Постанова

від 23.09.2020 по справі 640/229/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/229/19 Суддя першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі - Закревській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте у порядку письмового провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євро Флекс до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Євро Флекс (далі - Позивач, ТОВ Євро Флекс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.10.2018 року №0054691404 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 101 812,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій, доказів їх невідповідності вимогам чинного законодавства Відповідачем не надано. Крім того, суд зауважив, що за умови відсутності вироку суду, який набрав законної сили, посилання ГУ ДФС у м. Києві на пояснення посадової особи ТОВ Сістем Лайн щодо непричетності до господарської діяльності вказаного підприємства не мають доказової сили.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві як правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, керівником ТОВ Сістем Лайн заперечується його участь у створенні та господарській діяльності вказаного підприємства, по-друге, до перевірки не були надані рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, заявки та сертифікати якості продукції, по-третє, у ході перевірки ланцюга постачання не встановлено придбання ТОВ Сістем Лайн у подальшому реалізованих ТОВ Євро Флекс товарів..

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 року було поновлено строк на апеляційне оскарження судового рішення, відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.09.2020 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Євро Флекс просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що, по-перше, податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від сплати такого податку контрагентом, по-друге, жодного вироку щодо ТОВ Сістем Лайн та його посадових осіб відомості Єдиного державного реєстру судових рішень не містять, по-третє, рахунки-фактури і заявки, на відсутності яких наголошує Апелянт, були надані під час перевірки та до суду, по-четверте, відсутність окремих документів не може бути доказом безтоварності господарських операцій, по-п`яте, судом було встановлено подальше використання придбаних товарів у господарській діяльності Позивача, по-шосте, Відповідачем не враховано принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про виклик в якості свідка директора ТОВ Сістем Лайн , оскільки контролюючим органом не було обґрунтовано необхідність вчинення відповідної процесуальної дії.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у вересні-жовтні 2018 року працівниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 19.09.2018 року №14209 та повідомлення від 20.09.2018 року №66693/10/26-15-14-04-05-12 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Євро Флекс з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сістем Лайн за січень та лютий 2016 року.

У ході перевірки встановлено порушення Позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 81 456,00 грн., у тому числі за січень 2016 року - 60 508,00 грн. та за лютий 2016 року - 20 948,00 грн.

Результати перевірки зафіксовані в акті від 09.10.2018 року №983/26-15-14-04-05/37331621 (т. 1 а.с. 20-33). Заперечення ТОВ Євро Флекс від 23.10.2018 року на висновки акту перевірки залишені без розгляду ГУ ДФС у м. Києві, про що товариство повідомлено листом від 02.11.2018 року №94801/10/26-15-14-04-05-12 (т. 1 а.с. 66-67).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 26.10.2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р №00005111402, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 101 820,00 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 81 456,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 20 364,00 грн. (т. 1 а.с. 39). За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 14.12.2018 року №40481/6/99-99-11-04-01-25 (т. 1 а.с. 80-82) скаргу ТОВ Євро Флекс від 05.11.2018 року (т. 1 а.с. 68-78) залишено без задоволення.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних індивідуальних актів, суд першої інстанції встановив, що 11.01.2016 року між ТОВ Євро Флекс (Покупець) та ТОВ Сістем Лайн (Постачальник) укладено договір постачання №110116-1 (далі - Договір; т. 1 а.с. 40-42), за умовами якого Постачальник зобов`язувався виготовити та передати у власність Покупця продукцію згідно затверджених оригіналів-макетів, а Покупець зобов`язувався прийняти продукцію та оплатити її на умовах цього договору.

Судом першої інстанції також встановлено, що на виконання умов Договору ТОВ Сістем Лайн передано ТОВ Євро Флекс відповідний товар (етикетки самоклеючі, гарантійні талони) на загальну суму 488 735,06 грн., у тому числі ПДВ 81 455,84 грн., на підтвердження чого надано відповідні заявки разом із бланками погодження оригінал-макету (т. 1 а.с. 195-246), видаткові накладні (т. 1 а.с. 43-44), а також податкові накладні (т. 1 а.с. 49-50, 52).

Крім того, на виконання умов договору ТОВ Євро Флекс сплачено за поставлений товар на користь ТОВ Сістем Лайн 488 735,06 грн., у тому числі ПДВ 81 455,84 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату (т. 1 а.с. 193-194), платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 45-46) та банківськими виписками (т. 1 а.с. 47-48).

Також, у ході судового розгляду справи судом першої інстанції з`ясовано, що вказані вище товари придбані Позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності, а саме, з метою реалізації вказаних товарів іншим контрагентам, зокрема, ТОВ Лучанка , ПАТ Яготинський маслозавод , ПП Роса , ТОВ Ковінько-Ковбаси , ПАТ Славутський комбінат Будфарфор , на підтвердження чого надано відповідні копії договорів поставки, видаткових накладних та банківських виписок.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстав для визнання безтоварними господарських операцій ТОВ Євро Флекс з ТОВ Сістем Лайн немає. При цьому, суд наголосив на тому, що контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагента, що, на його переконання, свідчить про відсутність перешкод для формування даних податкового обліку за наслідками відносин з останнім, а саме по собі заперечення посадової особи ТОВ Сістем Лайн в участі у господарській діяльності даного підприємства за відсутності відповідного вироку суду про безтоварність договірних відносин не свідчить.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На переконання судової колегії, Апелянт вірно підкреслив, що всупереч зазначеним вище вимогам закону та положення, Позивачем не було надано належним чином оформлені первинні документи, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з ТОВ Сістем Лайн , які б давали право на формування податкового кредиту, оскільки подані на підтвердження виконання зобов`язань документи містять недоліки, а саме - підписані особою, щодо якої встановлено відсутність участі у господарській діяльності підприємства.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, а також витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, при вирішенні питання про правомірність формування податкових зобов`язань суд повинен встановити, насамперед, реальність господарської операції, про що мають свідчити належним чином оформлені первинні документи. При цьому чинне законодавство передбачає перелік необхідних первинних документів з огляду на предмет господарських відносин.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що, як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи копії договорів та складених на їх виконання первинних документів, всі вони підписані від імені ТОВ Сістем Лайн ОСОБА_1 ..

Разом з тим, як було зазначено в акті перевірки, а також у подальшому підкреслювалося контролюючим органом, згідно пояснень ОСОБА_1 від 24.05.2017 року (т. 1 а.с. 181-182), останній у січні 2015 року втратив паспорт у місті Білій Церкві, про ТОВ Сістем-Лайн чує вперше, жодного відношення до вказаного підприємства не має, будь-які документи від імені товариства не підписував.

У контексті наведеного судовою колегією враховується, що первинні документи, виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведена позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.03.2019 року у справі № 825/2042/14 та у справі № 808/2159/17, від 18.06.2020 року у справі № 826/14035/17.

Крім того, у постановах від 14.03.2019 року у справі №825/2042/14 і від 21.05.2020 року у справі № 823/1598/17 Верховний Суд зазначив, що у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року у справі № 21-421а11 також міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, у постанові від 20.01.2016 року у справі № 826/11531/14 Верховний Суд України підкреслив, що сам факт того, що на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не може спростовувати достовірність їх пояснень відносно характеру укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Такими чином з огляду на викладені обставини, сама по собі наявність договору та первинних документів свідчить лише про оформлення їх на папері без фактичного їх здійснення.

Поряд з викладеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити на помилковості висновків суду першої інстанції про те, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується використання ТОВ Євро Флекс придбаного у ТОВ Сістем Лайн товару у власній господарській діяльності шляхом їх реалізації у подальшому ТОВ Лучанка , ПАТ Яготинський маслозавод , ПП Роса , ТОВ Ковінько-Ковбаси , ПАТ Славутський комбінат Будфарфор .

Так, матеріали справи містять копії видаткових накладних, банківських виписок, договорів поставки (т. 1 а.с. 111-165), які свідчать про те, що протягом 2012-2017 років ТОВ Євро Флекс придбавало у ТОВ Флексо Прінт Плюс та реалізовувало у подальшому ряду підприємств етикетки самоклеючі. Проте, серед вказаних первинних документів відсутні товари, які документально придбавалися Позивачем у ТОВ Сістем Лайн . Таким чином, всупереч твердження Окружного адміністративного суду міста Києва та ТОВ Євро Флекс , матеріали справи не містять доказів використання придбаної за документами у ТОВ Сістем Лайн продукції у власній господарській діяльності.

З аналогічних підстав судовою колегією відхиляються в якості підтвердження використання у власній господарській діяльності документально придбаних у ТОВ Сістем Лайн товарів первинні документи, надані ТОВ Євро Флекс до суду апеляційної інстанції 16.09.2020 року.

Відтак, з урахуванням наведених доказів у своїй сукупності, а саме - надання директором ТОВ Сістем Лайн пояснень щодо заперечення будь-якої причетності до господарської діяльності даного товариства та підписання від його імені документів, колегія суддів приходить до висновку про передчасність позиції суду першої інстанції про наявність правових стверджувати про реальність та товарність господарських операцій між вказаними суб`єктами господарювання.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З наведеного вбачається, що в силу положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не дають право на формування податкового кредиту операції, не підтверджені належним чином оформленими документами. При цьому, як було зазначено раніше, встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з`ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Разом з тим, враховуючи, що Позивачем не було доведено реальності здійснення господарської операції та факту отримання від контрагентів товарів, встановлену невідповідність первинних документів вимогам чинного законодавства, а також заперечення особи, яка підписала документи від імені ТОВ Сістем Лайн , своєї участі у діяльності даного підприємства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ Евро Флекс правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з ТОВ Сістем Лайн , що свідчить про необґрунтованість твердження суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналогічна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року у справі №826/3632/17.

Судова колегія погоджується з посиланням Позивача та суду першої інстанції на те, що встановлення факту його взаємовідносин з фіктивним суб`єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ Євро Флекс , однак, відсутність ознак реальності господарських операцій, встановлена вище дефектність первинних документів та їх підписання від імені особи, яка заперечує факт такого підписання, не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Апелянта на ненадання ТОВ Євро Флекс під час перевірки копій рахунків на оплату та заявок, необхідність яких передбачена умовами Договору, оскільки рахунки-фактури (т. 1 а.с. 193-194) надавалися контролюючому органу на його запит від 14.08.2018 року №45994/10/26-15-14-04-05-12 (т. 1 а.с. 190-192), що підтверджується копією листа Позивача від 29.08.2018 року №29/08-1 (т. 1 а.с. 189), який отримано Відповідачем 29.08.2018 року (т. 1 а.с. 189), а заявки були надані до суду (т. 1 а.с. 195-246).

Безпідставним, на переконання судової колегії, є твердження Відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних вказує на безтоварність господарських операцій, оскільки товарно-транспортна накладна не є обов`язковим документом у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів, проте є обов`язковою для договорів перевезення. Відсутність товарно-транспортних накладних, а також недоліки в їх заповненні, які фактично унеможливлюють встановлення основних параметрів щодо перевезення (часу, маси, дані щодо навантаження, розвантаження) ставить під сумнів фактичне переміщення таких товарів у просторі, а у разі наявності й інших доказів та встановлених обставин, наприклад щодо відсутності матеріальних, зокрема транспортних засобів, та трудових ресурсів у господарюючих суб`єктів для здійснення відповідної діяльності, в тому числі і транспортування товару, свідчить на користь висновку про відсутність реальних поставок товару, а відповідно і про безпідставність формування даних податкового обліку за такими операціями.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 06.11.2019 року у справі № П/811/2695/15.

Указаний висновок узгоджується із постановою Верховного Суду від 18.09.2019 року у справі № 818/118/15, згідно якої відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача подорожних листів чи їх окремі недоліки не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи.

Колегія суддів не може погодитися з посиланням контролюючого органу в апеляційній скарзі на відсутність сертифікатів якості в обґрунтування доводів про безтоварність господарських операцій, адже останні не належать до первинних документів. Тим більше, обов`язкова їх передача Покупцю умовами Договору не передбачена.

Доводи Апелянта про те, що аналіз звітності ТОВ Євро Флекс свідчить про відсутність джерела походження товару, поставленого ТОВ Євро Флекс , судовою колегією оцінюється критично, оскільки правовідносини контрагентів з третіми особами у ланцюгах постачання не можуть у даному випадку бути самостійною і достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. До того ж, перевіряючи відповідний ланцюг постачання, Відповідач обмежився лише періодом січень-лютий 2016 року, використовуючи виключно дані Єдиного реєстру податкових накладних, у той час суб`єкт господарювання мав можливість придбати продукцію раніше або не здійснювати реєстрацію податкових накладних щодо неї.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для формування ТОВ Євро Флекс даних податкового обліку за наслідками відносин з ТОВ Сістем Лайн у зв`язку з відсутністю доказів реальності господарських операцій та фіктивністю вказаного суб`єкта господарювання, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Окружного адміністративного суду міста Києва про обґрунтованість позовних вимог про скасування індивідуального акту, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати у та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Крім того, у в апеляційній скарзі Головним управлінням ДПС у м. Києві було заявлено клопотання про процесуальне правонаступництво ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м. Києві.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання Апелянта та допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Керуючись ст. ст. 52, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про процесуальне правонаступництво - задовольнити.

Допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити повністю.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді О.В. Епель

О.В. Карпушова

Повний текст постанови складено та підписано 23 вересня 2020 року.