Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/8582/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/8582/20

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хоко Трейд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Маркасон

про стягнення 39 176,51 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хоко Трейд (надалі - ТОВ Хоко Трейд ) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Маркасон (надалі - ТОВ Маркасон ) про стягнення 39 176,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого на підставі договору поставки №166/08-18 від 14.08.2018 товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 39 176,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу надано строк для подання відповіді на відзив.

29.07.2020 через канцелярію суду від ТОВ Маркасон надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову з огляду на те, що отриманий товар був оплачений повністю, у зв`язку з чим відповідач просить суд закрити провадження у справі.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

14.08.2018 між ТОВ Маркасон (покупець) та ТОВ Хоко Трейд (постачальник) було укладено договір поставки №166/08-18 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов`язується поставляти (передавати у власність) товар, запропонований покупцю шляхом надання списків та обраний (замовлений) покупцем відповідно до остаточних замовлень, а покупець зобов`язується приймати такий товар і оплачувати його вартість.

Згідно з п. 3.1 Договору кількість, асортимент, ціна й інші показники й характеристики товару, що може бути замолений покупцем в постачальника, вказуються в списку, визначаються в остаточному замовленні й відображаються в накладних, за якими здійснюється передача окремих партій товару від постачальника покупцю.

Також, сторонами укладена додаткова угода №1 від 14.08.2018 до Договору, відповідно до п. 2 якої покупець здійснює оплату поставленого товару у строк не пізніше 60 (шістдесяти) календарних дні з дати поставки, зазначеної у підписаній сторонами видатковій, у платіжні дні.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 від 14.08.2018 до Договору передбачено, що платіжними днями покупця є вівторок і четвер, окрім неробочих (святкових) днів.

Покупець має право повернути товар постачальнику в строк, що не перевищує 90 (дев`яносто) календарних днів з дня його отримання (п. 4 додаткової угоди №1 від 14.08.2018 до Договору).

Посилаючись на акт звірки взаємних розрахунків за період з 13.11.2019 по 18.05.2020, позивач стверджує, що у відповідача існує заборгованість за поставлений на підставі Договору товар у розмірі 39 176,51 грн.

На підтвердження здійснення поставки товару та наявності заборгованості за заявлений період, позивачем надано видаткові накладні №750 від 19.03.2020, №711 від 16.03.2020, №712 від 16.03.2020, №637 від 06.03.2020, №587 від 02.03.2020, №585 від 02.03.2020, №571 від 28.02.2020, №548 від 26.02.2020, №517 від 24.02.2020, №515 від 24.02.2020, №432 від 14.02.2020, №392 від 12.02.2020, №359 від 10.02.2020, №341 від 07.02.2020, №310 від 05.02.2020, №280 від 03.02.2020, №118 від 17.01.2020, №96 від 16.01.2020, №15 від 08.01.2020, №3306 від 03.01.2020, №3291 від 02.01.2020, №3292 від 02.01.2020, №3270 від 28.12.2019, №3260 від 27.12.2019, №3204 від 21.12.2019, №3153 від 18.12.2019, №3130 від 17.12.2019, №3115 від 16.12.2019, №3100 від 13.12.2019, №3076 від 12.12.2019, №3025 від 09.12.2019, №3024 від 09.12.2019, №3023 від 09.12.2019, №3005 від 06.12.2019, №2988 від 05.12.2019, №2964 від 04.12.2019, №2950 від 02.12.2019, №2951 від 02.12.2019, №2915 від 28.11.2019, №2881 від 26.11.2019, №2859 від 25.11.2019, №2851 від 22.11.2019, №2831 від 21.11.2019, №2816 від 20.11.2019, №2802 від 19.11.2019, №2803 від 19.11.2019, №2781 від 18.11.2019, №2783 від 18.11.2019 та №2782 від 18.11.2019.

