Рішення

від 23.09.2020 по справі 904/3846/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2020м. ДніпроСправа № 904/3846/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Білецького Ігоря Григоровича, Рівненська область, Рівненський район, с. Ясининичи

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОТРАК", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 39 730,83 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа - підприємець Білецький Ігор Григорович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОТРАК" про стягнення заборгованості у розмірі 39 730,83 грн., з яких: 38 173,00 грн. - основного боргу, 651,49 грн. - інфляційних втрат; 906,34 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами - заявками №2021 від 29.08.2019 та №2020 від 29.08.2020, в частині повної та своєчасної оплати транспортно-експедиційних послуг.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2020, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Ухвала суду від 22.07.2020, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Індустріальний район, вулиця Дніпросталівська, буд. 1, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Більше того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, не надання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з укладенням договорів-заявок №2021 від 29.08.2019 та №2020 від 29.08.2020, фактом здійснення перевезення, встановлення факту невиконання відповідачем умов договору в частині оплати за виконані перевезення та правомірність вимоги позивача про стягнення суми заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2019 між Фізичною особою - підприємцем Білецьким Ігорем Григоровичем (позивач - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРГОТРАК" (відповідач - експедитор) укладено договір - заявку №2021, відповідно до якої сторони узгодили, серед іншого, такі умови перевезення:

маршрут перевезення: м. Камянка-Бузька - 43120 Monistrol-sur-Loire Франція;

дата та час завантаження: 30.08.2019;

строк доставки: до 04.09.2019;

найменування вантажу: палетна заготівка;

вага вантажу, тип об`єм авто: 20-22 т.;

вантажовідправник/адреса завантаження: вул. Шевченка, 72, м. Камянка-Бузька, Львівська область;

вантажоодержувач/ адреса вивантаження: ESSE chez COGENAIR ZI DE CHAVANON 43120 Monistrol-sur-Loire (France);

вартість перевезення та порядок розрахунків: 1850 Є по курсу продажу Кредобанком валютної виручки, 5-7 днів після отримання оригіналів документів;

марка та номер автомобіля, ПІБ водія: НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Вказаний договір - заявка №2021 від 29.08.2019 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

На виконання умов договору-заявки №2021 від 29.08.2019, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Камянка-Бузька - 43120 Monistrol-sur-Loire Франція на суму 49 173,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №014149, з відмітками про завантаження вантажу вантажовідправником та про отримання вантажу вантажоодержувачем (а.с.15).

На оплату наданих послуг з перевезення вантажу позивач надав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-00000044 від 10.09.2019 на суму 49 173,00 грн.

Відповідач вказаний рахунок оплатив частково на суму 24 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5319 від 23.10.2019 на суму 14 000 грн. (а.с.18) та №5480 від 30.10.2019 на суму 10 000 грн. (а.с.19).

Послуги з перевезення за договором - заявкою №2021 від 29.08.2019 на суму 25 173 грн. відповідач не оплатив.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 29.08.2019 між Фізичною особою - підприємцем Білецьким Ігорем Григоровичем (позивач - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРГОТРАК" (відповідач - експедитор) укладено договір - заявку №2022, відповідно до якої сторони узгодили, серед іншого, такі умови перевезення:

маршрут перевезення: м. Камянка-Бузька - 45250 Briare Франція;

дата та час завантаження: 30.08.2019;

строк доставки: до 04.09.2019;

найменування вантажу: палетна заготівка;

вага вантажу, тип об`єм авто: 22 т.;

вантажовідправник/адреса завантаження: вул. Шевченка, 72, м. Камянка-Бузька, Львівська область;

вантажоодержувач/ адреса вивантаження: Industriel Desmarquoy Route D`ousson 45250 Briare;

вартість перевезення та порядок розрахунків: 1850 Є по курсу продажу Кредобанком валютної виручки, 5-7 днів після отримання оригіналів документів;

марка та номер автомобіля, ПІБ водія: НОМЕР_3 / НОМЕР_4 Білецький Ігор .

Вказаний договір - заявка №2022 від 29.08.2019 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

На виконання умов договору-заявки №2022 від 29.08.2019, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом м. Камянка-Бузька - 45250 Briare Франція на суму 49 173,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №014150, з відмітками про завантаження вантажу вантажовідправником та про отримання вантажу вантажоодержувачем (а.с.21).

На оплату наданих послуг з перевезення вантажу позивач надав відповідачу рахунок-фактуру №СФ-00000045 від 10.09.2019 на суму 49 173,00 грн.

Відповідач вказаний рахунок оплатив частково на суму 36 173,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5402 від 11.10.2019 на суму 8173,00 грн. (а.с.24) та №5424 від 16.10.2019 на суму 10 000 грн. (а.с.25), №5452 від 25.10.2019 на суму 10 000 грн. (а.с.26), №5514 від 01.11.2019 на суму 5 000 грн. (а.с.27), №5509 від 08.11.2019 на суму 3 000 грн. (а.с.28).

Послуги з перевезення за договором - заявкою №2022 від 29.08.2019 на суму 13 000,00 грн. відповідач не оплатив.

Загальна сума несплаченої заборгованості за договорами-заявками №2021 від 29.08.2019 та №2020 від 29.08.2020 складає 38 173, 00 грн.

20.05.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу №18/05 від 18.05.2020 (а.с.30-33), в якій просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 38 173, 00 грн., яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати послуг за договорами-заявами №2021 від 29.08.2019 та №2020 від 29.08.2020. Разом з вимогою №18/05 від 18.05.2020 позивач повторно направив відповідачу оригінали документів (копії договорів-заявок, оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), оригінали рахунків-фактур та оригінали актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)). 09.06.2020 поштове відправлення №3300103985832 повернулось на адресу позивача з відміткою поштової установи за закінченням терміну зберігання .

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг перевезення за договорами-заявами №2021 від 29.08.2019 та №2020 від 29.08.2020 та просить суд стягнути з відповідача 38 173,00 грн. - основного боргу, 651,49 грн. - інфляційних втрат за період з листопада 2019 по травень 2020; 906,34 грн. - 3% річних за період з 12.10.2019 по 06.07.2020.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 193 вказаного Кодексу, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за Договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 916 ЦКУ).

Згідно зі ст. 316 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг з перевезення.

Згідно із ст.ст. 610, 615 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт надання позивачем послуг з перевезення вантажу підтверджується матеріалами справи, а саме міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR), з відмітками про завантаження вантажу вантажовідправниками та про отримання вантажу вантажоодержувачами.

За умовами договорів-заявок №2021 від 29.08.2019 та №2020 від 29.08.2020, вартість перевезення складає 1850 Є по курсу продажу Кредобанком валютної виручки; 5-7 днів після отримання оригіналів документів.

Судом встановлено, що 20.05.2020 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу №18/05 від 18.05.2020 (а.с.30-33), в якій просив сплатити заборгованість у загальному розмірі 38 173, 00 грн., яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати послуг за договорами-заявами №2021 від 29.08.2019 та №2020 від 29.08.2020. Разом з вимогою №18/05 від 18.05.2020 позивач повторно направив відповідачу оригінали документів (копії договорів-заявок, оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), оригінали рахунків-фактур та оригінали актів здачі-прийняття робіт (надання послуг)).

Вимога про сплату боргу №18/05 від 18.05.2020 була направлена на адресу відповідача (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1), яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.06.2020 поштове відправлення №3300103985832 повернулось на адресу позивача з відміткою поштової установи за закінченням терміну зберігання .

Отже, враховуючи, що вимога про сплату боргу №18/05 від 18.05.2020 з оригіналами документів направлена саме на адресу, яка відповідає адресі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але була повернута у зв`язку з неотриманням адресатом, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свою частину зобов`язання та надав відповідачу оригінали документів на підтвердження наданих послуг та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підпис, однак відповідач ухилився від їх отримання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що недобросовісність відповідача не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку оплатити надані послуги з перевезення.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.

Враховуючи, що оригінали документів позивачем було направлено на адресу відповідача 20.05.2020 та повернуто поштовою установою з відміткою за закінченням терміну зберігання від 09.06.2020, строк оплати послуг є таким, що настав 16.06.2020.

За даними інтернет-сайту kredobank.com.ua, курс продажу євро Кредобанком станом на 16.06.2020 складав 30,50 за 1 євро, отже сума 1850 євро еквівалентна 56 425,00 грн.

За таких обставин та враховуючи здійснені відповідачем оплати, судом встановлено, що заборгованість за договором-заявою №2021 від 29.08.2019 становить 32 425,00 грн. (56 425,00 грн. - 24 000 грн. = 32 425,00 грн.), та відповідно заборгованість за договором-заявою №2022 від 29.08.2019 становить 20 252 грн. (56 425,00 грн. - 36173 грн. = 20 252 грн.)

Враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складала 61 298,00 грн., проте відповідно до ст. 237 ГПК України, суд не наділений повноваженнями виходити за межі позовних вимог, в зв`язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача суми основного боргу, яка заявлена позивачем у позові - 38 173,00 грн.

Також, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 651,49 грн. - інфляційних втрат за період з листопада 2019 по травень 2020; 906,34 грн. - 3% річних за період з 12.10.2019 по 06.07.2020.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов`язанням є сам факт порушення зобов`язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

За розрахунком позивача 3% річних за період з 12.10.2019 по 06.07.2020 складають 906,34 грн.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням того, що строк оплати послуг є таким, що настав 16.06.2020, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних на суму 59,45 грн. за період з 17.06.2020 по 06.07.2020.

В решті позовних вимог про стягнення 3% річних на суму 846,89 грн. суд відмовляє.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням того, що суд при перевірці розрахунків не виходить за межі визначеного позивачем періоду часу, та зважаючи на те, що строк оплати послуг є таким, що настав 16.06.2020, а отже і період протягом якого існувала заборгованість до моменту звернення позивача до суду - є неповний місяць, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 38 173,00 грн. - основного боргу та 3% річних на суму 59,45 грн. за період з 17.06.2020 по 06.07.2020.

В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, втрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Білецького Ігоря Григоровича до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОТРАК" про стягнення заборгованості у розмірі 39 730,83 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОТРАК" (49051, м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 1, код ЄДРПОУ 37274679) на користь Фізичної особи - підприємця Білецького Ігоря Григоровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) 38 173,00 грн. (тридцять вісім тисяч сто сімдесят три грн. 00 коп.) - основного боргу, 3% річних на суму 59,45 грн. (п`ятдесят дев`ять грн.. 45 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2022,73 грн. (дві тисячі двадцять дві грн. 73 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.09.2020

Суддя Л.П. Кармазіна