Постанова

від 14.09.2020 по справі 520/11122/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 р. Справа № 520/11122/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Донець Л.О. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 27.02.20 року у справі № 520/11122/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Деу Пауер"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Деу Пауер" (далі - позивач, ТОВ "Деу Пауер") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області), в якому, із врахуванням заяви про залишення без розгляду частини позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00001931401 від 20.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 302636,25 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00014661307 від 20.06.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 задоволено в повному обсязі адміністративний позов ТОВ "Деу Пауер".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00001931401 від 20.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 302636,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №00014661307 від 20.06.2019, яким застосовано штраф з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 510,00 грн.

Стягнуто на користь ТОА "Деу Пауер" сплачену суму судового збору в розмірі 4547,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Деу Пауер" відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено здійснення позивачем реалізації (поставки) електричного устаткування та силових інструментів контрагентам (ТОВ "Альтос-Груп", ТОВ "Маерс") щодо яких наявна інформація про здійснення ними діяльності задля надання послуг юридичним особам з мінімізації податкових зобов`язань та ухилення від сплати податків. Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Деу Пауер" в довідці за формою №1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку та сум, утриманого з них податку за перевіряємий період, надані недостовірні дані.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Деу Пауер" зареєстроване як юридична особа, дані про якого містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та перебуває на податковому обліку. Видами діяльності підприємства за кодами КВЕД є: 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.51 Оптова торгівля комп`ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлень на перевірку 19.04.2019 №№ 3970, 3971, 3972, 3973 та від 02.05.2019 № 4218 та № 4219, відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 26.03.2019 № 2178, проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Деу Пауер" (скорочена назва ТОВ "Деу Пауер") (податковий номер 39452142) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 1790/20-40-14-01-08/39452142 від 27.05.2019 (т.1 а.с.47-81).

Згідно висновків акту перевірки № 1790/20-40-14-01-08/39452142 від 27.05.2019, встановлено наступні порушення ТОВ "Деу Пауер":

1) пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань по податку на прибуток всього в сумі 242109,00 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 242109,00 грн.;

2) п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 3386,06 грн., в тому числі у вересні 2017 року на суму 2265,26 грн., в тому числі у жовтні 2017 року на суму 116,6 грн., в тому числі у листопаді 2017 року на суму 194,06 грн., в тому числі у грудні 2017 року на суму 810,14 грн.;

3) п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв`язку із несвоєчасною реєстрацією накладних на суму податку на додану вартість 656,91 грн.;

4) п.2 ст. 6 розділу ІІ, п.п.1.1 п.1 ст. 7 та ч.5 ст. 8 розділу ІІІ Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме: за листопад 2016 у сумі 550,00 грн., та листопад 2017 у сумі 15,19 грн.;

5) встановлено неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, згідно чого відповідно до ч.11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовуються штрафні санкції у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

6) абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, зокрема, в довідках за формою №1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку та сум, утриманого з них податку, надані недостовірні дані: у 1-4 кв. 2016р., 1-4 кв. 2017 р., 1-4 кв. 2018 р. не відображено суми безвідсоткової фінансової допомоги.

На підставі висновків проведеної перевірки, ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Харківській області) винесено податкові повідомлення-рішення, в тому числі:

- № 00001931401 від 20.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 302636,25 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 242109 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 60527,25 грн. (т.1 а.с.82, 221);

- №00014661307 від 20.06.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,00 грн. (т.1 а.с.87-88).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Деу Пауер" звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а відповідачем не надано до суду достатніх доказів на підтвердження висновків перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Підставою для винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 00001931401 від 20.06.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 302636,25 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 242109 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 60527,25 грн. (т.1 а.с.82, 221), є висновки проведеної перевірки стосовно порушення ТОВ "Деу Пауер" пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань по податку на прибуток всього в сумі 242109,00 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 242109,00 грн.

Висновки податкового органу про дане порушення грунтуються на тому, що контрагенти позивача (ТОВ "Альтос Груп", код ЄДРПОУ 41041216, та ТОВ "Маерс", код ЄДРПОУ 40953447), здійснювали господарські операції, які не мають реального характеру, їх діяльність спрямована на проведення транзитних фінансових потоків з метою надання податкової вигоди та ухилення від сплати податків. З огляду на зазначене, ГУ ДФС у Харківській області при проведенні перевірки позивача прийшло до висновку, що підприємством не здійснювалась поставка відповідних товарів контрагентам ТОВ "Альтос Груп" та ТОВ "Маерс". При цьому, податковий орган посилається на відсутність товарно-транспортних накладних стосовно транспортування вантажу (926 одиниць силової техніки), довіреностей на отримання реалізованих товарів та відсутність прізвищ осіб у видаткових накладних, що отримували товар.

