Постанова

від 09.09.2020 по справі 914/1180/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. Справа №914/1180/19

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Матущака О.І.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

явка учасників справи:

від позивача - Дашинич О.Б.,

від відповідача - не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Білої Ірини Володимирівни б/н від 24.02.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020, суддя: Сухович Ю.О., м. Львів, повний текст рішення складено - 27.01.2020

за позовом фермерського господарства "Марком", смт. Дубляни, Самбірський район, Львівська область

до відповідача публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Білої Ірини Володимирівни, м.Київ

про визнання іпотеки за договором №3898 від 20.09.2007 такою, що припинена та скасування обтяження шляхом виключення записів з Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

20.06.2019 фермерське господарство "Марком" (далі по тексту ФГ Марком ) звернулось в Господарський суд Львівської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі Білої Ірини Володимирівни уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі по тексту ПАТ Надра ) про визнання іпотеки за договором №3898 від 20.09.2007 такою, що припинена та скасування обтяження іпотекою та заборону відчуження на нерухоме майно, застосованих при посвідченні договору іпотеки від 20.09.2007, зареєстрованого в реєстрі за №3898, шляхом виключення записів з Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно реєстраційний номер 5698810 нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_1

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2010 у справі №3/235 з ФГ Марком на користь ВАТ КБ Надра стягнуто 68 689,01 грн. заборгованості за кредитним договором №24/МБ-21 від 20.09.2007. Оскільки позивач виконав зобов`язання за цим кредитним договором, то вважає, що іпотека за договором №3898 від 20.09.2007 припинена.

В підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором від 20.09.2007 №24/МБ-21 посилається на постанову про закриття виконавчого провадження № 18409843 від 03.02.2017 щодо виконання рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2010 у справі №3/235.

За таких обставин та враховуючи те, що відповідач заперечує виконання позивачем кредитного договору №24/МБ-21 від 20.09.2007 просить скасувати обтяження іпотекою та заборони відчуження на нерухоме майно, застосованих при посвідченні договору іпотеки від 20.09.2007, зареєстрованого в реєстрі за №3898, шляхом виключення запису з Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою реєстраційний номер 5698810 нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_1 та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер 5698719 нежитлові будівлі розташовані по АДРЕСА_1.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 317, 319, 381, 593, 599 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 17 Закону України Про іпотеку , ст.ст. 2, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 позов задоволено повністю. Визнано іпотеку за договором від 20.09.2007 №3898 такою, що припинена, у зв`язку з виконанням зобов`язання за кредитним договором від 20.09.2007 №24/МБ-21. Скасовано обтяження іпотекою та заборону відчуження на нерухоме майно, застосовані при посвідченні договору іпотеки від 20.09.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 3898, шляхом виключення записів з Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою реєстраційний номер 5698810 нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 і вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер 5698719 нежитлової будівлі розташованої по АДРЕСА_1 Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Надра на користь Фермерського господарства Марком судовий збір в сумі 3 842,00 грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що основне зобов`язання за кредитним договором від 20.09.2007 № 24/МБ-21, яке було забезпечено іпотечним договором, припинено в силу приписів ст. 599 ЦК України шляхом його належного виконання. За таких обставин, враховуючи, що забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором є виконаними, зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, є припиненим. Щодо вимоги про скасування обтяження іпотекою та заборону відчуження на нерухоме майно, застосованих при посвідченні договору іпотеки від 20.09.2007 суд зазначив, що така вимога є похідною від первісної вимоги про визнання іпотеки припиненою та спрямована на реальне відновлення порушених прав ФГ Марком , як власника на розпорядження своїм майном. За таких обставин, з припиненням іпотеки, фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Білої Ірини Володимирівни (відповідач) просить скасувати рішення суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, які регулюють спірні відносини.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Судом першої інстанції порушено право позивача на участь в судовому засіданні, наданні пояснень до суду та інших прав передбачених ГПК України, оскільки неодноразово було відмовлено в задоволенні клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Посилається на правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 19.12.2019 в справі №758/1953/18 та зазначає, що боржником не в повному обсязі погашена заборгованість за кредитним договором від 20.09.2007 № 24/МБ-21, оскільки розрахунок заборгованості при поданні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором складений 19.10.2009, а позовна заява подана в листопаді 2009 року. А тому, апелянт вважає, що банк має право на стягнення з позичальника коштів за період з 19.10.2009 по листопад 2009 року (дату подання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.09.2007 № 24/МБ-21). За таких обставин вважає, що підстави для задоволення позовних вимог в даній справі відсутні.

