Постанова

від 16.09.2020 по справі 640/3526/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 640/3526/16-к

провадження № 51-2137км20

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Київського районного суду м.Харкова від 22 квітня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 січня 2020року в кримінальному провадженні №32014220000000134 щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

виправданого у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст.212 КК та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 було висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК,за таких обставин.

Відповідно до протоколу № 1 Зборів засновників товариства зобмеженою відповідальністю Компані Плазма від 27 січня 2009 року ОСОБА_6 займає посаду директора вказаного підприємства, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У період із 01 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року одночасно виконував функції засновника, директора та бухгалтера вказаного підприємства і був відповідальним за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві.

ОСОБА_6 , будучи службовою особою підприємства, у зв`язку з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, маючи в період із 2014 року по 2015 рік умисел на ухилення від сплати податків, використовуючи своє службове становище у злочинних цілях, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки у вигляді ненадходження до бюджету держави податків в особливо великих розмірах, бажаючи їх настання, під час складання податкових звітних документів з податку на прибуток ТОВ Компані Плазма за 2014 рік та податку на додану вартість за жовтень, листопад, грудень 2014 року, січень 2015 року умисно завищив валові витрати підприємства і податковий кредит із ПДВ, ухилившись таким чином від сплати зазначених податків на загальну суму 4 159 503,85 грн.

Так, директор ТОВ Компані Плазма ОСОБА_6 з метою ухилення від сплати податку на прибуток, шляхом штучного збільшення валових витрат, достовірно знаючи, що між вказаним товариством та ТОВ Сейв Тайм в період із 01 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року фінансово-господарських взаємовідносин фактично не було, діючи умисно, безпідставно збільшив витрати підприємства у розмірі 8 229 728,47 грн, не маючи при цьому в наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів, отриманих від ТОВ Сейв Тайм за договорами від 01 жовтня 2014 року № 011093, № 011021, від 01 листопада 2014 року №011136, № 011106 на придбання товару, на обладнання, отримання послуг з ремонту твердопаливного котла, технічного обслуговування водоохолоджуючих установок для поліграфічних ліній, дослідження ринку сульфату натрію, дослідження ринку харчової соди.

Також ОСОБА_6 з метою ухилення від сплати податку на прибуток, шляхом штучного збільшення валових витрат, достовірно знаючи, що між ТОВ Компані Плазма і ТОВ Інвест консалт компані в період з 01 вересня 2014 року по 01березня 2015 року фінансово-господарських взаємовідносин фактично не було, діючи умисно, безпідставно збільшив витрати підприємства у розмірі 2286954,03грн, не маючи при цьому в наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських і податкових документів, отриманих від ТОВ Інвест Консалт Компані та підтверджуючих ТОВ Компані Плазма право на формування валових витрат із придбання обладнання у підприємства ТОВ Інвест консалт компані за договором поставки продукції (товару) від 01 жовтня 2014 року №011145.

Далі ОСОБА_6 умисно та протиправно, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах вніс 10 квітня 2015 року недостовірні дані в декларацію з податку на прибуток підприємства від 10 квітня 2015 року № 9081776863, а саме в рядку № 05.1 декларації умисно і незаконно завищив « Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за 2014 рік на загальну суму 10 820 682,50 грн і відповідно занизив об`єкт оподаткування з податку на прибуток у сумі 1 893 002,85 грн.

Зазначену декларацію за допомогою електронної пошти направив 10 квітня 2015року до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Крім того, ОСОБА_6 , маючи умисел на ухилення очолюваного ним ТОВ Компані Плазма від сплати податків упродовж 2014-2015 років з метою ухилення від сплати ПДВ шляхом штучного збільшення податкового кредиту з цього податку, достовірно знаючи, що між ТОВ Компані Плазма і ТОВ Сейв Тайм у період з 01вересня 2014 року по 01 березня 2015 року фінансово-господарських взаємовідносин фактично не було, діючи умисно, безпідставно збільшив податковий кредит із ПДВ підприємства у розмірі 1 645 945,56 грн, не маючи при цьому в наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських і податкових документів, отриманих від ТОВ Сейв Тайм та підтверджуючих право ТОВ Компані Плазма на формування податкового кредиту з ПДВ із придбання у підприємства ТОВ Сейв Тайм за договорами від 01 жовтня 2014 року № 011093, № 011021, від 01 листопада 2014 року № 011136, № 011106 товару, обладнання, отримання послуг з ремонту твердопаливного котла, технічного обслуговування водоохолоджуючих установок для поліграфічних ліній, дослідження ринку сульфату натрію, дослідження ринку харчової соди.

Також ОСОБА_6 з метою ухилення від сплати ПДВ шляхом штучного збільшення податкового кредиту з цього податку, достовірно знаючи, що між ТОВ Компані Плазма і ТОВ Інвест консалт компані в період з 01 вересня 2014 року по 01 березня 2015 року фінансово-господарських взаємовідносин фактично не було, діючи умисно, безпідставно збільшив податковий кредит із ПДВ підприємства у розмірі 620 555,95 грн, не маючи при цьому в наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських і податкових документів, отриманих від ТОВ Інвест консалт компані та підтверджуючих ТОВ Компані Плазма право на формування податкового кредиту з ПДВ із придбання обладнання у підприємства ТОВ Інвест консалт компані за договором поставки від 01 жовтня 2014 року № 011145.

Далі ОСОБА_6 умисно та протиправно, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах уніс 19 листопада 2014 року недостовірні дані в декларацію з ПДВ за жовтень 2014 року від 19 листопада 2014 року № 9067385416, а саме: в рядку № 17 декларації «Усього податковий кредит» умисно та незаконно завищив податковий кредит підприємства з ПДВ на суму 479 392 грн, відповідно у графі № 25 занизив податкові зобов`язання з ПДВ на зазначену суму. 22 грудня 2014 року в декларацію з ПДВ за листопад 2014 року від 22 грудня 2014 року №9074189690, а саме в рядку № 17 декларації Усього податковий кредит умисно та незаконно завищив податковий кредит підприємства з ПДВ на суму 421 064 грн, відповідно у графі № 25 занизив податкові зобов`язання з ПДВ на зазначену суму. 20 січня 2015 року в декларацію з ПДВ за грудень 2014 року від 20 січня 2015 року № 9078865253, а саме в рядку № 17 декларації Усього податковий кредит умисно та незаконно завищив податковий кредит підприємства з ПДВ на суму 1 202 880,00 грн, відповідно у графі № 25 занизив податкові зобов`язання з ПДВ на зазначену суму.

24 лютого 2015 року в декларацію з ПДВ за січень 2015 року від 24 лютого 2015року № 9022614524, а саме в рядку № 17 декларації Усього податковий кредит умисно та незаконно завищив податковий кредит підприємства з ПДВ на суму 163 165 грн, відповідно у графі № 25 занизив податкові зобов`язання з ПДВ на зазначену суму.

А всього умисно і незаконно завищив податковий кредит із ПДВ на загальну суму 2 266501 грн та відповідно занизив податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 266501 грн та відповідно занизив податкові зобов`язання з ПДВ на вказану суму.

Зазначені декларації ОСОБА_6 за допомогою електронної пошти направив до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області відповідно 19 листопада 2014 року - за жовтень 2014 року, 22 грудня 2014 року - за листопад 2014 року, 20 січня 2015 року - за грудень 2014 року, 24 лютого 2015 року - за січень 2015 року.

Згідно з висновком судово-економічної експертизи від 18 листопада 2015 року №10588 підтверджується донарахування податку на прибуток у частині взаємовідносин із ТОВ «Сейв тайм» і ТОВ «Інвест консалт компані» у сумі 2266 501 грн.

Таким чином, директор ТОВ Компані Плазма ОСОБА_6 у період часу з 01вересня 2014 року по 01 березня 2015 року умисно ухилився від сплати до бюджету податку на прибуток підприємства в сумі 1 893 002,85 грн і ПДВ у сумі 2266 501 грн, а загалом на 4 159 503,85 грн, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Харківський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2020 року залишив апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок місцевого суду без змін.

Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_6 , через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати їх і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, не надав належної оцінки доказам сторони обвинувачення іце призвело до безпідставного виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину та уникнення ним покарання. Зокрема, залишив поза увагою вироки суду за обвинуваченням ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у фіктивному підприємництві, висновки експертизи від 18 червня 2015 року № 271 та від 18листопада 2015 року № 10588, акт податкової перевірки від 31 липня 2015 року, текстовий файл «Инструкция для клиентов. docx» та журнали обміну повідомленнями «Skype».Зазначає, що місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про призначення комісійної судової економічної експертизи. Порушуючи вимоги ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), не зазначив у мотивувальній частині вироку підстави для виправдання ОСОБА_6 . Вказує, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив у повторному дослідженні доказів, а саме у допиті свідків, всупереч вимогам ст. 419 КПК не мотивував належним чином свого рішення про залишення без зміни виправдувального вироку суду першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення без зміни.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу частково, виправданий ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 вважали касаційну скаргу необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність таобґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим єрішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється уразі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; удіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою умотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_6 за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК, дотримався вищезазначених вимог закону.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У касаційній скарзі прокурор вказував на безпідставне виправдання ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.212 КК, проте, на думку колегії суддів, таке твердження є необґрунтованим.

Ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_6 було висунуте обвинувачення, місцевий суд навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому встановив, що жоден із цих доказів не доводить, що ОСОБА_6 вчинив умисні дії з метою ухилення від сплати податків. Таке рішення узгоджується із загальними засадами кримінального провадження, відповідно до яких ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом. Водночас усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому докази винуватості ОСОБА_6 , на які покликалась сторона обвинувачення, перевірено судом і згідно зі статтями 86, 87, 94 КПК належним чином оцінено з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суди розглянули відповідно до вимог закону.

Так, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, ретельно дослідив докази сторони обвинувачення, зокрема: показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який категорично заперечував свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому протиправного діяння та вказав, що жодних дій, спрямованих на ухилення від сплати податків, інших обов`язкових платежів він не вчиняв. Зауважив, що товари, послуги та роботи відповідно до договорів були надані на адресу ТОВ Компані Плазма в повному обсязі і документи, які відображають господарські взаємовідносини з ТОВ «Сейв тайм» і ТОВ «Інвест консалт компані», були оформлені згідно з чинним законодавством. Суд оцінив такі показання з дотриманням вимог процесуального закону в сукупності з іншими доказами.

Усупереч доводам прокурора, наведеним у касаційній скарзі, суд першої інстанції належним чином дослідив вироки щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , текстовий файл «Инструкция для клиентов. docx» і журнали обміну повідомленнями «Skype» та дійшов висновку, що вони не доводять наявності між ОСОБА_6 як директором ТОВ Компані Плазма» й ТОВ «Сейв тайм» і ТОВ «Інвест консалт компані» будь-яких дій, що свідчать про фіктивність господарських операцій.

Також суд першої інстанції слушно зауважив, що під час податкової перевірки ТОВКомпані Плазма» та судової економічної експертизи, результати якої викладено у висновку від 18 листопада 2015 року № 10588 і якою встановлено заниження ТОВ Компані Плазма» податку на прибуток та ПДВ, безпідставно не враховано первинну бухгалтерську документацію взаємовідносин ТОВ Компані Плазма» з ТОВ «Сейв тайм» і ТОВ «Інвест консалт компані».

Водночас, дослідивши висновок судової економічної експертизи від 19 грудня 2017 року, суд встановив, що висновки акта податкової перевірки від 31 липня 2015 року щодо заниження ТОВ Компані Плазма» податку на прибуток та ПДВ не підтверджуються, що виключає можливість кваліфікувати дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 212 КК.

За змістом ст. 212 КК кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків настає не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов`язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв`язку з цим суду належить встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов`язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину.

Таким чином, враховуючи те, що матеріали кримінального провадження не містять належних та допустимих доказів на підтвердження обізнаності ОСОБА_6 у фіктивності господарської діяльності ТОВ «Сейв тайм» і ТОВ «Інвест консалт компані», а стороною обвинувачення не доведено умисного ухилення ОСОБА_6 від сплати податків, доводи прокурора про фіктивність операцій між ТОВ Компані Плазма», ТОВ «Сейв тайм» і ТОВ «Інвест консалт компані»є необґрунтованими.

