Постанова

від 22.09.2020 по справі 280/1614/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 вересня 2020 року

справа №280/1614/19

адміністративне провадження №К/9901/12032/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівське" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у складі суддів Чередниченка В. Є., Іванова С. М., Панченко О. М.

УСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Семенівське" (далі - Товариство, позивачу справі) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач у справі, скаржник), в якому просив визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Запорізькій області № 5921 -52 від 01 квітня 2019 року, визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нарахування Товариству пені у розмірі 119650,30 грн, зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області виключити у інтегрованій картці обліку податку на додану вартість Товариства інформацію про пеню у розмірі 125910,60 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року адміністративний позов Товариства задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу на це рішення.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2019 року апеляційна скарга залишена без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху сплатити судовий збір в розмірі 9172 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржнику у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.

22 січня 2020 року відповідач вдруге подав апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 липня 2019 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

5 березня 2020 року скаржник через засоби поштового зв`язку, на виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року звернувся до суду з клопотанням, в якому просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, зазначаючи про обставини попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі №280/1614/19 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Податковий орган подав касаційну скаргу до Верховного Суду на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року, у якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

15 вересня 2020 року позивач подав до Суду відзив на касаційну скаргу відповідача, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 1 вересня 2020 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 280/1614/19 витребував з суду першої інстанції.

11 вересня 2020 року справа № 280/1614/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.

Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Не є поважною підставою пропуску строку неможливість сплатити судовий збір з огляду на відсутність належного фінансування суб`єкта владних повноважень. Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі , відповідно до якого право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність у податкового органу належного фінансування в частині коштів на сплату судового збору.

З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відтак відповідач в особі свого керівника, який, в силу наданих йому повноважень, має можливість безпосереднього впливу на процес організації діяльності податкового органу, повинен забезпечити належний рівень здійснення претензійно-позовної роботи.

Суд вважає безпідставними доводи скаржника щодо вчасного подання першої апеляційної скарги, та усунення її недоліків у строк встановлений судом, що підтверджується платіжним дорученням.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач заявив в адміністративному позові три вимоги, з яких одна майнового характеру (скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Запорізькій області № 5921-52 від 1 квітня 2019 року на загальну суму податкового боргу в розмірі 162083,68 грн) та дві вимоги немайнового характеру (визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Запорізькій області щодо нарахування Товариству пені у розмірі 119650,30 грн, зобов`язання Головне управління ДФС у Запорізькій області виключити у інтегрованій картці обліку податку на додану вартість Товариства інформацію про пеню у розмірі 125910,60 грн). Тобто при поданні апеляційної скарги відповідач мав сплатити судовий збір в розмірі 9409,88 грн = ((162083,68 грн х 1,5%) + 1921 грн +1921 грн) х 150%. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 9 вересня 2019 року запропоновано відповідачу сплатити судовий збір в розмірі 9172 грн. При цьому на вимогу суду відповідач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 2881,50 грн, із розрахунку 1921 грн х 150 %. Відповідач наголошував, що вимога оскаржена позивачем лише в частині пені у розмірі 119650,30 грн.

Суд погоджується з судом апеляційної інстанції про те, що такі доводи відповідача не відповідають матеріалам справи, позивач просив суд скасувати вимогу в повному обсязі, рішенням суду позовні вимоги задоволені повністю, а в апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Відтак, Суд визнає, що відповідач не виконав вимоги ухвали суду про сплату судового збору в належному розмірі, а також не довів поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою у січні 2020 року.

З огляду на зазначене, Суд приходить до висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі 280/1614/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіР.Ф. Ханова І.А. Гончарова І.Я.Олендер