Узагальнені доводи та заперечення позивача.

Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

В обґрунтування доводів відзиву, зазначає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, погоджується з ним, а доводи апелянта вважає такими, що не відповідають встановленим обставинам по справі.

В судове засідання 09.09.2020 з`явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в порядку п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що між ВАТ КБ Надра (банк) та Фермерським господарством Марком (позичальник) укладено кредитний договір №24/МФ-21від 20.09.2007.

Згідно п.1.1. - п.1.4 договору банк надає позичальнику грошові кошти в сумі 150 000,00 грн. надалі - кредит. Цілі кредитування - реконструкція тваринницького приміщення. Кредит надається позичальнику строком до 20 вересня 2010 року включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 17% річних, що обчислюються виходячи з 365 днів у році. Строк користування кредитом починається з моменту надання кредиту у відповідності з п.2.1 цього договору.

Згідно п.2.1. договору надання кредиту проводиться шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку, або перерахування коштів за реквізитами, вказаними позичальником, або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на позичальника. Надання кредиту відбувається лише за умови надання позичальником відповідного забезпечення виконання своїх зобов`язань по цьому договору.

Відповідно до п. 3.1 договору в забезпечення зобов`язань по цьому договору, які полягають у поверненні цього кредиту, сплати відсотків за користування кредитом можливої сплати неустойки, а також у відшкодуванні збитків в зв`язку з порушенням цього договору, позичальник передає в іпотеку нежитлову будівлю загальною площею 970,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить майновому поручителю ОСОБА_2 , вартістю 265000,00 грн., оформляється нотаріально, а також в заставу тварини на відгодівлі вартістю 13 250,00 грн., що належать ФГ Марком .

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

20.09.2007 між ВАТ КБ Надра (іпотекодержатель), ФГ Марком (позичальник) та майновим поручителем ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки зареєстрований в реєстрі за №3899.

Згідно вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно - цегляна нежитлова будівля загальною площею 970,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить майновому поручителю ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Виконання зобов`язань ФГ Марком за кредитним договором було забезпечене переданим, згідно договору іпотеки від 20.09.2007 р. зареєстрованим в реєстрі за №3899, нерухомим майном - цегляною нежитловою будівлею загальною площею 970,6 кв.м., що знаходиться заадресою: АДРЕСА_1 , яка належала майновому поручителю ОСОБА_2 .

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно складеної станом на 15.05.2019 накладено обтяження, яке зареєстроване 20.09.2007 реєстратором - Приватним нотаріусом Дмитришин К.К. за повідомленням ВАТ КБ Надра у зв`язку із укладення договору іпотеки на нежитлову будівлію за адресою: АДРЕСА_1 , номер РВПН: 19850071.

Крім того, у вищевказаній довідці зазначено, що 09.06.2008 було внесено запис про державну реєстрацію нерухомого майна, згідно свідоцтва про право власності, САВ №759105, 09.06.2008, оформленого виконавчим комітетом Дублянської селищної ради Самбірського району Львівської області, за Фермерським господарством Марком . Відтак, власником майна переданого у іпотеку є ФГ Марком .

Згідно акту перевірки місцезнаходження, наявності та стану техніки, які знаходяться в заставі ВАТ КБ Надра від 03.03.2015 в заставі знаходиться нежитлова будівля, площею 970, 6 кв.м згідно договору іпотеки №3898 від 20.09.2007 на виконання кредитного договору 24/МБ-21 від 20.09.2007.

У зв`язку з порушенням ФГ Марком умов кредитного договору №24/МБ-21 від 20.09.2007 ВАТ КБ Надра звернулось до суду з позовом про дострокове стягнення з ФГ Марком 69 257,47 грн заборгованості.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2010 у справі №3/235 стягнуто з ФГ Марком на користь ВАТ КБ Надра 67 806,82 грн. основної заборгованості, яка виникла станом на 19.10.2009, та 882,19 грн. - пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №24/МБ-21 від 20.09.2007 згідно з яким ФГ Марком надано 150 000,00 грн. строком до 20.09.2010 зі сплатою 17,00% річних, що обчислюється виходячи з 365 днів у році.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з наведеним, обставини щодо існування кредитних правовідносин між ФГ Марком та ВАТ КБ Надра на підставі кредитного договору №24/МБ-21 від 20.09.2007, а також щодо суми заборгованості ФГ Марком перед ВАТ КБ Надра - не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

15.02.2010 Господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання вищезазначеного судового рішення (а.с.69,т.1).

03.03.2010 на підставі виданого наказу державним виконавцем виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №18409843 (а.с.61-62,т.1).

ФГ Марком виконало рішення суду та сплатило суму основної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №2 від 01.02.2017 (а.с.66,т.1).

03.02.2017 державним виконавцем Самбірського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №18409843, якою встановлено фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно виконавчого документа - наказу Господарського суду Львівської області у справі №3/235.

Вказані виконавчі дії сторонами не оскаржувались та ними визнаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 вказаного Кодексу передбачено, що позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Відповідач обов`язки за умовами кредитного договору виконав, надавши кредитні кошти позивачеві. Останній зобов`язався за договором повертати кредит з відсотками по позиці в термін до 20.09.2010.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 6.2 договору іпотеки передбачено, що іпотека припиняється у разі виконання зобов`язань по кредитному договору.

Згідно з ч. 1 ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Як уже було зазначено, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2010 р. у справі № 3/235 стягнуто 68 689,01 грн. заборгованості по кредиту. Крім того, судами встановлено, що ФГ Марком в порушення умов договору суми позики у повному обсязі у встановлені терміни не повернув, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 68 689,01 грн.

Це рішення господарського суду Львівської області ФГ Марком виконано та сплачено суму основного зобов`язанння, що підтверджується платіжним дорученням № 2 та постановою виконавця про закриття виконавчого провадження у справі № 3/235.

Таким чином, ФГ Марком було сплачено суму заборгованості по кредиту та відсотках, що складає собою основне зобов`язання по кредиту.

З наявної у матеріалах справи переписки між сторонами вбачається, що за даними відповідача станом на 18.04.2019 у позивача існує заборгованість за кредитним договором № 24/МБ-21 від 20.09.2007, яка в повному обсязі не погашена, а саме 210 887, 73 грн., в тому числі заборгованість за відсотками 74 516, 80 грн, заборгованість за комісію 19 082, 17 грн, заборгованість по пені 117 288, 76 грн, тому банк вказує, що немає підстав та об`єктивної можливості припинити обтяження.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем не надано, а у матеріалах справи відсутні докази звернення останнього до позивача із вимогою про сплату вказаних сум або звернення до суду із позовом про стягнення з позивача вказаної заборгованості.

Відповідно до п.1.3 кредитного договору кредит надавався позивачу строком до 20.09.2010. Те ж саме вказано і у графіку повернення кредиту та сплати відсотків до кредитного договору (додаток №1 до кредитного договору).

Відповідач подав позов до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором у листопаді 2009 року.

Таким чином, відповідач подаючи позов про дострокове стягнення кредитних коштів, нарахованих відсотків на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України, на власний розсуд змінив строк виконання основного зобов`язання (наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного суду викладеній у постанові від 20.06.2018 у справі №220/328/16-ц).

