Рішення

від 22.09.2020 по справі 188/831/20

ПЕТРОПАВЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 188/831/20

Провадження № 2/188/323/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Олійник В.С.

розглянувши цивільну справу за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу Мир до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача , в якому викладає фактичні обставини справи , правове обгрунтування та зазначає про наступне.

Спірне нерухоме майно складається з:

? нежитлової господарської будівлі контори 1970 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею приміщень 70,3 кв.м.;

? нежитлової господарської будівлі складу №10-11 1957 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею приміщень 568,5 кв.м.;

? нежитлової господарської будівлі складу №1 1988 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею приміщень 820,6 кв.м.;

? нежитлової господарської будівлі складу №2 1979 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею приміщень 657,9 кв.м.;

? нежитлової господарської будівлі молочного блоку 1992 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею приміщень 388,4 кв.м.;

? нежитлової господарської будівлі вагової 1991 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею приміщень 22,1 кв.м.;

? нежитлової господарської будівлі майстерні 1983 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею приміщень 324,1 кв.м.;

? нежитлової господарської будівлі складу №3 1979 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 загальною площею приміщень 72,1 кв.м.;

? нежитлової господарської будівлі кузні 1967 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 загальною площею приміщень 139,6 кв.м.

Згідно висновків про грошову оцінку даного майна, його сукупна ринкова вартість станом на 23.12.2019 р., складає 403 739,00 грн.

Спірне нерухоме майно було збудоване у 1957-1992 роках Радгоспом "Дніпропетровський". 31.05.1995 року Радгосп "Дніпропетровський" було реорганізовано в Колективне сільськогосподарське підприємство "Дніпропетровське". Вказана обставина встановлена рішеннями Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області у цивільних справах №188/78/17, №188/427/13-ц, №0432/1505/2012, які набрали законної сили.

У 2000 році КСП "Дніпропетровське" було реорганізоване у Сільськогогосподарський виробничий кооператив "ВІДРОДЖЕННЯ" (код ЄДРПОУ 30912378) (дана обставина встановлена рішенням Петропавлівського районного суду від 31.07.2012 р., по цивільній справі №0432/1505/2012). СВК "ВІДРОДЖЕННЯ" відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2009 року по справі №Б15/14-08 ліквідований в процесі банкрутства. Факт припинення СВК "ВІДРОДЖЕННЯ" як юридичної особи підтверджується інформацією з Державного реєстру юридичних осіб та копією ухвали Господарського суду.

Таким чином, КСП "Дніпропетровське" та його правонаступник ВСК "ВІДРОДЖЕННЯ" на даний час припинені.

Вищевказані судові рішення оприлюднені на офіційному сайті Єдиний Державний реєстр судових рішень .

Починаючи з 15.10.2008 року, вищевказані будівлі фактично передані Позивачу в користування, про що свідчить договір про постачання електроенергії №274 від 15.10.2008 р. Позивач до цього часу право власності на вказане нерухоме майно на своє ім`я не оформляв, добросовісно, безперервно та відкрито продовжує користуватися цим майном.

Починаючи з 15.10.2008 р., і по даний час ні Відповідач, ні жодні інші особи не вживали жодних дій, які б перешкоджали Позивачеві і надалі користуватися вказаним нерухомим майном, у тому числі не вирішували питання витребування цього майна з чужого володіння.

Рішеннями Виконавчого комітету Української сільської ради від 25.10.2019 року спірному нерухомому майну присвоєно поштові адреси.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.06.2020 р., (додається), право власності на спірне нерухоме майно по даний час не зареєстровано.

Згідно з технічними паспортами БТІ внаслідок здійснення обмірів встановлено технічні характеристики спірних будівель.

Таким чином, спірне нерухоме майно понад 10 років перебуває у безперервному, відкритому та добросовісному володінні та користуванні Позивача. Але на даний час Позивач не може належно розпоряджатися даним майном, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме:

? наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

? законність об`єкта володіння;

? добросовісність заволодіння чужим майном;

? відкритість володіння; безперервність володіння;

? сплив установлених строків володіння;

? відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Вищевказані правові висновки викладені в постанові Верховного суду України від 10.02.2020 р., по справі №923/82/19.

1) Наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт - полягає в тому, що Позивач є юридичною особою, що зареєстрована в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яка за змістом статті 2 Цивільного кодексу України може набути право власності на майно за набувальною давністю.

