Постанова

від 16.09.2020 по справі 676/4025/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 676/4025/19

провадження № 61-2978св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В. , Хопти С. Ф.,

учасники справи :

позивач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна ,

відповідачі: ОСОБА_1 , селянське фермерське господарство Лагода ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу селянського фермерського господарства Лагода на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Бондаря О. О., від 04 вересня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І., від 23 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Україна (далі - СТОВ Агрофірма Україна )звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , селянського фермерського господарства Лагода (далі - СФГ Лагода ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовна заява СТОВ Агрофірма Україна мотивована тим, що 06 грудня 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1, 194 га, кадастровий номер 6822489500:09:001:0170, що знаходиться на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, строком на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації.

Враховуючи, що зазначений договір було зареєстровано Кам`янець-Подільським районним відділом Хмельницької регіональної філії ДП Центр ДЗК 25 грудня 2010 року, строк дії договору визначено до 25 грудня

2020 року. Угода або судове рішення про розірвання зазначеного договору оренди відсутні. Земельна ділянка використовується позивачем за цільовим призначенням відповідно до умов укладеного договору і відповідач ОСОБА_1 отримує відповідну орендну плату.

Проте 01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та СФГ Лагода було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком на 17 років, який зареєстрований 06 березня 2018 року виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, індексний номер

рішення 25214507.

Посилаючись на те, що укладення між відповідачами оспорюваного договору оренди землі створило перешкоди в реалізації прав позивача, як орендаря, а при укладенні оспорюваного договору оренди землі були порушені положення Закону України Про оренду землі та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив суд визнати недійсним укладений 01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та СФГ Лагода договір оренди №б/н земельної ділянки площею 1, 194 га, що знаходиться на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер 6822489500:09:001:0170.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 04 вересня

2019 року позов СТОВ Агрофірма Україна задоволено.

Визнано недійсним договір оренди від 01 лютого 2018 року земельної ділянки площею 1, 194 га, що знаходиться на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер: 6822489500:09:001:0170, укладений між СФГ Лагода та ОСОБА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та СФГ Лагода не відповідає вимогам чинного законодавства, так як укладений до закінчення строку дії попереднього договору, з порушенням процедури реалізації

СТОВ Агрофірма Україна переважного права оренди спірної земельної ділянки та невиконанням орендодавцем ОСОБА_1 своїх зобов`язань перед позивачем щодо вільного використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з умовами договору від 06 грудня 2010 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року апеляційну скаргу СФГ Лагода залишено без задоволення, а рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 04 вересня 2019 року -

без змін.

Приймаючи постанову від 23 грудня 2019 року, колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, які узгоджуються з матеріалами справи та вказала, що суд обґрунтовано застосував відповідні норми матеріального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року СФГ Лагода звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2019 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги у справі № 676/4025/19, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до Хмельницького апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги СФГ Лагода від 07 жовтня 2019 року на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області

від 04 вересня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СФГ Лагода на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2019 року, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 грудня 2019 року, відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 жовтня

2019 року. Витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 676/4025/19.

У квітні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання СФГ Лагода про зупинення виконання рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована передчасністю висновків судів попередніх інстанцій. Заявник вважає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів реєстрації уповноваженим органом договору оренди землі, укладеного 06 грудня 2010 року між ним та ОСОБА_1 , а отже не доведено порушення його прав оспорюваним правочином. Поземельна книга № 6822489500:09:001:0099 та Книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди чи витяги з них судами не оглядалися, їх копії в матеріалах справи відсутні.

Наголошує на тому, що суд першої інстанції ухвалив рішення по справі за позовом, поданим від імені позивача посадовою особою, яка не має повноважень на ведення справи, а апеляційний суд всупереч вимог пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України залишив оскаржуване рішення міськрайонного суду без змін.

Звертає увагу, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, що заявник знав про укладання між СТОВ Агрофірма Україна та

ОСОБА_1 договору оренди та примушував останню до підписання оспорюваного правочину. В порушення вимог статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 141 ЦПК України місцевий суд поклав відповідальність у вигляді відшкодування понесених судових витрат за дії винної особи на СФГ Лагода , вина якого відсутня.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи встановлені судами

06 грудня 2010 року між СТОВ Агрофірма Україна та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № б/н, відповідно до умов якого

ОСОБА_1 передала СТОВ Агрофірма Україна в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Чабанівської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області загальною площею 1,194 га з кадастровим номером 6822489500:09:001:0170, строком на 10 років, починаючи з дня його державної реєстрації та з урахуванням ротації сільськогосподарських культур (далі - договір оренди від 06 грудня

2010 року).

Судами встановлено, що договір оренди від 06 грудня 2010 року зареєстровано Кам`янець-Подільським районним відділом Хмельницької регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 грудня 2010 року за № 0410755950259.

01 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та СФГ Лагода укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала СФГ Лагода в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку, строком на 10 років, починаючи з дня його державної реєстрації (далі - договір від 01 лютого 2018 року).

Договір від 01 лютого 2018 року зареєстровано виконавчим комітетом Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області 06 березня

2018 року за № 25214507.

Позиція Верховного Суду

Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України.

Заявник підставою касаційного оскарження зазначив пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом положень частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом положень статей 210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір підлягає державній реєстрації лишу у випадках, встановлених законом. Такий договір є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV).

Згідно зі статтею 18 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати

50 років.

У цивільній справі, що переглядається Верховним Судом, суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі договору оренди землі від 06 грудня 2010 року ОСОБА_1 передала належну їй земельну ділянку в оренду СТОВ Агрофірма Україна строком на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації (пункт 8 договору). Цим договором оренди передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 40 договору).

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Такі умови договору відповідають статті 18 Закону № 161-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Договір оренди земельної ділянки від 06 грудня 2010 року було зареєстровано у Кам`янець-Подільському районному відділі Хмельницької регіональної філії ДП Центр ДЗК 25 грудня 2010 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 0410755950259.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надавши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення частини першої статті 210 ЦК України, частини першої статті 638 ЦК України, статей 18, 20 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_1 ), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між СФГ Лагода та ОСОБА_1 01 лютого 2018 року, оскільки на час його укладання ( 01 лютого 2018 року) та реєстрації права оренди (06 березня 2018 року) був чинним договір оренди цього ж об`єкта, укладений між СТОВ Агрофірма Україна та

ОСОБА_1 від 06 грудня 2010 року.

Докази розірвання договору від 06 грудня 2010 рокута/або визнання його недійсним/припиненим повністю чи частково судам не надано.

ОСОБА_1 , як стороною договору оренди землі від 06 грудня

2010 року, рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку не оскаржуються, як в цілому, так і в частині визначення строку дії цього договору.

Доводи касаційної скарги про відсутність державної реєстрації договору оренди від 06 грудня 2010 року спростовуються відповідною відміткою на договорі з зазначенням дати проведення такої реєстрації та номеру запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, які скріплені підписом уповноваженої особи державного реєстратора - Тупікової Н. та печаткою Кам`янець-Подільського районного відділу Хмельницької регіональної філії ДП Центр ДЗК .

Крім того, в поданих до суду першої інстанції письмових поясненнях

від 15 липня 2019 року на позовну заяву СТОВ Агрофірма Україна представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області підтвердив, що згідно інформаційних даних відділу у Кам`янець-Подільському району Міськрайонного управління у Кам`янець-Подільському районі та м. Кам`янець-Подільському Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області у державному реєстрі земель міститься запис про реєстрацію договору оренди від 06 грудня 2010 року.

Відповідно до частин першої, п`ятої та сьомої стаття 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Докази, які б спростовували факт державної реєстрації договору оренди

від 06 грудня 2010 року, в матеріалах справи відсутні.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позов подано від імені позивача особою, яка не має повноважень на ведення справи, касаційним судом відхилені, як безпідставні, з огляду на те, що позов СТОВ Агрофірма Україна підписано ОСОБА_2 , який згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час подання позову був головою комісії з припинення СТОВ Агрофірма Україна , а отже був наділений необхідним обсягом повноважень для представництва інтересів СТОВ Агрофірма Україна в суді.

Клопотання СФГ Лагода про залишення позову без розгляду з підстав передбачених пунктом 2 частини першої статті 257 ЦПК України вирішено ухвалою суду першої інстанції від 04 вересня 2019 року, яка набрала законної сили.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд першої інстанції з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України обґрунтовано виходив з того, що понесені позивачем при зверненні до суду з цим позовом судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів у рівних частинах.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення справи, а переважно зводяться до невірного тлумачення заявником норм матеріального та процесуального права, необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Європейський суд з прав людини, неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Обставини, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Підстави для нового розподілу судових відсутні.

Керуючись статтями 400 , 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу селянського фермерського господарства Лагода залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 вересня 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 23 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта