Рішення

від 15.09.2020 по справі 908/1774/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.09.2020 Справа № 908/1774/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

секретар судового засідання Доннік Н.В.

за позовом: Підприємства об`єднання громадян Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. Пролетарська, буд. 17)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, м. Краматорськ)

про стягнення 37830,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

13.07.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Підприємства об`єднання громадян Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих за вих. № 38 від 09.07.2020 (вх. №1923/08-07/20 від 13.07.2020) до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення 37830,02 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.07.2020 позовну заяву Підприємства об`єднання громадян Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначене на 15.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №15/762 від 16.10.2015 щодо оплати вартості поставленої продукції.

11.09.2020, до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав заперечення проти розрахунку суми штрафних санкцій, зокрема, виходячи з дати граничного терміну сплати грошових зобов`язань за договором (період з 14.09.2017 по 30.06.2020), сума 3% річних становить 2428,18 грн, замість заявленої позивачем (за період з 03.09.2020 по 30.06.2020) - 2451,00 грн. Також, відповідач зазначив про те, що позивач звернувся до суду з позовом, майже через три роки після того, як утворилася заборгованість за договором.

Позивач, правом на подання до суду заперечень на відповідь на відзив, не скористався.

Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання явку своїх представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність в судовому засіданні належним чином повідомлених представників сторін, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив наступне.

16 жовтня 2015 року між Підприємством об`єднання громадян Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (далі - постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Енергомашспецсталь (далі - покупець, відповідач) укладений Договір поставки № 15/762, відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах визначених даним договором, Постачальник передає у власність Покупцю, а Покупець приймає та сплачує товар (продукцію), загальна кількість, одиниця виміру та загальна вартість якого визначена сторонами у специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 26.12.2016).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна сума договору не може перевищувати 600000,00 грн. без ПДВ.

За пунктом 5.2 договору, датою поставки товару вважається дата його передання Покупцю Постачальником у визначеному специфікацією місці.

У пункті 13.2 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 26.12.2016, визначений строк дії договору, а саме - 31.12.2017.

Сплив строку дії договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце в період дії даного договору (п. 13.3. договору).

Договір №15/765 від 16.10.2015 і додаткова угода № 1 від 26.12.2016 до договору, підписані уповноваженими представниками підприємств та скріплені печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що Сторонами було підписано специфікацію №5 від 20.06.2017 до договору (далі - специфікація), якою погоджено, зокрема, найменування продукції, кількість, та ціну (без ПДВ): струмоприймач ТК3В1000АК у кількості 6 шт.; струмоприймач ТК3В2М630А у кількості 18 шт; струмоприймач ТК9Б2МУ2630А у кількості 6 шт.; струмоприймач ТКН-9Б-2У1,630А у кількості 6 шт.; загальна вартість товару складає - 43920,00 грн.

Пунктом 2 специфікації визначені умови поставки товару, СРТ, м. Краматорськ, склад Перевізника, згідно з ІНКОТЕМС 2010.

У пункті 3 специфікації погоджені умови сплати - відстрочка платежу 15 календарних днів.

Строк постачання товару - 10 робочих днів, з моменту отримання офіційної заявки за умови відсутності кредиторської заборгованості, але не пізніше 90 днів з моменту підписання специфікації (п. 4 специфікації).

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000274 від 29.08.2017, позивачем відвантажео товар, у кількості та за найменуванням, що визначені специфікацією.

Як зазначає позивач, товар, разом із рахунком № 730 від 29.08.2017 на суму 43920,00 грн, та видатковою накладною, за допомогою перевізника Нова Пошта (акт НП/56-002689 від 31.08.2017), був направлений відповідачу.

Також, позивач вказує, що видаткова накладна та рахунок, після їх підписання відповідачем, повинні бути повернуті останнім на адресу позивача.

Однак відповідач супровідні документи позивачу не повернув.

Відповідачем, зобов`язання зі сплати коштів за отриманий товар, частково виконані у сумі 15000,00 грн, на підтвердження чого позивачем надано банківські виписки АТ КБ ПриватБанк .

В подальшому, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором, позивач направив відповідачу претензію №43 від 17.07.2019, в якій вказав про наявність, станом на 01.01.2019, заборгованості у сумі 28920,00 грн.

Відповідачем претензія була отримана 23.07.2019, однак залишена без відповіді та виконання.

Наведене зумовило звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача суми невиконаних грошових зобов`язань, за поставлений товар у розмірі 28920,00 грн, інфляційних втрат у сумі 6459,02 грн та 3% річних у сумі 2451,00 грн.