З огляду на дострокове звернення банку з позовом, кредитний договір припинив свою дію. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15-ц та від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-п, де зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 19.05.2020 у справі №910/23028/17, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Постанова Верховного Суду від 19.12.2019 в справі №758/1953/18, на яку покликається апелянт, не підлягає врахуванню при вирішенні даної справи, оскільки обставини в справі №758/1953/18 та у даній справі №914/1180/19 суттєво відрізняються, зокрема в частині вимоги банку про дострокове стягнення заборгованості, що змінює строки виконання основного зобов`язання.

Враховуючи наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, що свідчить про закінчення строку дії договору, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, іпотека не поширюється, якщо інше не встановлене договором Іпотеки.

Таким чином, нарахування відсотків за договором після припинення договору кредиту є безпідставними та не впливає на припинення договору іпотеки та виключення запису з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню, в розумінні повноти розміру заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищенаведене основне зобов`язання, яке було забезпечено іпотечним договором, припинено в силу приписів ст. 599 ЦК України шляхом його виконання.

Враховуючи, що забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором є виконаними, зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, є припиненим.

Судами встановлено, що банк відмовився зняти обтяження з нерухомого майна про що вказав у листі від 08.05.2019 № 13-5-4026, що стало підставою для звернення позивача до суду, оскільки у зв`язку із наявністю обтяження на майні ФГ Марком не може належним чином використовувати майно, яке йому належить, як власнику.

Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно приписів ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зважаючи на нездійснення відповідачем дій щодо вилучення запису про іпотеку, позивач позбавлений вільно здійснювати право власності на належне нерухоме майно, оскільки повністю вільно користуватись та розпоряджатись іпотечним майном можна лише з дозволу іпотекодержателя, як це передбачено умовами іпотечного договору та положенням ст. 9 Закону України Про іпотеку .

Іпотека та обтяження (заборона розпоряджатися заставним нерухомим майном) підлягають державній реєстрації прав (ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про те, що іпотечний договір є припиненим у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, виконання якого перед відповідачем він забезпечував, а зважаючи на відсутність дій відповідача з вилучення записів про іпотеку з Державного реєстру, єдиним способом захисту прав позивача є звернення до суду.

Нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Січових Стрільців, буд.36 б, смт. Дубляни, Самбірського району Львівської області, власником якого при укладенні договору іпотеки був ОСОБА_2 , станом на момент подачі позову є ФГ Марком згідно із свідоцтва про право власності, САВ №759105 09.06.2008. Тому, ФГ Марком як безпосередній власник нерухомого майна на яке накладено обтяження.

Позовні вимоги ФГ Марком про скасування обтяження іпотекою та заборону відчуження на нерухоме майно, застосованих при посвідченні договору іпотеки від 20.09.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № 3898, шляхом виключення записів з Державного реєстру іпотек про обтяження іпотекою реєстраційний номер 5698810 нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_1 і вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про заборону на нерухоме майно, реєстраційний номер 5698719 нежитлові будівлі розташовані по АДРЕСА_1 є похідними від первісної вимоги про визнання іпотеки припиненою, спрямовані на реальне відновлення порушених прав ФГ Марком , як власника на розпорядження своїм майном.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що з припиненням іпотеки, фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Отже, вимоги позивача про визнання іпотеки за договором припиненою та зняття заборони відчуження майна та вилучення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є взаємопов`язаними та такими, що випливають одна з одної, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищезазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, аргументи, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Білої Ірини Володимирівни підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 5 763,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за № 287749 (#2220270001) від 10.03.2020.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Львівської області від 15.01.2020 у справі №914/1180/19 залишити без змін.

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" Білої Ірини Володимирівни б/н від 24.02.2020 залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 5 763,00 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Матущак О.І.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови підписано 21.09.2020.