Рішення

від 21.09.2020 по справі 912/2044/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 рокуСправа № 912/2044/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участі секретаря судового засідання Олійник В.В., розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Керівника Олександрійської місцевої прокуратури

в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Куцеволівська сільська рада Онуфріївського району Кіровоградської області

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення 9 789,74 грн

Представники:

від прокуратури - Лагода, наказ № 99К від 11.09.2020;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали.

Встановив: до Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Олександрійської місцевої прокуратури (далі - Прокурор), в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Куцеволівська сільська рада Онуфріївського району Кіровоградської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 15.05.2008 в розмірі 9 789,74 грн, з покладанням на відповідача судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання зобов`язань за договором оренди від 15.05.2008 в частині внесення орендної плати у встановленому розмірі та строки за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Ухвалою від 10.07.2020, суддею Бестаченко О.Л., позовну заяву Прокурора про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди від 15.05.2008 - залишено без руху та постановлено усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме: надати суду докази направлення на адресу ОСОБА_1 копії позовної заяви з доданими до неї документами.

20.07.2020 на адресу господарського суду від Прокурора надійшов лист про усунення недоліків (вх. №9046/2020 від 20.07.2020) разом із яким надано опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек з накладною поштового відділення на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Однак, згідно наказів голови господарського суду №224, 225 від 30.06.2020 суддя Бестаченко О.Л., в провадженні якої перебуває справа №912/2044/20, у період з 13.07.2020 по 03.08.2020 включно знаходиться у відпустці.

Враховуючи викладене, за розпорядженням керівника апарату господарського суду №292 від 20.07.2020 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 912/2044/20, за результатами якого справу призначено судді Вавренюк Л.С.

Ухвалою суду від 23.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2044/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Судовий розгляд призначено на 20.08.2020.

14.08.2020 на адресу господарського суду від Куцеволівської сільської ради надійшов лист за змістом якого позивач підтримує позовні вимоги Прокурора та прохання проводити судові засідання за відсутності представника Куцеволівської сільської ради (вх. №10337/20 від 14.08.2020) (а.с. 81).

Протокольною ухвалою від 20.08.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи №912/2044/20 до 21.09.2020.

10.09.2020 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов лист, яким повідомив суд про те, що ОСОБА_1 повністю визнає позов заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури та судові засідання проводити без його участі, а також, що відповідач є інвалідом 2 групи та просить суд звільнити його від сплати судового збору, на підставі п. 9 ч. 1 с. 5 ЗУ "Про судовий збір" (вх. № 11288/2020 від 10.09.2020) (а.с. 91).

10.09.2020 до господарського суду, через відділ канцелярії, надійшов лист від Куцеволівської сільської ради про підтримання позовних вимог та прохання проводити судові засідання за відсутності представника Куцеволівської сільської ради (вх. № 11287/20 від 10.09.2020) (а.с. 94).

У судовому засіданні 21.09.2020 прокурор підтримав заявлені позовні вимоги.

Позивач та відповідач в підготовчому засіданні 21.09.2020 участі не брали, належним чином повідомленні про місце, дату та час його проведення.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитись від позову, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Частинами 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Господарський суд встановив, що заява відповідача (викладена у листі від 10.09.2020) не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, підписана особисто ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, беручи до уваги визнання відповідачем позовних вимог у повному обсязі, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення в судовому засіданні 21.09.2020.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, заслухавши доводи прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частина 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення таких інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України №3-рп/99 у справі № 1-1/99 від 08.04.1999 прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах як орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством та одним з об`єктів права власності Українського народу, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається i реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Виходячи з вищенаведеного в oснові інтересу держави (національного, суспільного інтересу) лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

При цьому, інтереси держави у сфері захисту земельних правовідносин, та зокрема у даному спорі, полягають у забезпеченні правомірного обігу майнових прав на земельні ділянки, додержання законодавчого порядку їх використання, у визнанні та захисту законних форм землекористування, отримання державою коштів за таке користування.

Порушення встановленого законом порядку користування землями комунальної власності будь-ким із суб`єктів господарювання є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави.

