Рішення

від 15.09.2020 по справі 911/536/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 Справа № 911/536/20

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком груп , м. Біла Церква Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Акуба , м. Коноплянка Полтавської області

про стягнення грошових коштів

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Красніков А.П., док. в справі

представник відповідача: не з"явився

28.02.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Даніком груп (далі - позивач, ТОВ Даніком груп ) звернувся до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Акуба (далі - відповідач, ТОВ Акуба ) про стягнення з останнього 718 131,30грн, з яких: сума попередньої оплати 456 000,00 грн; пеня у розмірі 89 625,88грн; сума процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 172 505,42грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 05.06.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 02.07.20, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Підготовчі засідання неодноразово відкладалися.

Відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву, з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції Закону України №731-ІХ від 18.06.2020, сплив 06.08.2020 року, із закінченням 20 денного строку на продовження процесуальних строків.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Ухвалою від 03.09.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 911/536/20, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 15.09.2020.

14.09.20 від позивача надійшли клопотання, якими надано для дослідження та та огляду в судовому засіданні оригінали доказів в підтвердження позовних вимог, також докази, які підтверджують витрати позивача на правову правничу допомогу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги у повному обсязі.

В судове засідання 15.09.20 відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, явку представника в судове засідання не забезпечив.

Суд зазначає про відсутність підстав для відкладення розгляду справи, не зважаючи на неявку представника, з огляду на приписи ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що ухвалою від 05.06.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов. Підготовчі засідання неодноразово відкладалися.

Тривалість розгляду справи вказують на наявність можливості письмово висловити свою позицію відносно предмету спору, невикористання якої є суб`єктивним правом відповідача, яке не може перешкоджати встановленню правової визначеності відносно розглядуваного питання.

При цьому, суд зауважує, що відповідач під час підготовчого провадження відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися. Крім того, будь-яких інших заяв по суті, пояснень чи клопотань (окрім клопотань про відкладення розгляду справи) відповідачем під час розгляду справи не подавалося.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 15.09.20 суд з`ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю АКУБА ( Постачальник за договором, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Даніком Груп ( Покупець за договором, позивач) був укладений договір поставки № 17/01-2018 від 17 січня 2018р.

Умовами договору сторони визначили, зокрема, наступне:

- п.1.1. В порядку та на умовах, визначених Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти пиломатеріали хвойних порід (сосна) (надалі - Товар) та своєчасно оплатити його на умовах, визначаних цим Договором.

- п.1.2. Асортимент, найменування, кількість, ціна, загальна вартість Товару та інші умови зазначаються Сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору.

- п.2.1. Строки поставки зазначаються Сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору

- п.2.2. Датою поставки (передачі) Товару Постачальника у власність Покупця є дата, зазначена в видаткових накладних, що підтверджує отримання Товару Покупцем.

- п.6.1. Розрахунки за Товар здійснюються на підставі цього Договору у безготівковій формі, у національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, що вказаний у цьому Договорі.

- п.6.2. Покупець оплачує кожну партію Товару протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати поставки, якщо інше не передбачено домовленістю Сторін.

- п.7.1. 3а порушення строків виконання зобов`язання (по поставці товару, оплати товару) з винної Сторони стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов`язання (від вартості недоставлених товарів або від вартості неоплаченої в строк партії товару) за кожний день прострочення та за весь період прострочення.

- п.7.6. Якщо після отримання попередньої оплати Постачальник не виконає зобов`язання щодо поставки товару у вказаний у договорі строк та протягом 15 календарних днів після спливу строку поставки товару, на письмову вимогу Покупця Постачальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами за весь період користування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховуються проценти (приписи ст. 536 Цивільного кодексу України). При цьому періодом користування чужими грошовими коштами для цілей цього пункту цього Договору визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання боржником свого обов`язку передати грошові кошти за цим Договором і закінчується у день повного виконання ним цього обов`язку. Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного боржником обов`язку передати грошові кошти за цим Договором.

- п.9.1. Даний Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами та його скріплення печатками. Сторін і діє до 31 грудня 2018 року, але не раніш повного виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно умов даного Договору.

