Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/2838/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/2838/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбівей Україна"

про стягнення 83889,26 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбівей Україна" про стягнення заборгованості за агентським договором від 01.11.2017 № ПР-ГНЛ-139/01-11/17 у загальній сумі 83889,26 грн., з якої: 66969,50 грн. основного боргу, 15234,51 грн. пені, 1482,43 грн. трьох процентів річних, 202,82 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

06.03.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 16.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала відповідачу вручена, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розгляд даної справи здійснювався судом з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України (у редакції, чинній до 17.07.2020 року).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2017 між позивачем, як перевізником, та відповідачем, як агентом, укладено агентський договір № ПР-ГНЛ-139/01-11/17, за умовами пункту 2.1 якого агент зобов`язався за дорученням перевізника здійснити віддалений продаж пасажирам квитків на проїзд та на перевезення багажу (надалі - квиток) на автобусні маршрути згідно інформації, наданої перевізником, що міститься в додатку № 1.

Згідно з пунктом 2.2 договору для виконання його мети агент за свої кошти організовує власну мережу кас для продажу квитків перевізника в кількості 4 квитків (з 27 по 30 місце включно) з використанням власних кас та мережі Internet.

Пунктом 3.2.1.4 договору сторони погодили, що агент зобов`язаний щомісяця, у термін до 3 числа місяця, наступного за звітнім, надавати перевізнику в електронному вигляді звіт про продаж квитків та реєстр проданих квитків для узгодження в телефонному режимі. Щомісяця, у термін до 10 числа місяця наступного за звітним, надавати перевізнику акт звірки взаєморозрахунків, звіт про продаж квитків, де вказувати обсяг проданих квитків о маршрутах та загальний обсяг виручених від такого продажу коштів.

Відповідно до пункту 4.1 договору сторони погодили, що агентською винагородою за послуги агента є сума винагороди 10 % від вартості квитка. Агент перераховує належні перевізнику кошти від реалізованих квитків, за виключенням агентської винагороди 10 %.

Агент перераховує належні перевізнику кошти від реалізованих квитків, за виключенням винагороди, передбаченої пунктом 4.1 договору, в шість етапів: до 8 числа поточного місяця за квитки, реалізовані в період з 1 по 5 число поточного місяця; до 13 числа поточного місяця за квитки, реалізовані в період з 5 по 10 число поточного місяця; до 18 числа поточного місяця за квитки, реалізовані в період з 11 по 15 число поточного місяця; до 23 числа поточного місяця за квитки, реалізовані в період з 16 по 20 число поточного місяця; до 28 числа поточного місяця за квитки, реалізовані в період з 21 по 25 число поточного місяця; до 3 числа наступного місяця за поточним за квитки, реалізовані в період з 26 по останнє число поточного місяця (пункт 4.2 договору).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що виручка від реалізації агентом багажних квитків 100 % належить перевізникові і перераховується в такому ж порядку, як і квитки пасажирів.

У випадку здійснення агентом повернення коштів пасажирам по перевізним документам, оформленим на рейси перевізника, агент перераховує перевізнику вартість реалізованих квитків за звітний період без урахування коштів, повернутих клієнту (пункт 4.7 договору).

Як передбачено пунктами 8.1, 8.2 договору останній набирає чинності 01.11.2017 та діє до 01.11.2019 включно. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін у письмовій формі не повідомила іншу сторону про розірвання договору, то термін дії договору вважається продовженим на кожен наступний рік.

На підтвердження виконання договору позивачем долучено до матеріалів справи реєстр реалізованих проїзних (перевізних) документів за період з 01.04.2019 по 30.04.2019, з 01.05.2019 по 31.05.2019, з 01.06.2019 по 30.06.2019, а також акти (звіти) приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2019 № 124 на суму 36139,50 грн., від 31.05.2019 № 160 на суму 25668 грн., від 30.06.2019 № 200 на суму 9660 грн., підписані обома сторонами.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач не здійснив перерахування позивачу коштів від реалізованих квитків у повному обсязі, а саме перерахував без зазначення конкретних періодів у призначені платежів згідно з платіжними дорученнями: від 05.11.2019 № 5477 суму 3000 грн. (які позивачем розподілені на погашення заборгованості за березень 2019 року в розмірі 2502 грн. та за квітень 2019 року в розмірі 498 грн.), 25.11.2019 № 5511 суму 2000 грн. та 10.12.2019 № 5550 суму 2000 грн.

У зв`язку з утворенням заборгованості за відповідачем позивач звертався до нього з претензією від 05.07.2019 № 05/02-19, однак відповіді або грошових коштів не отримав.

За наслідками звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 17.12.2019 сторонами складено та підписано акт звірки, за яким борг відповідача за договором становить 66969,50 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами підписані за спірний період квітень-червень 2019 року акти (звіти) приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 71467,50 грн., з яких відповідач здійснив перерахування позивачу коштів лише в розмірі 4498 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за договором становить 66969,50 грн., відображена також в акті звірки взаємних розрахунків. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нарахована пеня в розмірі 15234,51 грн. за несвоєчасний перерахунок грошових коштів.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.5 договору за несвоєчасне перерахування грошових коштів згідно з пунктом 4.2 договору агент сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції - шість місяців.

Із доданого до позовної заяви розрахунку пені слідує, що позивачем здійснено нарахування пені без дотримання частини 6 статті 232 ГК України та пункту 4.2 договору щодо строків перерахування грошових коштів.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені в межах шести місяців, з урахуванням визначеної позивачем дати прострочення та пункту 4.2 договору, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає 9408,77 грн. пені, з якої: 3650,68 грн. пені, нарахованої за квітень 2019 року, 4151,83 грн. пені, нарахованої за травень 2019 року, 1606,26 грн. пені, нарахованої за червень 2019 року.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення 1482,43 грн. трьох процентів річних та 202,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок компенсаційних виплат з урахуванням визначеної позивачем дати прострочення та пункту 4.2 договору, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 1298,50 грн. трьох процентів річних та 90,05 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбівей Україна" (01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 16/13 А; ідентифікаційний код 39683991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюнсел" (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3-б; ідентифікаційний код 25292096) 66969 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 50 коп. основного боргу, 9408 (дев`ять тисяч чотириста вісім) грн. 77 коп. пені, 1298 (одну тисячу двісті дев`яносто вісім) грн. 50 коп. трьох процентів річних, 90 (дев`яносто) грн. 05 коп. інфляційних втрат, а також 1948 (одну тисячу дев`ятсот сорок вісім) грн. 59 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова