Рішення

від 18.09.2020 по справі 709/686/20

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/686/20

2/709/337/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

18 вересня 2020 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Чекаля В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням та її виселення з житлового будинку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, та її виселення з житлового будинку.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку крім неї зареєстровано ще 3 особи, зокрема її колишній зять - відповідач. Останній зловживає спиртними напоями, після чого вчиняє п`яні дебоші, бійки та сварки, які вкрай негативно позначаються на всіх членах сім`ї, у зв`язку з чим позивач неодноразово зверталась до поліції, сільської ради, проте відповідач знову вчиняв насильницькі дії в сім`ї. Внаслідок таких дій відповідача позивач просила його добровільно звільнити будинок, проте він на такі прохання не реагує, а лише вчиняє протизаконні дії, а саме висловлюється нецензурною лайкою, б`ється, викрадає речі, нівечить будинок, тощо. Крім того, відповідач жодним чином в утриманні будинку, його ремонті, оплаті комунальних послуг участі не приймає, чим завдає значних матеріальних збитків. Проживання разом з відповідачем є нестерпним. На прохання переїхати проживати в інше житло відповідач відмовляється, а тому позивач посилаючись на приписи ЖК УРСР, ЦК України, просила визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та виселити його.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28 травня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засіданні сторони не з`явилися. Від позивача надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу без її та позивача участі, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи (а.с. 48). Відповідач викликався до суду шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України

(а.с. 47 ), однак до суду не прибув. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до довідки Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 03 квітня 2020 року № 505, виданої на підставі погосподарськї книги

№ 2Б, аркуш № 27 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), за позивачем рахується житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

З акту № 01 від 16 січня 2020 року, складеного в с. Великі Канівці секретарем Великоканівецької сільської ради ОСОБА_3 , депутатом Великоканівецької сільської ради ОСОБА_4 та сусідкою ОСОБА_5 про заподіяну шкоду домоволодінню вбачається, що в даному житловому будинку комісією виявлено розібрані надвірні споруди (свинарник, гараж); відсутній млин; у літній кухні розібрана груба (пічне опалення); у столовій вирізані всі металеві труби та вивезені меблі. В будинку (веренда) зруйновано щитовку, всі електричні автомати забрано. На кухні відсутні пральна машинка, газова плита, сушка для фруктів, у спальні - тюнер, ноутбук, праска, телевізор. Крім того, зазначено, що на ОСОБА_2 (відповідача) неодноразово надходили усні скарги від ОСОБА_1 (позивача) щодо погроз при спілкуванні та крадіжок ( а.с. 8).

Відповідно до талону-повідомлення Єдиного обліку № 620 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25 лютого 2020 року до Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області 25 лютого 2020 року надійшла заява від ОСОБА_1 (позивача) про те, що ОСОБА_2 (відповідач) не бажає добровільно знятися з реєстрації у її домоволодінні (а.с. 9).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 8 квітня 2020 року житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_1 , тобто позивачу (а.с. 10).

За положеннями ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно Закону України від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Таким чином, закон гарантує захист права власності шляхом застосування певних способів захисту, передбачених ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ст. 157 ЖК УРСР членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення (ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

(ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" № 5 від 7 лютого 2014 року усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; ст. 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено порушення відповідачем правил співжиття, що є підставою для його виселення. Разом з тим позовна вимога про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, не може бути задоволена, оскільки дане питання врегульовано ст. 72 ЖК УРСР і ст. 405 ЦК України, а позовні вимоги не містять належних доказів порушення приписів цих норм. Водночас, як зазначалося вище, судове рішення про виселення в силу вимог ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно з поданням позову позивач заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем. Зокрема, позивач є пенсіонеркою, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від

25 квітня 2007 року (а.с. 29), а розмір її пенсії за період з 1 серпня 2019 року по 31 січня

2020 року становить 12801,96 гривень, про що свідчить копія довідки про доходи від 21 січня 2020 року № 6949 9591 6090 1965 (а.с. 27).

Згідно з ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Частиною 3 цієї статті Кодексу встановлено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Аналогічні положення закріплено у ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до рішенням Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

З огляду на викладене та з метою забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, враховуючи її майновий стан, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення останньої від сплати судового збору.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить

0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 141, 247, 259, 263-265, 279, 280 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору стягувач: ДСА України; отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача ГУ ДКС України у м. Києві, код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя В.В. Чубай