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати переданого на підставі Договору товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 39 176,51 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №750 від 19.03.2020, №711 від 16.03.2020, №712 від 16.03.2020, №637 від 06.03.2020, №587 від 02.03.2020, №585 від 02.03.2020, №571 від 28.02.2020, №548 від 26.02.2020, №517 від 24.02.2020, №515 від 24.02.2020, №432 від 14.02.2020, №392 від 12.02.2020, №359 від 10.02.2020, №341 від 07.02.2020, №310 від 05.02.2020, №280 від 03.02.2020, №118 від 17.01.2020, №96 від 16.01.2020, №15 від 08.01.2020, №3306 від 03.01.2020, №3291 від 02.01.2020, №3292 від 02.01.2020, №3270 від 28.12.2019, №3260 від 27.12.2019, №3204 від 21.12.2019, №3153 від 18.12.2019, №3130 від 17.12.2019, №3115 від 16.12.2019, №3100 від 13.12.2019, №3076 від 12.12.2019, №3025 від 09.12.2019, №3024 від 09.12.2019, №3023 від 09.12.2019, №3005 від 06.12.2019, №2988 від 05.12.2019, №2964 від 04.12.2019, №2950 від 02.12.2019, №2951 від 02.12.2019, №2915 від 28.11.2019, №2881 від 26.11.2019, №2859 від 25.11.2019, №2851 від 22.11.2019, №2831 від 21.11.2019, №2816 від 20.11.2019, №2802 від 19.11.2019, №2803 від 19.11.2019, №2781 від 18.11.2019, №2783 від 18.11.2019, №8899 від 27.11.2019, №1009 від 21.04.2020, №1247 від 15.05.2020, №1255 від 18.05.2020, №1220 від 13.05.2020, №1203 від 12.05.2020, №1111 від 30.04.2020, №1057 від 24.04.2020, №986 від 16.04.2020, №976 від 15.04.2020, №956 від 14.04.2020, №945 від 13.04.2020, №874 від 06.04.2020, №863 від 03.04.2020, №841 від 01.04.2020, №832 від 31.03.2020, №821 від 30.03.2020, №805 від 26.03.2020 та №2782 від 18.11.2019 підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 39 986,32 грн.

В свою чергу, відповідачем на підставі п. 4 додаткової угоди №1 від 14.08.2018 до Договору повернуто позивачу частину отриманого за вказаними накладними товару на загальну суму 1 678,40 грн., що підтверджується накладними про повернення постачальнику №66541 від 02.03.2020, №66542 від 02.03.2020, №68136 від 06.03.2020, №66021 від 20.12.2019, №66023 від 20.12.2019, №66024 від 20.12.2019 та №66025 від 20.12.2019.

Також, відповідачем сплачено позивачу за отриманий на підставі Договору товар суму у загальному розмірі 37 981,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№129795, 127919, 127927, 127931, 127935, 127916, 127921, 127915, 127923, 127928, 129146, 129794, 129796, 127909, 127926, 127929, 127914, 127922, 127932, 127934, 127908, 127917, 127925, 127933, 127920, 127913, 127924, 128038, 128327, 128661, 129343, 127930, 127918, 128515, 129566, 128039, 128040, 128516, 127904, 127906, 129145, 127899, 127900, 127897, 127907, 127901, 127905, 127903, 127911, 127902, 127898, 127910, 127912 від 02.07.2020, №№131840, 131865, 131838, 131841, 131839, 131843, 131842 від 30.06.2020 та №№ 130340, 130413 від 04.06.2020.

При цьому, із призначень платежу зазначених платіжних доручень вбачається, що сплата відбувалась за товар поставлений саме за спірними видатковими накладними.

Крім того, позивач посилається на акт звірки розрахунків за період з 13.11.2019 по 18.05.2020 та наголошує про наявність заборгованості відповідача у розмірі 39 176,51 грн., проте суд не приймає до уваги такий акт з огляду на те, що він не підписаний з боку відповідача, а також виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, передбачено, що повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18.

Таким чином, матеріалами справи (видаткові накладні та накладні про повернення постачальнику) підтверджується факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 38 307,92 грн., а також підтверджується оплата відповідачем товару на суму 37 981,53 грн., тобто неоплаченим залишився товар на суму 326,39 грн.

При цьому, виходячи із призначення платежу платіжних доручень неоплаченими залишились видаткові накладні №1255 від 18.05.2020 на суму 136,00 грн., №1247 від 15.05.2020 на суму 136,00 грн. та №1220 від 13.05.2020 на суму 54,39 грн.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2 додаткової угоди №1 від 14.08.2018 до Договору, у відповідача наявна заборгованість за поставлений на підставі Договору товар у розмірі 326,39 грн., а строк виконання такого грошового зобов`язання на момент розгляду справи по суті настав.

Судом досліджено момент сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 37 981,53 грн. та встановлено наступне.

