Рішення

від 15.09.2020 по справі 308/15993/14-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/15993/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря судового засідання Лупак В.І, представника позивача Баняс В.В., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк , правонаступником якого є акціонерне товариства ТАСКОМБАНК , до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 15.09.2020 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.09.2020 року.

Позивач ПАТ Ві ЕС Банк звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до відповідачів, у якому просить: 1.Звернути стягнення на домоволодіння до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 198,80 м.кв., житловою площею 87,0 м.кв., що на плані значиться літерою а , сарай літери б , баня літери в , огорожа літери № , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1508 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 2124887403:02:003:0011. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд., які належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.05.2007 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку шляхом, визначеним статтею 38 Закону України Про іпотеку , п.п. 17, 20 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна Публічним акціонерним товариством ВіЕс Банк (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № НОМЕР_1 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № НОМЕР_1 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи . органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, ; довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ ВіЕс Банк за Кредитним договором № KF40670 від 25.07.2007 року в розмірі 34196,88 доларів США (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто шість дол. США 88 центів), що = 442 821,72 гривень (чотириста сорок дві тисячі вісімсот двадцять одна гривня 72 копійки), (по курсу НБУ станом на 01.10.2014 р, становить; 1$ = 12,949185 грн.). 2. Закріпити за Публічним акціонерним товариством ВіЕс Банк права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування питань, пов`язаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах зв`язку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо та газопостачанням, телефонним зв`язком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майні обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством Договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном. 3. Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ ВіЕс БАНК сплачений судовий збір у сумі 3775,80 гривень (з яких 3 654,00 гривень за подання позову та 121,80 гривень за подання заяви про забезпечення позову).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством ВіЕс Банк (правонаступник ВАТ Електрон Банк ) (надалі - Позивач) та гр. ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № KF40670 з додатками, згідно якого Позивачем було надано Відповідачу кредит в розмірі 60 000,00 доларів США (шістдесять тисяч доларів США 00 центів), з кінцевим строком погашення не пізніше 22.07.2022 року (пункт 1.1,1.2,1.3 Кредитного договору), під 12,5% річних.

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконує та порушив умови Кредитного договору, щодо належного та своєчасного повернення коштів та відсотків за їх користування в порядку визначеному кредитним договором.

В зв`язку з цим Позивачем, керуючись ч. 2 ст. 1050, ст. 1048 ЦК України та Кредит договором, надіслано лист № 09-3/10837 від 27.05.2014р. з вимогою повного виконання зобов`язань за кредитним договором та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно Кредитного договору Лист про виконання зобов`язань за Кредитним договором повинен бути виконаний Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів. Однак, даний Лист-вимога на дату подання позовної заяви, залишений відповідачем ОСОБА_1 без належного реагування, повне чи часткове погашення заборгованості за Кредитним договором відповідачем не проведено. Відповідач своїх договірних зобов`язань не виконав, а саме заборгував Банку кошти в загальній сумі 34 196,88 доларів США (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто шість дол. США 88 центів, що = 442 821,72 гривень (чотириста сорок дві тисячі вісімсот двадцять одна гривня 72 копійки), (по НБУ станом на 01.10.2014р, становить: 1$ = 12,949185 грн.), окремий розрахунок додається, з яких: 32 291,62 $ = 418 150,16 гривень - заборгованість по кредиту; 1848,26 $ = 23 933,46 гривень - заборгованість по відсотках.

Згідно п. 6.2 та 6.3 Кредитного договору за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання. Пеня станом на 01.10.2014 становить 57,00 $ = 738,10 гривень.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № KF40670 від 25.07.2007 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір від 25 липня 2007, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3450, згідно якого ОСОБА_2 надала в заставу Позивачу нерухоме майно разом з усіма його приналежностями, а саме: домоволодіння до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 198,80 м.кв., житловою площею 87,0м.кв., що на плані значиться літерою а , сарай літери б , баня літери в , огорожа літери № , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1508 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 2124887403;02:003:0011. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Позивачем, керуючись ч. 2 ст. 1050, ст. 1048 ЦК України та Кредитним договором, надіслано лист-повідомлення відповідачу ОСОБА_2 № 09-3/10879 від 27.05.2014 р. з вимогою повного виконання зобов`язань за кредитним договором та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.15 Іпотечного договору право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя з наступних підстав: а) у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем-Боржником основного зобов`язання; б) у разі порушення Іпотекодавцем обов`язків (умов), встановлених іпотечним договором. Згідно п.4 Іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки Іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору. Згідно п. 17 Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі рішення суду, виконавчого напису та договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно п. 20 Іпотечного договору реалізація предмету іпотеки може здійснюватись шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу на підставі рішення суду.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 09.02.2015 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

В подальшому, ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 06.11.2017 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено оціночно - будівельну та оціночно - земельну експертизу вартості іпотечного майна - домоволодіння - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 . та на час проведення експертизи зупинено провадження у справі.

