Рішення

від 11.09.2020 по справі 481/553/20

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/553/20

Провадж.№ 2/481/176/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідача 1 Стерницького Ю.В.

Медведєва Ю.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новий Буг, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та громадського об`єднання по випасу худоби с. Шевченкове-2 "Степове" про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

24.04.2020 року ОСОБА_4 звернувся до Новобузького районного суду з вказаним цивільним позовом до відповідачів Новополтавської сільської ради Новобузького району та Громадського об`єднання по випасу худоби с. Шевченкове-2 "Степове", згідно з яким просив ухвалити судове рішення про визнання недійсним рішення 27 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради від 17.12.2019 року № 337 про надання громадському об`єднанню по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове в оренду, строком на 15 років, для випасу худоби, земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,49 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та визнання недійсним договору оренди вищевказаної земельної ділянки, укладеного 02.01.2020 року між цими відповідачами.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 14.05.2019 року він звернувся до Новополтавської об`єднаної територіальної громади в особі Новополтавської сільської ради з клопотанням про безоплатну приватизацію земельної ділянки, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів поблизу с. Шевченкове). Відповідачем було проігноровано його клопотання. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 р. у адміністративній справі № 400/3979/19 за позовом ОСОБА_4 до Новополтавської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, що набрало законної сили 13.03.2020 року визнано протиправною бездіяльність Новополтавської сільської ради, що полягає у ненаданні ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів поблизу с. Шевченкове), або мотивованої відмови у наданні такого дозволу, у формі рішення сесії, за заявою від 27.06.2019 року та зобов`язано Новополтавську сільську раду надати ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів поблизу с. Шевченкове), або мотивовану відмову у наданні такого дозволу, у формі рішення сесії, за заявою від 27.06.2020 року. Рішенням 31 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради від 06.03.2020 р. № 435 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства , прийнятим на виконання вищезазначеного судового рішення, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, в зв`язку з державною реєстрацією договору оренди землі 02.01.2020 р., укладеного між Новополтавською сільською радою та Громадським об`єднанням по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове , строком на 15 років. Позивач вважає, що надання Новополтавською сільською радою громадському об`єднанню по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове в користування, на умовах оренди зазначеної вище земельної ділянки здійснено з порушенням чинного законодавства. Посилається на те, що земельна ділянка площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, в числі інших, була передана Новополтавській сільській раді за наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 р. № 3565/0/14-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність . В додатку до даного наказу, в переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Новополтавської сільської ради за порядковим № 31, значиться дана земельна ділянка за видом цільового призначення 16.00-Землі запасу , а за видом сільськогосподарських угідь - пасовища. Згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 р. № 548, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1011/18306, до коду КВЦПЗ 16.00 віднесені землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам). На момент його звернення до відповідача за дозволом для розроблення документації із землеустрою та після укладення відповідачами договору оренди землі і його державної реєстрації, цільове призначення земельної ділянки площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, залишилось незмінним - 16.00 - Землі запасу , що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.04.2020 р., з якого вбачається, що орендарем земельної ділянки є Громадське об`єднання по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове . Громадське об`єднання по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове є юридичною особою, метою, напрямком діяльності якої, є випас худоби, отже, дана юридична особа за договором від 02.01.2020 року отримала в користування земельну ділянку для випасу худоби. Поряд з цим, цільове призначення цієї земельної ділянки не змінено на КВЦПЗ 01.08 - землі для сінокосіння і випасання худоби. Проект відведення земельної ділянки площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 Громадському об`єднанню по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове в оренду, строком на 15 років, для сінокосіння і випасання худоби не розроблявся і не затверджувався, відповідні відомості щодо зміни цільового призначення земельної ділянки до Державного земельного кадастру не вносились. Вважає, що зміна цільового призначення земельної ділянки площею 41,97 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, а саме, із земель запасу в землі для сінокосіння та випасання худоби, проведена з порушенням вимог ст.20 ЗК України. Також, договір оренди землі від 02.01.2020 р., укладений між відповідачами, суперечить ч.1 ст.34 ЗК України, оскільки громадське об`єднання по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове , як юридична особа не може орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби оскільки орендувати такі землі можуть лише фізичні особи .

Ухвалою судді Новобузького районного суду Миколаївської області Вжещ С.І. від 29.04.2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

14.05.2020 року та 15.05.2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Медведєва Ю.В. із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та проведення судового розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.05.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року відкладено проведення підготовчого судового засідання по справі до 11 червня 2020 року о 09.30 годині, в зв`язку з неявкою в судове засідання позивача та відповідача 2.

25.05.2020 року сільським головою Новополтавської сільської ради Медведєвим Ю.В. до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позов необґрунтований та безпідставний. Позивач вважаючи, що рішення сільської ради від 06.03.2020 року № 435 перешкоджає йому реалізувати право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не врахував, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність. Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність. Відтак, у судовому порядку підлягає захисту право на отримання земельної ділянки у власність. Відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України до суду можуть бути оскаржені відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду. Натомість можливості оскарження відмови цих органів у наданні дозволу ЗК України не передбачено. Таким чином, рішення сільської ради від 06.03.2020 року № 435 не перешкоджає позивачу у реалізації його права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земельної ділянки площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, оскільки він має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу у будь-якій землевпорядній організації або в особи, яка має сертифікат інженера-землевпорядника, про що повинен письмово повідомити сільську раду. Новополтавська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, який від імені громади розпоряджається об`єктами комунальної власності, перебувала у орендних правовідносинах із громадським об`єднанням по випасу худоби с. Шевченкове - 2 Степове . Ці відносини, є законними та жодним чином не стосуються позивача, не порушують його цивільні права, тому він є неналежним позивачем у цій справі. Земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення, площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Отже, відповідно до класифікації видів цільового призначення земель затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 р. № 548, може використовуватись для сінокосіння і випасання худоби. Встановлення будь-яких фактів нецільового використання спірної земельної ділянки позивачем не надано. Позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про зміну цільового призначення земельної ділянки громадським об`єднанням по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове .

Ухвалою суду від 11.06.2020 року проведення підготовчого судового засідання відкладене до 23.06.2020 року для надання часу позивачу для виготовлення заяви про уточнення позовних вимог.

23.06.2020 року підготовче судове засідання відкладене за клопотанням представника відповідача 1 до 11.08.2020 року, у зв`язку з наданням визначенням йому часу для надання відзиву на уточнену позовну заяву .

Ухвалою суду від 23.06.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі. З урахуванням відпустки судді, підготовче судове засідання призначено на 11.08.2020 року на 10.30 год.

Ухвалою суду від 11.08.2020 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті, суддею одноособово на 11.09.2020 року о 11:00 в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області.

Позивач ОСОБА_4 на судовий розгляд не з`явився, подавши заву про розгляд справи в його відсутність.

Представник позивача ОСОБА_1 під час розгляду справи позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини зазначені у позові.

Представники відповідача Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Стерницький Ю.В. та Медведєв Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позову.

Представник Відповідача 2, громадського об`єднання по випасу худоби с. Шевченкове-2 "Степове", в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду. Відзиву на позов не надав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними письмові докази, суд приходить до такого.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 року № 3565/0/14-19-СГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність земельна ділянка площею 41.97 га з кадастровим номером 4824586000:01:000:1213 була передана Новополтавській сільській раді Новобузького району Миколаївської області( а.п.11-13).

14.05.2019 року ОСОБА_4 звернувся до Новополтавської сільської ради з клопотанням, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, а саме: із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, що розташована в межах території Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (за межами населених пунктів поблизу с. Шевченкове)( а.п.73).

Рішенням 27 сесії 8 скликання від 17.12.2019 р. № 337 Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, земельна ділянка загальною площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213 надана в оренду для випасу худоби, сінокосіння та посіву багаторічних трав громадському об`єднанню по випасу худоби с.Шевченкове-2 Степове строком на 15 років( а.п.103).

На виконання вказаного рішення 02.01.2020 року між Новополтавською сільською радою Новобузького району Миколаївської області та громадським об`єднанням по випасу худоби с.Шевченкове-2 Степове укладено договір оренди землі відносно земельної ділянки загальною площею 41,9700 га, з кадастровим номером 4824586000:01:000:1213, строком на 15 років, зі сплатою орендної плати в сумі 4900 гривень.

Вказаний договір зареєстрований 04.03.2020 року за реєстраційним номером 51453998 державним реєстратором Новобузької міської ради Миколаївської області Щербак О.О.( а.п.10).

Рішенням 31 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради від 06.03.2020 р. № 435 Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства , позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 41,9700 га, кадастровий номер 4824586000:01:000:1213, в зв`язку з державною реєстрацією договору оренди землі від 02.01.2020 р., укладеного між Новополтавською сільською радою та громадським об`єднанням по випасу худоби с. Шевченкове-2 Степове , строком на 15 років( а.п.09).

Рішенням 38 сесії 8 скликання Новополтавської сільської ради від 26.06.2020 р. № 480, за заявою голови громадського об`єднання по випасу худоби с.Шевченкове-2 Степове ОСОБА_5 , ухвалено розірвати договір оренди землі відносно земельної ділянки загальною площею 41,9700 га, з кадастровим номером 4824586000:01:000:1213, укладений з громадським об`єднанням по випасу худоби с.Шевченкове-2 Степове та доручено сільському голові укласти угоду про дострокове розірвання такого договору, а керівнику громадського об`єднання провести державну реєстрацію припинення права оренди земельної ділянки.

На виконання вказаного рішення Відповідач 1 та Відповідач 2, 31.07.2020 року уклали угоду про розірвання договору оренди землі від 02.01.2020 року, у зв`язку з чим право оренди було припинене 31.07.2020 року.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Згідно із частиною першою статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статями 116,118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст.152 ЗК України, при цьому пункти в , г частина 3 цієї статті передбачають такі види захисту права громадян та юридичних осіб на земельну ділянку, як визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Крім того, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Згідно зі статтею 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать:а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

За змістом статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 123 цього Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості). У такому разі розроблення відповідної документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з частиною 1 ст.124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.1 Закону України Про землеустрій , документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; робочий проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів з використання та охорони земель, що включає розрахунки, опис, креслення технічних рішень, кошторис, реалізацію яких передбачається здійснити протягом строку, встановленого цим проектом.

Згідно з абз. 2, 3 ч. 7 ст.118 ч.7 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Правом оспорювати правочин в судовому порядку Закон наділяє заінтересованих осіб", які не є сторонами, але які вважають що їх права порушенні і підлягають захисту.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння.

Серед іншого необхідно вказати, що постановою від 12.03.2018 у справі №910/22319/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у подібних правовідносинах дійшов таких висновків.

Враховуючи приписи статті 217 Цивільного кодексу України, умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки, в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. (Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанова Великої палати Верховний Суду від 18.04.2018 року № 439/212/14-ц|14-75цс18, постанови Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 750/2728/16-ц, провадження № 61-8888св18, від 04 липня 2018 року по справі № 462/4611/13-ц, провадження № 61-6130св18).

Такий висновок суду повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Тобто судова практика зміст ч. 3 ст. 215 ЦК України тлумачить таким чином, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в частині першій ст.4 ЦПК України 2004 року та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції України і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, за змістом рішення Конституційного Суду України інтерес перебуває під захистом об`єктивного права, зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.

Отже, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (статті 215, 216 ЦК України).

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вищевказані вимоги правових норм, а також ст.15 ЦК України передбачають, що судовому захисту підлягає лише порушене право позивача, однак представник позивача, в ході судового розгляду не довів, що у ОСОБА_4 , який лише звернувся до сільської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відвідення у власність земельної ділянки площею 2 га, відсутнє речове право на спірну земельну ділянку чи її частину, яке підлягало б захисту шляхом визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди землі, укладеного 02.01.2020 року між Новополтавською сільською радою та громадським об`єднанням по випасу худоби с.Шевченкове-2 Степове , який зареєстровано у встановленому законом порядку.

Виходячи з вищевикладеного, суд не погоджується із доводами представника позивача про те, що відмова в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність фактично порушила його права на отримання такої земельної ділянки у власність в подальшому, оскільки дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізовано право на отримання земельної ділянки у власність. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. Правовий висновок з аналогічних правовідносин був висловлений Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року по сраві № 545/808/17 (провадження № К/9901/3734/17).

Виходячи з викладеного, суд вважає безпідставними доводи позову про те, що внаслідок звернення до Відповідача 1 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відвідення у власність земельної ділянки площею 2 га, у позивача виник охоронюваний законом інтерес, в межах захисту якого слід визнати недійсними рішення сільської ради про передачу земельної ділянки в оренду та укладений, на виконання цього рішення договір оренди цієї ж земельної ділянки.

Також, у своєму позові ОСОБА_4 посилається на те, що наявність його клопотання до Відповідача 1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власностіє підставою вважати про виникнення його інтересу, який підлягає захисту шляхом задоволення позову.

Однак позивач помилково ототожнює право на пред`явлення позову та право на задоволення позову, які носять самостійний характер.

За своїм змістом право на пред`явлення позову означає право на процес незалежно від його результату, право на діяльність суду щодо розгляду та вирішення вимоги про захист порушеного або оскаржуваного права або законного інтересу, тобто право на одержання рішення незалежно від його змісту і характеру. Таким чином, право на пред`явлення позову є процесуальною категорією, оскільки наявність цього права в зацікавленої особи зовсім не залежить від наявності в неї того суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу, які підлягають захисту.

Наявність у особи права на пред`явлення позову не завжди означає наявність у неї права на задоволення позову, оскільки суд може встановити, що вимоги не засновані на законі, і відмовити в їх задоволенні.

Судом береться до уваги той факт, що на час судового розгляду та постановлення рішення по справі оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію, у зв`язку з його виконанням шляхом укладання спірного договору оренди землі від 02.01.2020 року, який, в свою чергу, розірваний Відповідачем 1 та Відповідачем 2 31.07.2020 року.

Суд, при розв`язанні спору, також враховує правову позицію, викладену в постанові від 27.11.2018 у справі №12-112гс18, де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВСУ від 23.12.2015 у справі №918/144/15, про те, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

Разом з тим, слід зазначити, що відсутність будь-якого права на спірну земельну ділянку у позивача, що встановлено в ході судового розгляду, унеможливлює визнання недійсними рішення ради та договору оренди землі між відповідачами, а тому суд не вдається до аналізу правомірності винесеного рішення органу місцевого самоврядування від 17.12.2019 року та укладеного між сторонами договору від 02.01.2020 року, так як саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.

Зазначене вище вказує на безпідставність позовних вимог та необхідність залишення такого позову без задоволення .

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог, а тому, у зв`язку з залишенням позову без задоволення, понесені позивачем судові витрати стягненню не підлягають .

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_4 до Новополтавської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та громадського об`єднання по випасу худоби с. Шевченкове-2 "Степове" про визнання недійсними рішення органу місцевого самоврядування та договору оренди землі, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається в той же строк з дня виготовлення повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .

Позивач: ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 .

Відповідач 1 : Новополтавська сільська рада Новобузького району Миколаївської області юридична адреса : Миколаївська область, Новобузький район, с. Новополтавка, вул. Мельнична, 105 "А", код ЄДРПОУ 04377622.

Відповідач 2: громадське об`єднання по випасу худоби с. Шевченкове-2 "Степове", юридична адреса: Миколаївська область, Новобузький район, с. Шевченкове, код ЄДРПОУ 37650315.

Повний текст рішення виготовлено 21.09.2020 року.

Суддя Вжещ С.І.