Рішення

від 23.09.2020 по справі 903/525/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2020 року Справа № 903/525/20

Суддя Господарського суду Волинської області Кравчук А. М., розглянувши матеріали по справі № 903/525/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Теплосеть", м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод", с.Дубечне, Старовижівський р-н., Волинська обл.

про розірвання договору та стягнення 183 795 грн. 70 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив: 21.07.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Теплосеть" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод" про розірвання договору поставки №06/06-1 від 06.06.2019 та стягнення 183 795 грн. 70 коп. заборгованості за поставлений товар.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договору поставки №06/06-1 від 06.06.2019 зобов`язань щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою суду від 27.07.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Теплосеть" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дубечненський керамічний завод" про розірвання договору поставки №06/06-1 від 06.06.2019 та стягнення 183 795 грн. 70 коп. залишено без руху.

У зв`язку із надходженням заяви №05/08-1 від 05.08.2020 про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду від 27.07.2020 документів, ухвалою суду від 11.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана сторонам поштовим зв`язком 12.08.2020, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції. Ухвала суду отримана позивачем 17.08.2020, відповідачем 19.08.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №4301038890233, № 4301038890241.

Строк для подання відзиву - по 03.09.2020.

Відзив відповідач суду не подав.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відсутні.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи,

встановив:

06 червня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ТК Теплосеть (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дубечненський керамічний завод (покупець) укладено договір поставки №06/06-1 (далі - договір), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля), в асортименті, за ціною, за реквізитами, в строки, в кількості та з якісними характеристиками, погодженими сторонами в специфікаціях до договору, а покупець - прийняти вугілля та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (а.с. 48-51).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4, 2.7 договору вугілля постачається залізничним транспортом в піввагонах навалом на умовах FCA - станція відправлення, згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів Інкотермс в редакції 2010р., з урахуванням умов, положень та застережень, передбачених у цьому договорі або відповідних специфікаціях. Мінімальна партія відвантаження 1 вагон. Сторони також домовились про те, що при транспортуванні вугілля оплата залізничного тариф здійснюється постачальником з подальшою компенсацією його вартості покупцем на підставі наданих постачальником рахунку, податкової накладної, залізничної накладної та акту надання послуг. Датою постачання вугілля вважається дата, яка зазначена в графі 56 залізничної накладної, що свідчить про приймання вантажу до перевезення, якщо інший базис постачання не буде вказаний в специфікаціях до договору. По кожній партії вугілля постачальник передає покупцю наступні документи: копії залізничних накладних про приймання вантажу вантажоперевізником, завірені вантажовідправником; рахунок-фактуру; акти приймання-передачі вугільної продукції (оригінали); коригувальні акти приймання-передачі вугільної продукції (надаються у разі необхідності).

Відповідно до пункту 3.3. договору покупець оплачує постачальнику вартість вугілля в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% від вартості відповідних партій вугілля при пред`явленні постачальником покупцю скан копій залізничних накладних зі штемпелем відправлення станції відвантаження. Інший порядок розрахунків може бути передбачений у специфікаціях або додаткових угодах до договору.

Згідно специфікації № 1 до договору вартість вугілля становить 780,00 грн. без ПДВ за одну тону на умовах поставки: FCA-станція відвантаження (а.с. 52).

Умовами договору передбачено, зокрема, специфікацією №1 до договору від 06.06.2019 року, що відвантаження вугілля здійснюється згідно письмових заявок покупця (п. 2 специфікації).

Відповідно до п.п. 5, 7 специфікації покупець сплачує 100% вартості товару та вартості перевезення товару до станції призначення на умовах відтермінування платежу на строк до 30 календарних днів з дати прибуття вантажу на станцію призначення згідно рахунку постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення на з.д. накладній.

07 червня 2019 року від ТОВ Дубеченський керамічний завод надійшла заявка на відвантаження вугільної продукції, а саме марки Шлам вугільний у кількості 2 (два) вагони за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, пров. Комунальний, 4, код станції 1467, згідно якої товар повинно бути поставлено на адресу отримувача ТзОВ Завод будівельних конструкцій (ЄДРПОУ 23251236) (а.с. 53).

14 червня 2019 року покупцеві було відвантажено кам`яне вугілля у кількості 135,15 тон на загальну суму 105 417 грн. 00 коп., що підтверджується залізничними накладними №42736785, №42737015 (а.с. 54-55).

Згідно листа начальника станції Луцьк вих. №120 від 15.05.2020, вантаж виданий вантажоотримувачу. Дата календарного штемпеля станції призначення в залізничній накладній №427336785 - 20.06.2019; дата календарного штемпеля в залізничній накладній №42737015 - 22.06.2019 (а.с. 65).

Отримання вантажу відповідач не заперечує.

При відправленні вантажу позивачем сплачено 33 750 грн. 60 коп. провізної плати (п. 34 залізничних накладних).

Відповідач сплатив 6 000 грн. 00 коп. компенсації послуг по організації перевезення за договором №06/06-01 від 06.06.2019 згідно платіжного дорученням №953 від 16.09.2019 (а.с. 60).

Відповідачем оплата за поставлений товар в повному обсязі не здійснена, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення суми заборгованості за поставлений товар, компенсації послуг по організації перевезення та обробки вантажів, пені, індексу інфляції та 3% річних.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір №06/06-1 від 06.06.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Відповідно до ст. 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до п.1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Поставка товару вантажоотримувачу підтверджується залізничними накладними №42736785 вагон №67886432, №42737015 вагон №66937004, листом начальника станції Луцьк від 15.05.2020 №120 (а.с. 54-56, 65).