Відповідно до листа №006388 від 26.11.2018 року директора Львівського НУКОВО-ДОСЛІДНОГО ІНСТИТУТУ СУДОВИХ ЕКСПЕРТИЗ, у зв`язку із тим, що вартість за проведення експертиз не оплачено, суду повернуто матеріали даної справи без виконання ухвали суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Ужгородського міськрайонного суду №1459 від 05.12.2018 р. матеріали справи підлягають повторному автоматизованому перерозподілу у зв`язку із тим, що суддя ОСОБА_3 звільнений з посади судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області згідно Наказу №160/02-06 від 29.05.2018 року.

В результаті проведення повторного автоматизованого перерозподілу справ між суддями визначено головуючого суддю О.В. Фазикош.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатській області від 16 травня 2019 року Поновлено провадження по цивільній справі за №308/15993/14-ц за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.07.2019 постановлено залучити до участі у справі №308/15993/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в якості правонаступника позивача Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк - Акціонерне товариство ТАСКОМБАНК , (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443, МФО 339500).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 лютого 2020 року за результатом розгляду клопотання представника відповідача ОСОБА_1 визнано явку представника позивача Акціонерне товариство ТАСКОМБАНК (правонаступник Публічне акціонерне товариство ВіЕс Банк ), по цивільній справі за позовною заявою АТ ТАСКОБАНК до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в судове засідання в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду обов`язковою.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.09.2020 року відмовлено у прийнятті заяви представника позивача про зміну позову та збільшення позовних вимог та повернуто заяву позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі. Вказує, що відповідачі взяті на себе зобов`язання щодо погашення суми отриманого кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у розмірі та строки визначені кредитним договором не виконують.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, просили відмовити в позові з підстав наданих суду письмових пояснень, а також врахувати що позивач заявив вимогу про звернення на предмет іпотеки, який відповідно до умов договору є позасудовим способом.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відзив не подавала.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов"язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши учасників судового засідання, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Судом встановлено, що 25 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством ВіЕс Банк (правонаступник ВАТ Електрон Банк ) (надалі - Позивач) та гр. ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № KF40670 з додатками, згідно якого Позивачем було надано Відповідачу кредит в розмірі 60 000,00 доларів США (шістдесять тисяч доларів США 00 центів), з кінцевим строком погашення не пізніше 22.07.2022 року (пункт 1.1,1.2,1.3 Кредитного договору), під 12,5% річних, що підтверджується копією кредитного договору № KF40670 від 25.07.2007 з додатками №1 та №2.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № KF40670 від 25.07.2007 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір від 25 липня 2007, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3450, згідно якого ОСОБА_2 надала в заставу Позивачу нерухоме майно разом з усіма його приналежностями, а саме: домоволодіння до складу якого входять: житловий будинок загальною площею 198,80 м.кв., житловою площею 87,0м.кв., що на плані значиться літерою а , сарай літери б , баня літери в , огорожа літери № , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,1508 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Кадастровий номер земельної ділянки: 2124887403;02:003:0011. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, які належить їй на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.05.2007 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Через неналежне виконання умов Кредитного Договору в позичальника ОСОБА_1 утворилась заборгованість в загальній сумі 34 196,88 доларів США (тридцять чотири тисячі сто дев`яносто шість дол. США 88 центів, що = 442 821,72 гривень (чотириста сорок дві тисячі вісімсот двадцять одна гривня 72 копійки), (по НБУ станом на 01.10.2014р, становить: 1$ = 12,949185 грн.), окремий розрахунок додається, з яких: 32 291,62 $ = 418 150,16 гривень - заборгованість по кредиту; 1848,26 $ = 23 933,46 гривень - заборгованість по відсотках.

Позивачем надіслано повідомлення -вимогу відповідачу ОСОБА_1 № 09-3/10837 від 27.05.2014 з вимогою повного виконання зобов`язань за кредитним договором та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивачем, керуючись ч. 2 ст. 1050, ст. 1048 ЦК України та Кредитним договором, надіслано лист-повідомлення відповідачу ОСОБА_2 № 09-3/10879 від 27.05.2014 р. з вимогою повного виконання зобов`язань за кредитним договором.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до вимог ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Статтею 611ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України Про іпотеку , ч.1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.ст. 546, 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що в свою чергу є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 ЗУ Про іпотеку .

Відповідно до ч.2 ст. 35 Закону України Про іпотеку положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно з п.37 Постанови Пленуму ВССУ № 5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 року, невиконання вимог частини першої ст..35 Закону України Про іпотеку про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Відповідно до ст.. 38 Закону України Про іпотеку встановлено право іпотекодержателя на продаж предмету іпотеки.

Договір іпотеки від 25 липня 2007, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 3450 є чинним, відповідачі належним чином не виконують зобов`язання за кредитним договором, вказані обставини сторонами не заперечувались.

Отже, встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, засновані на договорі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частин першої, другої статті 23 Закону України Про іпотеку у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону України Про іпотеку одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотеко держателя (частина третя статті 33 Закону).

З огляду на вказане Закон визначає такі способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідного застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, є (частина третя статті 36 Закону): 1) передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону.

Позивач звернувся в суд з позовом, згідно якого просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу позивачем від власного імені цього предмета будь - якій особі покупцеві на підставі ст. 38 Закону.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 12 Закону).

Згідно з частиною першою статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контра гента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частинаперша статті 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки(частина друга статті 36 Закону).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони у п.17 та п. 20 іпотечного договору від 25.07.2007 року за реєстровим № 3450 визначили наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду); позасудовий: захист прав нотаріусом (звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса) або самозахист (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Судом встановлено, що сторони у іпотечному договорі від 25.07.2007 року за реєстровим № 3450 погодили іпотечне застереження, а саме визначили у іпотечному договорі передбачений частиною третьою статті 36 Закону спосіб задоволення вимог іпотекодержателя: на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя , шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені третій особі згідно договору купівлі - продажу( п.20 "д" іпотечного договору), та шлхом передачііпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання ( п.20 "г" іпотечного договору),

Процедура продажу предмета іпотеки, передбачена статтею 38 Закону, може бути застосована як спосіб задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки і в судовому порядку (про що суд згідно з абзацом п`ятим частини першої статті 39 Закону має вказати у судовому рішенні про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки), і у позасудовому порядку (згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя).

Проте звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, можливе лише за умови, що сторони договору іпотеки не передбачили цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, яке прирівнюється до такого договору за юридичними наслідками. Якщо ж сторони договору іпотеки передбачили такий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або в іпотечному застереженні, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом встановлення у рішенні суду права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, визначеному статтею 38 Закону, є неналежним способом захисту.

Саме до викладеного вище, зводиться правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року по справі № 310/11024/15-ц.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 року у справі № № 310/11024/15-ц було висловлено правову позицію про те, що частина друга статті 36 Закону, яка встановлює, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки, означає, що у разі, якщо у договорі про задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили обидва, вказані у частині третій статті 36 Закону, способи задоволення вимог іпотекодержателя (статті 37, 38 Закону), то їх наявність не перешкоджає іпотекодержателю застосувати: 1) судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом задоволення вимог іпотекодержателяу спосіб реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах; 2) позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса (близькі за змістом висновки сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/17423/17).

Велика Палата Верховного Суду вважає, ща змістом припису частини другої статті 35 Закону визначена у частині першій цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами: 1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону) - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні); 2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону, не передбачили (передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону). (п. 40 Постанови).

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту , який не суперечить закону.

З огляду на наведені висновки щодо застосування приписів статей 35, 36, 38 і 39 Закону, враховуючи обов`язковість договору для сторін (стаття 629 ЦК України), які встановили у ньому іпотечне застереження, реалізувавши принцип свободи договору (пункт 3 частини першої статті 3, стаття 627 ЦК України), суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог позивача сформованих у позовній заяві з огляду на те, що на переконання суду , позивач обрав неналежний спосіб захисту прав іпотекодержателя .

Всі інші доводи на які посилаються сторони у позові, запереченнях та поясненнях на позов не мають правового значення. При розгляді зазначеної справи суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного суду викладений у Постанові від 29.05.2019 року у справі № 310/11024/15-ц/ провадження № 14-112 цс19.

Відтак, позивачем було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав в частині заявлених позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визначеним ст. 38 ЗУ " Про іпотеку" , а саме на підставі рішення суду шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені третій особі згідно договору купівлі - продажу, а відтак в задоволенні такої слід відмовити.

Оскільки вимоги позивача щодо закріплення згідно з п. 17 іпотечного договору за ПАТ ВіЕс банк право управителя щодо вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна переданого в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами, тощо є похідними, тому вони також не підлягають задоволенню.

Оцінюючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд прийшов до висновку, що за приписами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у мажах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність обчислюється за загальними правилами обчислення цивільно-правових строків. Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом із цим, згідно роз`яснень, даних в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі , якщо строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відтак, з огляду на вищезазначені положення законодавства та встановлені судом обставини , враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду судом справи, суд вважає позовні вимоги безпідставними, не обгрунтованими, у зв`язку з чим такі до задоволення не підлягають.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України,№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається,виходячи із принципів розумності та справедливості, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з підстав та мотивів викладених вище.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача. Оскільки в позові відмовлено, підстав для присудження на користь позивача з відповідачів судових витрат суд не вбачає.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 3, 12, 33, 35, 38 ЗУ Про іпотеку ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ВіЕс Банк , правонаступником якого є акціонерне товариства ТАСКОМБАНК до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ужгородський міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство ТАСКОМБАНК , (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 09806443, МФО 339500).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ужгородським РВ УМВС України у Закарпатській області 19.01.1998, РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ужгородським РВ УМВС України в Закарпатській області 11.07.2007, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 )

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 (адреса місця реєстрації АДРЕСА_4 ).

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош