Рішення

від 17.09.2020 по справі 910/4016/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.09.2020Справа № 910/4016/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ"

про стягнення 106629,36 грн

представники сторін:

від позивача: Хававка Е.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення 106629,36 грн заборгованості, з яких: 88461,59 грн - сума основної заборгованості, 15239,53 грн - пеня, 2317,86 грн - 3% річних, 610,38 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором будівельного підряду №15/05 від 15.05.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.03.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/4016/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

16.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву на позов.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.04.2020 задовольнив клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" про продовження строку для подання відзиву на позов; продовжив відповідачу процесуальний строк для надання відзиву на позовну заяву до 14.05.2020.

Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши матеріали справи, керуючись приписами ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного та всебічного встановлення обставин даної справи, суд прийшов до висновку про необхідність призначення справи №910/4016/20 до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін, а також надання позивачем додаткових пояснень щодо заявленого позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.07.2020 призначив судове засідання у справі №910/4016/20 на 16.07.2020.

14.07.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення та документи по справі.

Протокольною ухвалою від 16.07.2020 суд відклав розгляд справи на 27.08.2020.

26.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі.

Протокольною ухвалою від 27.08.2020 суд відклав розгляд справи на 17.09.2020.

Представник відповідача у судове засідання 17.09.2020 не з`явився.

Про розгляд справи у судовому засіданні 17.09.2020 відповідача було повідомлено ухвалою суду від 27.08.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвалу від 27.08.2020 відповідачем отримано 04.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105471544112.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач наданими йому процесуальними правами на подання відзиву на позов не скористався, з клопотанням на продовження процесуального строку на подання відзиву на позов, у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", не звертався.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2020 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 17.09.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (замовник, відповідач) укладений договір будівельного підряду № 15/05 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого за дорученням замовника, на умовах та в порядку визначених цим договором, підрядник бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами, виконати і здати у встановлений цим договором строк наступні роботи: комплекс робіт по влаштуванню зовнішніх та внутрішніх стін та міжкімнатних перегородок у відповідністю з проектною документацією, що визначено у додатках № 1, перелік яких визначений у Проектній документації, а замовник зобов`язується надати підряднику фронт робіт, передати затверджену в установленому порядку проектну документацію, а також зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх у строки та на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору позивач та відповідач погодили загальну вартість (договірна ціна) робіт, передбачених п. 1.1. договору, яка визначається на підставі додатку № 1 та становить 110 485,02 грн.

Договірна ціна робіт, включаючи вартість матеріалів, є твердою і не підлягає коригуванню до повного виконання умов договору (п.2.2. договору).

Додатковою угодою №1 до договору сторони дійшли згоди, що відповідно до п.1.2. договору вартість робіт є динамічною та складається з фактично виконаних робіт, які оплачуються згідно погоджених розцінок зафіксованих в договірних цінах, які є додатком №1 та додатком №2 до угоди.

Додатковою угодою №3 до договору № 15/05 від 15.05.2017 сторони змінили умови договору, зокрема п. 1.2 та п.2.2. договору.

Відповідно до додаткової угоди №3, сторони погодили, що вартість робіт є динамічною та складається з фактично виконаних робіт, які оплачуються згідно погоджених розцінок зафіксованих в договірних цінах, які є додатком №1 та додатком №2 до угоди.

Відповідно до п. 2.6. договору, підрядник визначає обсяги та вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті, готує відповідні документи і подає їх для підписання замовнику в порядку та у строки передбачені п. 4.4.23 договору.

Пунктом 2.7. договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи замовник здійснює поетапно проміжними платежами щомісяця пропорційно виконанню робіт підрядником за етапи робіт на підставі документів про обсяги виконаних робіт за формою КБ-2в та їх вартість -довідка за формою №КБ-3, яка формується виходячи із фактичних обсягів виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів.

Згідно із п.2.8. договору, оплата фактично виконаних робіт здійснюється замовником підряднику протягом 15 робочих днів з дати підписання актів виконаних робіт за формою КБ-2в та їх вартість за формою КБ-3, та надання виконавчої документації, які подаються підрядником замовнику в порядку та на умовах, які передбачені пунктом 4.4.23 цього договору з вирахуванням авансових платежів та вирахуванням 5% відкладеного платежу від вартості виконання робіт (без урахування всіх матеріалів та обладнання, включаючи ті, що надані підрядником та (або) замовником.

За змістом пункту 2.8.1. договору, остаточний розрахунок за виконані роботи у розмірі 5% відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань підрядника за договором) сплачуються замовником протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами остаточного акту приймання-передачі об`єкту.

Відповідно до п.10.6. договору сторони погодили, що у випадку прострочення замовником виконання зобов`язання щодо здійснення будь-яких платежів на користь підрядника, за умови, що така затримка не обумовлена невиконанням підрядником своїх зобов`язань за договором, замовник зобов`язаний сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від ціни простроченого платежу за кожний день такого прострочення, та відшкодувати документально підтверджені збитки.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з червня 2017 року по липень 2018 року виконав роботи на загальну суму 1767815,60 грн, на підтвердження чого надав акти приймання виконаних робіт: за червень на суму 21297,85 грн, за червень 2017 року на суму 34675,32 грн, за червень 2017 року на суму 83291,98 грн, за червень 2017 року на суму 54295,97,грн, за червень 2017 року на суму 251299,78 грн, за червень 2017 року на суму 45445,85 грн, за вересень 2017 року на суму 117429,49 грн, за вересень 2017 року на суму 66220,84 грн, за вересень 2017 року на суму 179616,12 грн, за вересень 2017 року на суму 20233,99 грн, за жовтень 2017 року на суму 87467,35 грн, з жовтень 2017 року на суму 62049,64 грн, за листопад 2017 року на суму 88214,84 грн, за листопад 2017 року на суму 69201,56 грн, за грудень 2017 року на суму 247272,80 грн, за січень 2018 року на суму 70098,17 грн, за січень 2018 року на суму в розмірі 47190,71 грн, за березень 2018 року на суму 36328,80 грн, за березень 2018 року в суму 24977,54 грн, за березень 2018 року на суму 137253,33 грн, за квітень 2018 року на суму 9110,66 грн, за липень 2018 року на суму 7140,67 грн, за липень 2018 року на суму 7702,44 грн та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

18.03.2019 між сторонами складений та підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.03.2019, згідно із яким сторони зазначили про виконання у повному обсязі робіт по договору № 15/05 від 15.05.2017.

Відповідачем здійснено часткову оплату на суму 1679354,01 грн за виконані по договору роботи, у підтвердження чого позивач надав суду виписи з банківського рахунку.

За обґрунтуваннями позивача, заборгованість відповідача перед позивачем становить 88461,59 грн, що складається із 88390,78 грн - 5% відкладеного платежу (п.2.8. договору) та 70,81 грн заборгованості за актами.

Між сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків, згідно із яким станом на 30.11.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становить 88461,59 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 88461,59 грн, а також нарахованих у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, пені у сумі 15239,53 грн, 3% річних у сумі 2317,86 грн та інфляційних втрат у сумі 610,38 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1, 3 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Наявними у матеріалах справи Актами приймання виконаних робіт за період з червня 2017 року по липень 2018 року підтверджується виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо виконання робіт на загальну суму 1767815,60 грн.

Акти приймання виконаних робіт підписані зі сторони відповідача без заперечень та зауважень.

Судом встановлено, що 18.03.2019 між сторонами підписаний та складений акт прийому-передачі виконаних робіт від 18.03.2019, згідно із яким сторони підтвердили виконання у повному обсязі робіт по договору № 15/05 від 15.05.2017.

Як підтверджено матеріалами справи відповідачем здійснено часткову оплату на суму 1679354,0 грн за виконані по договору роботи.

Між сторонами підписаний акт звіряння взаємних розрахунків, згідно із яким станом на 30.11.2018 заборгованість відповідача перед позивачем становить 88461,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом пункту п.2.8., п.2.8.1. договору сторони погодили, що оплата фактично виконаних робіт здійснюється замовником підряднику протягом 15 робочих днів з дати підписання актів виконаних робіт за формою КБ-2в та їх вартість за формою КБ-3, та надання виконавчої документації. Остаточний розрахунок за виконані роботи у розмірі 5% відкладеного платежу (як гарантія виконання зобов`язань підрядника за договором) сплачуються замовником протягом 30 банківських днів з дати підписання сторонами остаточного акту приймання-передачі об`єкту.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 88461,59 грн, що складається із 88390,78 грн - 5% відкладеного платежу (п.2.8. договору) та 70,81 грн заборгованості за актами.

Доказів сплати заборгованості за договором у сумі 88461,59 грн відповідачем не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 88461,59 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 88461,59 грн.

Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення пеню у сумі 15239,53 грн (нараховану за період з 03.05.2020 по 03.11.2019), 3% річних у сумі 2317,86 грн (нараховані за період з 03.05.2019 по 16.03.2020) та інфляційні втрати у сумі 610,38 грн (нараховані за травень 2019 року по литий 2020 року).

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати, передбачена у пункті 10.6. договору, згідно із яким сторони погодили, що у випадку прострочення замовником виконання зобов`язання щодо здійснення будь-яких платежів на користь підрядника, за умови, що така затримка не обумовлена невиконанням підрядником своїх зобов`язань за договором, замовник зобов`язаний сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочення, від ціни простроченого платежу за кожний день такого прострочення.

Згідно із розрахунок, доданим до позову, позивач здійснює нарахування пені за період з 03.05.2020 по 03.11.2019 на загальну суму 88461,59 грн.

Однак, як встановлено судом вище, заборгованість 88461,59 грн складається із 88390,78 грн - 5% відкладеного платежу (п.2.8. договору) та 70,81 грн заборгованості за актами.

Згідно із погодженими сторонами у пункті п.2.8.1. договору строками оплати, останнім днем оплати 5% відкладеного платежу у сумі 88390,78 грн є 02.05.2019.

Строк оплати заборгованості у сумі 70,81 грн за актами виконаних робіт погоджено сторонами у пункті 2.8. договору. Враховуючи встановлений строк оплати за виконані роботи, оскільки останній акт виконаних робіт підписаний між сторонами у липні 2018 року, то за висновками суду, у порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, позивачем нараховано пеню на суму боргу у розмірі 70,81 грн за період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, оскільки шестимісячний строк нарахування пені на суму боргу у розмірі 70,81 грн припинився 21.02.2019.

За таких обставин нарахування пені за період з 03.05.2020 по 03.11.2019 слід здійснювати на суму боргу у розмірі 88390,78 грн.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення грошового зобов`язання становить 15227,43 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок 3% річних у сумі 2317,86 грн є арифметично правильним та відповідає умовам договору, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 2317,86 грн підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних втрат становить 432,99 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд також задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (03056, місто Київ, ВУЛИЦЯ НИЖНЬОКЛЮЧОВА, будинок 14, офіс 291, ідентифікаційний код 39649055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-БУД-СЕРВІС" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 103, В ЛІТ."А", ідентифікаційний код 35135175) основний борг у сумі 88461,59 грн, пеню у сумі 15227,43 грн, інфляційні втрати у сумі 432,99 грн, 3% річних у сумі 2317,86 грн та судовий збір у розмірі 2098,26 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 22.09.2020.

Суддя С. О. Турчин