Рішення

від 08.09.2020 по справі 442/1168/20

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/1168/20

Провадження №2/442/601/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2020 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання: Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, - про визнання осіб такими що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстраційного обліку, -

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_13

від відповідача ОСОБА_2 : не з`явилися

від відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_3 , ОСОБА_5

від відповідача ОСОБА_6 : ОСОБА_5

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернулася ОСОБА_1 із позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог), у якому просить на підставі ст.ст. 15, 41 Конституції України, ст.ст. 109, 116, 150 ЖК УРСР, ст.ст. 317, 321, 383, 386, 387, 391 ЦК України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 визнати такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , виселити та зняти з реєстраційного обліку. В обгрунтування позову посилається на те, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Крім неї, у даному житловому будинку зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Крім того, в даному будинку без її згоди привели та поселили відповідачі наступних громадян: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Наголошує, що спільне проживання в одному будинку з відповідачами є нестерпним, фізично та морально неможливим, адже відповідачі систематично ображають та принижують її людську гідність, висловлюються у її бік брутальною лайкою, обзивають нецензурними словами, часто влаштовують сварки та скандали, під час яких погрожують фізичною розправою. Зазначає, що наявність реєстрації частини відповідачів, у належному їй житловому будинку, порушує її право як власника, вона позбавлена можливості розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд. Крім того, відповідачі без її згоди, як власника житла, завели собі двох собак, яких на двір не випускають, утримують у будинку, тварини справляють свої природні потреби у будинку, внаслідок чого стоїть нестерпний сморід та бруд. Окрім того, тварини псують м`які меблі, підлогу та килимові покриття, що спричиняє позивачу значні матеріальні збитки, на прохання припинити утримувати в будинку тварин, відповідачі ігнорують та відповідають на прохання агресивною поведінкою та нецензурними висловлюваннями. Крім того, відповідачі жодними чином в утриманні будинку, ремонті, оплаті комунальних послуг участі взагалі не беруть, у зв`язку із чим виникла на сьогоднішній день заборгованість по сплаті за постачання електричної енергії, усі інші комунальні платежі позивач намагається самотужки оплачувати із своєї пенсії, проте неконтрольовані об`єми використання відповідачами електроенергії, газу, води вона фінансово не спроможна. У зв`язку з систематичними образами та погрозами фізичною розправою, які відповідачі висловлюють в її бік позивач вимушена була неодноразово звертатись з відповідними заявами до правоохоронних органів, а саме до Дрогобицького відділу поліції ГУ НП у Львівській області. Наголошує, що відповідачі своїми діяннями, які полягають систематичному порушенні правил співжиття та у створенні умов нестерпного проживання з ними, чинять позивачу перешкоди в користуванні та розпорядженні будинком за адресою: АДРЕСА_1 , - оскільки у зв`язку з агресивною поведінкою відповідачів, погрозами та фізичною розправою, вона періодично остерігається за своє життя та здоров`я, окрім того, відповідачка ОСОБА_3 поширює через інтернет дописи про те, що у позивача, ніби-то, є проблеми з психічним станом. Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що вона є дочкою позивача, завжди з повагою та любов`ю ставиться до своєї матері, незважаючи на її дратівливий та конфліктний характер, який особливо почав проявлятися після хвороби. Зважаючи на її вже похилий вік - 71 рік, вона завжди, як тільки може старається доглянути за матір`ю і створити їй усі комфортні умови для проживання. Насамперед, вона без жодних сумнівів подарувала матері успадковану нею частку у житловому будинку АДРЕСА_1 , загальною площею понад 150 кв.м. Цей будинок був збудований батьками, тому вона вважала правильним, що мати після смерті батька буде його єдиним власником. Крім того, мати обіцяла, що будинок у майбутньому належатиме дітям ОСОБА_3 , навіть склала відповідний заповіт у сільській раді, і ніколи не заперечувала проти їх постійного проживання в ньому. Відтак ОСОБА_3 та її діти постійно дбали про будинок: зробили сучасний ремонт, установили комунікації, утеплили його. А наприкінці 2019 року, з невідомих причин, у матері з`явився нав`язливий намір виселити їх на вулицю. До них постійно почали приходити різні комісії, приїжджала через день поліція, викликала їх за заявами матері. Жодні прохання та вмовляння припинити це не діяли на матір. Навіть знаючи, що моя невістка після ДТП заледве пересувається на милицях і потребує допомоги, вона написала на сина, свого внука, ОСОБА_4 , заяву в поліцію, що він, буцім-то, вчиняє над нею домашнє насильство. Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення в його діях і справу було закрито (постанова від 27.01.2020 у справі № 442/274/20). Крім того, наголошує, що не відповідають дійсності твердження позивача щодо неоплати за користування комунальними послугами, оскільки зазначає, що оскільки всі квитанції виписані на ім`я власника, то мати їх забирала та приховувала, через що утворилась заборгованість за послуги з постачання електроенергії, газу та водопостачання. Тільки після того, як до них почали надходити попередження, ОСОБА_3 звернулась безпосередньо до підприємств, які надавали дані послуги, і, отримавши рахунки, оплатила всю заборгованість. Враховуючи наведене, наголошує, що відсутні підстави визнавати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням з подальшим виселенням, що фактично позбавить її передбаченого Конситуцією України права на це житло.

Відповідач ОСОБА_4 подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що 25.10.2019 його дружина, перебуваючи у м. Львові, потрапила у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої була госпіталізована до Комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, а згодом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону. Через отримані травми - численні переломи та забої, дружина перебувала на стаціонарному лікуванні до кінця 2019 року, а після цього потребувала постійний догляд ще кілька місяців вдома. Під час стаціонарного лікування дружини він змушений був проживати у м. Львів для того, щоб мати змогу щодня відвідувати дружину, допомагати їй проходити обстеження та придбавати їй призначені лікарські препарати. Так як постійне місце його проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , - де він і завжди проживав, тому, відповідно, він привіз дружину до будинку, для того, щоб допомогти їй відновити здоров`я під час амбулаторного лікування. Зазначає, що описаний у позові випадок 03.01.2020, коли з приводу вчинення ним домашнього насилля був складений протокол про адміністративне правопорушення, був для ОСОБА_4 дуже несподіваний та неприємний. Працівники поліції з`явилися вранці, коли він ще спав, і почали гримати у двері. Коли він відчинив двері, бо нікого іншого у будинку, крім них з дружиною, не було, він дізнався, що бабця написала на нього заяву про вчинення щодо неї в цей день домашнього насильства. Так як його не вчиняв, та навіть фізично не міг його вчинити - він спав і до приїзду поліції не бачив бабцю, Дрогобицьким міськрайонним судом було встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення в його діях і справу закрито (постанова від 27.01.2020 у справі № 442/274/20). Наголошує, що до цього випадку не міг повірити матері, що бабця має намір їх виселити та позбавити житла, при чому абсолютно безпричинно, так як їх родина жила у злагоді, достатку, насамперед допомагала один одному. Найважче доводилося матері, ОСОБА_3 , яка також всіма силами старалась допомогти йому в лікуванні дружини у Львові, а вдома отримувала від вже своєї матері, позивача по справі, чергову порцію ненависті і виклики до поліції через її заяви. Їм було дуже шкода, що замість підтримки у такий важкий для їх сім`ї час, бабця, яка завжди прихильно ставилася до його дружини, проявляла до них таку агресивність, ненависть та нетерпимість. Враховуючи наведене, наголошує, що відсутні підстави визнавати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням з подальшим виселенням, що фактично позбавить його передбаченого Конституцією України права на це житло.

Позивач подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що відповідачі систематично порушують правила співжиття, що робить неможливим для позивача проживання з ними в одному житловому будинку, з приводу чого вона неодноразово зверталась в ОСОБА_12 , Уличненську сільську раду за допомогою з приводу вчинення насильства стосовно неї, влаштування сварок з боку відповідачів, її приниження, обмеження в користуванні особистим будинком, а тому просить позов задовольнити з підстав, викладених в уточненій позовній заяві.

Позивач та її представник у судовому засіданні вимоги уточненої позовної підтримали у повному обсязі, просили задовольнити.

Під час підготовчого провадження відповідач ОСОБА_2 подав заяву про визнання позову, просив проводити розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , та представник ОСОБА_6 - ОСОБА_5 позов визнали у повному обсязі.

Дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, заслухавши сторін, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.02.2012, витягом про державну реєстрацію прав № 33246499.

Згідно довідки про склад сім`ї від 03.01.2020 № 18 за адресою: буд. АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Також відповідно до акту представників Уличненської сільської ради від 03.01.2020 № 4 зі слів власника будинку ОСОБА_1 фактично у будинку проживають ОСОБА_3 зі своїм чоловіком, громадянином Італії, ОСОБА_4 з своєю дружиною, ОСОБА_9 з своїм чоловіком та сином.

Ч. 1 ст. 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплено положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Згідно із частиною четвертою статті 156 ЖК Української РСР припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

У статті 162 ЖК Української РСР визначено, що плата за користування жилим приміщенням в квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Згідно зі статтею 157 ЖК Української РСР членів сім`ї власника житлового будинку може бути виселено у випадках, передбачених статтею 116 ЖК УРСР.

Так, статтею 116 ЖК Української РСР передбачено, що якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України, статей 319, 321 ЦК України власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві. Право власності є непорушним.

Крім того, за нормами міжнародного права, зокрема статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За змістом положень статей 16, 386, 391 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що відповідає змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі постійно проживали у житловому будинку позивача, у встановленому законом порядку вселилися туди як члени сім`ї, набули права користування житловим приміщенням та зареєстрували своє місце проживання за згодою власника будинку.

Згідно акту від 09.01.2020 № 28 представниками Уличненської сільської ради встановлено, що з серпня місяця 2019 року ОСОБА_3 зі своїм чоловіком, громадянином Італії, ОСОБА_4 з своєю дружиною, ОСОБА_9 з своїм чоловіком та сином проживають в господарстві ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ; про даний факт твердять сусіди.

Як вбачається з відповіді виконавчого комітету Уличненської сільської ради від 03.02.2020 на запит ОСОБА_1 у зв`язку з систематичним порушенням правил співжиття зі сторони всіх зареєстрованих і не зареєстрованих осіб ОСОБА_1 неодноразово викликала патруль працівників поліції, якими було проведено профілактичну роботу та попереджено про недопущення насильства в сім`ї. Проте раніше вжиті заходи громадського впливу щодо даних осіб виявились безрезультатними.

Також ІТС ІПНП № 918 від 24.06.2019 надало відповідь на запит ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до органів Національної поліції 27.12.2019, 02.01.2020, 22.01.2020 по факту вчинення сварок та бійки, працівниками поліції в ході проведення перевірки з мешканцями будинку проведено профілактичну бесіду виховного характеру щодо недопущення конфліктів в майбутньому, відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 здійснено оцінку ризику вчинення домашнього насильства. 03.01.2020 відносно ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно постанови Дроггобицького міськрайонног осуду Львівської області від 27.01.2020 по справі № 442/274/20 справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно довідки Уличненської амбулаторії ОСОБА_1 потребує задовільних умов проживання з уникненням стресів та гучних шумів, у зв`язку з тим, що 20.10.2019 перенесла ГПМК у вигляді інсульту. З метою попередження можливого рецидиву рекомендується адекватний відпочинок.

Також суду надано попередження про припинення постачання електричної енергії від 13.01.2020 від Львівенергозбут, у зв`язку з тим, що станом на 03.01.2020 за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість перед ТО „Львівенергозбут" за активну енергію за період з 01.08.2019 по 01.01.2020 в розмірі 2 950,2 грн.

Згідно наданих суду копій квитанції вбачається, що платник ОСОБА_1 здійснювала оплату за водопостачання, відключення і відновлення газопостачання, розподіл газу, за спожиту електричну енергію.

Оцінюючи наведені обставини, враховуючи те, що відповідачі визнали позов, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , виселення та зняття з реєстраційного обліку.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 слід стягнути 420 (чотириста двадцять) грн 40 к. витрат зі сплати судового збору, з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути по 840 (вісімсот сорок) грн 80 к. витрат зі сплати судового збору. Також слід повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 420 (чотириста двадцять) грн 40 к. судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , виселити та зняти з реєстраційного обліку.

Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , виселити та зняти з реєстраційного обліку.

Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , виселити та зняти з реєстраційного обліку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) грн 40 к. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 к. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) грн 80 к. витрат зі сплати судового збору.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 420 (чотириста двадцять) грн 40 к. судового збору, сплаченого нею за подання до суду уточненої позовної заяви 16.05.2020, ід. транзакції 41676069610.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа: Уличненська сільська рада Дрогобицького району Львівської області (адреса місцезнаходження: 82177, Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Уличне, вул. Центральна, буд. 76; ідентифікаційний код 04374855).

Повний текст судового рішення виготовлено 18.09.2020.

Суддя Ю.С. Кучаковський