2) Законність об`єкта володіння - полягає в тому, що спірне нерухоме майно було збудоване до 1992 року та введене в експлуатацію відповідно до законодавства, що діяло в Українській РСР, зокрема Постанови Ради Міністрів Української РСР від 16 лютого 1966 р., №159 "Про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів виробничого призначення", Постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.03.1981 року №125 "Про приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів".

Вказане майно не вилучене з цивільного обороту та до сьогоднішнього дня використовується за цільовим призначенням СВК "МИР".

3) Добросовісність заволодіння чужим майном - полягає в тому, що при заволодінні вказаним у цьому позові нерухомим майном Позивач отримав на це дозвіл та згоду Відповідача - Української сільської ради, якій протягом 2008 - 2020 років було відомо про відкрите користування СВК "МИР" цим майном. Відповідач не заперечував проти подальших намірів Позивача володіти та користуватися спірним майном. Крім того, Українська сільська рада своїм рішенням від 20.02.2020 року №429-24/VII надала дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (копія рішення з додатком додається) в оренду СВК "МИР". Згідно з витягами з Державного земельного кадастру - земельним ділянкам, на яких розташоване спірні будівлі присвоєно кадастрові номери.

Таким чином Позивач при заволодінні чужим майном не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на нього, а обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати Позивачу сумніву щодо правомірності його володіння майном.

4) Відкритість володіння полягає в тому, що Позивач жодним чином не приховував факт знаходження спірного нерухомого майна у його володінні та користуванні, відкрито його використовує в цілях СВК "МИР", забезпечуючи прибирання та ремонт будівлі та прилеглої до неї території, а також їх охорону, відкрито звернувся до відповідача з питання оренди земельних ділянок, на яких розташовані спірні будівлі.

5) Безперервність володіння полягає в тому, що Позивач безперервно більше 12 років володіє та користується спірними будівлями. Безперервність такого володіння підтверджується копією договору про постачання електричної енергії від 15.10.2008 р., та копіями платіжних доручень про безперервну сплату за спожиту електроенергію протягом 2008-2020 років.

6) Сплив установлених строків володіння підтверджується тим, що станом на дату звернення Позивача з даним позовом до суду від дати початку користування Позивачем спірним нерухомим майном пройшло більше 12 років, що відповідно до норм ст. 344 ЦК України є підставою для визнання права власності за набувальною давністю.

7) СВК "МИР" не заборонено набуття права власності за набувальною давністю на нерухоме майно, чинне законодавство та Державні реєстри не містять жодних обмежень з цього приводу.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р., № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав (далі - Постанова №5) при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Пунктом 11 Постанови №5 ПВСУ передбачено, що враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про права власності на спірне нерухоме майно та відомості про його власників не знайдено.

Відповідно до п. 13 Постанови №5 ПВСУ, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Пунктом 14 Постанови №5 ПВСУ передбачено, що виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат Позивача по даній справі складає 4037,39 грн., = 403739,00 грн., (сукупна оціночна вартість спірного майна) Х 1% (ставка судового збору), але не менше 0,4 Х 2102 грн. (розмір прожиткового мінімуму на 1 працездатну особу станом на 01.01.2020 р.).

Позивач підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж Відповідача з тим самим предметом спору та з тих самих підстав.

З заявами про забезпечення позову та доказів до пред`явлення даної позовної заяви Позивач до суду не звертався. Заходи досудового врегулювання спору Позивачем не проводилося. Оригінали доказів, що додаються до цього позову, перебувають у Позивача.

Відповідачем по даній справі є Українська сільська рада, оскільки спірне нерухоме майно знаходиться на її території. Крім того, відповідно до п. 11 Постанови №5 ПВСУ під час судового розгляду справ про визнання права власності за набувальною давністю встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду. Саме до повноважень Української сільської ради, як органу місцевого самоврядування, входить виявлення, облік та розпорядження безхазяйним майном.

Просить суд :

1) Визнати за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МИР" (код ЄДРПОУ 30912425) право власності за набувальною давністю на наступне нерухоме майно:

-нежитлову будівлю контори 1970 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею приміщень 70,30 кв.м.;

- нежитлової господарської будівлі складу №10-11 1957 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею приміщень 568,5 кв.м.;

-нежитлової господарської будівлі складу №1 1988 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею приміщень 820,6 кв.м.;

- нежитлової господарської будівлі складу №2 1979 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею приміщень 657,9 кв.м.;

-нежитлової господарської будівлі молочного блоку 1992 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею приміщень 388,4 кв.м.;

-нежитлової господарської будівлі вагової 1991 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею приміщень 22,1 кв.м.;

- нежитлової господарської будівлі майстерні 1983 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею приміщень 324,1 кв.м.;

-нежитлової господарської будівлі складу №3 1979 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 загальною площею приміщень 72,1 кв.м.;

-нежитлової господарської будівлі кузні 1967 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 загальною площею приміщень 139,6 кв.м.

