Рішення

від 23.09.2020 по справі 300/1466/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. справа № 300/1466/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Державного підприємства Науково-дослідний інститут галургії про стягнення коштів в сумі 116 871,47 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося в суд з позовною заявою до Державного підприємства Науково-дослідний інститут галургії про стягнення коштів в сумі 116 871,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов`язку встановленого пунктом 16.1 статті 16, статтею 36 Податкового кодексу України не сплатив податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, земельного податку, штрафних санкцій та пені, внаслідок чого утворено податковий борг на загальну суму 116 871,47 грн., який ним не сплачено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 відкрито провадження за вказаним позовом, а справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

Ухвала про відкриття провадження від 01.07.2020 отримана відповідачем 06.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 77).

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) № 731-IX від 18.06.2020, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №731-IX від 18.06.2020 встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, законодавцем встановлено обмеження строку встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020 до 16.07.2020), зокрема для подання відзиву на позов, який закінчується через 20 днів після набрання чинності Закону №731-IX від 18.06.2020. Враховуючи, що Закон №731-IX від 18.06.2020 набрав чинності 17.07.2020, строк подання позивачем відзиву на позов у справі №300/1180/20 закінчився 06.08.2020.

Заява про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов від відповідача не надходила.

Зважаючи на викладене, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений строк не скористалася.

За таких обставин, згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, встановив наступне.

21.07.1993 здійснено державну реєстрацію Державного підприємства Науково-дослідний інститут галургії , що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 8-9).

Відповідач з 14.02.1994 перебуває на податковому обліку в Калуській ДПІ Калуського управління Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.

Відповідачем допущено утворення податкового боргу на загальну суму 116 871,47 грн., що виник в результаті несплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, земельного податку, штрафних санкцій та пені.

Так, за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість на суму 76060,37 грн., який виник в результаті несплати основного зобов`язання на суму 57 940,51 грн. згідно податкової декларації за червень 2018 року від 20.07.2018 на суму 8 889 грн (частково погашено, тому сума заборгованості згідно даної декларації становить 5 352,51 грн) (а.с. 11); декларації за липень 2018 від 20.08.2018 на суму 10 250 грн. (а.с. 12-13); податкової декларації за серпень 2018 від 19.09.2018 на суму 833 грн (а.с. 14); податкової декларації за вересень 2018 від 19.10.2018 на суму 6 417 грн. (а.с. 15); податкової декларації за жовтень 2018 від 20.11.2018 на суму 11111 грн. (а.с. 16); податкової декларації за листопад 2018 від 18.12.2018 на суму 10 000 грн. (а.с. 17); податкової декларації за грудень 2018 від 21.01.2019 на суму 3 750 грн. (а.с. 18); податкової декларації за лютий 2019 від 19.03.2019 на суму 4 612 грн. (а.с. 19); податкової декларації за червень 2019 від 21.07.2019 на суму 2 167 грн. (а.с. 20); податкової декларації за липень 2019 від 20.08.2019 на суму 3 448 грн. (а.с. 21-22), а також штрафних (фінансових санкцій) на суму штрафні (фінансові) санкції на суму 16 666,77 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми №0019725101 від 20.07.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3 918,40 грн. (а.с. 24), винесеного на підставі акту камеральної перевірки №11233/09-19-51-01/209119 від 20.07.2018 (а.с. 23); податкового повідомлення-рішення №0019735101 від 20.07.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 908,37 грн. (а.с. 24 зворот - 25), винесеного на підставі акту камеральної перевірки №11233/09-19-51-01/209119 від 20.07.2018 (а.с. 23); податкового повідомлення-рішення №0038645112 від 01.08.2019 на суму 1020 грн. (а.с. 27), винесеного на підставі акту про результати камеральної перевірки №2100/09-19-51 -12/00209119 від 31.07.2019 (а.с. 26); податкового повідомлення-рішення форми №0025365112 від 12.06.2019 на суму 1020 грн. (а.с. 29), винесеного на підставі акту про результати камеральної перевірки № 1532/09-19-51-12/00209119 від 12.06.2019 (а.с. 28); податкового повідомлення-рішення №0001755112 від 24.01.2019 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8 800 грн. (а.с. 29), винесеного на підставі акту камеральної перевірки №167/09-19-51-12/209119 від 24.01.2019 (а.с. 30).

На підставі п.п.129.1.1 п. 129.1, п. 129.4 ст.129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня в сумі 1 453,09 грн.

Також у відповідача наявна заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 706,58 грн., з яких основне зобов`язання на суму 2 183,00 грн. згідно податкової декларації за 2018 рік від 01.03.2019 на суму 1352 грн. (а.с. 32-33); уточнюючої податкової декларації за 2018 рік від 28.03.2019 на суму 831 грн. (а.с. 34); штрафні (фінансові) санкції на суму 523,58 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0021585101 від 03.08.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 499,33 грн. (а.с. 37), винесеного на підставі акту камеральної перевірки №11943/09-19-51-01/00209119 від 02.08.2018 (а.с. 36) (частково погашено, тому сума боргу становить 481,58 грн.); податкового повідомлення-рішення №0021595101 від 03.08.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 17,00 грн. (а.с. 37 зворот), винесеного на підставі акту камеральної перевірки №11943/09-19-51-01/00209119 від 02.08.2018 (а.с. 36); уточнюючої податкової декларації за 2018 рік від 28.03.2019 штраф у розмірі 3% в зв`язку з самостійним виправленням помилок на суму 25,00 грн. (а.с. 34)

Окрім цього, за відповідачем обліковується заборгованість з земельного податку з юридичних осіб на суму 38 104,52 грн., який виник в результаті несплати основного зобов`язання на суму 35 242,08 грн. згідно податкової декларації з плати за землю за 2018 рік від 19.02.2018 на суму 25 058,28 (а.с. 38-39) (залишок несплачених нарахувань на суму 8 352,76 грн.); податкової декларації з плати за землю за 2019 рік від 11.02.2019 на суму 25 058,28 грн. (а.с. 40-41); податкової декларації з плати за землю за 2020 рік від 25.02.2020 на суму 5 493,08 грн. (а.с. 42-43) (несплачена сума податку 1 831,04 грн. за січень-квітень 2020 року (4*457,76 грн.); штрафні (фінансові) санкції на суму 2 862,44 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0027165112 від 24.09.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 502,20 грн. (а.с. 45), винесеного на підставі акту камеральної перевірки №8/09-19-51-12/00209119 від 24.09.2018 (а.с. 44) (враховуючи часткове погашення, сума заборгованості становить 1 448,45 грн.); податкового повідомлення-рішення №0027175112 від 24.09.2018 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 393,99 грн. (а.с. 45 зворот - 46), винесеного на підставі акту камеральної перевірки №8/09-19-51-12/00209119 від 24.09.2018 (а.с. 44); податкового повідомлення-рішення №0075815104 від 11.03.2020 про донарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 020 грн. (а.с. 48), винесеного на підставі акту камеральної перевірки № 886/09-19-51-04/00209119 від 11.03.2020 (а.с. 47).

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення належним чином надсилалися відповідачу. Докази оскарження податкових повідомлень-рішень або сплати грошових зобов`язань, визначених даними податковими повідомленнями-рішеннями в матеріалах справи відсутні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2).

Згідно з підпунктами 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на додану вартість, податок на доходи фізичних осіб.

Згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Пунктом 10.2. статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно.

Податок на майно складається, зокрема, з плати за землю (підпункт 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 Податкового кодексу України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Стаття 16 Податкового кодексу України визначає обов`язки платника податків.

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов`язку, згідно положень якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з підпунктом 134.1.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з пунктом 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.18); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.19).

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Статтею 49 Податкового кодексу України визначено порядок та строки подання платниками податків податкових декларацій до контролюючих органів.

В пункті 49.1 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.2 стаття 49 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 цієї статті встановлено, що зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Суд зазначає, що у відповідності до приписів пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації.

Згідно пункту 287.1. статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідач згідно пункту 180.1 статті 180 та підпункту 269.1.2. пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є платником земельного податку.

Пунктом 286.2. статті 286 коментованого Кодексу визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Положеннями пунктів 287.3, 287.4 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 Податкового кодексу України встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно статті 290 Податкового кодексу України плата за землю зараховуються до місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодекс України для плати за землю.

Відповідно до пункту 56.11. статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до підпункту 56.17.1 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

Таким чином, грошові зобов`язання відповідача зі сплати штрафних санкцій за платежами з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, земельного податку визначені зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржувалися, відповідно до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 даного Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Суд встановив, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України вручив відповідачу податкову вимогу форми «Ю» від 21.05.2018 №25619-51, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею не сплатив (а.с. 49).

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з пунктом 129.4 цієї статті даного Кодексу на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно з пунктом 131.3 статті 131 Податкового кодексу України суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, 57 940,51 грн. податку на додану вартість, 2 183,00 грн. податку на прибуток, 35 242,08 грн. земельного податку з юридичних осіб, а також штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 20 052,79 грн. та пеня на суму 1 453,09 грн. утворюють податковий борг в загальному розмірі 116 871,47 гривень, який відповідачем не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями - рішеннями, податковими деклараціями, податковою вимогою форми Ю від 21.05.2018 №25619-51 (а.с. 49), обліковими картками платників податків, які містяться в матеріалах справи (а.с. 50-68), довідкою про борг за платежами станом на 22.06.2020 (а.с. 10).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов`язаний погасити податковий борг з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, земельного податку, штрафних санкцій та пені в загальному розмірі 116 871,47 грн. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов`язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що йому належить.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, щовимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Позивач при зверненні з даним адміністративним позовом до суду сплатив судовий збір в розмірі 2102,00 гривень. Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз позивачем не заявлено, як наслідок, у справі відсутні судові витрати, що підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують Державне підприємство Науково-дослідний інститут галургії (індекс 77300, вул. Фабрична, буд. 5А, м. Калуш, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 00209119) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід Державного бюджету України та місцевих бюджетів Івано-Франківської області в порядку та розмірах, передбачених Бюджетним кодексом України, податковий борг на загальну суму 116 871,47 (сто шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят одну) гривню 47 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - Головне управління ДПС в Івано-Франківській області: індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 43142559).

Відповідач - Державне підприємство Науково-дослідний інститут галургії : індекс 77300, вул. Фабрична, буд. 5А, м. Калуш, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 00209119.

Суддя Главач І.А.