Постанова

від 23.09.2020 по справі 300/347/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/347/20 пров. № А/857/7486/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 300/347/20 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Скільський І.І.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СДК-ТРАНС" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року ТзОВ "СДК-ТРАНС" звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило визнати протиправним та скасувати рішення комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладеної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі- ЄРПН) від 21.12.2019 № 1380901/41451106 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 28.11.2019 у ЄРПН; зобов`язати ДПС України зареєструвати податкову накладну № 4 від 28.11.2019 ЄРПН.

В обґрунтування позову зазначає, що на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкової накладної позивачем були надані всі необхідні документи, які неправомірно не були взяті контролюючим органом до уваги, а тому позивач вважає, що оскільки ним виконані всі вимоги законодавства, необхідні для реєстрації податкової накладної, то відмова в реєстрації останньої є протиправною.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН від 21.12.2019 № 1380901/41451106 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 28.11.2019 в ЄРПН.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 4 від 28.11.2019 в ЄРПН.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржило ГУ ДПС в Івано-Франківській області, вважаючи, що таке винесене з порушенням норм матеріального права, при тому, що висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи; а тому просив скасувати оскаржуване рішення та винести постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішенням Комісії від 21.12.2019 відмовлено у реєстрації податкової накладної та зазначено, що не надано Договір з ТОВ Блоктекс . 21.12.2019 позивачем подано скаргу до ДПС України, до якої долучено Договір від 25.11.2019. Проте, скаргу залишено без задоволення, оскільки не надано розрахункових документів, банківських виписок. Крім того, при прийнятті рішення про відмову у реєстрації податкової накладної враховано те, що ТОВ "СДК-ТРАНС" зареєстровано як суб`єкт господарювання з 10.07.2017 у м. Києві. Протягом 2017, 2018 років діяльності не здійснювало, будь-які активи на підприємстві відсутні. У жовтні 2019 року власником підприємства стала ОСОБА_1 , директором ОСОБА_2 . Протягом листопада 2019 року на підприємстві рахувався один працівник - директор. При цьому, активи, автотранспорт, відомості про оренду транспортного засобу відсутні.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позивача, викладених у позовній заяві, та оскаржуваного рішення суду першої інстанції; жодних доказів в обґрунтування порушенням судом першої інстанції при ухваленні цього рішення норм матеріального та процесуального права відповідачем при поданні апеляційної скарги не надано. При цьому покликається загалом на ті ж аргументи, якими обґрунтовано вимоги позовної заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ТОВ "СДК-Транс" здійснює перевезення вантажів автомобільним транспортом.

25.11.2019 підприємством укладено договір № ТР2019-4 з ТОВ «БЛОКТЕКС» про перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до узгодженого замовлення на перевезення.

26.11.2018 на виконання вищевказаного договору, відповідно до Заявки-договору за № 01, підприємству доручалося здійснити перевезення товару - солодового екстракту у кількості 22 т, з м. Дніпра до м. Львів. Дата завантаження - 26.11.2019, дата доставки 28.11.2019, вартість послуг 28 000 грн.

Відповідно до товарно-транспортної накладної № Р14946 від 25.11.2019 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 28.11.2019 позивачем виконано доставку товару, згідно умов договору.

13.01.2019 покупцем здійснено часткову оплату за поставлену продукцію згідно платіжного документу в сумі 20 000 грн.

Судом встановлено, що 21.11.2018 відповідно до вимог п.201.10 ст.201 ПКУ Товариством складено податкову накладну за № 4 від 28.11.2019 на суму 28 000 грн, яку було надіслано на реєстрацію в ЄРПН.

Однак, як видно з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу копії квитанції про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, реєстрація податкової накладної за №4 від 28.11.2019 була зупинена, так як обсяг постачання товару/послуги 49.41.19 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу постачання, що відповідає вимогам підпункту 2.1 пункту 2 та підпункту 1.6 пункту 1 «Критерії ризиковості платника податку» , а Товариству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

15.12.2019 ТОВ "СДК-Транс" засобами електронного зв`язку направлено до ДПС повідомлення № 6 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено із відповідними поясненнями та документальним підтвердженням господарських операцій, а саме: заявку-договір транспортного експедирування №1 від 26.11.2019, рахунок-фактури № 4 від 28.11.2019, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 28.11.2019, товарно-транспортну накладну, подорожній лист та зазначено, що оплата на даний час замовником не здійснена.

21.12.2019 позивачем отримано рішення Комісії ГУ ДПС в Івано-Франківській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення № 1007139/38712660 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 28.11.2019.

Згідно вказаного рішення, останнє прийнято з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: договору, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них, договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій.

23.12.2019 вказане рішення позивачем оскаржено до комісії центрального рівня та подано копію договору про перевезення вантажів.

28.12.2019 прийнято рішення № 46290/41451106/2 про залишення скарги без задоволення та рішення комісії регіонального рівня без змін, оскільки платником податку не надано копії розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Не погоджуючись із рішенням комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував це тим, що Товариство у спосіб, визначений Порядком № 117, направило податковому органу пояснення та всі копії первинних документів на підтвердження господарської операції.

Тому, оскаржуване рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.12.2019 за № 1380901/41451106 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 28.11.2019 в ЄДПН є протиправним.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі -ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацами 1, 10 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Пунктом 201.16 ст. 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі- Порядок № 117).

Відповідно до п. 5 Порядку № 117 податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п. 6, 7 Порядку № 117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади (п. 10 Порядку № 117).

Критерії ризиковості платника податку визначені Державною фіскальною службою України у листі від 05.11.2018 № 4065/99-99-07-05-04-18, згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 якого платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України ;

- платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Підпунктами 3, 4 п. 13 Порядку № 117 зазначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку. Пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

У пункті 70 рішення від 20.10.2011 Рисовський проти України Європейський суд з прав людини (далі також - ЄСПЛ) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Крім того, ЄСПЛ звертає увагу на те, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Таким чином, з метою забезпечення визначеності у податковому правозастосуванні та зважаючи на необхідність застосування принципу належного урядування при здійсненні суб`єктами владних повноважень своїх функцій, контролюючий орган в квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування повинен здійснювати не лише загальне посилання на пункт 6 Критеріїв оцінки, а конкретно зазначати відповідний підпункт, в межах якого й закріплений конкретний критерій, на основі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної.

Така вимога є цілком обґрунтованою, оскільки від розуміння конкретного критерію, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, залежить послідовність надання платником податків пояснень, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної. При цьому, тільки визначивши критерій, на підставі якого було зупинено реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган може чітко визначити вичерпний перелік конкретних документів, які платник податків повинен надати контролюючому органу.

Відповідно до п. 14 Порядку № 117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 16 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п. 18 Порядку № 117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Відповідно до п. 20 Порядку № 117 зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства (пункту 21 Порядку № 117).

Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку, що контролюючий орган вправі здійснювати перевірку та встановлювати відповідність податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, за наслідками чого зупиняти реєстрацію таких податкових накладних із зазначенням відомостей та переліку документів, необхідних для прийняття рішення про їх реєстрацію.

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваних рішень контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної, суд першої інстанції правильно виходив з того, що це питання безпосередньо пов`язане з питанням щодо правомірності зупинення реєстрації податкових накладних, як передумови прийняття зазначених рішень.

Колегія суддів встановила безпідставність зупинення реєстрації податкової накладної № 4 від 28.11.2019 В ЄРПН, як передумови прийняття оскаржуваного рішення Комісії, оскільки у квитанції про прийняття такої податкової накладної та зупинення її реєстрації, відповідачем не вказано ні конкретного критерію ризиковості платника податку, ні конкретного переліку документів, які слід було подати позивачем.

Відтак вказані обставини є свідченням невідповідності рішень контролюючого органу про зупинення реєстрації податкової накладної вимозі правової визначеності, оскільки можливість виконання платником податків обов`язку надати документи, необхідні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом переліку цих документів.

Натомість платник податків надав до податкового органу всі первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій із здійснення яких було виписано відповідну податкову накладну.

На підтвердження реальності здійсненої господарської операції, за наслідками якої складено податкову накладну № 4 від 28.11.2019, позивач подав такі документи: заявку-договір транспортного експедирування № 1 від 26.11.2019, рахунок-фактуру № 4 від 28.11.2019, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2 від 28.11.2019, товарно-транспортну накладну, подорожній лист та зазначив, що оплата на цей час замовником не здійснена.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів зазначає, що подані документи свідчать про реальність здійснення господарської операції і були цілком достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної № 4 від 28.11.2019; ці документи складені у повній відповідності до вимог законодавства і саме такими документами супроводжувалось оформлення господарської операції, в рамках якої виписано податкову накладну № 4 від 28.11.2019.

Проте, ГУ ДПС в Івано-Франківській області прийнято рішення № 1007139/38712660 про відмову у реєстрації податкової накладної № 4 від 28.11.2019.

Підставою відмови у вказаному рішенні зазначено: ненадання платником податків письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена .

З цього приводу колегія суддів зазначає, що платник податків вже надав пояснення щодо проведеної господарської операції в повідомленні № 6 від 15.12.2019. Також ним було долучено до цього повідомлення документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржене рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є формальним, а тому не може бути визнане законним та обґрунтованим.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 серпня 2019 року у справі № 2540//3009/18 зазначив: …Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу .

Отже, на думку колегії суддів, вимоги контролюючого органу щодо надання письмових пояснень по господарській операції, не можуть бути визнані такими, що відповідають приписам та меті податкового законодавства. Фіскальний орган має обмежитись таким обсягом документального підтвердження господарської операції, який в достатній мірі доводить її реальність та законність. Витребування інших (можливих) документів і, як наслідок їх ненадання, відмову в реєстрації податкової накладної колегія суддів вважає надмірним формалізмом та необґрунтованим втручанням в діяльність господарюючих суб`єктів, що є, нічим іншим, як обмеженням права на свободу господарювання в ракурсі правомірності дій платника податків, доки не доведено зворотнє.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є протиправним, внаслідок чого, позовні вимоги правомірно задоволено судом першої інстанції.

Водночас, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що наявність чи відсутність діяльності товариства, активів, транспортних засобів та працівників, необхідних для проведення господарських операцій контролюючому органу слід з`ясовувати при проведенні документальної чи іншої податкової перевірки, а не під час вирішення питання про реєстрацію чи відмову у реєстрації податкової накладної.

Суд обгрунтовано не взяв до уваги посилання представника податкових органів на відсутність у товариства транспортних засобів, так як, відповідно до наданих договорів оренди та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у позивача наявні транспортні засоби для перевезення вантажів.

При цьому колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на відсутність діяльності товариства протягом 2017 - 2018 року, наявність одного працівника на підприємстві - директора, зміну власника як на підставу для відмови у реєстрації податкової накладної ТОВ "СДК-Транс" оскільки це не суперечить чинному законодавству.

Положеннями статті 9 Конституції України, статті 6 КАС України та статті 17, частини п`ятої статті 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) у справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom), пп.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював свою позицію щодо принципу правової визначеності (наприклад, справа Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства), відповідно до якого особа, здійснюючи правомірну поведінку, повинна мати можливість передбачати правові наслідки такої правової поведінки, чітко визначені законом.

За час розгляду цієї справи в судовому порядку, відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, не надано належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача та неврахування наданих позивачем документів, а відтак, не довели правомірності свого рішення.

Оскільки відповідачі не довели правомірність оскаржуваного рішення, а встановлені у справі обставини свідчать про його протиправність, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН за № 1380901/41451106 від 21.12.2019 та зобов`язання Державну податкову служби України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 4 від 28.11.2019.

Враховуючи наведене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі № 300/347/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова в повному обсязі складена 23 вересня 2019 року.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду