Постанова

від 14.09.2020 по справі 520/12855/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2020 р. Справа № 520/12855/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Рєзнікової С.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 19.03.20 року у справі № 520/12855/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕТРА ГРУПП"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕТРА ГРУПП" (далі - позивач, ТОВ "ТЕТРА ГРУПП") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.10.2019 №00000960502, №00000970502.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 28.10.2019 №00000960502, №00000970502.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ "ТЕТРА ГРУПП" судовий збір у сумі 19210,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ТЕТРА ГРУПП" відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції положень ст.ст.134, 135 та 198 Податкового кодексу України. Звертає увагу, що проведеною податковим органом перевіркою встановлено наявність фінансово-господарських відносин із контрагентами: ТОВ «ОРЛАНД-ГРУП» , ТОВ «ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС» , ТОВ «КОРДІАНТ ІНВЕСТ» , ТОВ «МЕГАХРОМ» , ТОВ «ДАРІОН ПРО» , ТОВ «ГІДРОПРОФ» , ТОВ «АКВІЛІЯ КОМ» , ТОВ «ОЛЕКСІЯ ПРО» , ТОВ «УНІК-ЕКСПО» , ТОВ «ГОРИЗОНТ-ТРЕЙД» , ТОВ «ТАЛІОН КОМ» , ТОВ «НОРТЛЕЙК» , реальність виконання господарських операцій із якими не підтверджена. Наведені відповідачем обставини є аналогічними тим, які викладені в акті перевірки та зазначені податковим органом у заявах по справі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ТЕТРА ГРУПП" зареєстровано в якості юридичної особи 05.09.2014, перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Харківській області та є платником податку на додану вартість з 01.01.2017. Видами діяльності підприємства за кодами КВЕД є: 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у. (основний); 23.70 Різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю; 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

Головним управлінням ДПС у Харківській області з 10.09.2019 по 30.09.2019 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» , код за ЄДРПОУ 39383633, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2019.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 04.10.2019 № 210/20-40-05-02-08/39383633 з додатками (т.1 а.с.62-141, 142-246).

На підставі висновків проведеної перевірки, ГУ ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 28.10.2019:

- №00000960502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на прибуток на загальну суму 9886175,00 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 7908940,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1977235,00 грн. (т.1 а.с.247);

- №00000970502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 10982247,50 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 8785798,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2196449,50 грн. (т.1 а.с.248).

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» звернулося до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог. Вказав, що висновки акту перевірки стосовно взаємовідносин позивача із контрагентами зроблені передчасно, на підставі припущень відповідача та спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Підставою для винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 28.10.2019 №00000960502 та №00000970502, є висновки перевірки стосовно порушення ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» :

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.135 Податкового кодексу України, п.3, 5 ПСБО "Доходи", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 7908940 грн., у тому числі: за 2017 рік у сумі 4233966 грн., за 1 квартал 2018 року - 422047 грн., за 2 квартал 2018 року - 337127 грн., за 3 квартал 2018 року - 1255802 грн., за 4 квартал 2018 року - 1426616 грн., за 2 квартал 2019 року - 233382 грн.;

-пп. «а» п.198.1, абзаців першого і другого п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8785798 грн., у тому числі: за березень 2017 року в сумі 477517 грн., квітень 2017 року - 100000 грн., травень 2017 року - 1016282 грн., червень 2017 року - 643188 грн., липень 2017 року - 737129 грн., серпень 2017 року - 66823 грн., вересень 2017 року -1494115 грн., жовтень 2017 року - 75999 грн., листопад 2017 року - 91111 грн., грудень 2017 року - 330 грн., лютий 2018 року - 150431 грн., березень 2018 року - 318510 грн., квітень 2018 року - 310956 грн., червень 2018 року - 63629 грн., липень 2018 року - 50929 грн., серпень 2018 року - 475076 грн., вересень 2018 року - 671185 грн., жовтень 2018 року - 220663 грн., листопад 2018 року - 282830 грн., грудень 2018 року - 654587 грн., лютий 2019 року - 93691 грн., квітень 2019 року - 749356 грн., травень 2019 року - 41461 грн. (т.1 а.с.201).

Висновки податкового органу про дані порушення грунтуються на тому, що контрагенти позивача (ТОВ «ОРЛАНД-ГРУП» , ТОВ «ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС» , ТОВ «КОРДІАНТ ІНВЕСТ» , ТОВ «МЕГАХРОМ» , ТОВ «ДАРІОН ПРО» , ТОВ «ГІДРОПРОФ» , ТОВ «АКВІЛІЯ КОМ» , ТОВ «ОЛЕКСІЯ ПРО» , ТОВ «УНІК-ЕКСПО» , ТОВ «ГОРИЗОНТ-ТРЕЙД» , ТОВ «ТАЛІОН КОМ» , ТОВ «НОРТЛЕЙК» ), начебто, здійснювали господарські операції, які не мають реального характеру, їх діяльність спрямована на надання податкової вигоди іншим платникам податків та ухилення від сплати податків.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями ст.ст.133-142 розділу ІІІ ПК України визначено особливості як визначення платників податку на прибуток, так і визначення об`єкту оподаткування цим податком.

Згідно із п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ (в редакції, чинній з 01.01.2017) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Особливості правового регулювання оподаткування податком на додану вартість встановлено положеннями ст.ст.180-211 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно із п.198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, в тому числі, дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

З аналізу змісту вказаних норм слідує, що право платника податків на включення сум до податкових зобов`язань з податку на прибуток та до податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти як придбання або продаж цим платником податків товарів, основних фондів, отримання або надання послуг чи робіт, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; так і підтвердження обліковими, розрахунковими документами цих господарських операцій.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку відповідних сум.

Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Проте, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Зокрема, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

З аналізу змісту ст.ст.61, 62, 71-74 ПК України вбачається, що інформація, зібрана відповідно до вимог цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки або звірки щодо встановлених порушень платником податків, в свою чергу, не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього.

З огляду на зазначене, висновки, викладені в акті перевірки або довідках про проведення звірки, зокрема, щодо реальності вчинених платником податків господарських операцій, необхідно оцінювати із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом.

Як свідчать матеріали справи, 10.03.2018 між ТОВ «ОРЛАНД-ГРУП» (Постачальник) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки № 10032017, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити у термін і в розмірі, що передбачені цим Договором, Товар, кількість та асортимент якого вказані у Специфікації (Додаток 1) до цього Договору.

22.02.2018 між ТОВ «ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС» (Продавець) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 22-02, за умовами якого Продавець зобов`язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується Сторонами в накладних або рахунках, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його.

05.03.2018 між ТОВ «КОРДІАНТ ІНВЕСТ» (Продавець) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 1/05-03, за умовами якого Продавець зобов`язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується Сторонами в накладних або рахунках, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його.

02.07.2018 між ТОВ «КОРДІАНТ ІНВЕСТ» (Продавець) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 02/07-18, за умовами якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на нижче вказаних умовах бруківку покращену колоту із природного каменю 20х10х10 см партіями, в асортименті, кількості і по цінам, вказаних в узгоджених рахунках.

30.07.2018 між ТОВ «МЕГАХРОМ» (Продавець) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 4, за умовами якого Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити на нижче вказаних умовах бруківку покращену колоту із природного каменю 20х10х10 см партіями, в асортименті, кількості і по цінам, вказаних в узгоджених рахунках.

03.05.2018 між ТОВ «ДАРІОН ПРО» (Постачальник) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки № 3, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах викладених в цьому Договорі згідно Специфікацій та рахунків-фактур, виставлених на підставі заявки Покупця на окрему партію товару.

02.07.2018 між ТОВ «ГІДРОПРОФ» (Постачальник) та ТОВ «ТЕТРА-ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки № 27, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах викладених в цьому Договорі згідно рахунку-фактури, виставленого на підставі заявки Покупця на окрему партію товару.

04.09.2018 між ТОВ «АКВІЛІЯ КОМ» (Постачальник) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки № 040918-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити у термін і в розмірі, що передбачені цим Договором, Товар, кількість та асортимент якого вказані у Специфікаціях (Додаток) до цього Договору.

20.09.2018 між ТОВ «АКВІЛІЯ КОМ» (Постачальник) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки № 20/09-18, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити у термін і в розмірі, що передбачені цим Договором, Товар: стійко-ригельна збірна фасадна конструкція напівструктурної системи CW-50-VL Reynaers, з безпечним прозорим склом-тріплекс 8.1.8 - 126,321 м2.

05.11.2018 між ТОВ «ОЛЕКСІЯ ПРО» (Постачальник) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки № 05/11, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити у термін і в розмірі, що передбачені цим Договором, Товар: стійко-ригельна збірна фасадна конструкція напівструктурної системи CW-50-VL Reynaers, з безпечним прозорим склом-тріплекс 8.1.8 - 341,991 м2.

09.11.2018 між ТОВ «УНІК-ЕКСПО» (Постачальник) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки № 173, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах викладених в цьому Договорі, Товар, кількість та асортимент якого вказані у Специфікації до цього Договору.

05.11.2018 між ТОВ «ГОРИЗОНТ-ТРЕЙД» (Продавець) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 05-11-18, за умовами якого Продавець зобов`язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується Сторонами в накладних або рахунках, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його.

25.03.2019 між ТОВ «ТАЛІОН КОМ» (Продавець) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 25-03/1, за умовами якого Продавець зобов`язується протягом дії даного Договору передавати Покупцеві Товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджується Сторонами в накладних або рахунках, які є невід`ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його.

04.09.2018 між ТОВ «НОРТЛЕЙК» (Постачальник) та ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» (Покупець) було укладено Договір поставки № 040918-1, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити у термін і в розмірі, що передбачені цим Договором, Товар, кількість та асортимент якого вказані у Специфікаціях (Додаток) до цього Договору.

На підтвердження здійснення даних господарських операцій позивачем надано складені видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та платіжні доручення.

Колегія суддів відмічає, що в товарно-транспортних накладних замовниками послуг з перевезення зазначено контрагентів позивача: ТОВ «ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС» , ТОВ «КОРДІАНТ ІНВЕСТ» , ТОВ «МЕГАХРОМ» , ТОВ «ДАРІОН ПРО» , ТОВ «ГІДРОПРОФ» , ТОВ «АКВІЛІЯ КОМ» , ТОВ «ОЛЕКСІЯ ПРО» , ТОВ «ГОРИЗОНТ-ТРЕЙД» , ТОВ «НОРТЛЕЙК» , а пунктами розвантаження товару - адреси місцезнаходження об`єктів, на яких ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» здійснювало будівельні роботи з використанням придбаних матеріалів, а саме: м.Харків, майдан Павлівський, будинок 4; м. Харків, майдан Свободи; м. Харків, просп. Тракторобудівників, буд. 144; м. Харків, вул. Плеханівська, 121-М; м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави; м. Полтава, перехрестя вул. Шевченка та вул. Європейської.

Товари, отримані позивачем від вищевказаних контрагентів, були використані ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» з метою виконання договорів:

- № 8/03 від 07.03.2017, № 28/09 від 28.09.2017, № 17/9-КР від 23.10.2017, № 17/6-КР від 09.08.2017, № 17/4-КР від 12.05.2017, № 19/2-КР від 25.02.2019, № 18/5-КР від 04.09.2018, № 19/3-КР від 25.03.2019, № 2002-1 від 20.02.2018, № 2706/18 від 27.06.2018, № 070518 від 07.05.2018, № 148 від 19.09.2018, № 149 від 19.09.2018, укладених з ТОВ «ЖИТЛОБУД-2» (Генпідрядник), КП «ПІДЗЕМНЕ МІСТО» (Замовник), ТОВ «РАТЬ» (Генпідрядник), ТОВ «Спецбуд-3» (Генпідрядник), ТОВ «АСФЕР ГРУП» (Генпідрядник) відповідно, за умовами яких ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» , використовуючи власні матеріали, виконувало роботи щодо:

- реконструкції будівлі по просп.Тракторобудівників, 144 у м. Харків під центр адміністративних послуг та території прилеглої до будівлі центра адміністративних послуг по проспекту Тракторобудівників, 144 у м.Харків з улаштуванням майданчиків для паркування впродовж даного проспекту;

- капітального ремонту будівельних конструкцій пішохідного сходу №5 підземного підвуличного пішохідного переходу № 1 біля станції метро «Університет» , за адресою: м.Харків, майдан Свободи, 1-М; пішохідного сходу №4 підземного підвуличного пішохідного переходу № 2 біля станції метро «Армійська» , за адресою: м. Харків, проспект Московський 218 А-М; пішохідного сходу №8 підземного підвуличного пішохідного переходу № 1 біля станції метро «Армійська» , за адресою: м. Харків, проспект Московський, 214/2-М; пішохідного сходу №3 підземного підвуличного пішохідного переходу № 1 біля станції метро «Завод ім. Малишева» , за адресою: м. Харків, вул Плеханівська 121-М; пішохідного сходу №1 підземного підвуличного пішохідного переходу № 2 біля станції метро «Завод ім. Малишева» , за адресою: м. Харків, вул Плеханівська 120-М; пішохідного сходу №2 підземного підвуличного пішохідного переходу № 2 біля станції метро «Спортивна» , за адресою: м. Харків, вул Плеханівська 65-М;

- реабілітації (реставрації) нежитлової будівлі по майдану Павлівському, 4 у м. Харків;

- реконструкції скверу на майдані Свободи в м. Харків;

- реконструкції підземного переходу на перехресті вул. Соборності з кільцем та вул. 1100-річчя Полтави в м. Полтава; підземного переходу на перехресті вул. Шевченка та вул. Європейська у м. Полтава.

Також, частину товару ТОВ «ТЕТРА-ГРУПП» було реалізовано на користь КП «ШЛЯХРЕМБУД» з метою виконання Договору № 16-11/17 від 22.11.2017, на користь СП «ЖБК «АВАНТАЖ» на підставі рахунку на оплату № 46 від 09.11.2018, на користь ТОВ «ДІАМАНТОВЕ МІСТО» з метою виконання Договору поставки № 09-11/18 від 09.11.2018.

Колегія суддів відмічає, що судовим розглядом не встановлено недостовірності даних в документах, складених при здійсненні цих взаємовідносин.

Податковим органом також не надано достатніх та беззаперечних доказів стосовно того, що первинні документи, складені під час здійснення ТОВ «ТЕТРА-ГРУПП» господарських операцій із вказаними контрагентами, містять недостовірні дані. Надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які унеможливлюють ідентифікувати відповідні господарські операції, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Також слід враховувати, і це не заперечується податковим органом, що товари (будівельні матеріали), придбані позивачем у контрагентів (ТОВ «ОРЛАНД-ГРУП» , ТОВ «ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС» , ТОВ «КОРДІАНТ ІНВЕСТ» , ТОВ «МЕГАХРОМ» , ТОВ «ДАРІОН ПРО» , ТОВ «ГІДРОПРОФ» , ТОВ «АКВІЛІЯ КОМ» , ТОВ «ОЛЕКСІЯ ПРО» , ТОВ «УНІК-ЕКСПО» , ТОВ «ГОРИЗОНТ-ТРЕЙД» , ТОВ «ТАЛІОН КОМ» , ТОВ «НОРТЛЕЙК» ), були використані при виконанні позивачем договорів підряду, субпідряду, виконання будівельних робіт, укладених із ТОВ «ЖИТЛОБУД-2» (Генпідрядник), КП «ПІДЗЕМНЕ МІСТО» (Замовник), ТОВ «РАТЬ» (Генпідрядник), ТОВ «Спецбуд-3» (Генпідрядник), ТОВ «АСФЕР ГРУП» (Генпідрядник), оскільки умовами таких договорів було передбачено виконання ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» будівельних робіт саме із використанням матеріалів позивача.

Більше того, податковий орган зазначає в апеляційній скарзі про використання товарно-матеріальних цінностей, отриманих від контрагентів, на будівництвах, що свідчить про реальність використання позивачем відповідних будівельних матеріалів у своїй господарській діяльності.

З огляду на вказане, колегія суддів критично оцінює доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» виробничих та складських приміщень, необхідних для зберігання придбаних будівельних матеріалів, оскільки законодавчо не передбачено обов`язку суб`єктів господарювання зберігати придбані товари певний час у власних складських приміщеннях, а також не передбачено заборони на подальший продаж таких товарів, в тому числі, одразу після отримання їх від продавця/постачальника.

Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи податкового органу про невідповідність місця складання видаткових накладних, виписаних ТОВ «ОЛЕКСІЯ ПРО» , місцю податкової адреси, а саме: місце складання видаткових накладних - Харківська обл., смт.Пісочин, Полтавське шосе, 165-б, а податкова адреса підприємства - Харківська обл., смт.Пісочин, Полтавське шосе, 165-г, з огляду на наступне.

Згідно із ч.2 ст.9 Закону №996 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не можуть свідчити про недійсність таких документів та не впливають на право позивача по формуванню показників податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв`язку із господарською діяльністю.

Колегія суддів враховує, що в даному випадку у видаткових накладних, виписаних ТОВ «ОЛЕКСІЯ ПРО» , при зазначенні місця їх складання зазначено лише невірне буквене позначення номеру будинку, а саме: замість вірного "165-г", зазначено - "165-б".

Даний недолік видаткових накладних не є суттєвим та не може впливати на дійсність таких документів.

Щодо доводів податкового органу про наявні у товарно-транспортних накладних недоліки, в тому числі, стосовно невідповідності адреси місця відвантаження товарів (будівельних матеріалів) адресі місця реєстрації контрагентів чи місця складання видаткових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку суб`єктів господарювання зберігати товари, призначені для продажу/постачання, за податковою адресою.

З огляду на це, як складання видаткових накладних, так і відвантаження товарів може відбуватися за іншими адресами. При цьому, законодавчо не передбачено заборони на зберігання та відвантаження товарів або складання видаткових накладних за іншою адресою, аніж податкова.

При цьому, колегія суддів враховує, що постачання товарів здійснюється в процесі господарської діяльності підприємств-контрагентів позивача, які можуть організувати свою діяльність на власний розсуд і позивач, з урахуванням відсутності пов`язаності з цими особами, не може впливати на такі особливості.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наявність товарно-транспортної накладної значною мірою спрощує доведеність послуг перевезення. Разом з тим, це не є єдиним документом, який доводить виконання послуг перевезення. Зосередження податкового органу виключно на транспортній документації, як підставах формування податкового обліку без врахування інших документів не узгоджується із засадами діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договорених умовах відповідно до статті 33 Закону України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року.

Наявність або відсутність окремих документів чи помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Документи, обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування кредиту, за умови наявності інших первинних документів, які спростовують факт безтоварності господарських операцій.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 лютого 2020 року у справі №815/2770/15, від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16.

Щодо доводів податкового органу про наявність податкової інформації та кримінальних проваджень стосовно контрагентів ТОВ «ТЕТРА-ГРУПП» , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак слід враховувати, що здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагентів позивача не свідчить про відсутність факту здійснення цих господарських операцій, оскільки обставини відсутності реального вчинення господарської операції необхідно встановлювати щодо кожної господарської операції окремо.

Будь-які процесуальні документи, складені в межах вчинення слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування злочинів у формі досудового слідства, в тому числі судові рішення (ухвали) щодо надання дозволів на вчинення відповідних слідчих дій, не можуть прийматися судом до уваги як беззаперечні докази, оскільки обставини, викладені в таких документах ще не є встановленими та доведеними і можуть бути, в подальшому, спростовані в ході досудового слідства із закриттям кримінального провадження та провадження, або під час судового розгляду із прийняттям судом виправдовувального вироку.

Наявність кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено вирок суду у кримінальному провадженні або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, в силу приписів статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постановах від 23.10.2018 у справі №820/1100/18, від 06.11.2018 у справі №822/551/18, від 26.03.2019 у справі №804/13206/13, від 02.04.2019 у справі №804/1444/14, від 09.04.2019 у справі №822/1602/13-а, яку відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано до суду вироку чи іншого судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у контрагентів позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення.

Також, не надано судового рішення щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому колегія суддів враховує, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Посилання контролюючого органу на відсутність у спірних контрагентів матеріальних чи трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Вказана позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 20 березня 2020 року у справі №813/5407/15, від 16 квітня 2020 року у справі №810/3443/18, від 30 квітня 2020 року у справі №818/806/16.

Колегія суддів відмічає, що податковим органом не надано до суду як акти перевірок контрагентів, так і будь-які інші документи, які безпосередньо підтверджують вчинення позивачем відповідних порушень.

Посилання податкового органу про наявність інформації стосовно вчинення контрагентами позивача чи, тим більше, третіми особами, які мали господарські взаємовідносини із контрагентами позивача, порушень чинного податкового законодавства не можуть вважатися судом беззаперечним доказом нереальності господарських операцій позивача із його контрагентами, оскільки податковим органом на підтвердження зазначеної інформації не надано до суду достатніх, належних та беззаперечних доказів.

Разом з тим, на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача (ТОВ «ОРЛАНД-ГРУП» , ТОВ «ТРАНСТЕХНОЛОГІЯ-ПЛЮС» , ТОВ «КОРДІАНТ ІНВЕСТ» , ТОВ «МЕГАХРОМ» , ТОВ «ДАРІОН ПРО» , ТОВ «ГІДРОПРОФ» , ТОВ «АКВІЛІЯ КОМ» , ТОВ «ОЛЕКСІЯ ПРО» , ТОВ «УНІК-ЕКСПО» , ТОВ «ГОРИЗОНТ-ТРЕЙД» , ТОВ «ТАЛІОН КОМ» , ТОВ «НОРТЛЕЙК» ) були зареєстровані юридичними особами та були платниками податку на додану вартість, а матеріали справи не містять доказів та відомостей про скасування податковими органами свідоцтв платників ПДВ таких контрагентів позивача, діяльність яких сприймається контролюючими органами як нереальна. Серед видів діяльності зазначених контрагентів позивача були види діяльності, які мають безпосередній зв`язок із здійсненими господарськими операціями.

Податковим органом не наведено доводів та не надано доказів, які свідчили б, що документи від імені як позивача, так і його контрагентів підписані неуповноваженими особами.

Контрагентами позивача при здійсненні вказаних господарських операцій було складено податкові накладні, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а в акті перевірки зауважень до їх оформлення не зазначено.

При цьому слід враховувати, що чинним законодавством не встановлено обмежень по включенню до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту сум по господарських операціях за умови, що контрагенти платника податків зареєстровані належним чином, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні негативні відомості щодо стану таких контрагентів, а також контрагенти є платниками податку на додану вартість.

Податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» платник податку та його контрагенти є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України вони є окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.03.2020 у справі №140/2715/18.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішеннях у справі "Булвес" АД проти Болгарії" дійшов висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника це не мало б.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" наголошено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень процесуального законодавства.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Враховуючи зазначене, судовим розглядом не підтверджено висновки податкового органу стосовно порушення ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, ст.135, пп. «а» п.198.1, абзаців першого і другого п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог ТОВ «ТЕТРА ГРУПП» .

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 520/12855/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді С.С. Рєзнікова Я.М. Макаренко Постанова складена в повному обсязі 23.09.20 р.