Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/3871/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.09.2020Справа № 910/3871/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроф"

про стягнення 104283,78 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крафт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроф" про стягнення заборгованості за договором поставки від 09.10.2018 № 218, а саме: 60592,33 грн. основного боргу, 26431,80 грн. пені, 11029,44 грн. штрафу, 2379,85 грн. трьох процентів річних та 3850,36 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

02.04.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02095, м. Київ, вул. Княжий затон, 2/30.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу, оскільки адресат відсутній.

У той же час, згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 08.04.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розгляд даної справи здійснювався судом з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України у редакції, чинній до 17.07.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2018 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки № 218, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві металопродукцію, а покупець - прийняти та оплатити визначений товар.

Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), а також строки та умови поставки, відповідно до Інкотермс 2010, визначаються специфікаціями або в рахунках постачальника.

Згідно з пунктом 2.1 договору ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару узгоджується сторонами і вказується в специфікації або в рахунку постачальника.

Відповідно до пункту 2.3 договору покупець здійснює оплату протягом 10 календарних днів з дня отримання партії товару від постачальника. Заборгованість покупця перед постачальником не може перевищувати 50000 грн.

Пунктом 3.2.1 договору встановлено обов`язок покупця прийняти товар від постачальника та здійснити оплату за товар у строки та порядку, передбачені цим договором та/або специфікацією, або в рахунку постачальника, або повернути товар за свій рахунок в кількості та асортименті згідно видаткової накладної протягом трьох робочих днів після отримання письмової вимоги постачальника.

Датою поставки товару є дата підписання накладної або товарно-транспортної накладної уповноваженими представниками сторін (пункт 4.4 договору).

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару відповідачу за видатковою накладною від 18.10.2018 № АК18-10-36 на суму 110294,44 грн., у т.ч. ПДВ 20 %, а також надання транспортних послуг за актом від 18.10.2018 № АК18-10-36 на суму 3399,99 грн. Зазначений акт і видаткова накладна підписані та скріплені печатками обох сторін. Крім того, матеріали справи містять рахунок-фактуру від 17.10.2018 № Сф-0014711 на суму 111905,91 грн. та товарно-транспортну накладну від 18.10.2018 № 18-10-36, що також підписана зі сторони відповідача.

Водночас, оплату за поставлений товар та надані послуги відповідач здійснив частково, сплативши 70000 грн. згідно з рахунком-фактурою від 17.10.2018 № Сф-0014711, що підтверджується платіжним дорученням від 18.10.2018 № 150.

Таким чином, заборгованість відповідача за договором складає 43694,43 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За встановленими судом обставинами, сума боргу відповідачу за поставлений товар та надані послуги складає 113694,43 грн., з яких 70000 грн. відповідач сплатив 18.10.2018 року. Таким чином, за відповідачем залишилася заборгованість у розмірі 43694,43 грн. Доказів існування заборгованості в іншому розмірі, що заявлений у позові - 60592,33 грн., матеріали справи не містять.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача, яка складає 43694,43 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення відповідної позовної вимоги частково, в указаному розмірі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 26431,80 грн. та штраф у розмірі 11029,44 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.3 договору за прострочення строків оплати товару, встановлених у договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення.

Суд зауважує, що за порушення грошових зобов`язань щодо пені застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

Згідно з пунктом 6.6 договору сторони дійшли згоди встановити трирічний період часу в частині стягнення штрафних санкцій.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 ЦК України).

Отже, пунктом 6.6 договору сторонами погоджено саме збільшення позовної давності на стягнення штрафних санкцій, а не збільшення строку їх нарахування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що останній здійснений без урахування частини 6 статті 232 ГК України. Крім того, нарахування пені здійснено на більшу суму боргу за поставлений товар, ніж обліковується за відповідачем, а також із включенням суми боргу за надані послуги. Водночас, пункт 6.3 договору передбачає нарахування пені саме за прострочення строків оплати товару, а не наданих супутньо послуг.

Таким чином, за арифметичним перерахунком суду пеня підлягає нарахуванню на суму 40294,44 грн. (залишок заборгованості за поставлений товар) за період з 29.10.2018 по 29.04.2019 та становить 7268,45 грн. Отже, відповідна позовна вимога підлягає задоволенню частково, в розмірі 7268,45 грн.

Пунктом 6.4 договору сторони погодили, що за кожний випадок порушення обов`язку згідно з пунктом 3.2.1 договору покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого товару.

Пункт 3.2.1 договору передбачає обов`язок покупця прийняти товар, здійснити його оплату в строки та в порядку, передбачені цим договором, або повернути товар протягом трьох робочих днів після отримання письмової вимоги постачальника.

За арифметичним перерахунком суду, позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 11029,44 грн., що становить 10 % від вартості поставленого товару, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховані 2379,85 грн. трьох процентів річних та 3850,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених компенсаційних виплат за визначений позивачем період, з урахуванням встановленої судом загальної заборгованості відповідача за договором у сумі 43694,43 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення відповідних позовних вимог та стягнення з відповідача 1716,17 грн. трьох процентів річних і 2776,59 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 28320 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З огляду на наявність у матеріалах справи доказів надання адвокатом Стеблинською О.А. професійної правничої допомоги позивачу на суму 9120 грн. згідно з актом приймання-передачі послуг від 22.06.2020 № 1 та платіжним дорученням від 23.06.2020 № 13510, суд дійшов висновку про обгрунтованість таких витрат саме на вказану суму. Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України від відповідача не надходило.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача в розмірі 5814,36 грн.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпроф" (02095, м. Київ, вул. Княжий затон, 2/30; ідентифікаційний код 41186416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81, оф. 522; ідентифікаційний код 31760612) 43694 (сорок три тисячі шістсот дев`яносто чотири) грн. 43 коп. основного боргу, 7268 (сім тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 45 коп. пені, 11029 (одинадцять тисяч двадцять дев`ять) грн. 44 коп. штрафу, 1716 (одну тисячу сімсот шістнадцять) грн. 17 коп. трьох процентів річних, 2776 (дві тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 1340 (одну тисячу триста сорок) грн. 11 коп. витрат зі сплати судового збору, а також 5814 (п`ять тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 36 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова