Рішення

від 21.09.2020 по справі 733/874/20

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/413/20

Єдиний унікальний №733/874/20

Рішення

Іменем України

21 вересня 2020 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

в складі :

головуючого судді А.В. Вовченка

при секретарі Л.М. Мошенець,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Ічня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 54620 гривень 00 копійок,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди в розмірі 54620 гривень 00 копійок, мотивуючи тим, що постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2013 року визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації та зобов`язано провести відшкодування вартості проїзду та компенсації вартості санаторно-курортного лікування на загальну суму 1100 гривень 00 копійок. На підставі даної постанови Ічнянським районним судом Чернігівської області 10 квітня 2014 року був виданий виконавчий лист № 733/1325/13-а, № 2-а/733/56/13, на підставі якого 24 квітня 2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження № 43127054. У подальшому 29 червня 2016 року відповідний виконавчий лист був направлений для виконання до Державної казначейської служби України. Згідно постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області від 04 жовтня 2019 року про закриття виконавчого провадження вищевказана постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області була виконана за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою. У зв`язку з тим, що рішення суду довгий час не виконувалось, оскільки тривалість судового і виконавчого провадження становить понад 5 років, позивачка вимушена була звертатися в різні державні органи з приводу вищевказаного питання. Враховуючи вищевказане, а також глибину завданих душевних страждань, позивачці державою заподіяна моральна шкода, яку остання оцінила у 54620 гривень 00 копійок, яка що полягає у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів, проведенням необхідних витрат у зв`язку з відновленням здоров`я, почуття розпачу у зв`язку з довготривалим невиконанням судових рішень, необхідністю зверненням до суду за захистом порушених прав, душевними стражданнями. Своєчасна виплата усіх належних сум дала б можливість своєчасно і повно пройти необхідне лікування, отримувати санаторно-курортне лікування, належне харчування. У зв`язку із діями відповідачів по невиконанню довгий час постанови суду стан здоров`я позивачки є не стабільним, а тому вона вимушена звертатись до суду та просити захист в судовому порядку, зобов`язавши відповідачів відшкодувати моральну шкоду, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку України.

В судове засідання позивачка не з`явилась , але надала суду заяву про розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві.

Представник Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в судове засідання не з`явився , але надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, вважає його безпідставним, необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, вказуючи на те, що позивачкою не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, спричинених відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями Управління, Відділу та наслідками, зазначеними ОСОБА_1 у позові. Позовна заява останньої обгрунтована лише тривалим виконанням судового та виконавчого проваджень. Також розмір моральної шкоди позивачкою не доведено і жодним чином не обргунтовано. Будь-які розрахунки і докази нею також не надані, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.

Представник УСЗН Ічнянської РДА в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням.

Представник ДКС України в судове засідання не з`явилась, але надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з викладених в ньому підстав.

Враховуючи те, що всі учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 54620 гривень 00 копійок підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється особою, що потерпіла (евакуйована) внаслідок аварії на ЧАЕС і відноситься до 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.9),та має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має статус дитини, потерпілої внаслідок аварії на ЧАЕС.

Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2013 року визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації та зобов`язано провести відшкодування вартості проїзду та компенсації вартості санаторно-курортного лікування на загальну суму 1100 гривень 00 копійок (а.с.12).

На підставі даної постанови Ічнянським районним судом Чернігівської області 10 квітня 2014 року був виданий виконавчий лист № 733/1325/13-а, № 2-а/733/56/13 (а.с.13).

24 квітня 2014 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області відкрито виконавче провадження № 43127054 (а.с.14).

У подальшому 29 червня 2016 року відповідний виконавчий лист був направлений для виконання до Державної казначейської служби України (а.с.14).

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлені гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", а також особливості їх виконання.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції ( Іммобільяре Саффі проти Італії , заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40).

У пілотному рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: ...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі Метаксас проти Греції (Metaxas v. Greece), N 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі Лізанец проти України (Lizanets v. Ukraine), N 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року). У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі Крищук проти України (Kryshchuk v .Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У пунктах 35, 38, 82 справи Бурмич та інші проти України Європейський суд вказує на справу Бурдов проти Росії (№2), в якій зокрема вказано: У випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов`язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу .

Практика Європейського суду з прав людини визнає не отримані за рішенням суду кошти саме порушенням Протоколу 1 ( Бурдов проти Росії , Юрій Миколайович Іванов проти України , Агрокомплекс проти України ).

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) "Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень" КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх " ex-officio ". Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Чернігівській області від 04 жовтня 2019 року про закриття виконавчого провадження № 43127054 вищевказана постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області від 17 червня 2013 року була виконана за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою (а.с.16).

Таким чином, тривалість судового і виконавчого проваджень становить понад 5 років.

Також судом встановлено, що згідно виписок із медичних карт хворого сина позивачки ОСОБА_2 , останній неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.17-25).

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 07 травня 2002 року у справі "Бурдов проти Росії", для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Норми ст. 23 ЦК України вказують, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Згідно із ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Норми ст. 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності держави за дії бездіяльності органів державної влади наявність вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Завдана позивачці моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з надмірно тривалим невиконанням державним виконавцем рішення суду. Також ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 мають статус потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, а у останнього встановлена інвалідність, він має діагноз Епілепсія та численні супутні захворювання, проходить щорічне стаціонарне лікування, систематичні планові огляди лікарів та курси реабілітаційного лікування, перебуває під наглядом лікаря-невропатолога, дитячого психіатра і педіатра.

З урахуванням вказаних обставин і часу, протягом якого рішення суду фактично не виконувалося, вона вважає, що має право на відшкодування завданої моральної шкоди з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України позивачка має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок держави.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснено у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, враховуючи тривале невиконання рішення суду, факт того, що позивачка та її син є потерпілими внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, в зв`язку з чим потребують своєчасного та повного санаторно-курортного лікування та належного харчування, однак невиконання рішення суду позбавило їх такої можливості на відновлення здоров`я з незалежних від них причин, останній завдано значних душевних страждань, а тому виходячи з їх глибини, та беручи до уваги засади розумності та виваженості, суд визначає моральну шкоду в розмірі 10000 гривень 00 копійок.

На обґрунтування зазначених висновків суд вважає за можливе послатись також на практику розгляду справ Європейським судом з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні.

Зокрема в рішенні по справі Ромашов проти України від 27 липня 2004 року суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина суду. А оскільки п.1 ст.6 §1 Конвенції про права людини і основоположних свобод гарантує кожному право на суд, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (бюджетних установ) визначається Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 3 серпня 2011 року № 845, у редакції постанови КМУ № 45 від 30 січня 2013 р.

Згідно з п. З Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пунктів 36-38 Порядку № 845 виконання зазначених судових рішень здійснюється Казначейством України. Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок за бюджетною програмою.

Отже, стягнення зазначеної шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою.

Таким чином, суд вважає, що з врахуванням вимог розумності і справедливості, достатнім розміром відшкодування заподіяної позивачці моральної шкоди становить 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Доводи ж відповідача про те, що позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди є необґрунтованими, так як спростовуються дослідженими у справі доказами.

Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що суму моральної шкоди вона розраховувала, виходячи з рішення Європейського Суду з прав людини, якими були задоволені її заяви № 78262/12 від 02.08.2012 року, №75372/12 від 05.11.2012 року та присуджено стягнути з держави Україна по 2 000 євро моральної шкоди, оскільки вказана сума є оціночною, а не практикою Європейського Суду з прав людини.

Керуючисьст.ст.23,1167,1173,1174 ЦК України,ст.ст. 4, 10, 12, 23, 80, 81, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ЗУ Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди в розмірі 54620 гривень 00 копійок задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідачі: Державна казначейська служба України, місце розташування: 01601, м. Київ, вул.. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), адреса розташування: 14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 43, ЄДРПОУ 34924518.

Управління соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації, місце розташування: 16703, м. Ічня, вул.. Воскресінська, 17 Чернігівська область, ЄДРПОУ 03196015.

Повне рішення складено 21 вересня 2020 року.

Суддя А. В. Вовченко