Враховуючи відсутність претензій з боку відповідача, стосовно якості та кількості поставленого товару, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання.

Відповідач, доказів на підтвердження виконання грошових зобов`язань по договору № 15/762 від 16.10.2015 не надав, заборгованість у розмірі 28920,00 грн по договору не спростував.

Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність у відповідача заборгованості перед позивачем, за договором поставки № 15/762 від 16.10.2015 у сумі 28920,00 грн .

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

За змістом зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елемент договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. У частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлені судом обставини щодо поставки позивачем та отримання відповідачем товару, вартість якого останній не оплатив, позов, в частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 28920,00 грн, є доведеним, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, суд вказує наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зазначеною правовою нормою передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

На підставі наведених норм права, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних, за період з 03.09.2017 по 30.06.2020, у сумі 2451,00 грн та інфляційних втрат, за період вересень 2017 по червень 2020, у сумі 6459,02 грн.

Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд дійшов висновку, що останнім допущені помилки у визначені періоду для нарахування, з огляду на наступне.

Пунктом 3 специфікації до договору, встановлені умови оплати - 15 календарних днів, з дня поставки товару . Як вказує позивач та відповідач, датою поставки товару є дата видаткової накладної №РН-0000274, тобто 29.08.2017.

Суд не погоджується із позицією сторін, стосовно визначення дати поставки товару, та зазначає наступне.

Пунктом 5.2. договору погоджено, що датою поставки товару, вважається дата його передання Покупцю Постачальником, у визначеному специфікацією місці.

За пунктом 2 специфікації поставка товар здійснюється у м. Краматорськ, склад Перевізника.

Як встановлено судом вище, товар, разом із товаросупровідними документами був прийнятий на склад перевізника Нова Пошта , за актом НП/56-002689 - 31.08.2017.

Отже, відповідно до погоджених сторонами умов поставки та оплати товару, датою поставки товару, є дата передання товару на склад Перевізника, тобто 31.08.2017.

За наведених обставин, прострочення виконання відповідачем обов`язку за договором, розпочалось з 16.09.2017 , у той час як позивач визначає дату прострочення виконання з 03.09.2017; кінцеву дату для розрахунку позивачем зазначено - 30.06.2020.

З наданим відповідачем у відзиві розрахунком 3% річних, суд не погоджується, адже відповідач не вірно визначив початкову дату прострочення виконання зобов`язання.

За розрахунком суду, 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становлять 2420,97 грн: за період 16.09.2017 по 30.06.2020, виходячи з бази нарахування 28920,00 грн.

Отже, позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних з відповідача на користь позивача, підлягають частковому задоволенню, у сумі 2420,97 грн.

Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Саме такі рекомендації судам щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладені у розділі 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013.

Позивачем наведений розрахунок інфляційних втрат, за період з вересня 2017 по червень 2020, у розмірі 6459,02 грн.

Однак, як вже було зазначено судом вище, прострочення зі сплати виникає з 16.09.2017, отже позивач, мав право здійснювати нарахування інфляційних втрат лише з жовтня 2017 року ; натомість, останній наводить розрахунок починаючи з вересня 2017 року.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню становить 5834,68 грн : за період з 01.10.2017 по 30.06.2020, база для нарахування 28920,00 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 5834,68 грн .

Посилання відповідача у відзиві, що позивач звернувся до суду після спливу майже трьох років, не впливають на суть спірних правовідносин та вимог які розглядаються судом.

Розподіл судових витрат.

За звернення з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2102,00 грн., який відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Підприємства об`єднання громадян Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих до Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь про стягнення 37830,02 грн, задовольнити частково в розмірі 37175,65 грн: 1) основний борг у сумі 28920,00 грн - задовольнити повністю; 2) три відсотки річних у розмірі 2451,00 грн - задовольнити частково у сумі 2420,97 грн ; 3) інфляційні втрати в розмірі 6459,02 грн - задовольнити частково у сумі 5834,68 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Енергомашспецсталь на користь Підприємства об`єднання громадян Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих заборгованість у розмірі 37175,65 грн ; витрати на оплату судового збору в розмірі 2065,64 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 15.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2020.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач: Підприємство об`єднання громадян Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (28000, Кіровоградська область, м.Олександрія, вул. Пролетарська, буд. 17, код ЄДРПОУ03967760).

Відповідач: Публічне акціонерне товариство Енергомашспецсталь (84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602).

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі http://dn.arbitr.gov.ua.

Суддя О.М. Сковородіна