Рішення

від 10.09.2020 по справі 909/322/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/322/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., обов`язки секретаря судового засідання здійснював помічник судді Кудлейчук О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Волощука Михайла Карловича,

до відповідача: Початкової школи "Пасічнянська" Івано-Франківської міської ради,

про стягнення заборгованості в сумі 295 620 грн 00 к.

за участю:

від позивача: представники не з`явились

від відповідача: представники не з`явились

установив: Фізична особа - підприємець Волощук Михайло Карлович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Початкової школи "Пасічнянська" Івано-Франківської міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 295 620,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору підряду № 1 від 22.10.2019 року та №2 від 05.12.2019 року в частині повної оплати за виконані роботи.

Ухвалою суду від 27.04.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 19.05.2020.

Ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 19.05.2020 року, 03.06.2020 року, 07.07.2020 року підготовчі судові засідання неодноразово відкладались, у зв`язку із запровадженням на території України карантинного режиму, зокрема.

З 12 березня до 22 червня 2020 року на усій території України установлено карантин (Постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211" з подальшими змінами та доповненнями).

Так, відповідні обмежувальні протиепідемічні заходи в м. Івано-Франківську встановлені рішенням Івано-Франківської міської ради від 16.03.2020 "Про невідкладні дії щодо забезпечення обмежувальних заходів та заходів безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

16.03.2020, збори суддів Господарського суду Івано-Франківської області прийняли рішення про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Івано-Франківської області на час дії карантину, відповідно до якого рекомендовано, зокрема, забезпечити відкладення розгляду всіх судових справ на період дії карантину.

Крім того, п. 4 Прикінцевих положень ГПК України (із змінами та доповненнями) передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 2 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19)" №731-IX від 18.06.2020 року, який набрав чинності 17.07.2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 10.09.2020 о 10:30.

В судове засідання позивач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на ухвалі суду від 04.08.2020 року. Разом з тим, копія ухвали суду від 04.08.2020 року, яка направлялась на адресу позивача повернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 4 ст. 89 ЦК України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Сам лише факт неотримання позивачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Крім того, суд зазначає, що ухвалу суду від 03.06.2020 року та ухвалу повідомлення від 07.07.2020 року позивач за вказаною адресою отримував, про що свідчать відповідні поштові повідомлення про вручення, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Крім того, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення вх. № 12013/20 від 17.08.2020 року. Відзив на позов не подав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчинення нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та надавши їм належної правової характеристики, суд встановив наступне.

22 жовтня 2019 року між Початковою школою "Пасічнянська" Івано-Франківської міської ради (по договору - замовник/по справі - відповідач) та фізичною особою-підприємцем Волощуком Михайлом Карловичем (по договору - підрядник/по справі - відповідач) укладено Договір підряду № 1 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати електромонтажні роботи за адресою м. Пасічна, 3, м. Іванл-Франківськ, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.

05 грудня 2019 року між Початковою школою "Пасічнянська" Івано-Франківської міської ради (по договору - замовник/по справі - відповідач) та фізичною особою-підприємцем Волощуком Михайлом Карловичем (по договору - підрядник/по справі - відповідач) укладено також Договір підряду № 2 (далі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язався виконати електромонтажні роботи за адресою м. Пасічна, 3, м. Іванл-Франківськ, а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.

Вказані вище договори підписані сторонами та скріплені печатками.

Згідно п. 3.3 Договорів розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість.

Відповідно до п.3.4 Договорів вартість робіт замовник виплачує підряднику на підставі підписаних сторонами актів здачі-приймання робіт.

Пунктом 4.2 Договорів передбачено, що датою закінчення робіт вважається дата їх прийняття замовником.

Згідно п.6.2.2 Договорів підрядник має право вимагати оплати робіт за договором.

Разом з тим, обов`язком замовника є оплатити роботи про що йдеться у п. 6.3.4 Договорів.

На виконання умов вказаних вище догорів позивач свої обов`язки щодо виконання електромонтажних робіт виконав, про що свідчать Акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року на суму 269752 грн 00 к. (по Договору № 1 від 22.10.2019 року) та на суму 25 869 грн (по Договору №2 від 05.12.2019 року).

Проте, відповідач свої обов`язки по оплаті виконаних позивачем робіт не виконав.

Претензійними листами №1 та №2 від 28 лютого 2020 року (копії знаходяться в матеріалах справи) позивач звертався до відповідача із вимогою про погашення заборгованості по Договорам підряду № 1 від 22.10.2019 року та №2 від 05.12.2019 року. Однак, відповідач зазначену вимогу залишив без уваги, що зумовило позивача звернутися з позовом до суду.

За наведеного, суд враховує наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договорами підряду.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, що передбачено у ч. 1 ст. 843 ЦК України.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання - виконав визначені у договорах підряду ремонтні роботи на загальну суму 295 620 грн 00 к., вартість яких відповідач не оплатив.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував твердження позивача про наявність заявленої суми заборгованості по Договорам підряду № 1 від 22.10.2019 року та №2 від 05.12.2019 року.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, відтак позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення 6081 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу заявленого у позовній заяві, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог щодо витрат на правову допомогу позивач подав до суду такі докази: копія Договору про надання правової допомоги від 21.02.2020 року, копію Додатку №1 від 21.02.2020 року до Договору про надання правової допомоги від 21.02.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №570 від 30.04.2015 року, копію Акту приймання-передачі виконаних робіт від 13.04.20, квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 13.04.2020 року про оплату адвокатських послуг.

За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Відповідно до Акту приймання-передачі виконаних робіт від 18.05.2020 року адвокатом Приймак Людмилою Іванівною виконані наступні роботи: проведення попереднього аналізу справи, складання претензії № 1 та №2 про сплату заборгованості, складання позовної заяви.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 20.11.2018 року у справі 910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

В спірному випадку, суд, враховуючи наведене вище, а також положення підпункту 1 п.4 ст.129 ГПК України - дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6081 грн 00к.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 89, 526, 530, 599, 612, 614 837, 843 Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 237, 238, 240, 241, ГПК України, суд

в и р і ш и в :

позов фізичної особи - підприємця Волощук Михайла Карловича до Початкової школи "Пасічнянська" Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 295 620 грн 00к. - задовольнити.

Стягнути з Початкової школи "Пасічнянська" Івано-Франківської міської ради ( вул. Пасічна, 3, м. Івано-Франківськ, код 42242119) на користь фізичної особи - підприємця Волощук Михайла Карловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - 295 620 грн 00к. (двісті дев`яносто п`ять тисяч шістсот двадцять гривень) заборгованості, 4434 грн 31 к. (чотири тисячі чотириста тридцять чотири гривні тридцять одна копійка) - судового збору та 6081 грн 00 к. (шість тисяч вісімдесят одна гривня) - витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.09.2020

Суддя Фанда О. М.