Рішення від 09.09.2020 по справі 905/912/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2020 Справа № 905/912/20

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Коновалова А.І.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь".

Відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Про стягнення штрафу.

Представники учасників справи:

від позивача - Костікова О.О.;

від відповідача - не з`явився.

Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 868669,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем встановленого терміну доставки вантажу, визначеного Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, внаслідок чого позивачем нарахований штраф за несвоєчасну доставку вантажу.

Ухвалою суду від 25.06.2020 роз`єднано позовні вимоги у справі №905/912/20, шляхом виділення у два окремих позовних провадження, позовні вимоги щодо несвоєчасної доставки вантажів за залізничними накладними №52715927, №52755899, №52755857, №52762762, №52726213, №52811122, №52819042, №52844040, №52904968, №52886686, №52886710, №52937133, №52937117, №52918687, №52939022, №52939014, № 52949740, №52959194, №53020178, №53022505, №53015616, №52999786, №53022414, №52996105, №53035143, №53031779, №53109740, №53075974, №53081402, №53081394, №53081931 вирішено розглядати в межах справи №905/912/20, решту заявлених позовних вимог виділено в окреме провадження №905/1187/20.

Ухвалою суду від 25.06.2020 справу №905/1187/20 передано на розгляд Господарському суду міста Києва.

04.06.2020 до суду подано відзив, в якому зазначається, що відповідач заперечує щодо задоволення позову в розмірі розрахованому позивачем, оскільки позивач припустився помилок при обчисленні термінів доставки вантажу та суми штрафу.

Також, представник відповідача надав заяву, в якій просить зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від заявленої ціни позову.

16.06.2020 на адресу Господарського суду Донецької області надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується із наданими відповідачем розрахунками штрафу, а також заперечує щодо зменшення розміру штрафу, посилаючись на необґрунтованість доводів відповідача відносно причин несвоєчасної доставки вантажу, а також на своє скрутне матеріальне становище.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснила перевезення різних вантажів на адресу ПРАТ "МК Азовсталь" по наступним залізничним накладним: №52715927, №52755899, №52755857, №52762762, №52726213, №52811122, №52819042, №52844040, №52904968, №52886686, №52886710, №52937133, №52937117, №52918687, №52939022, №52939014, № 52949740, №52959194, №53020178, №53022505, №53015616, №52999786, №53022414, №52996105, №53035143, №53031779, №53109740, №53075974, №53081402, №53081394, №53081931 (т.1 а.с.11-49).

Вантаж, що прямував за вказаними залізничними накладними, відповідач доставив позивачу після закінчення нормативно встановленого терміну доставки, про що свідчать календарні штемпелі видачі вантажу (графа 52) у залізничних накладних.

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За змістом статті 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Згідно з ст.41 Статуту, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила) передбачено, що у разі перевезення вантажною швидкістю терміни доставки вантажу обчислюються за маршрутними відправками; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах; дрібними відправками та відправками у середньотоннажних контейнерах, виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320, 200 та 150 км відповідно.

Згідно з заявою відправника у графі 7 залізничних накладних, вантаж перевозився вантажною швидкістю.

Відповідно до п.1.2 Правил, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Згідно з п. 2.1 Правил обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Пунктом 2.4 Правил передбачено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Відповідно до п.2.9 Правил, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.

Згідно з п.2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Статтею 116 Статуту передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 1) 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 2) 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 3) 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Відповідно до календарних штемпелів на залізничних накладних (графа 51), відповідач доставив позивачеві вантаж з порушенням встановлених термінів доставки, визначених статтею 41 Статуту та Правилами, що згідно із статтею 116 Статуту є підставою для застосування до відповідача, як перевізника, відповідальності у виді штрафу.

Розмір штрафу, який позивач просить стягнути з відповідача в цій справі, після роз`єднання позовних вимог, становить 83845,92 грн.

Судом за кожною накладною перевірено: дата прийняття вантажу до перевезення; дата доставки вантажу; терміну доставки вантажу; часу затримки видачі вантажу; відстань між станціями відправлення та станціями призначення; розмір провізної плати; наявність об`єктивних обставин, які спричинили порушення термінів доставки вантажу.

Здійснивши розрахунок штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, суд дійшов висновку, що розмір штрафу становить 83845,92 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на провадження господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції; єдиним залізничним сполученням з м.Маріуполь є ділянка між станцією Волноваха та станцією Камиш Зоря, яка обслуговує разом з позивачем ще декілька підприємств, що розташовані між станціями Маріуполь та Южнодонбаська, та на адресу яких надходять вантажі залізницею, що в свою чергу зумовило згущений підхід вантажів та несвоєчасне їх забирання на під`їзні колії вантажоодержувачами. Крім того, проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.

Судом враховано, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Лиман, де проводить свою господарську діяльність Регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця".

На підтвердження обставин, які зазначені в клопотанні про зменшення розміру штрафу, щодо ускладнення доставки вантажу до м.Маріуполя, відповідачем надано відповідну схему (т.1 а.с.176). Частина залізничної мережі регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" знаходиться на непідконтрольній території України, що значно ускладнює транспортне сполучення у межах регіональної філії "Донецька залізниця", зокрема в напрямку м.Маріуполя.

Крім того, виходячи з наданого відповідачем звіту про фінансові результати за 2019 рік, збиток Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" становить 832405 грн (т.1 а.с.175), що може свідчити про суттєвий вплив вказаних вище обставин на результат господарської діяльності відповідача.

Встановлення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу Статутом залізниць України, а не договором, не позбавляє суд права зменшити розмір нарахованого штрафу, за наявності підстав передбачених законодавством. Крім того, Статут залізниць України не передбачає прямої заборони щодо зменшення розміру штрафу за зазначене порушення. Статут залізниць України в цьому випадку неможливо застосовувати як спеціальний нормативно-правовий акт, оскільки Статутом взагалі не врегульоване питання зменшення розміру штрафу на відміну від законів - Цивільного та Господарського кодексів, які мають вищу юридичну силу порівняно із Статутом залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, враховуючи недоведеність позивачем понесення ним збитків чи будь-яких інших негативних наслідків, викликаних несвоєчасною доставкою вантажу відповідачем, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованого відповідачу штрафу до 41922,96 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги до суду надано договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗСТ від 29.03.2018, додаткову угоду №34 від 01.10.2019 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗТС від 29.03.2018, додаткову угоду №121 від 04.05.2020 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №180329/АЗТС від 29.03.2018, акт №1 приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №121 від 04.05.2020, у якому вартість послуг становить 13416,19 грн, розрахунок розміру винагороди від 13.07.2020 на суму 13416,19 грн, рахунок на оплату №467 від 13.07.2020 на суму 13416,19 грн (т.1 а.с.204-211).

Відповідно до п.3 ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд, вважає обґрунтованим розмір витрат на правову допомогу в сумі 1294,66 грн, яка пропорційна розміру позовних вимог, які залишились в цій справі після виділення частини первісних вимог в окреме провадження.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Судові витрати, за приписами ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м.Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191158) суму штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 41922 (сорок одна тисяча дев`ятсот двадцять дві) грн 96 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1257 (одна тисяча двісті п`ятдесят сім) грн 40 коп та 1294 (одна тисяча двісті дев`яносто чотири) грн 66 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2020.

Суддя О.В. Говорун