Рішення

від 22.09.2020 по справі 908/1568/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/90/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2020 справа № 908/1568/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/1568/20

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 49)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОМБУДПОСТАЧ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, кім. 47)

про стягнення 16341,82 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

До Господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» з позовною заявою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОМБУДПОСТАЧ» про стягнення 16341,82 грн., з яких: 15294,48 грн. основний борг по оплаті за отриманий товар згідно видаткових накладних №1319а від 11.04.2019 та №1378а-1 від 11.04.2019, 538,03 грн. 3% річних, 509,31 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням покупцем своїх обов`язків щодо сплати вартості поставленого йому товару, що є підставою для стягнення заборгованості, штрафних і компенсаційних санкцій. Позов заявлено на підставі ст.ст. 11, 207, 692, 610, 625 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2020 справу № 908/1568/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1568/20; присвоєно справі номер провадження 18/90/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання; встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 22.07.2020. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Ухвалено розпочати розгляд справи по суті через 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Разом з тим, суд врахував, що процесуальні строки у справі є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Позивач отримав копію ухвали суду від 30.06.2020 про відкриття провадження у справі 07.07.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач не отримав копію ухвали суду від 30.06.2020 про відкриття провадження у справі. Копія ухвали про відкриття провадження у справі, яка надіслана відповідачу 01.07.2020, повернута поштовою установою з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою . Ухвала надсилалася відповідачу за адресою, зазначеною в позові та за місцезнаходженням, визначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (які збігаються): 69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, кім. 47.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи. За таких обставин суд визнає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач не надав відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 30.06.2020. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 30.07.2020 та закінчити 31.08.2020 (з урахуванням вихідних днів).

Разом із цим, Законом України № 540-IХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» доповнено розділ Х «Прикінцеві положення» ГПК України пунктом 4, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. №211» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася (востаннє по 01.10.2020) та наразі не припинена.

З урахуванням викладеного, процесуальні строки є продовженими на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019).

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За період дії карантину та протягом 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України №731-ІХ (з урахуванням поштового пробігу) звернень щодо необхідності реалізації своїх прав від учасників справи не надходило.

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 22.09.2020 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної заявки товариства з обмеженою відповідальністю ХІМПРОМБУДПОСТАЧ (покупця, відповідача у справі) щодо постачання йому товару, товариством з обмеженою відповідальністю МДІНА, ЛТД (продавцем, позивачем у справі) виставлено рахунок-фактуру №1319а від 08.04.2019 на суму 10713,36 грн. та рахунок-фактуру №1378а від 11.04.2019 на суму 4581,12 грн. У вказаних рахунках зазначено, що дані рахунки є водночас договором купівлі-продажу.

Відповідачем виписано на уповноважену особу довіреності № 11 та № 12 від 11.04.2019 на отримання від позивача цінностей за рахунком №1319а від 08.04.2019 та рахунком №1378а від 11.04.2019, відповідно.

На підставі видаткової накладної №1319а від 11.04.2019 позивачем поставлено відповідачу товар (труба 32 мм тип Т10 атм Україна в кількості 230 м, труба 40x2,4мм тип Т Україна в кількості 300 м, труба зовнішня D110 Т 3 м 3,2 в кількості 15 шт) на загальну суму 10713,36 грн. На підставі видаткової накладної №1378а-1 від 11.04.2019 позивачем поставлено відповідачу товар (цемент ПЦ ІІ/Б-Ш-400 25 кг Кривий Ріг) в кількості 1.600 т на суму загальну суму 4581,12 грн. Видаткові накладні підписані представником відповідача без зауважень та скріплені печаткою підприємства відповідача.

Вказані обставини підтверджуються копіями рахунків-фактури №1319а від 08.04.2019 та №1378а від 11.04.2019, видаткових накладних № 1319а від 11.04.2019 та № 1378а-1 від 11.04.2019 та відповідних довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Позивачем 24.04.2019 зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 249 та № 250 від 11.04.2019, що підтверджується відповідними квитанціями про реєстрацію податкових накладних від 24.04.2019.