В обґрунтування порушення інтересів держави прокурор посилається на те, що правовідносини, пов`язані з користуванням землями комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а ненадходження до місцевого бюджету коштів від оренди земельних ділянок, такому суспільному інтересу не відповідає, суттєво шкодить економічним інтересам держави, негативно впливає на державну політику у сфері орендних відносин, яка спрямована i передбачає створення умов структурної перебудови i розвитку економіки України.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в ix інтересах функцій i повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК) суб`єктами права власності на землю, у тому числі територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Згідно ст. 83 ЗК, землі які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст - є комунальною власністю.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження щодо передачі земельних ділянок iз земель комунальної власності відповідних територіальних громад у власність або у користування для всіх потреб.

Приписами ст. 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом внесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків. Плата за землю, яка включає i орендну плату за земельні ділянки комунальної власності зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", державну політику у сфері оренди здійснюють Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Земельна ділянка, що є об`єктом оренди відповідно до договору оренди від 15.05.2008 є комунальною власністю, відтак її розпорядником є Куцеволівська сільська рада Онуфріївського району Кіровоградської області, а тому остання є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у cпірних відносинах та набуває статусу позивача у справі.

З матеріалів справи вбачається, на запит прокурора № 12.34-60-1177вих-20 від 14.02.2020 Куцеволівською сільською радою повідомлено про факт невиконання договірних зобов`язань зі сторони ОСОБА_1 щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, загальною площею 1,3762 га із земель комерційного використання (а.с. 25, 26-27).

В матеріалах справи наявні листи - звернення до відповідача щодо сплати останнім заборгованості по орендній платі за користування земельними ділянками. Докази вжиття позивачем інших заходів щодо стягнення заборгованості в примусовому порядку в матеріалах справи відсутні (а.с. 41-43).

З метою захисту інтересів держави, прокурором 19.02.2020 на адресу Куцеволівської сільської ради було направлено лист за № 12.34-60-1260вих-20 щодо спонукання для здійснення захисту цих інтересів позивачем самостійно (а.с. 34-35).

У постанові від 10.01.2019 у справі №904/3953/17 Верховний суд висловив позицію, що тривале невжиття позивачем заходів позовного характеру, направлених на забезпечення використання земельних ділянок відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду (п. 6. 19 Постанови).

В порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Куцеволівська сільська рада була завчасно письмово повідомлений про намір прокурора звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення заборгованості з відповідача (а.с 48).

З огляду на викладене, за твердженням прокурора, виникла необхідність звернення до суду у порядку представництва інтересів держави через нездійснення такого захисту самостійно позивачем, який не використовує наявні у нього повноваження до зобов`язання відповідача у примусовому порядку виконати умови договору та поновити інтереси держави, тоді як діюче законодавство надає йому таку можливість як органу, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому, у даному спорі прокурор звертається до суду за захистом інтересів держави, а не конкретного органу місцевого самоврядування, виконуючи при цьому субсидіарну роль задля того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними.

Господарський суд погоджується з наведеним вище доводами прокурора та вважає підтвердженими підставами для представництва в суді інтересів держави за поданим позовом і визначеним позивачем.

Крім того, суд враховує позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 щодо підсудності справ, у яких відповідачем по справі являється фізична особа - підприємець, оскільки ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних i соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємцями.

За змістом ст..ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, ст..ст. 202-208 Господарського кодексу України, ч. 8 ст. 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних ociб, фізичних ociб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької ФОП (iз внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних ociб, фізичних ociб -підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) господарські зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки фізична особа не перестає існувати та відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, yciм майном.

На підставі викладеного, та з урахуванням факту припинення підприємницької діяльності відповідачем ОСОБА_1 з 14.02.2015, відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились.

Дане питання вирішувалось Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 та від 05.06.2019 у справі № 904/1083/18.

15.05.2008 між Куцеволівською сільською радою та приватним підприємцем Шапоренко Олексієм Петровичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,3762 га у тому числі 1,3762 га земель комерційного використання (кадастровий номер 3524683601:51:000:0008), для розміщення комплексу за адресою АДРЕСА_1 , яка знаходиться на території Куцеволівської ради (п.п. 1, 2 Договору).

Договір зареєстрований в Онуфріївському районному відділі КРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 11.09.2008 за № 040838100341.

Договір укладено на 49 років (п. 7 Договору).

Договір набрав чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 37 Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов Договору Орендарю передано земельну ділянку для використання за цільовим призначенням згідно Акту про передачу та прийом земельної ділянки (в натурі) (а.с. 33).

Статтею 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України визначено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

В порушення взятих на себе зобов`язань, відповідачем не сплачується орендна плата у встановленому poзмірі та строки, у зв`язку з чим існує заборгованість з орендних платежів за періоди, що згідно наведеного позовній заяві розрахунку з урахуванням коефіцієнту індексації становить:

- з травня 2017 року по грудень 2017 року - 2 175,50 грн;

- з січня 2018 року по грудень 2018 року - 3 263,23 грн;

- з січня 2019 року по грудень 2019 року - 3 263,23 грн;

- з січня 2020 року по квітень 2020 року - 1 087,76 грн.

Загальна сума заборгованості за вищевказаним договором становить 9 789,74 грн.

Наведене не спростовано відповідачем, позовні вимоги визнано у повному обсязі.

3 урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. п. 8 - 10 Договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача зі сплати орендної плати за договором є таким, що настав.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також Договором оренди землі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становить умови (пункту), визначені на розсуд сторін i погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння i користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж Закону встановлено, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння i користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння i користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям i особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням i організаціям, а також іноземним державам.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі розмір, умови i строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

При укладенні Договору сторони, зокрема, домовилися про умови, розмір та порядок внесення орендної плати. Так, відповідно до п. 8 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 2 % нормативної грошової оцінки землі, що становить 3 263,23 грн за рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що здійснюються та час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії ( п. 9 Договору).

Відповідно до п. 10 Договору орендна плата вноситься рівними частинами за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітнй) період, що дорівнює календарному місяцю, щомісячно на протязі 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем званого (податкового) місяця.

Пунктом 26 Договору встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п. "в" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати оренду плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 612, ст. 530 ЦК України, ч. 1 ст. 286 ГК України передбачає, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності i вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити ycix заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладені норми законодавства, враховуючи визнання позову відповідачем, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірність стягнення з відповідача 9 789,74 грн заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Господарський суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує наступне.

Частиною 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подання позову.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Поряд з цим, відповідач листом від 31.08.2020 просить суд звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з тим, що є інвалідом ІІ групи довічно, надавши копію відповідного пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 21.06.2017 (а.с. 91).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Враховуючи зазначене та те, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, відповідно наявні підстави для звільнення його від сплати судового збору у справі № 912/2044/20.

Поряд з цим, 50% судового збору, сплаченого за платіжним дорученням №922 від 03.06.2020, при поданні позовної заяви прокурором, у розмірі 1 051,00 грн підлягають поверненню Прокуратурі Кіровоградської області з Державного бюджету України.

Суд враховує, що відповідно до наказу Генерального прокурора №410 від 03.09.2020 "Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур" перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зокрема, юридичну особу "Прокуратура Кіровоградської області" у "Кіровоградська обласна прокуратура".

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 126, 129, 130, 191, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області (28122, Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Куцеволівка, вул. Центральна, 110-А, код ЄДРПОУ 04366413) заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 9 789,74 грн, зарахувавши кошти на рахунок місцевого бюджету: Банк Казначейство України ЕАП, розрахунковий рахунок UA508999980334149815000011369, код платежу 18010900, одержувач УК в Онуфріївському районі, село Куцеволівка.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету отримувач коштів - УК у м.Кроп./м. Кропивницький/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, ідентифікаційний код 38037409, р/р UA148999980313121206083011002) Кіровоградській обласній прокуратурі (25006, м. Кропивницький, вул. В.Пермська, 4, ідентифікаційний код 02910025) 1051,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 922 від 03.06.2020, оригінал якого залишається в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оригінал рішення після набрання ним законної сили направити Кіровоградській обласній прокуратурі на поштову адресу.

Копії рішення направити:

Керівнику Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області на електронну адресу: Oleksandriya@kir.gp.gov.ua;

Куцеволівській сільській раді Онуфріївського району Кіровоградської області за адресою: 28122, Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Куцеволівка, вул. Центральна, 110А;

ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного рішення 22.09.2020.

Суддя Л.С. Вавренюк