Як наслідок, ГУ ДФС в Харківській області в акті перевірки зазначає про невідображення у складі інших доходів сум грошових коштів, отриманих від ТОВ «Альтос Груп» (податковий номер 41041216) та ТОВ «Маерс» (податковий номер 40953447) у розмірі 1345047,00 грн., що призвело до заниження фінансового результату за 2017 рік у сумі 1345047,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями ст.ст.133-142 розділу ІІІ ПК України визначено особливості як визначення платників податку на прибуток, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком.

Так, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ (в редакції, чинній з 01.01.2017) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, в тому числі, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань по податку на прибуток обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

В той же час, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

Додатково колегія суддів відмічає, що контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

З аналізу змісту ст.ст.61, 62, 71-74 ПК України вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема, щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом.

Як свідчать матеріали справи, і це не заперечується відповідачем, ТОВ "Деу Пауер" на підставі Контракту №1 від 11.11.2015, укладеного із Ningbo Yushine International Co.LTD (Китай), відповідно до Специфікації до контракту та вантажно-митних декларацій було ввезено на митну територію України різноманітні товари, в тому числі, електричне устаткування та силові інструменти, що відображено в бухгалтерському обліку позивача. (т.1 а.с.106-122,162, 167-183, т.2 а.с.75-107, 126-135).

В подальшому, ТОВ "Деу Пауер" з використанням Інтернет ресурсу, а саме: власного сайту за адресою https://daewoo-powеr.com.ua, було продано контрагентам ТОВ "Альтос-Груп", ТОВ "Маерс" відповідне електричне устаткування та силові інструменти.

Так, ТОВ "Деу Пауер" було поставлено на користь ТОВ «Альтос Груп» на підставі видаткових накладних та рахунків-фактур від 21.02.2017, 22.03.2017, 31.03.2017 товари: бензинові електрогенератори, бензинові та електричні мотокоси, культиватори бензинові та електричні, навісне обладнання для культиваторів, бензинові та електричні пили, комплекти поршневих кілець тощо. Дані господарські операції були відображені позивачем у бухгалтерському обліку підприємства (т.1 а.с.91-94, 97-98, 101-102, 104-105, 163-166, т.2 а.с.108-118).

Крім того, ТОВ "Деу Пауер" було поставлено на користь ТОВ «Маерс» на підставі рахунків-фактур від 17.01.2017, 23.01.2017 та видаткових накладних від 18.01.2017, 26.01.2017 товари: бензинові електрогенератори, бензинові мотокоси, електричні газонокосарки тощо. Дані господарські операції були відображені позивачем у бухгалтерському обліку підприємства (т.1 а.с.95-96, 99-100, 103, 160-162, т.2 а.с.119-125)

Зазначені товари було поставлено позивачем на умовах самовивозу контрагентами зі складу ТОВ "Деу Пауер".

Більше того, в матеріалах справи міститься копія нотаріально завіреної заяви ОСОБА_1 (т.1 а.с.123), який повідомив, що у період його перебування на посаді директора ТОВ "Маерс" підприємство купувало у позивача силову та садову техніку торговельної марки "Daewoo", сплатило за таку техніку кошти, а вантаж був отриманий особисто директором ТОВ "Маерс" ОСОБА_1 зі складу ТОВ "Деу Пауер" згідно видаткових накладних, які під час отримання товару підписувались ним особисто та були скріплені печаткою ТОВ "Маерс".

Також, при здійсненні зазначених господарських операцій ТОВ "Деу Пауер" було складено податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.151-159).

Щодо доводів податкового органу про наявність кримінального провадження та винесення Рівненським міським судом ухвали від 15.05.2017 №569/7150/17, у якій зазначено про здійснення слідчим СУФР ГУ ДФС у Рівненській області досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Альтос Групп» (код ЄДРПОУ 41041216, Рівненська область Рівненський р-н с.Дуби вул. Лісова 1), ТОВ «Маерс» (код ЄДРПОУ 40953447 Рівненська область Рівненський р-н с. Кустин вул. Шевченка 100) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак слід враховувати, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагентів позивача не свідчить про відсутність факту здійснення цих господарських операцій, оскільки обставини відсутності реального вчинення господарської операції необхідно встановлювати щодо кожної господарської операції окремо.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вирок суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постановах від 23.10.2018 у справі №820/1100/18, від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 26.03.2019 у справі №804/13206/13, від 02.04.2019 у справі №804/1444/14, від 09.04.2019 у справі №822/1602/13-а, яку відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду вироку чи іншого судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у контрагентів позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення.

Також, не надано судового рішення щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Більше того, в матеріалах справи міститься копія листа Головного управління ДФС у Рівненській області від 03.07.2019 № 7828/10/17-00-23-02, яким повідомлено, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Рівненській області у межах об`єднаного кримінального провадження №32016180000000119 від 29.12.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205-1, ч. 1 ст. 205 КК України щодо рядку СПД, у тому числі досліджувалось і питання законності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Маерс" та ТОВ "Альтос Груп". При цьому, ТОВ "Деу Пауер" не було стороною у вказаному кримінальному провадженні, а також фінансово-господарські операції ТОВ "Деу Пауер" з ТОВ "Маерс" та ТОВ "Альтос Груп" не були предметом його доказування. Також, вказано, що в ході досудового розслідування не здобуто достатніх та належних доказів щодо придбання та створення суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою подальшого прикриття незаконної діяльності щодо ТОВ "Маерс" та ТОВ "Альтос Груп", у зв`язку із чим, кримінального провадження №32016180000000119 за відсутності складу злочину було закрито (т.1 а.с.124).

Крім того, колегія суддів враховує, що чинним законодавством не затверджено форму видаткової накладної та правила її заповнення, що свідчить про відсутність чітких правил стосовно її заповнення.

Щодо доводів податкового органу про ненадання позивачем товарно-транспортних накладних стосовно транспортування відповідних товарів від ТОВ "Деу Пауер" до контрагентів ТОВ "Маерс" та ТОВ "Альтос Груп", колегія суддів відмічає, що такі товари було вивезено контрагентами позивача зі складу самостійно власними силами.

При цьому колегія суддів враховує, що наявність товарно-транспортної накладної значною мірою спростило б доведеність послуг перевезення, разом із тим, це не є єдиним документом, який доводить виконання послуг перевезення. Зосередження податкового органу виключно на транспортній документації, як підставах формування податкового обліку без врахування інших документів не узгоджується із засадами діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договорених умовах відповідно до статті 33 Закону України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року.

Наявність або відсутність окремих документів чи помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 лютого 2020 року у справі №815/2770/15, від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16.

Чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту сум по господарських операціях за умови, що контрагенти платника податків зареєстровані належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань відсутні негативні відомості щодо стану таких контрагентів, а також контрагенти є платниками податку на додану вартість.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» платник податку та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Таким чином, судовим розглядом не підтверджено висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ "Деу Пауер" пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00014661307 від 20.06.2019, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,00 грн. (т.1 а.с.87-88), колегія суддів відмічає, що підставою для його винесення контролюючим органом є висновки проведеної перевірки стосовно порушення ТОВ "Деу Пауер" абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: в довідках за формою №1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку та сум утриманого з них податку надані недостовірні дані у 1-4 кварталах 2016 року, 1-4 кварталах 2017 року, 1-4 кварталах 2018 року не відображено суми безвідсоткової фінансової допомоги, за ознакою доходу « 153» (згідно з довідником ознак).

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Податковим агентом, як передбачено п. 18.1 ст. 18 ПК України, визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Відповідно до абзацу другого п. 164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. (п. 164.1.1. ст. 164 ПК України)

Згідно з п.п. 165.1.31 п. 165.1 cт. 165 ПК України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Таким чином, позивачем при поверненні/наданні фінансової допомоги фізичній особі не виступає податковим агентом з огляду на п. 18.1 ст. 18 ПК України, зокрема не обчислює, не утримує та не перераховує податок у зв`язку з тим, що дана операція не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб у відповідності до п.п. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 ПК України, як внаслідок у позивача відсутній обов`язок щодо відображення даних операцій у довідках за формою № 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку та сум утриманого з них податку.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що податковим органом не відображено в акті перевірки № 1790/20-40-14-01-08/39452142 від 27.05.2019 та не наведено в апеляційній скарзі як інформації в чому саме полягає дане порушення та стосовно якої суми безвідсоткової фінансової допомоги у звітах 1-ДФ відображено недостовірні дані, так і не наведено будь-яких додаткових доводів стосовно даного порушення, окрім констатації факту його наявності.

З огляду на зазначене, судовим розглядом не підтверджено висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ "Деу Пауер" абз. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог ТОВ "Деу Пауер".

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року у справі № 520/11122/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Л.О. Донець Я.М. Макаренко Постанова складена в повному обсязі 23.09.20 р.