Рішення
від 22.09.2020 по справі 904/1798/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020м. ДніпроСправа № 904/1798/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Пром Торг", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигмаінвестбуд", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 372 836 грн. 66 коп. за договором поставки від 01.11.2018 № 01/11/18

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Пром Торг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигмаінвестбуд" заборгованість в сумі 372 836 грн. 66 коп., з яких: 264 592 грн. 03 коп. - основний борг, 92 238 грн. 09 коп. - пеня, 8 827 грн. 80 коп. - 3% річних, 7 178 грн. 74 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору поставки від 01.11.2018 № 01/11/18.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Разом із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро Пром Торг" надало заяву про забезпечення позову від 30.03.2020 № б/н, в якій просило суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті ТОВ "Сигмаінвестбуд" і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Ухвалою господарського суду від 02.04.2020 у задоволенні заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Пром Торг" відмовлено.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин.

Крім того, згідно із п. 11 Закону України №540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набув чинності 02.04.2020, розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту, зокрема, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки судового розгляду справи продовжуються на строк дії такого карантину, а строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (редакція п. 4 розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України до 17.07.2020).

Надалі строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 до 24.04.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239), з 24.04.2020 до 11.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291), з 11.05.2020 до 22.05.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343), з 22.05.2020 до 22.06.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392), з 22.06.2020 по 31.07.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500), з 01.08.2020 до 31.08.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641), до 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760).

Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.

На адресу суду повернувся конверт з ухвалою від 06.04.2020, що направлялась відповідачу, з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання» .

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Господарський суд зазначає, що ухвала суду від 06.04.2020 направлялась відповідачу за адресою, яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг від 01.04.2020).

За визначенням п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набув чинності 17.07.2020, п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином» .

Відповідно до п. 2 розділу ІІ вказаного Закону від 18.06.2020 № 731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Господарський суд зазначає, що відзив на позовну заяву або клопотання відповідача про продовження строку на надання відзиву відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-ІХ, до суду не надходили.

За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про розгляд даної справи, але останній не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв"язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; факт поставки товару; строк оплати; наявність часткової оплати; наявність прострочення оплати.

На підтвердження обставин, які є предметом доказування у даній справі, позивач надав до матеріалів справи такі докази :

- копію договору поставки від 01.11.2018 № 01/11/18;

- копії Специфікацій № 1 від 01.11.2018, № 2 від 23.11.2018, № 3 від 01.12.2018;

- копії рахунків-фактур № СФ-0000003 від 31.01.2019, № СФ-0000008 від 18.02.2019;

- копії видаткових накладних № РН-0000011 від 31.01.2019, № РН-0000016 від 18.02.2019;

- копії товарно-транспортних накладних № 31/01/1 від 31.01.2019, № 18/02/1 від 18.02.2019;

- копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019.

Так, судом встановлено, що 01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро Пром Торг" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сигмаінвестбуд" (покупець) укладено договір поставки № 01/11/18 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов»язується поставити, а покупець - належним чином прийняти і оплатити товар у кількості, асортименті та за цінами згідно зі специфікаціями, що є невід»ємною частиною договору.

За умовами п. 2.1. договору обсягом продажу є металопродукція на суму і в кількості відповідно до специфікацій, які є невід»ємною частиною договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що номенклатура і кількість товару кожної відвантаженої партії повинні відповідати супровідним документам (накладна, товарно-транспортна накладна).

Згідно з п. 3.1. договору умови поставки продукції - склад продавця - склад покупця. Відвантаження проводиться уповноваженому представнику покупця за умови пред»явлення уповноваженим представником оригіналу довіреності, оформленої на право отримання окремої партії продукції, складеної відповідно до чинного законодавства України. Постачання товару здійснюється автотранспортом за рахунок постачальника. Товар переходить у власність покупця з моменту відвантаження (передачі) товару довіреній особі покупця.

Датою відвантаження товару вважається дата, зазначена в накладній, що підписана довіреною особою покупця (п. 3.2. договору).

За умовами п. 4.1. договору ціна на товар, що поставляється, встановлюється відповідно до специфікацій і є звичайною ціною.

Відповідно до п. 5.1. договору умови оплати за поставлений товар встановлюються згідно зі специфікаціями/рахунками-фактурами.

Датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.4. договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 3 (трьох) банківських днів після поставки товару та підписання видаткових накладних. Інші умови для конкретних партій продукції можуть бути передбачені у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 7.3. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення .

Пунктом 8.1. договору передбачено, що термін дії договору - з моменту підписання до 01.11.2019. Якщо сторони за 30 календарних днів до закінчення дії договору не виявили бажання припинити договірні відносини, то він продовжується на наступний календарний рік, без обмеження кількості продовжень.

Специфікацією № 1 від 01.11.2018 до договору сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість, умови поставки. Зокрема, загальна вартість товару складає 558 000 грн. 00 коп.; умови поставки - поставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок постачальника.

Специфікацією № 2 від 23.11.2018 до договору сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість, умови поставки. Зокрема, загальна вартість товару складає 195 300 грн. 00 коп.; умови поставки - поставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок постачальника.

Специфікацією № 3 від 01.12.2018 до договору сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість, умови поставки. Зокрема, загальна вартість товару складає 438 253 грн. 20 коп.; умови поставки - поставка товару здійснюється автотранспортом за рахунок постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 458 160 грн. 78 коп. , що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень видатковими накладними № РН-0000011 від 31.01.2019 на суму 246 051 грн. 96 коп., № РН-0000016 від 18.02.2019 на суму 212 108 грн. 82 коп., а також товарно-транспортними накладними № 31/01/1 від 31.01.2019, № 18/02/1 від 18.02.2019 (а.с. 14-17).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав частково, а саме: за видатковою накладною № РН-0000011 від 31.01.2019 сплатив 193 568 грн. 75 коп., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за цією накладною у розмірі 52 483 грн. 21 коп. Видаткова накладна № РН-0000016 від 18.02.2019 не оплачена взагалі.

Загальний розмір заборгованості з поставленого позивачем товару за видатковими накладними № РН-0000011 від 31.01.2019 та № РН-0000016 від 18.02.2019 складає 264 592 грн. 03 коп., що підтверджується також підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019 (а.с. 18, 19).

Доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

На підставі положень п. 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 92 238 грн. 09 коп., за загальний період з 06.02.2019 по 30.03.2020. Нарахування здійснено за кожною видатковою накладною окремо.

Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу за договором та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 8 827 грн. 80 коп., за загальний період з 06.02.2019 по 30.03.2020, та інфляційні втрати у розмірі 7 178 грн. 74 коп., за загальний період з лютого 2019 по лютий 2020. Нарахування здійснено за кожною видатковою накладною окремо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Враховуючи умови п. 5.4. договору, відповідач повинен був здійснити оплату за видатковою накладною № РН-0000011 від 31.01.2019 у строк до 05.02.2019 включно, за видатковою накладною № РН-0000016 від 18.02.2019 - у строк до 21.02.2019 включно.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково розрахувався за поставлений позивачем товар за видатковою накладною № РН-0000011 від 31.01.2019 у розмірі 193 568 грн. 75 коп., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за цією накладною у розмірі 52 483 грн. 21 коп. Видаткова накладна № РН-0000016 від 18.02.2019 на суму 212 108 грн. 82 коп. не оплачена взагалі.

Загальний розмір заборгованості з поставленого позивачем товару за видатковими накладними № РН-0000011 від 31.01.2019 та № РН-0000016 від 18.02.2019 складає 264 592 грн. 03 коп. та підлягає стягненню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 92 238 грн. 09 коп., за загальний період з 06.02.2019 по 30.03.2020, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.3. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення .

При цьому формулювання штрафу "у розмірі 0,5% несплаченої суми за кожен день прострочення" за своєю правовою природою та методикою нарахування є пенею.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню (на підставі подвійної облікової ставки НБУ) за загальний період з 06.02.2019 по 30.03.2020 у розмірі 92 238 грн. 09 коп.

Відповідно до п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (далі - Постанова № 14) умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, оскільки договором поставки від 01.11.2018 № 01/11/18 не встановлено інший строк, за який нараховується пеня, застосуванню підлягає ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, період нарахування пені обмежено 6 місяцями відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме: нарахування пені за видатковою накладною № РН-0000011 від 31.01.2019 - з 06.02.2019 по 06.08.2019; за видатковою накладною № РН-0000016 від 18.02.2019 - з 22.02.2019 по 22.08.2019.

За розрахунком суду, пеня за загальний період з 06.02.2019 по 22.08.2019 складає 46 425 грн. 56 коп. та підлягає стягненню з відповідача. Нарахування здійснено на підставі подвійної облікової ставки НБУ, розмір пені за якою менше розміру пені, розрахованого на підставі 0,5% (враховуючи положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"). Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8 827 грн. 80 коп., за загальний період з 06.02.2019 по 30.03.2020, та інфляційних втрат у розмірі 7 178 грн. 74 коп., за загальний період з лютого 2019 по лютий 2020, суд зазначає таке.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних порушень чинного законодавства і умов договору судом не встановлено, у зв»язку з чим 3% річних у розмірі 8 827 грн. 80 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Згідно з п. 3.2. Постанови № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, наданого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано вищевказаних вимог, оскільки до періоду нарахування інфляційних втрат за видатковою накладною № РН-0000011 від 31.01.2019 включено місяць, в якому мав бути здійснений платіж (лютий 2019), а також не включено місяць, в якому індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (грудень 2019), у зв`язку із чим розрахунок інфляційних втрат, доданий до матеріалів справи, визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства і фактичним обставинам справи.

За розрахунком суду, інфляційні втрати за загальний період з березня 2019 по лютий 2020 складають 6 370 грн. 85 коп. та підлягають стягненню з відповідача. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення 264 592 грн. 03 коп. - основного боргу, 46 425 грн. 56 коп. - пені, 8 827 грн. 80 коп. - 3% річних, 6 370 грн. 85 коп. - інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Пром Торг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигмаінвестбуд" про стягнення заборгованості в сумі 372 836 грн. 66 коп. за договором поставки від 01.11.2018 № 01/11/18 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигмаінвестбуд" (49000, м. Дніпро, вул. Володимира Мономаха, 6, корп. 2, код ЄДРПОУ 39946096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Пром Торг" (49050, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 40629492) 264 592 грн. 03 коп. (двісті шістдесят чотири тисячі п»ятсот дев»яносто дві грн. 03 коп.) основного боргу, 46 425 грн. 56 коп. (сорок шість тисяч чотириста двадцять п»ять грн. 56 коп.) пені, 8 827 грн. 80 коп. (вісім тисяч вісімсот двадцять сім грн. 80 коп.) 3% річних, 6 370 грн. 85 коп. (шість тисяч триста сімдесят грн. 85 коп.) інфляційних втрат та 4 893 грн. 23 коп. (чотири тисячі вісімсот дев»яносто три грн. 23 коп.) витрат зі сплати судового збору.

У решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро Пром Торг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигмаінвестбуд" про стягнення 45 812 грн. 53 коп. пені, 807 грн. 89 коп. інфляційних втрат відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 22.09.2020

Суддя І.А. Рудь

СудГосподарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення22.09.2020
Оприлюднено23.09.2020
Номер документу91682185
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —904/1798/20

Судовий наказ від 13.10.2020

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Рішення від 22.09.2020

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Ухвала від 06.04.2020

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Ухвала від 02.04.2020

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні