпустки щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 цього Закону.

Згідно пояснень представника відповідача, волевиявлення керівництва Служби щодо надання основної щорічної відпустки ОСОБА_1 поза межами графіку відпусток не було, що вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, зокрема пояснень головного спеціаліста з питань персоналу ОСОБА_4 та керівника Служби, а також резолюцією на заяві ОСОБА_1 від 13.02.2020 неможливо погодити відпустку, у зв`язку з проведенням аудиту фінансово-господарської діяльності Служби . Позивач, після подання заяви про надання основної щорічної відпустки, покинув Службу, не дочекавшись результатів її розгляду. Також головний спеціаліст з питань персоналу Ткаченко М.В. 14.02.2020 повідомляла ОСОБА_1 про непогодження йому основної щорічної відпустки. При цьому керівник Служби правомірно відмовив ОСОБА_1 у перенесенні щорічної відпустки на інший період, так як підстав для цього, визначених ст. 11 Закону України Про відпустки , не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України Про державну службу державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення. Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 86 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.

Отже відповідно до ч. 3 ст. 86 Закону України Про державну службу абз. 2 ч. 1 ст. 38 КЗпП України, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві у разі, якщо це зумовлено неможливістю працівником продовжувати роботу внаслідок наявності поважних причин.

В той же час, оскільки ОСОБА_1 не надав суду доказів, що ним відповідно до ст. 38 КЗпП України, ст. 86 Закону України Про державну службу повідомлявся роботодавець про причини, що зумовлюють неможливість продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання) під час надання заяви про звільнення за власним бажанням, то дії відповідача щодо відмови в звільненні позивача за власним бажанням у зазначений останнім строк, є правомірними.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що звільнення було пов`язане із неможливістю його родини сплачувати орендну плату за квартиру в Одесі. Але такої інформації напередодні подання заяви про звільнення та в подальшому керівнику Служби не повідомлялось. До заяви не було додано документів, які підтверджують факт переїзду та відповідного місця переїзду (наприклад, копій договору найму приміщення із закінченням його строків, попередження наймача про звільнення приміщення, квитків тощо).

Реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що зазначена у паспорті ОСОБА_1 , мала місце 14 вересня 2007 року, тобто більше 12 років тому та до дати подання заяви не змінювалась, хоча ОСОБА_1 у цей період змінював місця проживання. У зв`язку із цим, зазначена реєстрація місця проживання не є підтвердженням факту переїзду на адресу, де він зареєстрований.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не повідомляв керівника Служби про виникнення таких обставин (необхідність догляду за хворою дружиною). Такі дані не зазначені у його письмовій заяві від 13.02.2020 та не повідомлялись керівнику Служби. Заява була надана в кінці робочого дня 13.02.2020 через головного спеціаліста сектору документообігу, інформаційно-аналітичного та організаційного забезпечення ОСОБА_2 . Після подання заяви ОСОБА_1 покинув Службу, не дочекавшись результатів її розгляду. Причин своєї відсутності ним не повідомлялось також в день виходу на роботу 24.02.2020. Так, керівником Служби був виданий наказ від 24.02.2020 № 14-к щодо надання пояснень ОСОБА_1 з приводу його відсутності на робочому місці. Разом з тим, ОСОБА_1 відповідні пояснення надати відмовився, про що був складений відповідний акт. В подальшому ОСОБА_1 , в ході здійснення дисциплінарного провадження відносно нього відмовився від надання будь-яких пояснень з приводу обставин, що стали підставами для відкриття дисциплінарного провадження, в тому числі щодо своєї відсутності на роботі в робочі дні в період з 14.02.2020 по 23.02.2020.

В той же час, в ході судового розгляду справи знайшли підтвердження обставини, які слугували підставою для застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача, а саме надбавка за інтенсивність праці головному спеціалісту - бухгалтеру ОСОБА_1 була погоджена у розмірі 100% від посадового окладу, про що йому особисто повідомлялось в.о. начальника Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області В.В. Ляшенко-Щербаковою.

Крім того, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона не погоджувала ні надання відпустки позивачу поза графіком відпусток,так як на той період часу у Службі проходила ревізія фінансово-господарської діяльності аудиторської служби, так і звільнення позивача за власним бажанням у визначений ним строк, оскільки ОСОБА_1 самовільно покинув місце роботи та не повідомляв керівництву будь-яких поважних причин для такого звільнення.

Також позивач намагався перекласти відповідальність за видання премій та надбавок без відповідних наказів на працівника кадрової служби ОСОБА_4 , яка, за позицією позивача, була відповідальною за видання відповідних наказів. Проте, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона не має жодного відношення до ведення фінансових документів Служби, жодних фінансових наказів не готувала, оскільки була відповідальною лише за кадрові питання. Обов`язки щодо ведення фінансової звітності та відповідних документів було покладено виключно на позивача, що узгоджується також з його посадовою інструкцією.

Таким чином, відповідач під час здійснення процедури та підстав накладання дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та його реалізації діяв правомірно, в межах своїх повноважень, з дотриманням всіх передбачених законодавствам вимог, а тому підстави для визнання наказів Служби від 17.03.2020 № № 20-к та 21-к незаконними та їх скасування - відсутні. У зв`язку із цим не заслуговують на увагу доводи сторони позивача щодо завданої йому моральної шкоди спірними наказами, а тому в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди належить також відмовити, рівно як і в вимогах про зобов`язання відповідача повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про ухвалене рішення суду.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність спірного дозволу.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

В даному судовому провадженні відповідач обґрунтував правомірність звільнення позивача зі служби належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства. Наведені ж позивачем доводи судом визнані неспроможними та необґрунтованими.

З урахуванням викладеного, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками в Одеській області (65044, м. Одеса, проспект Гагаріна, 8; ЄДРПОУ 37089367) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.09.2020.

Суддя І.В. Завальнюк