З огляду на викладене доводи прокурора про неправильну оцінку судом доказів обвинувачення колегія суддів уважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції належним чином умотивував свої висновки та ухвалив вирок, який відповідає вимогам статей370, 373, 374 КПК.

Доводи сторони обвинувачення про те, що місцевий суд у мотивувальній частині вирокуне вказав підстави виправдування особи, не були підтвердженітаспростовуються змістом вироку. З вироку суду першої інстанції вбачається, що суд встановив і навів у своєму рішенні підставу для виправдання обвинуваченого, а саме: недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 .

Твердження прокурора про те, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про призначення комісійної судово-економічної експертизи, яка б усунула протиріччя у попередніх висновках, було переглянуто судом апеляційної інстанції, який належним чином перевірив ці твердження та дійшов мотивованого висновку про їх безпідставність, зазначивши при цьому, що проведення комісійної судово-економічної експертизи не дало би об`єктивних та повних висновків щодо підтвердження чи спростування висновків акта податкової перевірки, оскільки допитані в судовому засіданні експерти чітко вказали, що протиріччя у висновках обумовлені тим, що один експерт не враховував первинних документів, складених від імені ТОВ «Сейв тайм» і ТОВ «Інвест консалт компані», аінший досліджував усі документи, наявні в кримінальному провадженні.

Не є слушними доводи прокурора про те, що апеляційний суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про повторний допит свідків.

Відповідно до ч. 3ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно в разі якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як убачається з журналу судового засідання від 30 січня 2020 року та відповідно зтехнічного запису судового процесу, за клопотанням сторони обвинувачення суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про часткове задоволення клопотання прокурора в частині повторного дослідження письмових доказів та відмовив у частині повторного допиту свідків.

Наявність підставдля зміни вироку або ухвалення апеляційним судом нового вироку не зобов`язує суд досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених у суді першої інстанції. Згідно з ч. 2ст. 23 КПК не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, апеляційний суд не має потреби знову досліджувати ці докази втакому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Таким чином, апеляційний суд виходив із доказів, досліджених місцевим судом першої інстанції, у зв`язку з чим повторне дослідження вже встановлених обставин не було потрібно, а прокурор протилежного не довів, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання останнього про допит свідків.

Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова взадоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій.

У свою чергу суд апеляційної інстанції дотримався вимогст. 419 КПК, у межах своїх повноважень ретельно перевірив усі доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, аналогічні доводам у його касаційній скарзі, відповідно до вимогст. 404 КПК частково дослідив докази. Під час перевірки вироку районного суду суд апеляційної інстанції не допустив порушень вимог кримінального процесуального закону та на всі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, надав вичерпну відповідь.

Розглянувши це кримінальне провадження, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду про те, що стороною обвинувачення не надано допустимих та достовірних доказів, які б підтвердили винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що аналіз доказів, здобутих стороною обвинувачення, не підтверджує факту заниження ТОВ Компані Плазма податку на прибуток і ПДВ та як наслідок ненадходження коштів до бюджету, а стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_6 як директор ТОВ Компані Плазма умисно ухилявся від сплати податків.

Враховуючи сукупність наведених доказів, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про необхідність виправдання ОСОБА_6 у предявленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 212 КК. З висновками судів нижчих ланок погоджується і суд касаційної інстанції, оскільки вони є обґрунтованими та належно вмотивованими.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Що стосується наведених у касаційній скарзі доводів, то прокурор по суті дав власну оцінку доказам винуватості ОСОБА_6 , відмінну від оцінки, наданої судом першої інстанції та перевіреної апеляційним судом, однак не обґрунтував наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, на підставі яких судові рішення щодо останнього підлягали би безумовному скасуванню.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачено ст. 412 КПК і які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а також неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність Суд не встановив.

За змістом положень ст. 92 КПК обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в цьому кримінальному провадженні зроблено не було.

Зваживши нанаведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню. З урахуванням цього і вимог статей 434, 436 КПКколегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 30 січня 2020року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3