В судове засідання сторони не з"явилися. В своїх заявах просять суд справу розглянути без їхньої участі. Позивач позов підтримує , відповідач позов фактично визнає .

В зв"язку з цим , суд ухвалив справу розглянути без участі сторін у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України та без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вивчивши матеріали справи , суд вважає , що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено , що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи , серії АОО № 430503 від 29.03.2000 р. Сільськогосподарський виробничий кооператив зареєстрований як юридична особа та йому присвоєно ідентифікаційний код 30912425 , юридична адреса - 52720. Дніпропетровська область Петропавлівський район с. Українське вул.. Гагаріна,1-а.

Починаючи з 15.10.2008 року, вищевказані будівлі ( нерухоме майно ) фактично передані позивачу в користування, про що свідчить договір про постачання електроенергії №274 від 15.10.2008 р.

Позивач до цього часу право власності на вказане нерухоме майно на своє ім`я не оформляв, добросовісно, безперервно та відкрито продовжує користуватися цим майном.

Крім того , починаючи з 15.10.2008 р., і по даний час ні відповідач, ні жодні інші особи не вживали жодних дій, які б перешкоджали позивачеві і надалі користуватися вказаним нерухомим майном, у тому числі не вирішували питання витребування цього майна з чужого володіння.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином , вищевказані обставини сторонами не оспорюються , а тому дані обставини суд приймає як такі , що не підлягають доказуванню.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд бере до уваги наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335, 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). (п. 14 Постанови) .

Таким чином , приймаючи рішення про задоволення позову , суд враховує ту обставину , що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем, і у витребуванні якого його власнику було відмовлено .

Як встановлено судом , спірним нерухомим майном позивач добросовісно заволодів на підставі дозволу колишнього власника КСП Дніпропетровське та його правонаступника ВСК Відродження , діяльність яких на даний час припинена .

Спору щодо даного нерухомого майна немає.

Крім того ,відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача , свідчить , що останній визнає позов і дана позиція не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому, суд вважає можливим ухвалити рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до положень ч.3 ст. 200 ЦПК України та у відповідності до п.24 Постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції визнання відповідачем позову може бути підставою для ухвалення рішення про задоволення позову в тому випадку, якщо таке визнання є безумовним, не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача ).

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст. 206 ЦПК України ) .

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Таким чином , позивач в частині визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме надав суду достатньо доказів , а тому позов підлягає задоволенню.

Також суд дійшов висновку про можливість звільнення відповідача від сплати судових витрат.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст ст. 4, 5, 13, 81, 141 206, 263-265, 354 ЦПК України , ст.344 , 397 ЦК України , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу Мир до Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права власності- задовольнити .

Визнати за Сільськогосподарським виробничим кооперативом "МИР" (код ЄДРПОУ 30912425) право власності за набувальною давністю на наступне нерухоме майно:

1. -нежитлову будівлю контори 1970 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею приміщень 70,30 кв.м.;

2.- нежитлової господарської будівлі складу №10-11 1957 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею приміщень 568,5 кв.м.;

3.- нежитлової господарської будівлі складу №1 1988 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею приміщень 820,6 кв.м.;

4.- нежитлової господарської будівлі складу №2 1979 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею приміщень 657,9 кв.м.;

5.- нежитлової господарської будівлі молочного блоку 1992 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею приміщень 388,4 кв.м.;

6. - нежитлової господарської будівлі вагової 1991 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею приміщень 22,1 кв.м.;

7 . - нежитлової господарської будівлі майстерні 1983 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею приміщень 324,1 кв.м.;

8. -нежитлової господарської будівлі складу №3 1979 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_8 загальною площею приміщень 72,1 кв.м.;

9.- нежитлової господарської будівлі кузні 1967 року побудови, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 загальною площею приміщень 139,6 кв.м.

Відповідача звільнити від сплати судових витрат , які поніс позивач при розгляді справи .

Копію рішення невідкладно направити сторонам .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Петропавлівський районний суд. Особи , які були відсутні під час прийняття судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з часу отримання його копії .

Суддя М. П. Полубан