У зв`язку з відсутністю оплати вартості отриманого товару позивачем 15.10.2019 на адресу відповідача направлено претензію вих. № 15/10/2019-1 від 15.10.2019 про погашення заборгованості, що підтверджується відповідними накладною АТ Укрпошта №6903526812630 від 15.10.2019 та описом вкладення у цінний лист від 15.10.2019. Вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Як вказує позивач, відповідачем вартість отриманого товару на даний час не сплачено, що стало підставою для звернення до суду та нарахування на суму заборгованості відсотків річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як випливає з матеріалів справи, на підставі рахунків-фактур, довіреностей та двосторонньо підписаних видаткових накладних між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме обов`язки позивача полягають у поставці товару відповідачеві, а обов`язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.

В даному випадку, у спірних видаткових накладних міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Таким чином, суд відзначає, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов`язки, аналогічні зобов`язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов`язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В даному випадку ані законом, ані Договором (письмовий договір відсутній) інше не встановлено. Факт отримання товару за наведеними видатковими накладними підтверджений матеріалами справи.

Договір купівлі-продажу є оплатним - при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобов`язуючим - це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків: продавець зобов`язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов`язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обов`язки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов`язання по оплаті переданого товару.

Обставини справи свідчать, що фактично між позивачем та відповідачем виникли взаємні обов`язки на підставі усної домовленості про поставку товару (купівлі-продажу) згідно двосторонньо підписаних видаткових накладних. Отже, з моменту підписання покупцем цих видаткових накладних та отримання вказаного в них товару у покупця виникло зобов`язання по сплаті ціни переданого йому товару. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Долучені до матеріалі справи видаткові накладні, на підставі яких виникла заборгованість відповідача у спірний період, підписані з боку покупця без зауважень.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав відповідачу товар на суму 10713,36 грн. та на суму 4581,12 грн. Вартість товару відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за отриманий від позивача за видатковими накладними товар, яка станом на час розгляд справи становить 15294,48 грн.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача 15294,48 грн. основного боргу за отриманий за видатковими накладними товар заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 538,03 грн. 3% річних та 509,31 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 11.04.2019 по 12.06.2020 за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , суд встановив, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 538,03 грн. 3% річних.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з квітня 2019 року по квітень 2020 року на суму заборгованості, що існувала у цей період, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , суд встановив, що сума інфляційних втрат з урахуванням обгрунтованого періоду розрахунку - з травня 2019 року по квітень 2020 року складає 321,75 грн., тому вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом частково в наведеній сумі, в решті заявлених вимог про стягнення 187,56 грн. інфляційних втрат слід відмовити, як заявлених необґрунтовано. Як вбачається з здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, таке нарахування здійснюється позивачем за квітень 2019 року, місяць, в якому мав бути здійснений платіж, в той час як нарахування інфляційних втрат повинно здійснюватись з наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з травня 2019 року.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов`язань щодо оплати вартості отриманого за видатковими накладними товару у визначених законом строк.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 15294,48 грн. основного боргу, 538,03 грн. 3% річних та 321,75 грн. інфляційних втрат. В решті заявлених вимог (187,56 грн. інфляційних втрат) суд відмовляє в позові через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2077,87 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМПРОМБУДПОСТАЧ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Феросплавна, буд. 38, кім. 47; ідентифікаційний код 41798586) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МДІНА, ЛТД» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 49; ідентифікаційний код 13625993) 15294,48 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто чотири грн. 48 коп.) основного боргу, 538,03 грн. (п`ятсот тридцять вісім грн. 03 коп.) 3% річних, 321,75 грн. (триста двадцять одну грн. 75 коп.) інфляційних втрат та 2077,87 грн. (дві тисячі сімдесят сім грн. 87 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 22.09.2020.

Суддя В.В. Левкут