Рішення
від 15.09.2020 по справі 520/7128/2020
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 вересня 2020 р. № 520/7128/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,

за участі:

представника позивача - Ляшенка Ю.О,

представника відповідача - Юсупової М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Термобудальянс" (61033, м.Харків, вул. Шевченка, буд. 317, код ЄДРПОУ 39961706) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство "Термобудальянс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення №00000320517 від 02.04.2020 року на загальну суму 2259498,75 грн., з яких основний платіж 1807599,0 грн., штрафні санкції 451899,75 грн.; №00000330517 від 02.04.2020 року на загальну суму штрафних санкцій 1020,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення прийняті безпідставно та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні позов просив задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив суд відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позову заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області, на підставі направлень від 30.10.2019 №2017, №2018 та наказу від 24.10.2019 року №1605, №1798, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства Термобудальянс .

За результатами перевірки складено акт №350/20-40-05-17-06/39961706 від 10.02.2020 року.

Згідно висновків акту перевірки товариством порушено:

вимог абз. а п.198.1, абзаців першого і другого п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 1 807 599,00 грн., у тому числі за січень 2017 року на суму 4 144,76 грн., за квітень 2017 року на 16 869,38 грн., за травень 2017 року на 7 229,54 грн., за липень 2017 року на 78 522,12 грн., за грудень 2017 року на 89 794,41 грн., за березень 2018 року на 93 626,15 грн., за квітень 2018 року на 480 612,88 грн., за серпень 2018 року на 217 809,10 грн., за жовтень 2018 року на 220 218,23 грн., за листопад 2018 року на 257 430,11 грн., за грудень 2018 року на 154 737,47 грн., за січень 2019 року на 186 604,53 грн.

Вищезазначене призвело до:

заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет всього у сумі 1 807,599,00 грн., у тому числі за січень 2017 року на суму 4 144,76 грн., за квітень 2017 року на 16 869,38 грн., за травень 2017 року на 7 229,54 грн., за липень 2017 року на 78 522,12 грн., за грудень 2017 року на 89 794,41 грн., за березень 2018 року на 93 626,15 грн., за квітень 2018 року на 480 612,88 грн., за серпень 2018 року на 217 809,10 грн., за жовтень 2018 року на 220 218,23 грн., за листопад 2018 року на 257 430,11 грн., за грудень 2018 року на 154 737,47 грн., за січень 2019 року на 186 604,53 грн.

вимог п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до накладення штрафу у розмірі 1 020,00 гривень;

перевіркою ПП Термобудальянс (податковий номер 39961706) не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ Укрспецторг Груп (податковий номер 40821099), ТОВ Маркосс (податковий номер 39247935), ТОВ Центр Інвест Груп (податковий номер 40605508), ТОВ Гарантторг Трейд (податковий номер 41274706), ТОВ Трансгруплогістик (податковий номер 41269387), ТОВ Пронта-Комерс (податковий номер 41720796), ТОВ Аріант Інвест Компані (податковий номер 41706059), ТОВ Аквілія Ком (податковий номер 42078520), ТОВ Еконія 21 (податковий номер 42109657), ТОВ Транс Сервіс+ (податковий номер 41917085).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

№00000320517 від 02.04.2020 року на загальну суму 2 259 498,75 грн., з яких основний платіж 1 807 599,00 грн., штрафні санкції 451 899,75 грн.;

№00000330517 від 02.04.2020 року на загальну суму штрафних санкцій 1020,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями Приватне підприємство "Термобудальянс" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Відповідач вказує, що під час проведення перевірки товариством не було надано первинних документів, що свідчить про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено, що на адресу ПП Термобудальянс засобами поштового зв`язку направлено наступні письмові запити:

від 27.09.2017 року №18434/10/20-40-14-21-16 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-покупцем ТОВ Ятанар за лютий 2017 року та березень 2017 року;

від 14.09.2018 року №39105/10/20-40-14-21-16 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ Укрспецторг Груп (податковий номер 40821099) за січень 2017 року та за лютий 2017 року, ТОВ Центр Інвест Груп (податковий номер 40605508) за червень 2017 року та за серпень 2017 року, ТОВ Гарантторг Трейд (податковий номер 41274706) за липень 2017 року, ТОВ Маркосс (податковий номер 39247935) за травень 2017 року та серпень 2017 року;

від 12.11.2018 року №46835/10/20-40-14-21-16 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Трансгруплогістик (податковий номер 41269387) за березень 2018 року;

від 17.12.2018 року №52578/10/20-40-14-21-16 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Пронта-Комерс (податковий номер 41720796) за квітень 2018 року;

від 10.04.2019 року №18080/10/20-40-14-21-16 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Транс Сервіс + (податковий номер 41917085) за листопад 2018 року;

від 07.05.2019 року №22455/10/20-40-14-21-16 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Транс Сервіс + (податковий номер 41917085) за грудень 2018 року, січень 2019 року;

від 11.03.2019 року №11511/10/20-40-14-21-16 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-постачальником ТОВ Аквілія Ком (податковий номер 42078520) за жовтень 2018 року;

від 17.04.2019 року №19645/10/20-40-14-21-16 щодо надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих платником податків щодо господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ Аріант Інвест Компані (податковий номер 41706059) за серпень 2018 року, ТОВ Еконія 21 (податковий номер 42109657) за грудень 2018 року. .

Позивачем надавались відповіді на запити, зокрема:

від 13.10.2017 №13/10-3 про втрату первинних документів за 2017 рік з копіями листів: від 13.10.2017 №13/10-1 на адресу Харківської митниці ДФС, від 13.10.2017 №13/10-2 на адресу Київської ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, копія висновку від 12.10.2017 о/у ВКП Слобідського відділу ГУ НП у Харківській області ст.лейтенанта поліції Дацик А.О.;

від 11.10.2018 №11/18-1 про втрату первинних документів за 2015-2018 роки з копіями листів: від 10.10.2018 №10/18-1 на адресу Харківської митниці ДФС, від 10.10.2018 №10/8-2 на адресу ГУ ДФС у Харківській області, копія довідки від 10.10.2018 про результати розгляду ЖЄО №40894 від 10.10.2018;

від 07.12.2018 №07/12/18-1 про втрату первинних документів за 2015-2018 роки з копіями листів: від 10.10.2018 №10/18-1 на адресу Харківської митниці ДФС, від 10.10.2018 №10/8-2 на адресу ГУ ДФС у Харківській області, копія довідки від 10.10.2018 про результати розгляду ЖЄО №40894 від 10.10.2018;

від 04.02.2019 №ТБА/040219/1 про втрату первинних документів за 2015-2019 роки з копіями листів: від 31.01.2019 №ТБА/310119/1 га адресу ГУ ДФС у Харківській області, від 31.01.2019 №ТБА/310119/2, копія довідки від 22.01.2019 про результати розгляду ЖЄО №2539 від 22.01.2019;

від 22.05.2019 №ТБА/220519/3 про втрату первинних документів за 2015-2019 роки з копіями листів: від 22.05.2019 №ТБА/220519/1, від 22.05.2019 №ТБА/220519/2, копія довідки від 16.05.2019 про результати розгляду ЖЄО №11594 від 15.05.2019;

від 13.06.2019 №ТБА/130619/1 про втрату первинних документів за 2016-2019 роки з копіями листів: від 22.05.2019 №ТБА/220519/1, від 22.05.2019 №ТБА/220519/2, копія довідки від 16.05.2019 про результати розгляду ЖЄО №11594 від 15.05.2019;

від 04.04.2019 №ТБА/040419/1 про втрату первинних документів за 2015-2019 роки з копіями листів: від 31.01.2019 №ТБА/310119/1 га адресу ГУ ДФС у Харківській області, від 31.01.2019 №ТБА/310119/2, копія довідки від 22.01.2019 про результати розгляду ЖЄО №2539 від 22.01.2019;

від 22.05.2019 №ТБА/220519/4 про втрату первинних документів за 2015-2019 роки з копіями листів: від 22.05.2019 №ТБА/220519/1, від 22.05.2019 №ТБА/220519/2, копія довідки від 16.05.2019 про результати розгляду ЖЄО №11594 від 15.05.2019. .

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов`язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

У свою чергу, в силу положень підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з абзацом першим пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 Податкового кодексу України).

За правилами абзаців першого - п`ятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Відповідно до абзацу двадцятого згаданого пункту, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

У силу вимог пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення поняття «первинний документ» міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною другою статті 9 названого Закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З моменту початку проведення перевірки у платника податків виникає обов`язок надання контролюючому органу на виконання відповідного запиту інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки із зазначенням конкретного переліку документів та інформації, що запитуються. Невиконання платником таких вимог має наслідком застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище положень Податкового кодексу України у спірних відносинах викладені у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №816/1901/16 та від 10.06.2019 у справі №804/5840/16, що враховуються судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з цим, суд також враховує висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 9.12.2019 у справі №826/11830/18 про те, що штрафні санкції не можуть бути застосовані за ненадання документів, обов`язковість ведення яких не встановлена чинним законодавством.

Зі змісту залучених до матеріалів справи копій запитів про надання документів від суд встановив, що висновок про невиконання платником податків вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України відповідач дійшов з огляду на не надання на вимогу посадових осіб контролюючого органу документів які не відносяться до первинних, у розумінні закону, а тому у платника податків відсутній обов`язок щодо їх зберігання та надання на вимогу посадових осіб контролюючого органу.

До того ж, суд враховує, що загальні вимоги до форми та змісту запиту контролюючого органу про надання документів визначені статтею 73 ПК України, відповідно до якої запит, зокрема, має містити печатку контролюючого органу.

Дослідивши залучені до матеріалів справи копії запитів Головного управління суд встановив, що вони не скріплені печаткою контролюючого органу.

Суд також враховує, що у спірних відносинах мало місце проведення виїзної перевірки платника податків, а матеріали справи не містить доказів перешкоджання позивачем у виконанні посадовими особами контролюючого органу своїх обов`язків, зокрема, щодо безпосереднього дослідження документів та матеріалів за місцем розташування ТОВ.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Відповідно до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Згідно з пп. 1.4.7.1 пп. 1.4.7 п. 1.4 розділу І Методичних рекомендацій, зокрема, у разі якщо під час проведення документальної перевірки або у будь-який час після прийняття рішення про проведення перевірки до її початку до відповідного територіального органу ДФС, що здійснює (очолює) таку перевірку, надійшло повідомлення платника податків про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів (відповідно до пункту 44.5 статті 44 Кодексу), або отримано інформацію та копії протоколів про вилучення документів правоохоронними та/або іншими органами тощо (пункт 85.9 статті 85 Кодексу), у зв`язку з чим особами, які здійснюють (очолюють) перевірку, обґрунтовано встановлено неможливість подальшого проведення перевірки або її початку у терміни, визначені у наказі, такі особи складають акт про неможливість проведення перевірки довільної форми, який реєструється у Спеціальному журналі реєстрації актів у порядку, передбаченому підпунктом 1.4.5 пункту 1.4 цього розділу Методичних рекомендацій.

В акті зазначаються причини неможливості продовжувати (розпочати) перевірку у терміни, вказані у направленні та наказі, та робиться відповідний запис про проведення зазначеної перевірки після усунення причин, які призвели до неможливості її проведення.

При цьому до такого акта додаються копії отриманих від платника податків та органу ДФС за місцем обліку документів, що підтверджують виникнення передбачених пунктом 44.5 статті 44 та пунктом 85.9 статті 85 Кодексу обставин.

На підставі цього акта органом ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, видається наказ про перенесення термінів проведення такої перевірки у порядку, визначеному підпунктом 1.2.6 пункту 1.2 розділу І Методичних рекомендацій.

Виходячи з положень пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75, п. 83.1 ст. 83 ПК України та зі змісту акту перевірки, посадовими особами відповідача фактично, за встановлених обставин, проведено документальну перевірку позивача.

Акт перевірки, складений за результатами документальної виїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатися правомірними та підлягають скасуванню.

Неприйнятним є також спосіб встановлення податковим органом правопорушення без перевірки документів, адже у будь-якому випадку документальна перевірка вимагає дослідження документів, на підставі яких встановлюються податкові правопорушення. Порушення способу перевірки доводить неналежне виконання контрольної функції податковим органом та унеможливлює прийняття будь-яких рішень за наслідками не проведення перевірки. Документальний спосіб дослідження у будь-якому випадку передбачає документи, як предмет такого дослідження, висновок податкового органу про податкове правопорушення по факту відсутності документів можливий виключно у випадку їх ненадання податковому органу платником податку під час проведення належної перевірки.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 26.04.2019 року у справі № 806/252/16 (адміністративне провадження № К/9901/31885/18), від 12.06.2018 у справі № 821/597/17 (К/9901/48710/18) тощо.

Верховний Суд у постановах від 14 травня 2019 року у справі № 813/8011/14, від 16 січня 2018 року у справі № 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справа № 810/1438/17 вже висловлював правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Щодо реальності здійснення господарських операцій та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками позивача, судом встановлено наступне.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Ятанар , судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості постачальника) та ТОВ Ятанар (в якості покупця) укладено договір поставки №47/17 від 06 березня 2017 року(а.с.144-148 том 1).

Відповідно до п. 1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах EXW ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року.

На виконання умов договору позивач поставив ТОВ Ятанар товари:

- у лютому на суму 413 000,00 грн., з яких ПДВ - 68 833,33 грн., що підтверджується видатковою накладною №141 від 28 лютого 2017 року;

- у березні на суму 532 024,48 грн., з яких 88 670,75 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №268 від 28 березня 2017 року, на суму 503 000,00 грн., з яких 83 833,33 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №286 від 29 березня 2017 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Укрспецторг Груп за січень 2017 року та за лютий 2017 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості постачальника) та ТОВ Укрспецторг Груп (в якості покупця) укладено договір поставки №11/01/17 від 16 січня 2017 року(а.с.149-153 том 1).

Згідно п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар:

у січні на суму 20 723,81 грн., з яких 4 144,76 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №83 від 16 січня 2017 року;

у лютому на суму 101 216,26 грн., з яких 16 869,38 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №37 від 16 лютого 2017 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН №83 від 16 січня 2017 року, №37 від 16 лютого 2017 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Центр Інвест Груп за червень 2017 року та за серпень 2017 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості постачальника) та ТОВ Центр Інвест Груп (в якості покупця) укладено договір поставки №139/17 від 17 травня 2017 року(а.с.154-158 том 1).

Згідно п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити Товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар:

у червні на суму 289 870,62 грн., з яких 57 974,11 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №161 від 26 червня 2017 року.

у серпні на суму 185 686,18 грн., з яких 30 947,71 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №345 від 01 серпня 2017 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН №115 від 26 червня 2017 року, №20 від 01 серпня 2017 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Гарантторг Трейд за липень 2017 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Гарантторг Трейд (в якості постачальника) укладено Договір поставки №163/17 від 16 липня 2017 року(а.с.159-163 том 1).

Згідно п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар у липні на суму 123 288,08 грн., з яких 20 548,01 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №42 від 25 липня 2017 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН: №149 від 25 липня 2017 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Маркосс (податковий номер 39247935) за травень 2017 року та серпень 2017 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Маркосс (в якості постачальника) укладено Договір поставки №ТБА-05/2017 від 10 травня 2017 року(а.с.164-166 том 1).

Згідно п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар:

- у травні на суму 465,42 грн., з яких 77,57 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №265 від 15 травня 2017 року, на суму 54,16 грн., з яких 9,03 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №264 від 15 травня 2017 року, на суму 535,56 грн., з яких 89,26 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №270 від 11 травня 2017 року, на суму 2 444,58 грн., з яких 407,43 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №268 від 10 травня 2017 року, на суму 3 164,04 грн., з яких 527,34 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №269 від 10 травня 2017 року, на суму 4 859,89 грн., з яких 809,98 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №267 від 11 травня 2017 року, на суму 27 646,01 грн., з яких 4 607,67 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №263 від 11 травня 2017 року, на суму 4 207,57 грн., з яких 701,26 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №266 від 04 травня 2017 року.

- у серпні на суму 5 235,52 грн., з яких 872,59 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №817 від 16 серпня 2017 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН: №64 від 15 травня 2017 року, №42 від 15 травня 2017 року, №63 від 11 травня 2017 року, №60 від 10 травня 2017 року, №61 від 10 травня 2017 року, №62 від 11 травня 2017 року, №14 від 11 травня 2017 року, №59 від 04 травня 2017 року, №65 від 16 серпня 2017 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Трансгруплогістик за березень 2018 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Трансгруплогістик (в якості постачальника) укладено договір поставки №01-05/2017 від 01 листопада 2017 року(а.с.167-171 том 1).

Згідно п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар:

- у березні на суму 148 856,00 грн., з яких 24 809,33 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №4 від 03 березня 2018 року, на суму 335 522,47 грн., з яких 55 920,41 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №12 від 15 березня 2018 року, на суму 261 047,76 грн., з яких 43 507,96 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №26 від 20 березня 2018 року, на суму 432 248,33 грн., з яких 72 041,39 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №28 від 26 березня 2018 року, на суму 300 709,15 грн., з яких 50 118,19 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №34 від 29 березня 2018 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН №4 від 03 березня 2018 року, №12 від 15 березня 2018 року, №26 від 20 березня 2018 року, №28 від 26 березня 2018 року, №34 від 29 березня 2018 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Пронта-Комерс (податковий номер 41720796) за квітень 2018 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Пронта-Комерс (в якості постачальника) укладено договір поставки №03-04/18 від 02 квітня 2018 року(а.с.172-176 том 1).

Згідно п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар:

- у квітні на суму 199 517,00 грн., з яких 33 252,83 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №1 від 02 квітня 2018 року, на суму 235 532,51 грн., з яких 39 255,42 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №9 від 05 квітня 2018 року, на суму 223 749,90 грн., з яких 37 291,65 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №29 від 10 квітня 2018 року, на суму 186 330,08 грн., з яких 31 055,01 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №33 від 11 квітня 2018 року, на суму 205 562,24 грн., з яких 34 260,37 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №39 від 13 квітня 2018 року, на суму 280 802,64 грн., з яких 46 800,44 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №77 від 18 квітня 2018 року, на суму 157 647,20 грн., з яких 26 274,53 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №114 від 23 квітня 2018 року, на суму 216 916,33 грн., з яких 33 252,83 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №122 від 26 квітня 2018 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН №1 від 02 квітня 2018 року, №9 від 05 квітня 2018 року, №29 від 10 квітня 2018 року, №33 від 11 квітня 2018 року, №39 від 13 квітня 2018 року, №77 від 18 квітня 2018 року, №114 від 23 квітня 2018 року, №122 від 26 квітня 2018 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Транс Сервіс + за листопад та грудень 2018 року, січень 2019 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Транс Сервіс + (в якості постачальника) укладено договір поставки №0311/18 від 05 листопада 2018 року(а.с.187-191 том 1).

Згідно п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар:

- за листопад на суму 288 485,88 грн., з яких 48 080,98 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №10 від 08 листопада 2018 року, на суму 195 872,00 грн., з яких 32 645,33 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №36 від 13 листопада 2018 року, на суму 284 981,72 грн., з яких 47 496,95 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №58 від 15 листопада 2018 року, на суму 303 785,47 грн., з яких 50 630,91 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №59 від 15 листопада 2018 року, на суму 201 455,66 грн., з яких 33 575,94 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №85 від 19 листопада 2018 року, на суму 262 633,36 грн., з яких 43 772,23 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №127 від 22 листопада 2018 року, на суму 270 000,02 грн., з яких 45 000,00 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №9 від 08 листопада 2018 року.

- за грудень на суму 172 687,56 грн., з яких 28 781,26 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №14 від 03 грудня 2018 року, грудень на суму 174 655,39 грн., з яких 29 109,23 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №15 від 03 грудня 2018 року.

- за січень на суму 168 511,94 грн., з яких 28 085,35 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №22 від 08 січня 2019 року, на суму 227 581,25 грн., з яких 37 930,21 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №38 від 14 січня 2019 року, на суму 203 382,90 грн., з яких 33 897,15 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №98 від 21 січня 2019 року, на суму 204 672,35 грн., з яких 34 112,06 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №99 від 21 січня 2019 року, на суму 315 478,76 грн., з яких 52 579,79 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №153 від 28 січня 2019 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН №10 від 08 листопада 2018 року, №36 від 13 листопада 2018 року, №58 від 15 листопада 2018 року, №59 від 15 листопада 2018 року, №85 від 19 листопада 2018 року, №127 від 22 листопада 2018 року, №9 від 08 листопада 2018 року, №14 від 03 грудня 2018 року, №15 від 03 грудня 2018 року, №22 від 08 січня 2019 року, №38 від 14 січня 2019 року, №98 від 21 січня 2019 року, №99 від 21 січня 2019 року, №153 від 28 січня 2019 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Аквілія Ком за жовтень 2018 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Аквілія Ком (в якості постачальника) укладено договір поставки №27/08/18 від 29 серпня 2018 року(а.с.192-196 том 1).

Згідно п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар:

- за жовтень на суму 444 184,68 грн., з яких 74 030,78 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №62 від 11 жовтня 2018 року, на суму 288 706,62 грн., з яких 48 117,77 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №63 від 11 жовтня 2018 року, на суму 433 465,42 грн., з яких 72 244,24 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №148 від 18 жовтня 2018 року, на суму 154 952,66 грн., з яких 25 825,44 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №147 від 18 жовтня 2018 року.

На адресу позивача були виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН №62 від 11 жовтня 2018 року, №63 від 11 жовтня 2018 року, №148 від 18 жовтня 2018 року, №147 від 18 жовтня 2018 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Аріант Інвест Компані за серпень 2018 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Аріант Інвест Компані (в якості постачальника) укладено договір поставки №55/18 від 03 травня 2018 року(а.с.177-181 том 1).

Відповідно до п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар:

- за серпень на суму 101 280,56 грн., з яких 16 880,09 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №13 від 03 серпня 2018 року, на суму 200 505,68 грн., з яких 33 417,61 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №14 від 06 серпня 2018 року, на суму 146 105,99 грн., з яких 24 351,00 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №30 від 09 серпня 2018 року, на суму 311 624,51 грн., з яких 51 937,42 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №60 від 14 серпня 2018 року, на суму 192 091,26 грн., з яких 31 848,54 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №66 від 16 серпня 2018 року, на суму 356 246,63 грн., з яких 59 374,44 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №76 від 22 серпня 2018 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН №13 від 03 серпня 2018 року, №14 від 06 серпня 2018 року, №30 від 09 серпня 2018 року, №60 від 14 серпня 2018 року, №66 від 16 серпня 2018 року, №76 від 22 серпня 2018 року.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ Еконія 21 за грудень 2018 року, судом встановлено наступне.

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Еконія 21 (в якості постачальника) укладено договір поставки №50/18 від 23 жовтня 2018(а.с.182-186 том 1).

Відповідно до п.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити товар.

На виконання умов договору постачальник передав товар: за грудень на суму 124 990,74 грн., з яких 20 831,79 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №9 від 07 грудня 2018 року, на суму 233 291,10 грн., з яких 38 881,85 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №24 від 10 грудня 2018 року, на суму 222 800,05 грн., з яких 37 133,34 грн. - ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №27 від 12 грудня 2018 року.

На адресу позивача виписані податкові накладні, які зареєстровані в ЄДРПН №9 від 07 грудня 2018 року, №24 від 10 грудня 2018 року, №27 від 12 грудня 2018 року.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі по тексту - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням п. 2 ст. 3 Закону України №996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п. 2.1 та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з приписами ПК України.

Певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі товарно-транспортних накладних, на що на обґрунтування своєї позиції посилається відповідач, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте, як у спірному випадку, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій. За умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України. Первині бухгалтерські документи містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент був належним чином зареєстрований як юридична особа та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди.

Суд зазначає наступне, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 73, 74 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагент позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Необхідно враховувати, жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платника податку - одержувача товару (послуг) - вимагати від контрагента-постачальника будь-яких відомостей щодо повноти сплати ним податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ним законодавчих приписів, а також наявність у цього контрагента умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.

Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Суд зазначає, що наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагентів позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а, від 29.03.2019 №808/3412/16.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанова ВС від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а, постанова ВС від 25.09.2019 року у справі № 817/992/15).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому слід зазначити, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв`язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Термобудальянс" (61033, м.Харків, вул. Шевченка, буд. 317, код ЄДРПОУ 39961706) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №00000320517 від 02.04.2020 року на загальну суму 2259498,75 грн., з яких основний платіж 1807599,0 грн., штрафні санкції 451899,75 грн.; №00000330517 від 02.04.2020 року на загальну суму штрафних санкцій 1020,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) на користь Приватного підприємства "Термобудальянс" (61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 317, код ЄДРПОУ 39961706) суму сплаченого судового збору у розмірі 21020 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2020 року.

Суддя Кухар М.Д.

Дата ухвалення рішення15.09.2020
Оприлюднено25.09.2020

Судовий реєстр по справі —520/7128/2020

Ухвала від 08.11.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 14.02.2022

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 29.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чумаченко Т.А.

Ухвала від 07.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Дашутін І.В.

Ухвала від 12.08.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 16.06.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Блажівська Н.Є.

Ухвала від 14.04.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Юрченко В.П.

Ухвала від 02.03.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Постанова від 14.01.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

Постанова від 14.01.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Кононенко З.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні