Постанова

від 19.08.2020 по справі 160/7383/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 160/7383/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Шальєвої В.А., Олефіренко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року (суддя у 1 інстанції Неклеса О.М.) в адміністративній справі №160/7383/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відмови в наданні йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту на території Світлогірської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області та надати відповідний дозвіл.

Позивач звернувся також із заявою про забезпечення позову, в якій просив заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області до розгляду його позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії по суті, вчиняти будь-які дії з розгляду заяв (клопотань) щодо затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із кадастровими номерами (1222081000:01:001:0097 та 1222081000:01:001:0179).

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що відповідачем 29.05.2020 року було прийнято наказ №4-7285/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Враховуючи те, що даний наказ прийнято з порушенням вимог Земельного кодексу України, п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів від 19.08.2015 року №898-р Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками та є таким, що порушує його Конституційне право, позивач вимушений звернутися до суду за захистом та відновленням свого порушеного права. Позивачу також стало відомо про те, що земельній ділянці, яка була вказана на графічному матеріалі та додана до клопотання, було присвоєно кадастровий номер (1222081000:01:001:0097 та 1222081000:01:001:0179). Також за наявною інформацією документація із землеустрою щодо спірної земельної ділянки вже подана до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на затвердження. Затвердження даної документації створить перешкоди на шляху в отриманні земельної ділянки у власність та неможливості поновлення порушеного права за даним позовом, а також безнаказаність посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Порушення, які були допущені Головним управлінням під час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є очевидними, оскільки у наказі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-7285/15-20-СГ від 29.05.2020 не зазначено жодної підстави визначеної у ч. 6 ст.118 Земельного кодексу України та вимагають додаткові документи, інформацію, які прямо заборонені положенням даної статті. Також при розгляді клопотання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області України було порушено положення п. 2 Розпорядження Кабінету Міністрів від 19.08.2015 №898-р Про питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками . Оскільки цим рішенням Уряду Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, обласні та Київську міську державну адміністрацію зобов`язано забезпечити розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду, а також ускладнити у ефективному захисті та поновленні порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу на ухвалу суду від 03.07.2020 року, в якій просить скасувати спірну ухвалу та задовольнити заяву про застосування заходів забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст. 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено види забезпечення позову, а саме, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

З огляду на вказані норми, колегія суддів зазначає, що у заяві про забезпечення адміністративного позову відсутні докази очевидності небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів або необхідності докласти для їх відновлення значних зусиль та витрат. Також в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, забезпечення позову, як заборона Головному управлінню Держгеокадастру у Дніпропетровській області до розгляду позовної заяви вчиняти будь-які дії з розгляду заяв (клопотань) щодо затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із кадастровими номерами (1222081000:01:001:0097 та 1222081000:01:001:0179) може бути розцінене як фактичне вирішення позовних вимог на період дії ухвали про забезпечення позову, що не припустимо відповідно до норм чинного законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва

суддя Н.А. Олефіренко