Сторонами було укладено специфікацію № 7 від 01 жовтня 2018р. до договору на поставку Товару. Згідно цієї специфікації строк поставки Товару жовтень - листопад 2018р.

Як зазначає позивач, ТОВ Даніком Груп перерахувало попередню оплату за товар 18.10.2018р. по платіжному дорученню № 17139 суму у розмірі 200 000,0 грн. та по платіжному дорученню № 17160 суму у розмірі 256 000,0 грн. в рахунок поставки товару по специфікації № 7 від 01 жовтня 2018р.

За твердження позивача, товар по специфікації № 7 від 01 жовтня 2018р. Постачальником поставлений не був, грошові кошти повернені не були. Термін дії договору закінчився 31.12.2018р. Виконання Постачальником зобов`язання по поставці товару для Покупця втратило інтерес.

Позивачем надіслано 03.10.2019р. (поштова накладна № 0911409222474) на адресу відповідача вимогу від 01.10.2019р. № 01/10-2019 про поверненню грошових коштів та сплаті процентів за користування чужими грошовими коштами, пені, однак відповідач не здійснив повернення грошових коштів.

Таким чином, позивач стверджує, що Постачальник, отримавши попередню оплату за товар, не виконав свої зобов`язання по поставці товару, порушив умови Договору та не повернув грошові кошти в розмірі 456 000,0 грн.

Вищевказане стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення із відповідача 456 000,00 грн. основного боргу, 89 625,88 грн пені, 172 505,42 процентів за користування чужими грошовими кошами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини перша та шоста статті 265 Господарського кодексу України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Пунктом 6.2 вищезазначеного Договору встановлено, що Покупець оплачує кожну партію Товару протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дати поставки, якщо інше не передбачено домовленістю Сторін.

Згідно п.2.1. договору Строки поставки зазначаються Сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього Договору

Матеріалами справи підтверджено, що Сторонами було укладено специфікацію № 7 від 01 жовтня 2018р. до договору на поставку Товару. Згідно цієї специфікації строк поставки Товару жовтень - листопад 2018р.

Також, матеріалами справи підтверджено, що Покупець, здійснив попередню оплату за товар 18.10.2018р. по платіжному дорученню № 17139 суму у розмірі 200 000,0 грн. та по платіжному дорученню № 17160 суму у розмірі 256 000,0 грн. в рахунок поставки товару по специфікації № 7 від 01 жовтня 2018р.

Як зазначалося вище, згідно з специфікацію № 7 від 01 жовтня 2018р. строк поставки Товару жовтень - листопад 2018р.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належного виконання зобов`язань по поставці закон покладає на постачальника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не надав, твердження позивача про те, що товар по специфікації № 7 від 01 жовтня 2018р. Постачальником поставлений не був, грошові кошти повернені не були, при розгляді справи не спростував.

Оскільки Виконання Постачальником зобов`язання по поставці товару для Покупця втратило інтерес, Позивачем надіслано 03.10.2019р. (поштова накладна № 0911409222474) на адресу відповідача вимогу від 01.10.2019р. № 01/10-2019 про поверненню грошових коштів та сплаті процентів за користування чужими грошовими коштами, пені.

Згідно вимог ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За відсутності будь-яких заперечень з боку відповідача факт невиконання відповідачем зобов`язання перед Позивачем за Договором, а також неповернення суми передоплати в розмірі 456 000,00 грн приймається судом як юридичний факт із подальшими відповідними наслідками.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача попередної оплати в розмірі 456 000,00 грн є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 89 625,88грн грн. суд вказує наступне.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов`язання.

За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч.1 ст. 230), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.7.1. Договору за порушення строків виконання зобов`язання (по поставці товару, оплати товару) з винної Сторони стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов`язання (від вартості недоставлених товарів або від вартості неоплаченої в строк партії товару) за кожний день прострочення та за весь період прострочення.

За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України управлена сторона має право на неустойку, яке виникає незалежно від наявності у неї збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що неустойка (штраф, пеня) не є зобов`язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Відтак, виходячи з вищенаведених правових норм, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплата неустойки.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 199, 230, 231 Господарського кодексу України та згідно з п. 5.2. Договору, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеня у розмірі облікової ставки НБУ від вартості невиконаного зобов`язання (від вартості недоставлених товарів або від вартості неоплаченої в строк партії товару) за кожний день прострочення та за весь період прострочення.

При цьому, судом враховано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договором встановлено інший строк припинення нарахування пені, ніж встановлений в ст.232 Господарського кодексу України, тому позивач має право на нарахування пені за весь період прострочення.

Розмір пені від вартості непоставлених товарів за розрахунком позивача за період з 01.12.2018р. по 30.01.2020р. складає 89 625,88 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок неустойки судом встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 89 625,88 грн.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами суд вказує наступне.

Згідно п. 7.6 договору № 06/02-2018 від 06 лютого 2018р., якщо після отримання попередньої оплати Постачальник не виконає зобов`язання щодо поставки товару у вказаний у договорі строк та протягом 15 календарних днів після спливу строку поставки товару, на письмову вимогу Покупця Постачальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами за весь період користування у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховуються проценти (приписи ст. 536 Цивільного кодексу України). При цьому періодом користування чужими грошовими коштами для цілей цього пункту цього Договору визнається проміжок часу, що починається з першого дня прострочення виконання боржником свого обов`язку передати грошові кошти за цим Договором і закінчується у день повного виконання ним цього обов`язку. Проценти за користування чужими грошовими коштами нараховуються на суму невиконаного або несвоєчасно виконаного боржником обов`язку передати грошові кошти за цим Договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно ч. 4. ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за розрахунком позивача за період з 16.12.2018р. по 30.01.2020р. складає 172 505,42 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок неустойки судом встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України, у зв`язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 172 505,42 грн.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача грошових коштів в загальній сумі 718 131,30 грн, з яких: сума попередньої оплати - 456 000,00 грн., пені за період з 01.12.2018р. по 30.01.2020р. у розмірі 89 625,88 грн, суми процентів за користування чужими грошовими кошами за період з 16.12.2018р. по 30.01.2020р. у розмірі 172 505,42 грн. є обгрунтований та такий, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволений повністю, на відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, покладається у повному обсязі.

Розглядаючи вимоги про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно матеріалів справи, правничу допомогу позивачу надавав адвокат Сліпченко Юрій Анатолійович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 308 від 5.10.1999).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ Даніком Груп з АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ "КУРИШКО І ПАРТНЕРИ" укладений договір № 12/02/20 про надання правової допомоги від 12.02.2020р. щодо підготовці позову, по супроводженню розгляду справи при розгляді вказаного позову в суді. Відповідно до п. 4.1. цього договору порядок обчислення гонорару передбачає погодинну оплату - ціна 1 (однієї) години роботи адвоката складає 1400,0 грн. та фіксований розмір за представництво у суді.

За результатами надання юридичної допомоги складений акт приймання передачі наданих послуг від 04.09.2020р., який підписаний сторонами. В акті вказаний обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість, детальний опис наданих послуг. Відповідно до умов цього договору при розрахунку вартості юридичної допомоги врахований час, який витрачений адвокатом об`єднання при наданні вказаної у договорі юридичної допомоги. Вартість наданих адвокатським об`єднанням послуг станом на 04.09.2020р. становить 21 700,00 грн.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата за даним Договором здійснюється в гривнях шляхом перерахування гонорару на банківський рахунок адвокатським об`єднанням згідно виставленого рахунку(-ів) впродовж п`яти днів після вступу в законну силу рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв 'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК).

Відповідну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 922/902/19. Звертаємо увагу шановного суду на висновки Великої палати Верховного Суду, зроблені у додатковій постанові від 19.02.2020 р. щодо розподілу судових витрат у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а саме: Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (п. 44).

Дослідивши надані представником позивача документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21 700,00 грн., суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами довів розмір судових витрат, які має сплатити у зв 'язку з розглядом справи, в сумі 21 700 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Акуба (38340, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с.Коноплянка, вул.Шевченка, буд.15, код ЄДРПОУ 39684204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Даніком груп (09100, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 246, код ЄДРПОУ 39744645) суму попередньої оплати 456 000,00 грн; пеню у розмірі 89 625,88грн; суму процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 172 505,42грн., 21700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 10 771,97 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.09.2020р.

Суддя Киричук О.А.