Постанова

від 23.09.2020 по справі 360/1739/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року справа №360/1739/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року (повний текст складено в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/1739/20 (суддя в 1 інстанції - Пляшкова К.О.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Куземівське про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 73196,28 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Куземівське (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 73196,28 грн. (арк.справи 1-6)

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 360/1739/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.(арк.справи 130-133)

Не погодившись з таким рішенням, позивач - Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. (арк.справи 131-141)

Сторони у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду судового засідання, тому, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 липня 2020 року № 1006854128 ТОВ «Куземівське» , код за ЄДРПОУ 36635065, зареєстровано за адресою: 92620, Луганська область, Сватівський район, село Куземівка, вулиця Залізнична, будинок 3 (арк. спр. 126-128).

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), ТОВ «Куземівське» зареєстровано у ЛОВФСЗІ з 15 березня 2012 року за № 44/240/202, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 15 березня 2012 року № 1602 (арк. спр. 24).

На виконання вимог Порядку № 70 ТОВ «Куземівське» 30 січня 2020 року до ЛОВФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 42 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб) - 2; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 3072,4; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 73152,38; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 73152,38 (арк. спр. 25).

Позивачем на адресу ТОВ «Куземівське» направлено лист від 10 лютого 2020 року за вих. № 123/03-10 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15 квітня 2020 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 27).

Позивачем 10 лютого 2020 року за вих. № 122/05/01-02 на адресу Головного управління ДПС у Луганській області направлено запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, у розрізі по місяцях за 2017, 2018, 2019 роки, а також суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ТОВ «Куземівське» (арк. спр. 33).

Згідно з інформацією, зазначеною у листі Головного управління ДПС у Луганській області від 19 лютого 2020 року № 1108/10/12-32-53-06, починаючи з квітня 2019 року ТОВ «Куземівське» звітувало про працівника , якому відповідно до законодавства встановлено інвалідність (арк. спр. 36-37).

Позивачем 10 лютого 2020 року за вих. № 121/05/01-02 на адресу Сватівського районного центру зайнятості направлено запит про те, чи надавалися ТОВ «Куземівське» до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося ТОВ «Куземівське» замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 31).

Листом від 18 лютого 2020 року № 367/04-20 Сватівський районний центр зайнятості підтвердив подання відповідачем протягом 2017-2019 років відомостей про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» від 09.07.2018, від 10.08.2018, від 10.09.2018, від 09.10.2018, від 09.11.2018, від 10.12.2018 (на посаду прибиральник службових приміщень), від 14.01.2019, від 07.02.2019, 07.03.2019, від 08.04.2019, від 13.05.2019, від 07.06.2019, від 05.07.2019, від 08.08.2019, від 10.09.2019, від 09.10.2019, від 07.11.2019, від 11.12.2019 (на посаду прибиральник виробничих приміщень). Протягом 2017-2019 років до ТОВ «Куземівське» не направлялись особи з інвалідністю для працевлаштування. За вказаний вище період ТОВ «Куземівське» не зверталося до Сватівського районного центру зайнятості з питання замовлення професійного навчання фахівців (арк. спр. 35).

ТОВ «Куземівське» направлено лист від 15 квітня 2020 року № 45/04-1 на адресу позивача, в якому зазначено, що відповідач у 2019 році створив необхідну кількість робочих місць відповідно до встановленого нормативу та інформував органи працевлаштування про наявність вакантних місць (арк. спр. 38).

Позивачем на адресу ТОВ «Куземівське» направлено лист від 16 квітня 2020 року № 38705/01-02, в якому зазначено, що відповідачем не вжито всіх можливих заходів, спрямованих на виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а подання до державної служби зайнятості звітності № 3-ПН не є підставою для звільнення від нарахування та сплати адміністративно-господарської санкції (арк. спр. 39).

За несвоєчасну сплату ТОВ «Куземівське» адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 43,90 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 40).

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 806/1368/17, від 15 лютого 2019 року у справі № 816/678/17, від 05 березня 2019 року у справі № 815/2562/17 та від 15 квітня 2019 року у справі № 825/699/17.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» , звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Відповідно до пункту 3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно з пунктом 5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вказаних положень законодавства вбачається, що Закон зобов`язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров`я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону № 875-XII.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Куземівське» подавало у 2019 році до Сватівського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» щомісячно у період з січня 2019 року по грудень 2019 року, в якій роботодавцем вказано про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю за посадою прибиральник виробничих приміщень, що підтверджено її копіями (арк. спр. 64-87).

Факт подачі вказаної звітності також підтверджено листами Сватівського районного центру зайнятості від 18 лютого 2020 року № 367/05-20, від 19 травня 2020 року № 837/05-20, в яких зазначено про надання відповідачем звітності за формою № 3-ПН протягом 2019 року щомісяця з інформацією про вільні робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю. Протягом 2017-2019 років до ТОВ «Куземівське» не направлялись особи з інвалідністю для працевлаштування. У вказаному періоді ТОВ «Куземівське» брало участь у заходах Сватівського районного центру зайнятості: інформаційний семінар з питань організації працевлаштування людей з інвалідністю (15.01.2019; 11.07.2019); «Міні-ярмарок вакансій для осіб з інвалідністю» на замовлення роботодавців Сватівського району (19.11.2019); загальнообласний «Ярмак вакансій» для осіб з інвалідністю з нагоди відзначення 03 грудня 2019 року Міжнародного дня людей з інвалідністю (29.11.2019). Також у листі від 18 лютого 2020 року № 367/05-20 зазначено, що ТОВ «Куземівське» за вказаний вище період не зверталося до центру зайнятості з питання замовлення професійного навчання фахівців (арк. спр. 35, 60-63).

З вищевикладеного колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанці, що відповідачем вживалися всі залежні від нього заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю на вакантну посаду прибиральник виробничих приміщень. Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідів при розгляді справи судом не встановлено.

Позивач не надав суду доказів на спростування зазначених обставин.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що ТОВ «Куземівське» з метою працевлаштування осіб з інвалідністю не здійснювало замовлень на професійне навчання або підготовку осіб з інвалідністю, оскільки відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327, професія «прибиральник» виробничих приміщень віднесена до найпростіших професій (робіт), які не потребують спеціальних знань, для виконання яких досить базової загальної середньої освіти або початкової загальної освіти та мінімальної професійної підготовки на виробництві чи інструктажу.

Також є неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо несвоєчасного повідомлення ТОВ «Куземівське» центру зайнятості про відкриття вакансії для працевлаштування особи з інвалідністю у червні 2018 року, а також щодо невжиття відповідачем всіх можливих заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю протягом 2019 року, оскільки відповідальність, визначена статтею 20 Закону № 875-XII, настає для роботодавців за не створення у необхідній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не за невжиття заходів по пошуку інвалідів для працевлаштування чи несвоєчасне повідомлення центру зайнятості про відкриття вакансії.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, для стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності підприємства складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Зважаючи на вжиття ТОВ «Куземівське» усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає, що позивач намагається покласти на відповідача відповідальність у вигляді фінансових санкцій та пені за відсутність у населеному пункті за місцезнаходженням підприємства осіб з інвалідністю, які бажають працевлаштуватись, що є неприпустимим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи уточненої апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому уточнену апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року (повний текст складено в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/1739/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року у справі № 360/1739/20 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 23 вересня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді А.А. Блохін

Т.Г. Гаврищук