Згідно п. 5 специфікації №1 від 06.06.2019 умови оплати - 100% вартості товару та вартості перевезення товару до станції призначення - відтермінування платежу на строк до 30 календарних днів з дати прибуття вантажу на станцію призначення згідно рахунку постачальника шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Враховуючи укладення між сторонами договору поставки №06/06-1 від 06.06.2019, поставку товару, організацію послуг перевезення та обробки вантажу та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд дійшов висновку про підставність позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 105 417 грн. 00 коп., оскільки в силу ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Однак, матеріалами справи (залізничними накладними на відправку вантажу №42736785, №42737015) підтверджено сплату відправником 33 750 грн. 60 коп. (гр. 34 Усього сплачено відправником ) послуг по організації та перевезенню вантажу, відтак, враховуючи часткову оплату відповідача, до стягнення підлягає 27 750 грн. 60 коп. заборгованості за послуги по організації перевезення та обробки вантажу, як така, що підтверджена матеріалами справи.

Надані позивачем видаткова накладна №9 від 14.06.2019, акт надання послуг №10 від 14.06.2019 не можуть бути належними доказами надання послуг, оскільки не підписані відповідачем. Докази їх надіслання відповідачу як і рахунків на оплату, претензії № №27/08-1 від 27.08.2019 в матеріалах справи відсутні. Долучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, дата подання 18.02.2020 (а.с. 63), також не є належним доказом відправки рахунків, накладної, акту від 16.06.2019, оскільки не містить супровідного листа, опису вкладення, витягу з журналу вихідної кореспонденції тощо. Позовні вимоги в частині стягнення 7249 грн. 40 коп. не підлягають до задоволення, оскільки не підтверджені належними доказами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У відповідності до ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно ст. 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Згідно з розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 4 266 грн. 39 коп. суми індексу інфляції за період з липня 2019 року по липень 2020 року та 4 199 грн. 78 коп. 3% річних за період з 21.07.2019 по 17.07.2020.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа, індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення процентів річних та інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд вважає, що підставні в частині стягнення з відповідача 2 256 грн. 14 коп. інфляційних втрат за період з липня 2019 року по липень 2020 року та 3 972 грн. 42 коп. річних за період 23 липня 2019 року по 17 липня 2020 року. В позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 227 грн. 36 коп. трьох процентів річних та 2 010 грн. 25 коп. суми інфляції в позові слід відмовити, оскільки позивачем не доведена сума боргу за послуги - 7 249 грн. 40 та не враховано, що 30-й день оплати (21.07.2019) припадає на вихідний, то строк переноситься на перший за ним робочий день - 22.07.2019. Відповідно прострочення в оплаті з 23.07.2019. При нарахуванні інфляції не враховані періоди, коли мала місце дефляція. Період нарахування санкцій зазначений позивачем в розрахунках.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 34 912 грн. 53 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по оплаті поставленого товару за період з 21.07.2019 по 17.07.2020.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до умов п. 5.3 договору поставки прострочення виконання грошових зобов`язань тягне за собою право постачальника на стягнення з покупця неустойки в розмірі 3% від вартості поставленого вугілля та додатково пені в розмірі 2 (подвійної) облікової ставки Національного банку України, діючої на момент прострочення від вартості поставленого та неоплаченого вугілля за кожен день прострочення. Момент нарахування неустойки починається з календарного дня, наступного після дати постачання вугілля.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій , а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

При цьому, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

Таким чином, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16 та від 13.09.2019 у справі №902/669/18.

Суд, здійснивши власний перерахунок пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» , з врахуванням вимог ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 6 ст. 232, ч. 2 ст. 343 ГК України, дати поставки вугілля та шестимісячного строку нарахування, встановив, що підставна та підлягає до стягнення пеня в сумі 21 368 грн. 13 коп. за період з 23.07.2019 по 22.01.2020. В позові на суму 13 544 грн. 40 коп пені слід відмовити, оскільки позивачем не доведена сума боргу за послуги - 7 249 грн. 40 та не враховано, що 30-й день оплати (21.07.2019) припадає на вихідний, то строк переноситься на перший за ним робочий день - 22.07.2019. Відповідно прострочення в оплаті з 23.07.2019.

Розглянувши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Теплосеть про розірвання договору, суд виходить з такого.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору поставки №06/06-1 від 06.06.2019 в зв`язку з несплатою вартості поставленого товару, оскільки це є істотним порушення договору за ст.651 ЦК України, суд дійшов висновку про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012року № 6-46цс12, постанові Верховного Суду України під 18 вересня 2013р. № 6-75цс13.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубечненський керамічний завод» (44412, Волинська обл., Старовижівський р-н., с. Дубечне, пров. Промисловий, буд. 2, код ЄДРПОУ 37751933) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК Теплосеть" (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, оф. 909, код ЄДРПОУ 41287102)

- 133 167 грн. 60 коп. заборгованості, 2 256 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 3 972 грн. 42 коп. річних, 21 368 грн. 13 коп. пені, 4 513 грн. 46 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 165 277 грн. 75 коп. (сто шістдесят п`ять тисяч двісті сімдесят сім грн. 75 коп.).

3. В позові на суму 23 031 грн. 41 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук