Рішення

від 10.09.2020 по справі 920/807/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2020 Справа № 920/807/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/807/20

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Берізка" Марченко Валентини Петрівни (42301, Сумська область, Сумський район, с. Склярівка, вул. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 21114498)

до відповідача Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (42322, Сумська область, Сумський район, с. Миколаївка, вул. Шевченка, 1)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження,

установив :

06.08.2020 позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд визнати за Селянським (фермерським) господарством "Берізка" Марченко Валентини Петрівни (42301, Сумська область, Сумський район, с. Склярівка, вул. Соборна, 3; код ЄДРПОУ 21114498) право постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії СМ від 26.01.1998 загальною площею 43,8584 га (23,9545 га кадастровий номер 5924786900:05:001:0137 та 19,9039 га кадастровий номер 5924786900:05:001:0136) для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області.

Ухвалою суду від 11.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі № 920/807/20, справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 10.09.2020, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачем до суду надісланий відзив на позовну заяву (вх. № 7861/20 від 07.09.2020 - електронна пошта, 8078/20 від 10.09.2020 - оригінал), за яким Миколаївська сільська рада Сумського району не має заперечень проти позову; при вирішенні справи покладається на розсуд суду; просить судове засідання призначене на 10.09.2020, 12:30 розглянути без участі її представника. Даний відзив долучено судом до матеріалів справи.

10.09.2020 представником позивача подане клопотання (вх. № 8076/20 від 10.09.2020), відповідно до якого позивач зазначає, що у позові ним визначено, що за рахунок використовуваної СФГ Берізка земельної ділянки площею 47,0 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія СМ від 26.01.1998, ОСОБА_1 , який був сином ОСОБА_2 , було надано у власність земельну ділянку площею 2,9148 га для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю), що підтверджується розпорядженням Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 24.12.2010 № 1265. Надалі ця земельна ділянка у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 була успадкована його матір`ю, ОСОБА_3 . Крім того, відповідно до Публічної кадастрової карти України вбачається, що ця земельна ділянка площею 2,9148 га з кадастровим номером 5924786900:05:001:0123 примикає до земельної ділянки площею 19,9039 га з кадастровим номером 5924786900:05:001:0136, якою користується СФГ Берізка та на яку позивач просить суд визнати право постійного користування. На підтвердження зазначеного у даному клопотання позивач додає наступні документи: копію розпорядження Сумської РДА Сумської області від 24.12.2010 № 1265, , копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 217850494 від 27.07.2020, інформацію з Публічної кадастрової карти України. Також в даному клопотання представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд справу розглядати без його участі. Зазначене клопотання разом із поданими документами долучено судом до матеріалів справи.

Також 10.09.2020 представником позивача подане додаткове обґрунтування позиції у справі (вх. № 8058/20), відповідно до якого позивач просить суд долучити до матеріалів справи практику Верховного Суду; витяги з державного земельного кадастру та інформацію з Публічної кадастрової карти України про земельні ділянки та зазначає, що за рахунок використовуваної СФГ Берізка земельної ділянки площею 47,0 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія CM від 26.01.1998, ОСОБА_1 , який був сином ОСОБА_2 , відповідно до ст. ст. 32, 116, 118, 121 Земельного кодексу України було надано у власність земельну ділянку площею 2,9148 га для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю). У зв`язку з цим площа земельної ділянки, якою СФГ Берізка користується на праві постійного користування на підставі вказаного державного акту зменшилась на площу отриманої ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,9148 га. В послідуючому, на підставі технічної документації на землю була встановлена точна площа та визначені кадастрові номери земельної ділянки згідно Державного акту на право постійного користування землею серія CM від 26.01.1998, яка як вбачається з цього державного акту, складається з двох земельних ділянок: площею 23,9545 га кадастровий номер 5924786900:05:001:0137 та площею 19,9039 га кадастровий номер 5924786900:05:001:0136. Зазначене клопотання разом із поданими документами долучено судом до матеріалів справи.

Представники позивача та відповідача у підготовче засідання від 10.09.2020 не прибули, у вищезазначених клопотаннях в тому числі просили справу розглядати без їх участі.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Визнання відповідачем позову у відзиві на позов (вх. № 7861/20 від 07.09.2020 - електронна пошта, 8078/20 від 10.09.2020 - оригінал) не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, а тому приймається судом. Відповідно до ч.3 ст. 185, ч. 4 ст. 191 ГПК України наявні законні підстави для ухвалення рішення у даній справі за результатами підготовчого засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

19 . 02.1993 рішенням Северинівської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області Марченко Олександру Стефановичу було виділено земельну ділянку розміром 10,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства строком на 5 років із земель запасу Северинівської сільської ради (на даний час Миколаївська сільська рада).

На підставі цього рішення, ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного володіння землею № 001887, який підлягав обміну до 15.03.1994.

23 . 03.1993 розпорядженням представника Президента України Сумської районної державної адміністрації Сумської області № 43 Селянське (фермерське) господарство Берізка Марченко Олександра Стефановича (с. Склярівка Северинівської сільської ради) було зареєстроване.

Розпорядженнями голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 29.03.1996 № 105 та від 03.02.1997 № 37 ОСОБА_2 було додатково надано земельні ділянки площею 16,0 га та 21,0 га. для розширення існуючого фермерського господарства

На підставі вищевказаних рішення Северинівської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області від 19.02.1993 та розпоряджень голови Сумської районної державної адміністрації Сумської області від 29.03.1996 № 105 та від 03.02.1997 № 37, ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право постійного користування землею серія CM від 26.01.1998 про надання в постійне користування земельної ділянки площею 47,0 га для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Северинівської сільської ради (на даний час Миколаївська сільська рада) Сумського району Сумської області. Даний державний акт був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 22.

Відповідно до свідоцтва про смерть серї НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Загальний розмір земельних ділянок, які перебували в користуванні фермерського господарства Берізка з 1998 року складав 53,2 га, що підтверджується відповідною звітністю та довідкою Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі ТУ Держгеокадастру у Сумській області.

Після смерті ОСОБА_2 , головою та членом фермерського господарства стала його дружина - ОСОБА_3 .

За рахунок використовуваної СФГ Берізка земельної ділянки площею 47,0 га на підставі вищевказаного Державного акту на право постійного користування землею серія CM від 26.01.1998, ОСОБА_1 , який був сином ОСОБА_2 , відповідно до ст. ст. 32, 116, 118, 121 Земельного кодексу України було надано у власність земельну ділянку площею 2,9148 га для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю).

У зв`язку з цим площа земельної ділянки, якою СФГ Берізка користується на праві постійного користування на підставі вказаного державного зменшилась на площу отриманої ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 2,9148 га.

Надалі ця земельна ділянка у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 була успадкована його матір`ю, ОСОБА_3 (свідоцтво № 2557 від 27.07.2020 про право власності на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 ).

На підставі Витягу з Державного земельного кадастру про спірні земельні ділянки та графічної інформації, наданої позивачем, вбачається, що земельна ділянка згідно Державного акту на право постійного користування землею серія CM від 26.01.1998 складається з двох земельних ділянок:

-площею 23,9545 га кадастровий номер 5924786900:05:001:0137;

-площею 19,9039 га кадастровий номер 5924786900:05:001:0136.

У зв`язку зі створенням Миколаївської об`єднаної територіальної громади, на території якої розташовані ці земельні ділянки, відбулась передача зазначених земельних ділянок із земель державної власності в комунальну власність об`єднаної територіальної громади згідно до ст. 117 Земельного кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.01.2018 № 60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад .

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.10.2018 № 18-7835/16-18-СГ по акту приймання-передачі від 09.10.2018 дані земельні ділянки були передані із земель державної власності в комунальну власність Миколаївської об`єднаної територіальної громади.

На даний час власником даних земельних ділянок є Миколаївська об`єднана територіальна громада в особі Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Великою Палатою Верховного Суду неодноразово, в постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17, від 04.09.2019 у справі № 697/2767/17 були сформовані усталені правові висновки, зокрема щодо реєстрації фермерського господарства після отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи.

З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Чинне законодавство не визначає порядок подальшого переходу та реєстрації речового права на земельну ділянку, надану її засновнику для ведення фермерського господарства, а також не встановлює при цьому обов`язок здійснити державну реєстрацію (перереєстрацію) права на цю земельну ділянку за фермерським господарством. Такий перехід відбувається внаслідок юридичного факту державної реєстрації господарства як юридичної особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 у справі № 922/989/19 з предметом позову - визнання за фермерським господарством права постійного користування земельною ділянкою, яка була надана його засновнику, який в послідуючому помер, було вирішено правову проблему у зв`язку з необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики і сформовані наступні правові висновки:

З норм Земельного кодексу України у редакції Закону від 13.03.1992 (статті 7, 23, 51) вбачається, що на момент надання земельної ділянки особі, земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства (пункт 41 постанови).

Законодавством, чинним на момент створення СФГ Берізка (зокрема Закон України Про селянське (фермерське) господарство в редакції Закону від 23.07.1993 № 3312-ХІІ), було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства без створення такого селянського (фермерського) господарства (пункт 43 постанови).

З норм ст. 27 Земельного кодексу України у редакції Закону від 13.03.1992, яка діяла до 01.01.2002 та ст. 141 Земельного кодексу України у редакції Закону від 25.10.2001, вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Берізка , так і з 01.01.2002 й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відсутня (пункт 64 - 66 постанови).

Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства (пункт 67 постанови).

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття селянським (фермерським) господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення селянського (фермерського) господарства і подальшої його державної реєстрації як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства (пункт 68 постанови).

Отже у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку (пункт 69 постанови).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства (пункт 73 постанови).

Згідно з інформації Державного земельного кадастру та Публічної кадастрової карти України, спірні земельні ділянки є землями запасу (які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), фактично з 1998 року і по даний час ними на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія CM від 26.01.1998 користується СФГ Берізка , що підтверджується матеріалами, доданими до позовної заяви.

Оскільки існує правова невизначеність відносно права постійного користування СФГ Берізка спірними земельними ділянками, суд дійшов висновку, що згідно ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 152 Земельної кодексу України є підстава для звернення до суду за захистом (визнанням) права постійного користування цими земельними ділянками СФГ Берізка .

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, належними та допустимими доказами, позовні вимоги є законними, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Селянським (фермерським) господарством Берізка Марченко Валентини Петрівни (42301, Сумська обл., Сумський район, с. Склярівка , вул. Соборна, 3, ід . код 21114498) право постійного користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія CM від 26.01.1998 загальною площею 43,8584 га (23,9545 га кадастровий номер 5924786900:05:001:0137 та 19,9039 га кадастровий номер 5924786900:05:001:0136) для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 21 .09.2020.

Суддя В.Л. Котельницька