ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 552/1028/20 Номер провадження 22-ц/814/1711/20Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Хіль Л.М.
Суддів: Гальонкіна С.А., Кузнєцової О.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Самсонової О.А. (відомості про дату складання повного тексту рішення відсутні)
по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАККІ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди,-
В С Т А Н О В И В :
У березні 2020 року ТОВ ЛАККІ звернулося до суду із вказаним позовом відповідно до якого, просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість в розмірі 65351,77 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
Позов обґрунтовувало тим, що 26 серпня 2015 року ним та відповідачем було укладено договір оренди торгівельного місця № НОМЕР_1 на промислово-продовольчому ринку Станіславський у м. Полтаві, зі змінами та доповненнями від 28 грудня 2015 року, 12 січня 2017 року та 10 січня 2018 року.
Вказувало, що з січня 2018 року відповідач почав порушувати умови договору. В період з 01 січня по 31 грудня 2018 року за користування торгівельним місцем НОМЕР_1 йому нараховано орендну плату в сумі 27000 грн., витрати на комунальні платежі та інші витрати на утримання об`єкта у розмірі 874,45 грн., а всього на суму 27874,45 грн., яку відповідачем було сплачено лише в сумі 9832,09 грн. Таким чином заборгованість відповідача за 2018 рік складає 18042,36 грн.
31 грудня 2018 року термін дії договору закінчився.
Зазначало, що станом на 29 лютого 2020 року відповідач торгівельне місце не звільнив, акт приймання-передачі не підписав.
У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору він також має сплатити оплату за користування об`єктом оренди у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта за актом приймання - передачі згідно пункту 7.5 договору.
Вказувало на те, що заборгованість за 2019 рік складає 47309 грн., а загальний розмір заборгованості за даним договором становить 65351,77 грн., яку він добровільно не погасив.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2020 року позов ТОВ ЛАККІ - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ ЛАККІ борг за договором НОМЕР_1 оренди торговельного місця в„– НОМЕР_1 на промислово-продовольчому ринку Станіславський від 26 серпня 2015 року за період з 01 січня 2018 року по 29 лютого 2020 року в розмірі 65351 грн. 77 коп., на відшкодування понесених судових витрат - 2102 грн., а всього стягнуто 67453 грн. 77 коп.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, та порушує його права на захист.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що місцевим судом не була вчасно відправлена йому копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви, яку він отримав 31 травня 2020 року, а рішення Київським районним судом м. Полтави було ухвалене 04 червня 2020 року, що позбавило його права на подачу відзиву у 15 денний строк.
Вказував, що суд розглянув справу, не дочекавшись отримання відзиву на позовну заяву.
Зазначав, що ним була надіслана заява про розгляд справи у порядку загального провадження.
Також вказував на те, що в умовах карантину та у зв`язку з серцевим захворюванням, він був позбавлений можливості вчасно отримати правову допомогу та надати свої заперечення по суті справи.
З урахуванням викладеного, прохав суд скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2020 року, справу направити на розгляд в порядку загального провадження.
Від ТОВ ЛАККІ на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого, з вимогами відповідача товариство не погоджується та прохає залишити судове рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 вересня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обґрунтування відзиву вказувало, що ті факти на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, не підтверджені доказами, а тому не можуть розглядатися судом, оскільки відповідачем не доведена їх достовірність.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2020 року вважає законним, обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства.
Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 26 серпня 2015 року між позивачем ТОВ ЛАККІ , що діє в договорі як орендодавець, та ОСОБА_1 , що діє в договорі як орендар було укладено договір НОМЕР_1 оренди торговельного місця НОМЕР_1 на промислово-продовольчому ринку Станіславський - а.с.8-12.
Вказаним договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування торгівельне місце НОМЕР_1 загальною площею 30 кв.м (далі Об`єкт) для експлуатації торгівельного приміщення орендаря, що знаходиться в павільйоні літера Ж-1 , який входить до складу єдиного майнового комплексу - промислово-продовольчого ринку Станіславський , та належить на праві власності ТОВ ЛАККІ , за адресою: АДРЕСА_2 .
Під торгівельним місцем за текстом даного договору розуміється площа земельної ділянки, відведена для розміщення торгівельного приміщення.
Об`єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання акту приймання-передачі майна.
Термін оренди об`єкта: з 01 вересня 2015 року до 31 грудня 2015 року.
Акт прийому-передачі нежилих приміщень в оренду сторонами підписано 31 серпня 2015 року (а.с.14).
Місцевим судом встановлено, що між сторонами склалися орендні правовідносини.
Порядок сплати та розмір орендної плати передбачено розділом 4 договору НОМЕР_1 від 26 серпня 2015 року.
Так пунктом 4.1. вказаного договору НОМЕР_1 від 26 серпня 2015 року орендна плата встановлена у розмірі 1410 грн. на місяць.
Згідно пункту 4.2. договору витрати на комунальні платежі та інші витрати на утримання об`єкта відшкодовуються орендарем окремо по виставленому рахунку.
В подальшому сторонами було внесено зміни до договору НОМЕР_1.
Згідно договору про внесення змін та доповнень від 28 грудня 2015 року №1 термін дії договору НОМЕР_1 оренди торговельного місця НОМЕР_1 від 26 серпня 2015 року продовжено до 31 грудня 2017 року, орендна плата збільшена до 1500 грн. (а.с. 15).
Згідно договору про внесення змін та доповнень від 12 січня 2017 року №2 орендна плата збільшена до 1800 грн. на місяць (а.с. 16).
Згідно договору про внесення змін та доповнень від 10 січня 2018 року №3 термін дії договору НОМЕР_1 оренди торговельного місця НОМЕР_1 від 26 серпня 2015 року продовжено до 31 грудня 2018 року, орендна плата збільшена до 2250 грн. на місяць (а.с. 17).
Відповідно до п.4.1. договору оренди з послідуючими змінами розмір місячної орендної плати, що підлягала сплаті відповідачем на користь позивача, складав: з 01 вересня 2015 року - 1410 грн. за один місяць, з 01 березня 2016 року - 1500 грн., з 01 лютого 2017 року - 1800 грн., з 01 лютого 2018 року - 2250 грн.
Пунктом 4.1. договору НОМЕР_1 в редакції, що діяла до 31 січня 2017 року включно, передбачено, що орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця, або іншим способом, не забороненим законом, не пізніше 5 числа кожного місяця.
Після внесення змін до вказаного пункту договору з 01 лютого 2017 року орендна плата має сплачуватися шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця або іншим способом, не забороненим законом, в строк до двадцятого числа місяця, що передує місяцю, за який сплачується орендна плата.
З 01 січня 2019 року сторонами термін дії договору оренди не продовжувався.
Крім того, з повідомлення ТОВ ЛАККІ на адресу відповідача від 23 листопада 2018 року за вих. №31 вбачається, що позивач не має наміру продовжувати дію договору НОМЕР_1 оренди торговельного місця НОМЕР_1, і з 01 січня 2019 року він втратить чинність (а.с.27).
Згідно пункту 7.3. договору оренди у випадку розірвання чи закінчення строку дії даного Договору, орендар зобов`язується, протягом десяти календарних днів з моменту розірвання чи закінчення дії даного Договору, звільнити наданий Об`єкт від розташованого на ньому торгівельного приміщення (при наявності) власними силами або силами та засобами орендодавця, з подальшим відшкодуванням останньому понесених ним витрат.
Пунктом 7.4. договору №20-г також передбачено, що з моменту повідомлення однією із сторін про розірвання даного Договору до фактичного моменту звільнення торгівельного місця від торгівельного приміщення (при наявності) і підписання Акта приймання-передачі об`єкта найму, орендар сплачує орендну плату у повному обсязі у випадку виконання умов пункту.7.3. даного договору. Починаючи з одинадцятого календарного дня орендна плата сплачується згідно пункту 7.5. даного договору.
В свою чергу пунктом 7.5. вказаного договору передбачено, що при затримці повернення з вини орендаря торговельного місця після припинення дії цього Договору, орендар сплачує плату за користування Об`єктом у подвійному розмірі до дня фактичної передачі Об`єкта за актом приймання-передачі.
Також судом встановлено, що вертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що об`єкт оренди йому у встановлені договором строки відповідачем повернутий не був, а тому за період, починаючи з 01 січня 2019 року він нараховує відповідачу плату у подвійному розмірі згідно п.7.5. договору.
З даних розрахунку заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01 лютого 2018 року по 29 лютого 2020 року, сума заборгованості становить 65351, 77 грн. (а.с.6-7).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача боргу за орендною платою в розмірі 65351,77 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини .
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст.760 ЦПК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Посилання апелянта на те, що копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви отримана ним 31 травня 2020 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з наданої апелянтом роздруківки відстеження поштового відправлення вбачається, що копію вказаної ухвали вручено за довіреністю 15 травня 2020 року. (а.с.105)
Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання апелянта на те, що він був позбавлений можливості вчасно отримати правову допомогу та надати свої заперечення по суті справи у зв`язку з серцевим захворюванням та через умови карантину, оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів про те, що на момент розгляду справи він хворів чи перебував на лікарняному.
Стосовно посилання апелянта на умови карантину, апеляційний суд зазначає наступне.
Встановлений постановою КМ України від 11 березня 2020 року карантин, у зв`язку із поширенням хвороби COVID-19, на даний час є адаптивним і не перешкоджає явці до суду учасника справи.
Так постановою КМУ від 04 травня 2020 року № 343 дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів, а постановою КМУ від 20 травня 2020 року № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених п.3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено із 22 травня 2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, а з 25 травня 2020 року - перевезення пасажирів метрополітенами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Апелянтом сума заборгованості не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 04 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя : Л.М. Хіль
Судді: С.А. Гальонкін
О.Ю.Кузнєцова
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2020 |
Оприлюднено | 23.09.2020 |
Номер документу | 91697586 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Хіль Л. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні