Постанова

від 23.09.2020 по справі 200/3663/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року справа №200/3663/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Компанієць І.Д., Міронової Г.М.,

секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.,

за участю: представника позивача - Статіва О.В. згідно ордеру серії ВІ № 1018753

представника відповідача - Помалюк І.В., діючої згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі № 200/3663/20-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУДПС у Донецькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005913306 (т. 1 а.с. 1-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2020 року позов задоволений: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 005913306 від 23 березня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 178347 грн., з яких податкове зобов`язання - 118898 грн., штрафні санкції 59449 грн. (т. 2 а.с. 78-83).

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, ненадання вірної оцінки обставинам справи (т. 2 а.с. 87-92).

Посилався на правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, наголошуючи на непідтвердженні господарських операцій з його контрагентами.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник позивача.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець; основний вид економічної діяльності позивача 49.20 - вантажний залізничний транспорт, перебуває на обліку в Слов`янській ОДПІ (т. 1 а.с. 14-15).

У період, за який проводилася перевірка, зареєстрований платником податку на додану вартість.

У період з 26.02.2020 року по 03.03.2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП КОНТРО ЛАЙТ (ЄДРПОУ 42388360) за грудень 2018 року, ПП ГРАНТ-ТРЕЙД (ЄДРПОУ 36129953) за лютий 2019 року, ПП ТЕРРА-ПРАЙМ (ЄДРПОУ 35120290) за березень 2019 року, ТОВ ВЕРДЕР АКТИВ (ЄДРПОУ 42497089) за травень 2019 року, ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ (ЄДРПОУ 42670778) за червень 2019 року, за наслідками якої складений акт № 297/05-99-33-06/ НОМЕР_1 від 11.03.2020 року (т. 1 а.с. 16-39).

Висновками акту встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 ПК України: завищено суму податкового кредиту на загальну суму 118898 грн., у тому числі за лютий 2019 року - 22060 грн., за березень 2019 року - 36008 грн., за травень 2019 року - 9208 грн., за червень 2019 року - 12790 грн., за липень 2019 року - 26296 грн., за серпень 2019 року на суму 12536 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті бюджету всього на суму 118898 грн., у тому числі за лютий 2019 року на суму 22060 грн., за березень 2019 року на суму 36008 грн., за травень 2019 року на суму 9208 грн., за червень 2019 року на суму 12790 грн., за липень 2019 року на суму 26296 грн., за серпень 2019 року на суму 12536 грн. (т. 1 а.с. 38).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.03.2020 року № 0005913306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 118898 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 59449 грн. (т.1 а.с. 40).

19.06.2019 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ (постачальник) укладено договір постачання № 19/06, згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язується постачати, а покупець приймати та оплачувати товар, в асортименті, кількості, в терміни і за цінами, вказаними в видаткових накладних (т. 1 а.с. 42).

Виконання умов договору підтверджується: товарно-транспортною накладною № 96 від 21.06.2019 року, накладною № 96 на суму 75216,00 грн., рахунком фактурою № 96 на суму 75216,00 грн., товарно-транспортною накладною № 100 від 24.06.2019 року, накладною № 100 на суму 73776,00 грн., рахунком фактурою № 100 на суму 73776,00 грн., квитанціями до прибуткового касового ордеру №№ 66-76, податковими накладними № 100 від 24.06.2019 року, № 96 від 21.06.2019 року. Товар був використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується акт прийому передач виконаних робіт по ремонту тепловозу на суму 148992 грн., дефектною відомістю від 12.06.2019 року, випискою по банківському рахунку за період з 01.07.2019 року по 31.07.2019 року. (т. 1 а.с. 43-55).

15.05.2019 року між позивачем (покупець) та ТОВ ВЕРДЕР АКТИВ (продавець) укладено договір купівлі-продажу б/н, згідно п 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і в порядок, визначених даним договором (т. 1 а.с. 56-57).

На виконання зазначеного договору позивачем надано: виписку по банківському рахунку за період з 01.06.2019 року по 30.06.2019 року, товарно-транспортну накладну № 21 від 24.05.2019 року, накладну № 21 на суму 84000,00 грн., рахунок фактуру 21 в розмірі 84000,00 грн., товарно-транспортну накладну № 18, рахунок фактуру № 18 в розмірі 76740,00 грн. квитанції до прибуткового касового ордеру № 57 у розмірі 10000 грн. № 58 у розмірі 10000 грн. № 61 у розмірі 10000 грн. № 54 у розмірі 10000 грн. № 55 у розмірі 10000 грн. № 56 у розмірі 10000 грн. № 65 у розмірі 10000 грн. № 66 у розмірі 10000 грн. № 67 у розмірі 1000 грн. № 62 у розмірі 10000 грн. № 63 у розмірі 10000 грн. № 64 у розмірі 10000 грн. № 59 у розмірі 10000 грн. податкові накладні № № 740, 772. Тепловоз використовується в господарській діяльності позивача, що підтверджується актом прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу ТГМ № 2043 на суму 160740 грн. та дефектною відомістю від 06.05.2019 року. (т.1 а.с. 58-70).

18.03.2019 року між позивачем (покупець) та ПП ТЕРРА-ПРАЙМ (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 18-03, згідно п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належний продавцю товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору (т. 1 а.с. 71).

В підтвердження виконання цього договору надано: товарно-транспортну накладну № 29 від 27.03.2019 року, № 26 від 21.03.2019 року, рахунок фактуру № 29 у розмірі 94752,00 грн. накладну № 29 на суму 94752,00 грн. рахунок фактуру № 26 у розмірі 55248,00 грн. накладну № 48 на суму 55248,00 грн. квитанції до прибуткового касового ордеру № 74 у розмірі 10000 грн. № 73 у розмірі 10000 грн. № 82 у розмірі 10000 грн. № 77 у розмірі 10000 грн. № 75 у розмірі 10000 грн. № 83 у розмірі 7000 грн. № 76 у розмірі 10000 грн. № 71 у розмірі 10000 грн. № 79 у розмірі 10000 грн. № 78 у розмірі 10000 грн. № 81 у розмірі 10000 грн. № 80 у розмірі 10000 грн. № 72 у розмірі 10000 грн. виписку із банку за період 01.04.2019 року по 31.04.2019 року, податку накладну № 29, 26. Товар був використаний в господарській діяльності позивача, про що свідчить акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу ТГМ-4 № 2043 у розмірі 150000 грн. та дефектною відомістю. (т. 1 а.с. 72-84).

19.12.2018 року між позивачем (покупець) та ПП КОНТРО ЛАЙТ (постачальник) укладено договір поставки № 103, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар (т. 1 а.с. 85-86).

В підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано: звіт дебетових та кредитових операціях по рахунку НОМЕР_2 з 01.01.2019 року по 31.01.2019 року, товарно-транспортну накладну № 95 від 21.12.2018 року, накладну № 95 у розмірі 123000 грн. рахунок фактуру № 123000 грн. квитанції до прибуткового касового ордеру від 26.04.2019 року на суму 4000 грн. № 52 на суму 10000 грн. № 38 на суму 10000 грн. № 95 на суму 10000 грн. № 98 на суму 8000 грн. № 27 на суму 10000 грн. № 4 на суму 10000 грн. № 6 на суму 10000 грн. № 12 на суму 7000 грн. № 14 на суму 10000 грн. № 13 на суму 5000 грн. № 26 на суму 10000 грн. податкову накладну № 95, акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу у розмірі 123000 грн. дефектна відомість (т.1 а.с. 87-95).

Тепловоз використовується у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорм № 02/01/19 від 02.01.2019 року, укладеним між позивачем та ТОВ Шахтобуд (т.1 а.с. 120).

19.02.2019 року між позивачем (покупець) та ПП ГРАНТ-ТРЕЙД (постачальник) укладено договір постачання № 19/02, згідно п 1.1 якого постачальник зобов`язується постачити, а покупець приймати та оплачувати товар партіями, в асортименті, кількості, в терміни і за цінами, вказаними в видаткових накладних (т. 1 а.с. 96).

На виконання умов договору позивачем надано: товарно-транспортну накладну № 67 від 25.02.2019 року, виписку з банківського рахунку за період з 01.03.2019 року по 31.03.2019 року, накладну № 67 у розмірі 121296,00 грн. рахунок фактуру № 67 у розмірі 121296,00 грн. товарно -транспорту накладну № 64, накладну № 64 на суму 9360,00 грн. рахунок фактуру № 64 на суму 9360,00 грн. квитанції про прибуткового касового ордера № 92 на суму 10000 грн. № 93 на суму 10000 грн. № 94 на суму 10000 грн. № 95 на суму 10000 грн. № 96 на суму 1000 грн. № 96 на суму 10000 грн. № 83 на суму 10000 грн. № 85 на суму 10000 грн. № 84 на суму 10000 грн. № 89 на суму 10000 грн. № 86 на суму 10000 грн. № 87 на суму 10000 грн. податкові накладні № № 67, 64. Товар був використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується акт прийому передачі виконаних робіт по ремонту тепловозу ТГМ-4 № 2043 у розмірі 130656 грн. та дефектною відомістю. (т.1 а.с. 96-109).

13.01.2019 року між позивачем (замовник) та АТ Українська Залізниця (виконавець) укладено договір про надання послуг з проведення огляду технічного стану локомотиву, згідно п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати послуги проведення огляду технічного стану локомотиву ТГМ-4А № 2577 (т. 1 а.с. 110).

13.01.2020 року між позивачем (замовник) та АТ Українська Залізниця (виконавець) укладено договір про надання послуг з проведення огляду технічного стану локомотиву, згідно п. 1.1 виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту та повірки (технічного огляду) швидкостеміру, ремонту та перевірки ЕПК-150, ремонту та калібрування (технічного огляду) манометрів, АЛСН замовника (т. 1 а.с. 111).

На виконання умов договорів позивачем надано акти надання послуг від 20.12.2019 року на загальну суму 32348,76 грн. від 20.01.2020 року на загальну суму 11089,54 грн. від 20.01.2020 року на загальну суму 18401,88 грн. від 17.12.2019 року на загальну суму 19670,47 грн. від 20.12.2019 року на загальну суму 32348,76 грн. від 07.10.2019 року на загальну суму 18129,95 грн. від 07.10.2019 року на загальну суму 10925,64 грн. від 17.12.2019 року на загальну суму 19670,47 грн. (т.1 а.с. 112-119).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Одним з юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому, в первинних документах фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 статті 628 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ч. 1 статті 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на зменшення суми податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

На підтвердження виконання умов договорів купівлі-продажу, постачання, надання послуг між позивачем - ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами, за умовами якого підприємство надає одержувачу товари, позивачем надані договори, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, документи, що свідчать про подальше використання придбаного товару та послуг у власній господарській діяльності, які враховуються для визначення суми податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, відповідають вимогам Закону № 996, які є належними, достовірними та допустимими доказами та підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагнтами ПП КОНТРО ЛАЙТ , ПП ГРАНТ-ТРЕЙД , ПП ТЕРРА-ПРАЙМ , ТОВ ВЕРДЕР АКТИВ , ТОВ ТОРГОВА КОМПАНІЯ АРНЕЖ у перевіряємий період, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Податковий орган, стверджуючи про відсутність у позивача реальних господарських операцій, не заперечує того факту, що внаслідок цих операцій змінився майновий стан позивача - він отримав товар, який в подальшому використовував у власній господарській діяльності. Ці факти подальшого використання позивачем товару взагалі податковий орган не спростовує.

Вищевказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, що викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 826/548/17, від 12 червня 2018 року у справі № 822/2198/17, від 5 червня 2018 року у справі № 2а-1570/6063/12, від 21 серпня 2018 року у справі № 826/17880/15.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на підставу нереальності господарських операцій, на не підтвердження ланцюгу постачання, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні лише відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно ч. 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами для визначення податкового кредиту мали реальний характер, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами та спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

В постанові від 11 грудня 2007 року у справі № 21-1376во06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 21-4953а15.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами.

Суд залишає поза увагою посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок щодо контрагентів, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, є необгрунтованою, оскільки не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду від 06.02.2018 року по справі № 816/166/15-а, від 27.03.2018 року у справі № 816/809/17.

Крім того, певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області № 005913306 від 23 березня 2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 178347 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі № 200/3663/20-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 23 вересня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: І.Д. Компанієць

Г.М. Міронова