Ухвала

від 21.09.2020 по справі 640/8870/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8870/19

УХВАЛА

21 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз (далі - Позивач, ТОВ РБС ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач-1, ДФС України), Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДФС у м. Києві) в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №1139529/33905295 від 12 квітня 2019 року, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз у реєстрації податкової накладної №8 від 18 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №1139530/33905295 від 12 квітня 2019 року, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз у реєстрації податкової накладної №9 від 27 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №1142419/33905295 від 16 квітня 2019 року, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз у реєстрації податкової накладної №10 від 28 березня 2019 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз у реєстрі податкових накладних за №8 від 18 березня 2019 року та вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення 09 квітня 2019 року ;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз у реєстрі податкових накладних за №9 від 27 березня 2019 року та вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення 09 квітня 2019 року ;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз у реєстрі податкових накладних за №10 від 28 березня 2019 року та вважати її прийнятою та зареєстрованою датою направлення 12 квітня 2019 року .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2019 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2020 року вперше подану ГУ ДФС у м. Києві у грудні 2019 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв`язку із ненаданням документу про сплату судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві (далі - Апелянт, ГУ ДПС у м. Києві), як правонаступник ГУ ДФС у м. Києві, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18.08.2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України процесуальний строк оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС у м. Києві отримано 24.08.2020 року.

На виконання вимог даної ухвали Відповідачем-2 04.09.2020 року до суду направлено заяву про усунення недоліків, в якій останній просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку та поновити його. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що повернення апеляційної скарги не позбавляє особу права на повторне її подання, а обмеження доступу до суду процесуальним строком не може застосовуватися із надмірним формалізмом. Крім того, наголошує, що вдруге апеляційне скарга подана із дотриманням річного строку, а контролюючий орган має конституційне право на апеляційне оскарження судового рішення.

Надаючи оцінку викладеним у заяві доводам, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі від 18.08.2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, копію оскаржуваного рішення суду отримано ГУ ДФС у м. Києві 08.11.2019 року (а.с. 107). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 09.12.2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 26.06.2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДФС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2019 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 24.12.2019 року. Вказаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 10.01.2020 року повернув ГУ ДФС у м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу. Тобто, Відповідач-2 мав достатній визначений законодавцем строк для сплати судового збору.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.

Крім іншого, суд звертає увагу на те, що вдруге апеляційну скаргу подано більш ніж через п`ять місяців після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги, що вказує на невчинення Апелянтом дій, спрямованих на апеляційне оскарження рішення суду. На це вказує й те, що платіжне доручення про сплату судового збору №6545 було складено 06.12.2019 року та виконано органами ДКС України 09.12.2019 року, у той час як вдруге апеляційну скаргу подано лише 26.06.2020 року.

Твердження ГУ ДПС у м. Києві про гарантоване чинним законодавством право останнього на апеляційне оскарження судового рішення суд вважає помилковим у контексті спірних правовідносин з огляду на таке.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 року у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску ГУ ДПС у м. Києві строку на апеляційне оскарження рішення суду від 04.11.2019 року. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.

Керуючись ст.ст. 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку звернення на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональний будівельний союз до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель