Рішення

від 22.09.2020 по справі 460/3387/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2020 року м. Рівне №460/3387/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Володимирецького управління водного господарства доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Володимирецьке управління водного господарства звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2020 №0000163305 та №0000153305.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що акт перевірки контролюючого органу, в якому встановлено порушення платником податку ст.127 ПК України, має містити чіткі фактищодо строків виплати доходу, строків сплати податку на доходи фізичних осіб у відповіднихподаткових періодах, та, як наслідок, факти, які ґрунтуються на належних доказах (повиннібути наведені та перелічені, у т.ч. із зазначенням дати, номеру та виду письмового доказу(платіжні доручення, відомості нарахування та виплати заробітної плати, видаткові ордери,тощо), щодо несплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до або під часвиплати доходу.Вказує про те, що відповідно до результатів проведеної перевірки штраф за статтею 126 ПК України не підлягає застосуванню, оскільки ним не було допущено жодного порушення граничного терміну сплати податку, зокрема, встановленого для місячного звітного періоду - до 30 числа, наступного за звітним, оскільки максимальна затримка у сплаті згідно таблиць акту перевірки та розрахунку до оспорюваних податкових повідомлень - рішень становила максимум 17 днів. Крім того, у відповідача немає жодного документального підтвердження випадку, що дохід було виплачено, а ПДФО та/чи військовий збір з нього не було утримано, або не перераховано до бюджету на момент перевірки. Також, вказує про те, що Володимирецьке управління водного господарства є неприбутковою організацією, при цьому за 2016-2018 роки заплатило до бюджету ПДФО у розмірі 1 млн. 238,4 тис грн., військового збору 97,72 тис. грн.,на даний час практично ліквідоване у зв`язку з реорганізацією, всі наймані працівники звільнені та переведені до іншої неприбуткової організації. Вважає, що відповідачем безпідставно нараховано пеню на підставі пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України. Враховуючи викладене, просить суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 27.05.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі на 06.07.2020 о 15:30 год.

06.07.2020 підготовче судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.

13.07.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень покликається на те, що позивачем допущено порушення щодо своєчасності подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати ПДФО та військового збору, оскільки платником недотримано граничних термінів сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Позивачем неподані платіжні доручення належних до сплати сум податку на доходи фізичних осіб тавійськового збору під час настання граничних термінів сплати ПДФО та військового збору.

У ході проведення перевірки Володимирецького УВГ з метою визначення фактів несплати (неперерахування) до бюджету податковим агентом під час настання граничних термінів сплатиналежного до сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору під час виплати доходубуло детально проаналізовано факти виплати заробітної плати та сплати податків і зборів до абопід час виплати доходу. Крім того, було опрацьовано та перевірено всі первинні документи, асаме: відомості нарахування заробітної плати за весь період, що перевірявся з 01.01.2016 по20.12.2019 із зазначенням утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та військовогозбору, банківські виписки, платіжні документи, зведені дані оборотно-сальдових відомостей порахунках 311, 641, 641/5, 661, 663 , та інтегровані картки платника по податку на доходи фізичнихосіб за кодом платежу 11010100 "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковимиагентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" та 11011000"Військовий збір" за 2016-2019.У результаті аналізу своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку на доходифізичних осіб та військового збору встановлено, позивачем протягом місячного податковогоперіоду проводилася виплата доходів фізичним особам у вигляді авансових платежів заробітноїплати, розрахункових при звільненні, лікарняних за рахунок фонду соціального страхування такінцевих сум нарахованої до виплати за місячний податковий період заробітної плати. Сумиподатку на доходи фізичних осіб та суми військового збору на виплачені суми доходів платникомвизначені в довільному порядку або не визначені взагалі. Податок на доходи фізичних осіб тавійськовий збір сплачені до бюджету у повному обсязі платником лише під час видачі кінцевихсум заробітної плати. Крім того, зазначає, що пеня за несвоєчасне внесення до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору згідно ст.129 ПК України позивачем за період, що перевірявся не нараховувалася і до бюджету не вносилася. За наведених підстав, сторона відповідача просила відмовити в позові повністю (т.3 а.с.11-13).

Ухвалою суду від 13.07.2020 підготовче судове засідання у справі №460/3387/20 відкладено до 10.08.2020 до 10:00 год.

Ухвалою суду від 10.08.2020 закрити підготовче провадження у справі, розпочато розгляд справи по суті та вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Володимирецького управління водного господарства.

За результатами перевірки був складений акт №12/17-00-05-01/05430356 від 09.01.2020 (т.3 а.с.13-29; далі - акт перевірки), яким встановлені наступні порушення:

1) пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.168.1.1, пп.168.1.2п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. "а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, за якими встановлено, зокрема:

- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати податку на доходи фізичних осіб після настання граничних термінів сплати податку до бюджету, передбачених п.168.1. ст.168 Податкового кодексу України, за період, що перевірявся, у випадку коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті податку на доходи фізичних осіб;

- неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу у періоді, що перевірявся на загальну суму73784,10грн.;

2) пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4, пп.1.5, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме:

- несплата (неперерахування) до бюджету податковим агентом сум належного до сплати військового збору після настання граничних термінів сплати збору до бюджету, передбачених п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, у випадках коли виплата доходу на користь платників податку передувала сплаті військового збору;

- неподання податковим агентом платіжних доручень для перерахування належного до сплати військового збору за граничними термінами сплати збору до бюджету передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України за період , що перевірявся, на загальну суму 41507,36грн.

На підставі складеного акта перевірки, були прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000163305 від 30.01.2020, яким визначено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 51017,85грн. у тому числі застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 50568,69грн. та нараховано пені у розмірі 449,16грн. (т.1 а.с.4, т.3 а.с.30);

№0000173305 від 30.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з військового збору, пені у сумі 24614,15грн., у тому числі застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 24371,84грн. та нараховано пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України у розмірі 242,31грн.(т.1 а.с.5, т.3 а.с.33).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суду слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, податковий агент.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (пп."б" п.176.2 ст.176 ПК України).

Згідно з пп.168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За змістом пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Таким чином, податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 127.1 ст.127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Таким чином, положення ст.126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст.126 ПК України.

В свою чергу, положеннями ст.127 ПК України встановлюється міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст.126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вказане узгоджується із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові №21-2919а15 від 10.11.2015, та підтверджене постановою Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 806/2699/16.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Vаstberga Taxi Aktiebolagand Vulic проти Швеції Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Разом з тим, визначаючи предмет доказування у справі, суд повинен виходити з обставин, якими контролюючий орган обґрунтовує свою позицію, при цьому належним доказом, яким встановлюється податкове правопорушення, є акт перевірки контролюючого органу.

Пунктом 5 розділу ІІ "Основні вимоги до оформлення документальних перевірок" Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.08.2015 за № 1300/27745 (далі - Порядок № 727), визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп. 2 п.4 розділу ІІІ "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" Порядку № 727 описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

Згідно з пп.3п. 4 розділу ІІІ "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" Порядку № 727 виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта документальної перевірки. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони належать (назва, дата і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, а також посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою).

Отже, акт перевірки контролюючого органу, на підставі якого для платника податків застосовано штрафні (фінансові) санкції в порядку, передбаченому ст.127 ПК України, має містити встановлені документальною перевіркою факти щодо строків виплати доходу, строків сплати податку на доходи фізичних осіб у відповідних податкових періодах, з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку.

Дослідженням акта перевірки встановлено, що контролюючий орган, перевіряючи визначення бази оподаткування, повноту нарахування, утримання та своєчасність сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб (розділ 3.2.2акта перевірки) та військового збору (розділ 3.3.2акта перевірки) не дотримався встановленого порядку оформлення результатів документальних перевірок.

Так, контролюючим органом в акті перевірки не зазначено строків виплати доходу, строків сплати податку на доходи фізичних осіб у відповідних податкових періодах та військового збору. Крім того, акт перевірки не містить посилання на первинні документи із зазначенням дати, номеру та виду первинного документа (платіжні доручення, відомості нарахування та виплати заробітної плати, видаткові ордери) щодо не сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Як податок на доходи фізичних осіб, так військовий збір є персоніфікованими, тобто утримуються та сплачують з конкретного доходу конкретної людини за певний визначений період та на певну визначену дату.

Для того, щоб з`ясувати чи був факт порушення, за яке передбачена штрафна санкція за ст.127 ПК України, ревізорам потрібно за кожним випадком нарахування та виплати доходу кожній окремій фізичній особі (у даній справі - за кожним випадком нарахування та виплати заробітної плати кожному працівнику позивача) перевірити суму утриманого та перерахованого відповідного податку, за кожною окремою виплатою та за кожною окремою фізичною особою.

При цьому, акт перевірки, де лише відображено у таблицях (регістрах) певні суми та дати, без посилання на конкретні первинні документи (їх дату, номер та вид) та без жодних чітких розрахунків, які чітко і недвозначно вказують на встановлення факту порушення, не може бути визнане за належний і допустимий доказ.

У ході розгляду справи, судом встановлено, що за 2016 - 2018 роки позивачем виплачувався дохід зі сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що підтверджується первинними документами (т.1 а.с.12-250, т.2 а.с.1-238).

