Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/9954/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/9954/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПКП-Україна Трейдінг

до Товариства з обмеженою відповідальністю Трек Любрікантс - ЮГ

про стягнення 151 714,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПКП-Україна Трейдінг (надалі - ТОВ ПКП-Україна Трейдінг ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Трек Любрікантс - ЮГ (надалі - ТОВ Трек Любрікантс - ЮГ ) про стягнення 151 714,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі договору поставки №ТЛЮ-18 від 01.06.2018 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 151 714,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

Зазначена ухвала направлялась на адресу місцезнаходження ТОВ Трек Любрікантс - ЮГ поштовим відправленнями за №0105475177963, проте відправлення повернулись до суду із зазначенням причин повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

Суд відзначає, що ухвала направлялась за офіційною адресою місцезнаходження ТОВ Трек Любрікантс - ЮГ , яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання поштових відправлень за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 03.08.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.06.2018 між ТОВ ПКП-Україна Трейдінг (постачальник) та ТОВ Трек Любрікантс - ЮГ (покупець) було укладено договір поставки №ТЛЮ-18 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передавати (поставляти) у власність покупця мастильні матеріали та спеціальні рідини у кількості та асортименті, що вказані у специфікаціях та/або накладних, та/або інших додатках до цього договору, а покупець зобов`язується приймати вказаний товар і оплачувати його на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 5.1 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом оплати його ціни у грошовій формі банківським платежем на поточний рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу, яка не може перевищувати 7 (семи) календарних днів з моменту передачі товару.

На виконання умов Договору за період з 02.10.2019 по 11.12.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 318 921,73 грн., що підтверджується видатковими накладними №2711 від 23.10.2019, №2712 від 24.10.2019, №2724 від 25.10.2019, №2739 від 28.10.2019, №2765 від 31.10.2019, №2766 від 31.10.2019, №2790 від 04.11.2019, №2804 від 05.11.2019, №2805 від 05.11.2019, №2807 від 05.11.2019, №2841 від 08.11.2019, №2903 від 18.11.2019, №2946 від 26.11.2019 та накладними №ПКТ00003014 від 03.12.2019, №ПКТ00003024 від 04.12.2019, №ПКТ00003076 від 11.12.2019, а також актом звірки взаєморозрахунків №0-24 станом на 4 квартал 2019 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

В свою чергу, відповідачем частково сплачено позивачу за отриманий товар у загальному розмірі 167 207,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку ТОВ ПКП-Україна Трейдінг та актом звірки взаєморозрахунків №0-24 станом на 4 квартал 2019 року.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати переданого на підставі Договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 151 714,73 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткові накладні, накладні та акт звірки взаєморозрахунків) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору за період з 02.10.2019 по 11.12.2019 на загальну суму 318 921,73 грн.

В свою чергу, відповідачем оплачено отриманий на підставі Договору за вказаний період товар на загальну суму 167 207,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків №0-24 станом на 4 квартал 2019 року.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Таким чином, суд приймає наданий позивачем акт звірки взаєморозрахунків №0-24 станом на 4 квартал 2019 року як доказ в підтвердження наявності та розміру заборгованості відповідача, оскільки такий акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, а відображена в акті інформація підтверджена первинними документами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.1 Договору, у відповідача наявна заборгованість за поставлений на підставі Договору товар у розмірі 151 714,73, а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент розгляду справи по суті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 151 714,73 грн. за переданий на підставі Договору товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ Трек Любрікантс - ЮГ на користь ТОВ ПКП-Україна Трейдінг заборгованості у розмірі 151 714,73 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПКП-Україна Трейдінг задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трек Любрікантс - ЮГ (02000, м. Київ, вул. Жилянська, будинок 107; ідентифікаційний код 34673690) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПКП-Україна Трейдінг (33003, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Гагаріна, будинок 39; ідентифікаційний код 41974295) заборгованість у розмірі 151 714 (сто п`ятдесят одна тисяча сімсот чотирнадцять) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 2 275 (дві тисячі двісті сімдесят п`ять) грн. 72 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий