Рішення

від 10.09.2020 по справі 541/1728/19

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/1728/19

Номер провадження 2/541/71/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 вересня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.

представника позивача, адвоката Батієнко Я.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ про визнання права власності на нежитлову будівлю (ангар) за набувальною давністю,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС , та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,-

установив:

05 серпня 2019 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в інтересах ОСОБА_1 , з вищевказаним позовом звернувся його представник, адвокат Батієнко Я.І.. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач ОСОБА_1 як член колективного сільськогосподарського підприємства імені Куйбишева 01 жовтня 2001 року отримав свідоцтво про право власності на пайовий фонд майна КСП ім. Куйбишева в СТОВ Клюшниківське в селі Клюшниківка. Такі свідоцтва також отримали члени його сім`ї. В подальшому, 25.12.2008 року СТОВ Клюшниківське як юридичну особу припинено. Виділення майна з пайового фонду КСП ім. Куйбишева, правонаступником якого стало СТОВ Клюшниківське проведено не було. Будучи власником майнового паю в СТОВ Клюшниківське , відтак маючи право на виділення йому в натурі певної частки майна підприємства, в кінці 2008 року, прийняв рішення господарювати в одному із об`єктів - ангарі, який належав КСП ім Куйбишева а потім - СТОВ Клюшниківське , та розташований в АДРЕСА_1 . Позивач відбудував вказаний ангар, що на той час почав руйнуватись, після чого той став придатний для використання за цільовим призначенням. Використовувати його у власних цілях почав з кінця 2008 року. Володів даним майном відкрито. З того часу безперервно володів ним понад 10 років. Згодом позивачу стало відомо, що спірний ангар належить на праві власності ТОВ Пирятин зернопродукт код ЄДРПОУ 34698269. Протягом всього строку давнісного володіння власник ніякого інтересу до спірного майна не проявляли, володіння ОСОБА_1 не оспорювали. В порядку ст 344 ЦК України, прохав визнати за ним право власності на спірну нежитлову будівлю (ангар), який розташований в АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Ухвалою судді Миргородського міськрайонного суду від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання (а.с.61).

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 04 листопада 2019 року, до участі у справі залучені в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС (адреса: вул. Академіка Глушкова, 40, оф.315, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ - 38039872) та Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (адреса: вул. Героїв-пожежників, 13, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ-34874347) (а.с.91).

Відповідач ТОВ ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ у встановлений судом строк відзиву не подав.

У встановлений судом строк, право на подання пояснень скористалося ТОВ Компанія НІКО-ТАЙС . Їх представником у поясненнях зауважено на недоведеності позовних вимог. Окрім того вказав на відсутності правових підстав для застосування ст. 344 ЦК України, адже відсутня сукупність обов`язкових умов для застосування такого правового інституту. Враховуючи вищенаведене прохав у задоволенні позову відмовити в повному обсязі (а.с.101-104).

Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області було подано письмові заперечення. Їх представником у запереченні вказано, що в провадженні ВПВР УЗПВР у Полтавській області перебуває зведене виконавче провадження № 57485054 з примусового виконання наказу Господарского суду Київської області № 911/2793/16 від 10.11.2016 про стягнення з ТОВ Пирятин Зернопродукт на користь ТОВ Компанія Ніко-тайс заборгованості в сумі 50 000,00 грн. та виконавче провадження № 40384643 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області №13/215-10 від 26.10.2010 року про стягнення з ТОВ Пирятин Зернопродукт на користь ТОВ Компанія Ніко-тайс заборгованості в сумі 337 804,85 грн.. На все нерухоме майно боржника накладено арешт. 16.08.2019 року для перевірки фактичної наявності нерухомого майна у боржника здійснено виїзд за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 . В результаті виїзду встановлено за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 фактично розташовано одне нежитлове приміщення, інше розібране в 2011 році. Яке саме з нежитлових приміщень свинарник 1 чи свинарник 2 розібраний встановити не вдалося, оскільки ні технічної документації на правовстановлюючого документу не отримано. Зі слів працівників сільської ради встановлено, що одне нежитлове приміщення з 2011 року перебуває у фактичному користуванні громадянина ОСОБА_1 , але право власності за ним на приміщення не зареєстровано. В ході виконавчого провадження отримано копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_1 від 30.10.2008 на нежитлову будівлю свинарник №1. Згідно вказаного документу власником приміщення є ТОВ Пирятин Зернопродукт . Зважаючи на забезпечення виконання судового рішення, прохав відмовити у задоволенні позову (133-137).

Окрім того 13.03.2020 року до суду Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області було подано доповнення до заперечення, зокрема, вказано, що на державного виконавця судом покладено обов`язок описати, накласти арешт майна боржника, втому числі на спірне приміщення.

Також, Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 02.06.2020 повторно було подано пояснення, аргументи та доводи яких відповідають раніше поданим поясненням (а.с.7-10, том. 2).

В судове засідання позивач не з`явився, його представник, адвокат Батієнко Я.І. вимоги заяви підтримав та прохав їх задовольнити.

Відповідач ПИРЯТИН ЗЕРНОПРОДУКТ явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія НІКО-ТАЙС , в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в судове засідання не з`явився, до суду подав заяву в якій прохав відкласти розгляд справи з підстав запровадження карантинних обмежень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу права власності на нежитлову будівлю (ангар), розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей технічного паспорту, даний об`єкт нерухомості збудований у 1983 році (а.с.11, том. 1).

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, право власності на нежитлову будівлю, сарай (свинарник №1), розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Пирятин зернопродукт . Підставою виникнення права власності зазначено свідоцтво про право власності, НОМЕР_1 від 30.10.2008 року.

Реєстрацію права власності на вказане майно здійснено ДКП Миргородтехінвентаризація 30.10.2008 року. Форму власності вказано колективна (а.с.145).

З пояснень позивача ОСОБА_1 та показів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що спірний ангар, з моменту його побудови належав КСП ім. Куйбишева. В ході реорганізації право власності на нього було включено до пайового фонду правонаступника реорганізованого КСП, яким було СТОВ Клюшниківське . З 2008 року позивач відбудував спірний ангар та впорядкував його.

Іншими учасниками справи дана обставина не оспорювалася.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців СТОВ Клюшниківське (код ЄДРПОУ 03772499) як юридична особа припинена, про що 25.12.2008 року за № 15731170006000187 внесено до реєстру відповідний запис (а.с.37-40).

ОСОБА_1 являвся членом реорганізованого КСП ім Куйбишева. Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серія ПО XV№ 283016 від 01.10.2001 року посвідчено право позивача на майно із пайового фонду КСП ім Кубишева в СТОВ Клюшниківське (а.с.41).

З показів позивача ОСОБА_1 , та показів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що майнові паї співвласників майна колишнього КСП виділені не були.

Іншими учасниками справи дана обставина не оспорювалася.

Таким чином, будучи власником невиділеного майнового паю, ОСОБА_1 прийняв рішення використовувати спірний ангар у власних цілях.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

Вирішуючи справу по суті, судом враховуються висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 14.05.2019 року за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі № 910/17274/17.

Зокрема, Великою Палатою вказано, що для набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних в ст. 344 ЦК України умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

З матеріалів справи, що на момент заволодіння, позивач як співвласник реорганізованого КСП ім Куйбишева мав право на отримання своєї частки з усього масиву майна колишнього КСП. Підприємством-правонаступником виділ такого майна не здійснено. Позивач, за умови належного здійснення виділу, міг набути право власності в тому числі на спірний об`єкт нерухомості. Тому з метою захисту свого майнового права, вирішив самостійно здійснити таких виділ, шляхом заволодіння приміщенням свинарнику № 1 по АДРЕСА_1 . Дані обставини вказують на добросовісності у діях ОСОБА_1 та як були спрямовані на захист своїх цивільних прав.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Показами свідків підтверджено, що в момент заволодіння спірним майном, майно не було придатне для його використання за цільовим використанням. Дана обставина також підтверджується інформацією з виконавчого провадження №40384643, наданої третьою особою ТОВ Компанія Ніко-тайс , де спірний ангар обліковується в зруйнованому стані (а.с.74). Позивачем було здійснено ряд будівельних робіт для відновлення функціонального стану ангару. Володіння здійснювалося позивачем відкрито без приховування, вказане підтверджується поясненнями позивача та показами свідків. Окрім того, про відкритість володіння можна дійти з висновку із заперечення третьої особи - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, котра вказує на обізнаність органів місцевого самоврядування, щодо того що володіння спірним майном здійснюється ОСОБА_1 . Це також підтверджується довідкою Клюшниківської сільської ради № 214 від 03.06.2019, в якій сільською радою підтверджено, що ОСОБА_1 користується нежитловою будівлею (сараєм), розташованим за адресою АДРЕСА_1 (а.с.44). Факт обізнаності місцевих жителів та органів місцевого самоврядування, щодо володіння спірним майном здійснюється ОСОБА_1 а також факт відновлення позивачем функціонального стану ангару, вказує на відкритості володіння та поводженні з майном як зі своїм власним.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

З пояснень самого позивача та показів свідків, підтверджується, що давнісне володіння ОСОБА_1 спірним майном здійснюється з кінця 2008 року, невдовзі після ліквідації СТОВ Клюшниківське . Дана обставина іншими учасниками не оспорювалася.

Таким чином, строк володіння на момент звернення до суду, перевищує 10 років.

За таких обставин, позивачем доведено настання обставин, з наявністю яких закон пов`язує можливість визнання права власності за набувальною давністю.

У відповідності до п. 13 ППВССУ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 № 5, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на встановленні обставини, суду вважає позовну заяву аргументованою, оскільки її вимоги ґрунтуються на законі, тому вона підлягає до задоволення.

В зв`язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265,268,315-319, 354,355ЦПК України, керуючись ст. ст. 16, 344 ЦК України, суд,-

ухвалив :

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на нежитлову будівлю (ангар), яка розташована в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 18.09.2020 року.

Суддя О. А. Городівський