Встановлені судом фактичні обставини справи дають підстави для висновку, що контролюючим органом під час документальної перевірки не було встановлено об`єктивних даних щодо суми заробітної плати, періоду її нарахування та дати фактичної виплати працівникам позивача, а також і суми та дати фактичного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору впродовж періоду, охопленого документальною перевіркою.

Отже, в матеріалах справи немає жодних належних і допустимих доказів того, що позивачем було здійснене порушення, за яке застосовується штрафна санкція за ст.127 ПК України.

Відповідно до абз.8 п.127.1 ст.127 ПК України передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Згідно з пп.169.4.3 п.169.4 ст.169 ПК України роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

Таким чином, у випадках, коли податковий агент виявив, що не сплатив податок на доходи фізичних осіб повністю, він має право виправити таку помилку, і перерахувати весь податок без штрафу, за ст.127 ПК України.

Така ж правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 08.10.2019 року у справі №820/5099/18 (адміністративне провадження №К/9901/19972/19).

Верховний Суд зазначає, що у випадках, коли ПДФО (і, як похідний він нього податок військовий збір) були сплачені до бюджету, хоча і з запізненням, то до податкового агента потрібно застосовувати штрафну санкцію за ст.126 ПК України, а не за ст.127 ПК України.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми відповідальність за порушення, передбачене цієї статтею, може мати місце лише у разі, коли платник податків, в тому числі податковий агент, допустив бездіяльність щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника, тобто, взагалі не виконав зазначених обов`язків або сплату податку здійснив після виплати доходу платнику податку. На це вказує і Верховний Суд у постанові від 13.02.2020 у справі №806/129/17 (адміністративне провадження №К/9901/39323/18).

Суд зауважує, що в абз.4 п.50.1 ст.50 ПК України передбачено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті подати податкову декларацію і сплатити штраф на рівні 3% або 5%.

Отже, з системного аналізу ст.50, ст.127, п.169.4 ст.169 ПК України вбачається, що законодавство дозволяє податковому агенту в межах податкового року заплатити повністю своєчасно несплачений (при виплаті доходу) податок на доходи фізичних осіб без застосування штрафу за ст.127 ПК України, натомість контролюючий орган повинен застосувати штрафну санкцію за ст.126 ПК України.

Щодо нарахування позивачеві пені, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, контролюючим органом була нарахована пеня на підставі пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України, про що зазначено безпосередньо в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідно до розрахунків пені по податку на доходи фізичних осіб та військового збору позивачу було нараховано пеню за період з 26.01.2017 по 13.07.2018 (т.3 а.с.31-32, 35).

Слід зазначити, що в періоді нарахування позивачу пені зазнавали зміни норми податкового закону щодо початку нарахування пені.

Згідно з пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" №1797-VIII від 21.12.2016, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України, із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" №2628-VIII від 23.11.2018, нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Отже, в періоді, охопленому перевіркою, положеннями ст.129 ПК України було встановлено, що при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Як стверджено матеріалами справи, в перевіреному період позивач самостійно визначив суму доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, в податкових розрахунках Форми 1ДФ. Фактів заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та / або військового збору відповідачем під час документальної перевірки встановлено не було.

Таким чином, у контролюючого органу були наявними підстави для нарахування позивачу пені починаючи після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податку.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що фактично пеня була нарахована контролюючим органом на підставі пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Суд зазначає, що з розрахунку пені до податкових повідомлень-рішень не встановленого жодного випадку сплати податковим агентом податку після спливу 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати податку, отже підстави для нарахування пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України об`єктивно були відсутніми.

Більш того, суд встановив невідповідність розрахунку пені також і приписам пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України щодо нарахування пені починаючи з першого робочого дня наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував податковому агенту пеню, припустившись методологічних та арифметичних помилок.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, встановлена судом невідповідність оскаржених податкових повідомлень-рішень вимогам чинного податкового законодавства дає підстави для висновку про їх протиправність.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними та допустимими доказами вчинення позивачем податкового правопорушення, отже суд вважає відсутніми підстави для застосування до позивача штрафних санкцій та пені в розмірах, визначених оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями. При прийнятті спірних рішень суб`єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, упереджено, без з`ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушив права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2020 №0000163305 та №0000153305

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі судового збору в сумі 2102,00 грн.

Оригінал квитанції від 19.05.2020 №79 про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (т.2 а.с.245).

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Володимирецького управління водного господарства (вул. Сагайдачного, буд.65-Б, смт. Володимирець, Рівненська область, 34300, код ЄДРПОУ 05430356) до Головного управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, 33023, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області, №0000163305 від 30.01.2020.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Рівненській області, №0000173305 від 30.01.2020.

Стягнути на користь Володимирецького управління водного господарства за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати у розмірі судового збору в сумі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 вересня 2020 року.

Суддя С.А. Борискін