Як вбачається із платіжних доручень, платежі здійснювались відповідачем 04.06.2020, 30.06.2020 та 02.07.2020.

При цьому, 04.06.2020 було оплачено товар поставлений за видатковим накладними №863 від 03.04.2020 на суму 126,00 грн. та №874 від 06.04.2020 на суму 246,00 грн.

Позовна заява направлена до суду засобами поштового зв`язку 12.06.2020, що вбачається з експрес накладної №0315071065279, тобто, видаткові накладні №863 від 03.04.2020 на суму 126,00 грн. та №874 від 06.04.2020 на суму 246,00 грн. були оплачені відповідачем, ще до звернення позивача із позовом до суду, а відтак в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Інша частина заборгованості у розмірі 37 609,53 грн. була сплачена відповідачем вже після звернення з позовом до суду, при цьому, поза межами строку встановленого п. 2 додаткової угоди №1 від 14.08.2018 до Договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки заявлена до стягнення частина суми заборгованості у розмірі 37 609,53 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду, то предмет спору у цій частині відсутній і провадження у справі в частині стягнення такої суми підлягає закриттю.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 326,39 грн. за переданий на підставі Договору товар, в той час як заборгованість у розмірі 868,59 грн. не підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Маркасон на користь ТОВ Хоко Трейд заборгованості у розмірі 326,39 грн. В іншій частині позову (заборгованість у розмірі 1 240,59 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Також, в позовній заяві позивач просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 102 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ Хоко Трейд надано договір про надання правової допомоги б/н від 06.04.2020, який укладений з Фізичною особою-підприємцем Бобовичем Миколою Миколайовичем, акт наданих послу б/н від 10.06.2020, рахунок №БМ-1006/1 від 10.06.2020, платіжне доручення №1975 від 10.06.2020 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4036 від 20.06.2010.

Судом встановлено, що 06.04.2020 між ТОВ Хоко Трейд (клієнт) та Фізичною особою - підприємцем Бобовичем Миколою Миколайовичем (адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу клієнту, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Маркасон (02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203, код за ЄДРПОУ 37118680) заборгованості за договором поставки №166/08-18 від 14.08.2018, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги.

За змістом пункту 4.1 вказаного договору за надання правової допомоги клієнт (або особа, якій доручено клієнтом здійснити оплату послуг адвоката) зобов`язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 6 000,00 (шість тисяч) гривень.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги б/н від 06.04.2020, ТОВ Хоко Трейд та адвокатом, Фізичною особою - підприємцем Бобовичем Миколою Миколайовичем було складено акт наданих послуг від 10.06.2020, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно вказаного акту, витрати на правничу (правову) допомогу за даним позовом в загальному розмірі складають 6 000,00 грн., які були сплачені клієнтом на рахунок адвоката 10.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням №1975 від 10.06.2020.

У відзиві на позов відповідачем зауважено про те, що позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг та їх вартість, а в акті наданих послуг не міститься детального опису ані наданих послуг, ані здійснених ним витрат необхідних для надання правничої допомоги, а також не вказано витраченого адвокатом на надання послуг часу.

Крім того, відповідач заперечив щодо видів робіт, а саме підготовки претензії, яку він не отримував, а тому вважає надання адвокатом цієї послуги позивачу не доведеною і такою що не підлягає відшкодуванню.

Суд відзначає, що вартість наданих послуг була обумовлена між ТОВ Хоко Трейд та адвокатом в договорі про надання правової допомоги б/н від 06.04.2020, а підписаний обома сторонами без заперечень і зауважень акт наданих послуг свідчить про надання правової допомоги клієнту.

Повноваження адвоката Бобовича Миколи Миколайовича підтвердженні договором про надання правової допомоги б/н від 06.04.2020 та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №4036 від 29.06.2010.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання адвокатом Бобовичем Миколою Миколайовичем професійної правничої допомоги ТОВ Хоко Трейд в межах даної справи на суму 6 000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 37 609,53 грн. закрити.

2. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хоко Трейд задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маркасон (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 31; ідентифікаційний код 41312353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хоко Трейд (04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 20, офіс 5; ідентифікаційний код 42775191) заборгованість у розмірі 326 (триста двадцять шість) грн. 39 коп., судовий збір у розмірі 2 035 (дві тисячі тридцять п`ять) грн. 44 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 810 (п`ять тисяч вісімсот десять) грн. 00 коп. Видати наказ. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий