Рішення

від 22.09.2020 по справі 640/7488/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 року м. Київ № 640/7488/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства "ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВА ГРУПА "АТІКА" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство Фінансово-промислова група Атіка (далі - ПрАт ФПГ Атіка ) з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або ГУ ДФС у м. Києві/контролюючий орган) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2019 року №0792615147, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.02.2019 року №0802615147, прийняте Головним управлінням ДФС у місті Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом з порушенням вимог абзацу 4 пункту 86.7 Податкового кодексу України та абзацу 5 пункту 6 розділу V Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.05.2015 року №727.

Окрім цього, ПрАт ФПГ Атіка вказує, що висновки акту перевірки від 06.02.2019 року №29/26-15-14-07-03-10/19069997 є суб`єктивними оцінюючими судженнями відповідача, оскільки спірні господарські операції з ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ , ТОВ ВЕЛУРС , ТОВ ФОРЛАЙН ДЕСІЖН проведені у період, коли вказані контрагенти виконували свої зобов`язання з ведення податкового обліку та сплати податкових зобов`язань, які не оспорюються податковим органом. Також позивач вказав, що при прийнятті спірних рішень відповідачем не враховано, що господарські операції із його контрагентами породжували не лише витрати та податковий кредит платника, а й також те, що платник нарахував свої податкові зобов`язання від подальшої реалізації цих товарів.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує про правомірність прийнятих ним рішень.

В свою чергу, представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву, у якому стверджує, що контролюючим органом у відзиві на позовну заяву не наведено спростувань доводам ПрАт ФПГ Атіка .

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві здійснено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Фінансово-промислова група Атіка з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських операцій з ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ у січні 2017 року, з ТОВ ФОРЛАЙН ДЕСІЖН у жовтні 2017 року, у ТОВ ВЕЛУРС у листопаді 2017 року, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, за наслідком якої складено акт перевірки від 06.02.2019 року №29/26-15-14-07-03-10/19069997 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки зафіксовано наступні порушення:

1. підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5, пункту 7, пункту 21 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 90 882 грн., в тому числі за 2017 рік на 90 882 грн.;

2. пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 100 980, в тому числі по періодам:

- за січень 2017 року у сумі 2500 грн.;

- за жовтень 2017 року на суму 50 799 грн.;

- за листопад 2017 року у сумі 47 681 грн.

Тут і надалі разом висновки акту перевірки.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких листом від 26.02.2019 року №35329/10/26-15-14-07-03-15 ГУ ДФС у м. Києві повідомила про залишення висновків акту перевірки від 06.02.2019 року №29/26-15-14-07-03-10/19069997 без змін.

В подальшому, з урахуванням висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 28.02.2019 року №0792615147, яким ПрАт ФПГ Атіка збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за податковими зобов`язаннями у розмірі 90882 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 22721 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

- податкове повідомлення-рішення від 28.02.2019 року №0802615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 100980 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 25245 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);

Тут і надалі разом спірні та/або оскаржувані рішення.

За наслідком адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 19.04.2019 року №18596/6/99-99-11-04-01-25 скаргу ПрАт ФПГ Атіка залишено без задоволення, а спірні рішення - без змін.

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон №996-ХIV).

Бухгалтерські записи (проведення) господарських операцій здійснюються відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291. Складання фінансової звітності здійснюється з дотримання вимог статті 4 Закону №996-XIV та принципів, передбачених Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі також ПК України) прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно зі статтею 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до вимог пункту 6 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів, зокрема:

- зарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід порівняти доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

- повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

- обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналізуючи наведені положення суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1.2 Наказу №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу №88).

Згідно з пунктом 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Сама по собі наявність первинних документів (актів надання послуг та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід враховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Як вбачається з акту перевірки, висновком контролюючого органу щодо нереальності господарської операції між позивачем та ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ базується на наявності протоколу допиту свідка від 31.10.2017 року - директора ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ в межах кримінального провадження №3201700000000024, який повідомляє про відсутність будь-якого відношення до діяльності даного підприємства. Крім цього, в акті перевірки вказано про відсутність придбання товарів, робіт та послуг ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ , які надавались на адресу позивача, що свідчить про неможливість їх надання.

Між тим, Приватне акціонерне товариство Фінансово-промислова група Атіка вказує на реальність вчинення господарської операції з ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ , на підтвердження чого надано до суду рахунок на оплату №61 від 31.01.2017 року №61, виписаного на підставі основного договору про надання інформаційний них послуг щодо розробки та складання договорів на загальну суму 15 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 2500,00 грн., акт надання послуг №58 від 31.01.2017 року та копію платіжного доручення від 20.02.2017 року №370 про сплату на користь ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ коштів у розмірі 15 000 грн. з призначенням платежу - сплата за послуги згідно договору №01-17П від 03.01.2017 року .

Вказані документи підписані від імені ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ директором ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ ОСОБА_2

Інших документів по взаємовідносинам із ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ позивачем до суду не надано, як і не надано під час здійснення контролюючим органом перевірки, що зафіксовано в акті перевірки.

Проаналізувавши надані документи ПрАт ФПГ Атіка суд звертає увагу, що останні складені на виконання основного договору, а в платіжному дорученні від 20.02.2017 року №370 про сплату на користь ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ коштів у розмірі 15 000 грн. міститься призначення платежу сплата за послуги згідно договору №01-17П від 03.01.2017 року .

Між тим, договору №01-17П від 03.01.2017 року позивачем до суду не надано, що у унеможливлює встановлення обставини безпосередньо щодо наданих послуг, їх змісту, кількості тощо. Разом з цим, суд враховує, що договір не є первинним документом, однак за наявних первинних документів не можливо встановити зміст господарської операції, зокрема, форму надання інформаційних послуг щодо розробки та складання договорів, яких саме договорів, у якій кількості тощо.

В той же час, при наданні оцінки взаємовідносинам ПрАт ФПГ Атіка з ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ суд враховує доводи контролюючого органу щодо обставин відкриття розрахункового рахунку ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ , що зазначений у первинних документах мотивуючи це наступним.

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року №1172/8493 затверджено Інструкцію про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (далі - Інструкція №492), яка регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, та філіями іноземних банків в Україні (далі - банки) поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб`єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам-інвесторам, ініціативній групі з проведення всеукраїнського референдуму (далі - клієнти).

Відповідно до пункту 1.3. розділу 1 Інструкції №492 клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Юридичні особи - резиденти, відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності.

Фізичні особи мають право відкривати рахунки для здійснення підприємницької, незалежної професійної діяльності та для власних потреб.

Юридичні особи - резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі - поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу).

Положення пункту 1.4. розділу 1 Інструкції №492 передбачають, що порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їх закриття визначаються цією Інструкцією.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції (п. 1.5. розділу 1 Інструкції №492).

Згідно пункту 1.8. розділу 1 Інструкції №492 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України; поточні рахунки типу "Н", що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

поточні рахунки типу "П", що відкриваються в національній валюті постійним представництвам; поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів та фонду референдуму; інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвесторам в уповноважених банках України відповідно до вимог цієї Інструкції для здійснення інвестиційної діяльності в Україні, а також для повернення іноземної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування (статутного або складеного капіталу, пайового або неподільного фонду) суб`єкта господарювання - юридичної особи (у національній та/або іноземній валюті) (п. 1.11. розділу 1 Інструкції №492).

Відповідно до пункту 1.13, розділу 1 Інструкції №492 банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку такого клієнта:

юридичної особи - резидента;

відокремленого підрозділу;

іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов`язане сплачувати податки і збори;

інвестора (оператора) за угодами про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції";

фізичної особи - підприємця та фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта юридичної особи - резидента, відокремленого підрозділу, іноземного представництва, яке відповідно до законодавства України зобов`язане сплачувати податки і збори, інвестора (оператора), який є учасником угоди про розподіл продукції відповідно до Закону України "Про угоди про розподіл продукції", фізичної особи - підприємця, фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом другим пункту 69.3 статті 69 Податкового кодексу України (далі - повідомлення).

Згідно пункту 69.1 статті 69 ПК України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка (п. 69.2 ст. 69 ПК України).

В розрізі пункту 69.3 статті 69 ПК України контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення від фінансової установи про відкриття рахунка зобов`язаний направити повідомлення про взяття рахунка на облік або відмову у взятті контролюючим органом рахунка на облік із зазначенням підстав у порядку, визначеному цим Кодексом.

Якщо контролюючий орган протягом строку, встановленого абзацом першим цього пункту, не направив повідомлення про відмову у взятті рахунка на облік, такий рахунок вважається взятим на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою - у час та дату отримання фінансовою установою повідомлення (квитанції) контролюючого органу про підтвердження факту прийняття повідомлення до оброблення згідно з порядком подання повідомлень, встановленим відповідно до пункту 69.5 цієї статті.

Датою початку видаткових операцій за рахунком платника податків, визначеного пунктом 69.1 цієї статті (крім банку), у банках та інших фінансових установах є дата отримання банком або іншою фінансовою установою повідомлення контролюючого органу про взяття рахунка на облік у контролюючих органах або дата, визначена як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом другим пункту 69.3 цієї статті (п. 69.3 ст. 69 ПК України).

При цьому, днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, що зазначена на заяві про відкриття цього рахунку в розділі "Відмітки банку" (п. 1.14. розділу 1 Інструкції №492).

Аналіз зазначених положень дає суду підстави дійти до висновку, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта.

Водночас, видаткові операції по рахунку клієнта можуть здійснюватись виключно після повідомлення банком контролюючого органу.

Як вбачається із копії рахунку на оплату від 31.01.2017 року №61, розрахунковий рахунок ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ НОМЕР_1, в акті наданих послуг №58 від 31.01.2017 року розрахунковий рахунок ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ НОМЕР_1, який також є ідентичним розрахунковому рахунку в платіжному дорученню.

Між тим, згідно інформації наданої відповідачем (карта платника податків ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 було відкрито в АТ АКБ Львів 02.02.2017 року, що, в свою чергу, виключає об`єктивну можливість зазначення такого розрахункового рахунку в первинних документах від 31.01.2017 року (акт надання послуг, рахунок на оплату).

Також судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2018 року у справі №761/24018/18 затверджено угоду про визнання винуватості від 25.06.2018 року у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР ЗА №32018100000000079, укладену між прокурором відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.1 ст.205 КК України і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу на користь держави у розмірі 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень.

У вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2018 року у справі №761/24018/18 вказано про наступні обставини: ОСОБА_2 з 23.11.2016 (згідно з Протоколом №1 від 23.11.2016) являється засновником та директором суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Новохмельницьке (код ЄДРПОУ 40990138). що зареєстровано 30.11.2016 у виконавчому комітеті Чернівецької міської ради.

Однак фактично створення ТОВ Новохмельницьке ОСОБА_2 відбулося без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена Статутом вказаного Товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Так, в період листопада 2016 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи у закладі громадського харчування ІНФОРМАЦІЯ_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими досудовим слідством особами, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, з приводу вчинення дій щодо реєстрації на його ім`я суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Новохмельницьке , без справжнього наміру здійснювати господарську діяльність, яка передбачена статутом даного Товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. З даною метою ОСОБА_2 надав невстановленим досудовим слідством особам копії сторінок свого паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Іллінським РВ УМВС України у Вінницькій області від 28.08.2008 та копію довідки про присвоєння йому ідентифікаційного номеру НОМЕР_3 .

У подальшому, 23.11.2016 року, перебуваючи за тією ж адресою ОСОБА_2 , діючи з корисливих мотивів, з метою реалізації злочинного умислу, що полягав у вчиненні пособницьких дій спрямованих на створення ГОВ Новохмельницьке для подальшого його використання невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, отримав від невстановленої досудовим слідством особи попередньо складені у встановленій законом формі проекти установчих та реєстраційних документів даного підприємства, а саме:

•Протокол №1 Загальних Зборів Учасників ТОВ Новохмельницьке (код ЄДРПОУ 40990138) від 23.11.2016 на 1 арк.;

•Статут ТОВ Новохмельницьке (код ЄДРПОУ 40990138) м. Чернівці - 2016 року на 12 арк.

У свою чергу ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та факт надання йому для підпису проектів документів, що містять завідомо неправдиві відомості щодо справжньої мети створення ним ТОВ Новохмельницьке , а також те, що воно в подальшому буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності інших осіб, засвідчив їх своїми підписами, наділивши їх таким чином значенням документів.

Підписання вищевказаних документів ОСОБА_2 дало змогу 30.11.2016 невстановленим досудовим розслідуванням особам подати перелічені вище документи до державного реєстратора відділу юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виконавчого комітету Чернівецької міської ради за адресою: м. Чернівці, вул. Б. Хмельницького, 64-А та здійснити проведення реєстраційної дії по відношенню до суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи ТОВ Новохмельницьке , а саме Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи , про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис під №10381020000010559.

Окрім цього ОСОБА_2 , діючи із корисливих спонукань, а також з метою забезпечення належного функціонування фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Новохмельницьке , створеного в результаті вчинення ним пособницьких дій невстановленим досудовим розслідуванням особам, в період січня-лютого 2017 року відвідав відділення банківських установ, де відкрив банківські рахунки даного підприємства, а саме: в Вінницькій філії ПАТ КБ Приватбанк (МФО 302689) за № НОМЕР_4 від 30.01.2017 та ПАТ АКБ Львів (МФО 325268) за № НОМЕР_1 від 02.02.2017. в результаті чого отримав відкриті ключі ЕЦП клієнта у системі Клієнт-банк та інші документи, необхідні для здійснення управління вказаними рахунками, які також передав зазначеним невстановленим особам.

За виконання усіх перелічених вище пособницьких дій, спрямованих на створення та забезпечення належного функціонування підприємства ТОВ Новохмельницьке , з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_2 отримав від невстановленої особи попередньо обумовлену суму винагороди у вигляді грошових коштів в загальному розмірі 2 000 грн.

Отже ОСОБА_2 , діючи з корисливих мотивів, виконавши всі перелічені вище дії, запропоновані йому невстановленими досудовим розслідуванням особами та створивши ТОВ Новохмельницьке (код ЄДРПОУ 40990138), реалізував свій умисел направлений на вчинення пособництва у фіктивному підприємництві, вчиненому за попередньою змовою групою осіб шляхом створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, яка полягала у документальному оформленні від імені даних підприємств гісевдо фінансово-господарських операцій з метою сприяння підприємствам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків, серед яких ТОВ Руно-Агро-Трейд (код ЄДРПОУ 40246713).

Таким чином ОСОБА_2 своїми діями, які виразились в пособництві у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 сг. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України. .

Звідси слідує, що обставини забезпечення належного функціонування фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Новохмельницьке , створеного в результаті вчинення ОСОБА_2 пособницьких дій невстановленим досудовим розслідуванням особам, в період січня-лютого 2017 року, у тому числі відкриття рахунку ПАТ АКБ Львів (МФО 325268) за № НОМЕР_1 від 02.02.2017 та передачу відкритих ключів ЕЦП клієнта у системі Клієнт-банк невстановленим особам встановлено вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2018 року у справі №761/24018/18.

Судом враховується, що станом на час здійснення перевірки позивача вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 23.10.2018 року у справі №761/24018/18 був відсутній, однак зважаючи на те, що в ньому містяться посилання на період здійснення директором ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЕ дій без мети здійснення господарської діяльності у січні-лютому 2017 року, що відповідає періоду здійснення господарської операції між ПрАт ФПГ Атіка та ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ , даний вирок підлягає врахуванню під час вирішення даної адміністративної справи.

Підсумовуючи вищевикладене, з урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних первинних документів на підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ , як і не надано жодних доказів щодо подальшої реалізації наданих послуг та/або використання їх у власній господарській діяльності.

Що ж стосується взаємовідносини з ТОВ ФОРЛАЙН ДЕСІЖН суд зверне увагу на наступне.

Так, висновок щодо нереальності господарської операції позивача із ТОВ ФОРЛАЙН ДЕСІЖН базується на наявності вироку Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2018 року по справі №759/3665/18.

Між тим, позивачем на підтвердження реальності вчинення господарської операції надано до суду договір поставки №10Т від 02.10.2017 року, видаткові накладні №12 від 05.10.2017 року, №14 від 05.10.2017 року, №13 від 10.10.2017 року, №15 від 13.10.2017 року.

У відповідності до умов договору поставки від 02.10.2017 року №10Т, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію будівельного, технічного, електро-технічного призначення, що надалі іменуються товар, визначений у видаткових накладних. Кількість, асортимент, ціна узгоджується сторонами та вказується в накладних.

У відповідності до пункту 2.3 договору постачальник зобов`язаний відвантажити товар покупцю в обумовленій сторонами термін, а покупець зобов`язаний прийняти підготовлений для передачі товар.

Первинні документи від імені ТОВ ФОРЛАЙН ДЕСІЖН підписані його директором ОСОБА_3 .

Так, вироком Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2018 року по справі №759/3665/18 затверджено угоду від 14 березня 2018 року про визнання винуватості між прокурором Бабошиною Ю.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України, за яким призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 14 березня 2018 року покарання у виді штрафу розміром 500 (п`ятсот) неоподаткованих розмірів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисячі п`ятсот) гривень.

У вироку Святошинського районного суду міста Києва 10.04.2018 року по справі №759/3665/18 вказано про наступні обставини: Так, ОСОБА_3 , навесні 2017 року перебуваючи на території міста Києва, точної дати та місця не встановлено, усвідомлюючи, що його дії будуть мати злочинний характер, з метою отримання грошової винагороди, вступив в злочинну змову з невстановленою досудовим слідством особою, дії якого були направлені на досягнення злочинного умислу, а саме: придбання на ім`я ОСОБА_3 суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Форлайн Десіжн (код ЄДРПОУ 41043983) з метою прикриття незаконної діяльності, що полягали у подальшому використанні статутних та реєстраційних даних з метою надання можливості формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств, підприємствам реального сектору економіки.

В подальшому ОСОБА_3 діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності, підписав у квітні 2017 року, точної дати не встановлено, на території міста Києва, точного місця не встановлено, у денний період часу реєстраційні документи ТОВ Форлайн Десіжн (код ЄДРПОУ 41043983), з метою придбання даного підприємства, а саме: договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) від 26.04.2017, довіреність ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) від 27.04.2017, протокол №3 Загальних зборів учасників ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) від 04.12.2017, договір купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) від 04.12.2017, де ОСОБА_3 був зазначений як власник та директор ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983).

В подальшому, 27.04.2017, невстановлена досудовим розслідуванням особа, реалізовуючи злочинний умисел щодо придбання фіктивного підприємства, вказані документи ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) надала до відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Перемоги, буд.97, на підставі яких здійснено перереєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983), при цьому зазначено, що засновником та директором ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) є ОСОБА_3 .

При цьому, ОСОБА_3 , діючи умисно з корисливих мотивів, реалізовуючи свій злочинний намір, надавши особисті дані для перереєстрації ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) достовірно знав, що не має наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність від імені вказаного підприємства, та усвідомлював, що ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) придбано лише з метою прикриття незаконної діяльності іншими особами.

Відповідно, після перереєстрації ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) ОСОБА_3 , печатку підприємства не отримував, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову звітність не формував та не підписував.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_3 , придбав на своє ім`я ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) та одночасно взяв на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій, усвідомлюючи покладену на нього відповідальність службової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, щодо прикриття незаконної діяльності, усвідомлював що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983).

Такі дії ОСОБА_3 дали змогу невстановленим слідством особам придбати та в подальшому використовувати суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) для прикриття незаконної діяльності, що полягала у наданні незаконної податкової вигоди в частині формування валових витрат з податку на прибуток підприємства, для підприємств реального сектору економіки за рахунок лише документального оформлення безтоварних (фіктивних операцій). .

Звідси слідує, що вироком Святошинського районного суду міста Києві від 10.04.2018 року по справі №759/3665/18 встановлено обставини, що ОСОБА_3 усвідомлював, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ Форлайн Десіжн та обставини того, що після перереєстрації ТОВ Форлайн Десіжн (ЄДРПОУ 41043983) ОСОБА_3 печатку підприємства не отримував, первинну бухгалтерську, податкову, фінансову звітність не формував та не підписував.

Таким чином, підсумовуючи наведене суд вважає, що надані позивачем первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ ФОРЛАЙ ДЕСІЖ не є належними та такими, що підтверджують реальність вчинення господарської операції, з урахуванням висновків наведених у вироку Святошинського районного суду міста Києва від 10.04.2018 року по справі №759/3665/18.

Що ж стосується взаємовідносин з ТОВ ВЕЛУРС слід вказати на наступне.

Так, в акті перевірки міститься посилання на протокол допиту свідка - директора ТОВ ВЕЛУРС ОСОБА_4 , який повідомляє про відсутність жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності товариства та розбіжності в номенклатурі товарів.

В той же час, ПрАт ФПГ Атіка на підтвердження реальності господарської операції надано до суду договір поставки №11 Т від 01.11.2017 року, видаткові накладні №34 від 08.11.2017 року, №,36 від 08.11.2017 року, №37 від 08.11.2017 року.

Згідно умов договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплати продукцію будівельно-технічного призначення, що надалі іменується товар, визначений в видаткових накладних.

Надані документи по взаємовідносинам з ТОВ ВЕЛУРС підписані директором ОСОБА_4 . Також, у наданих документах вказується розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , який згідно матеріалів адміністративної справи відкритий в АТ Сбербанк 21.11.2017 року, що в свою чергу, з урахуванням наведеного судом вище нормативно-правового обгрунтування в частині взаємовідносин з ТОВ НОВОХМЕЛЬНИЦЬКЕ , дає суду підстави дійти до однозначного висновку про неможливість зазначення розрахункового рахунку № НОМЕР_5 у первинних документах датованих 01.11.2017 року. Зазначене, на думку суду, свідчить про складання таких документів значно пізніше, аніж останні датовані.

Суд враховує, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та ТОВ ВЕЛУРС , однак зважаючи на встановленні судом в ході розгляду справи обставини, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні приходить до висновку про відсутність реальних правових наслідків за договором поставки №11 Т.

Приймаючи до уваги на наведене суд погоджується із висновками акту перевірки, що взаємовідносини ПрАт ФПГ Атіка із його контрагентами, що вказані судом вище, відбувались без мети реального настання правових наслідків. Первинні документи надані позивачем зворотного не підтверджують.

Таким чином висновок відповідача про заниження ПрАт ФПГ Атіка податку на прибуток підприємств на загальну суму 90 882 грн., в тому числі за 2017 рік на 90 882 грн. та податку на додану вартість на суму 100 980, в тому числі по періодам: - за січень 2017 року у сумі 2500 грн.; - за жовтень 2017 року на суму 50 799 грн.; - за листопад 2017 року у сумі 47 681 грн. є вірним.

В той же час, суд вважає, що посилання позивача на порушення відповідачем вимог абзацу 4 пункту 86.7 Податкового кодексу України та абзацу 5 пункту 6 розділу V Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.05.2015 року №727 є виключною оцінкою ПрАт ФПГ Атіка .

Варто наголосити, що предметом розгляду адміністративної справи не є наслідки розгляду контролюючим органом заперечень на акт перевірки та самі по собі не породжують для позивача жодних правових наслідків.

Таким чином, суд вважає, що дані посилання ПрАт ФПГ Атіка не можуть бути підставою для скасування спірних рішень.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки адміністративний позов не підлягає до задоволення, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства Фінансово-промислова група Атіка (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, б. 7, код ЄДРПОУ 19069997) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева