Рішення

від 10.09.2020 по справі 910/6445/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.09.2020Справа № 910/6445/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Варухи Я.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Буделектрокабель"

про стягнення 1 111 747,03 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Верес М.М. (ордер АА № 1047429 від 10.09.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Буделектрокабель" про стягнення заборгованості у розмірі 1 111 747,03 грн., у тому числі 685 082,00 грн. основного боргу, 79 283,23 грн. пені, 347 381,80 грн. штрафу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 8 від 08.07.2019 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/6445/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

25.05.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/6445/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2020.

Окрім того, до матеріалів позовної заяви представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" подано заяву про забезпечення позову.

Розглянувши подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" про забезпечення позову та додані до неї документи, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

22.06.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники сторін в судове засідання 25.06.2020 не з`явилися.

25.06.2020 розгляд справи було відкладено на 30.07.2020.

Представник відповідача в судове засідання 30.07.2020 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.09.2020.

07.09.2020 та 09.09.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заяви про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з можливістю укладення між сторонами мирової угоди.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та роз`яснено відповідачу про можливість укладення мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу.

У судовому засіданні 10.09.2020 представник відповідача проти позову заперечив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Буделектрокабель" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" (постачальник) укладено Договір поставки № 8 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти і оплатити цей товар.

Згідно з п. 2.2. Договору датою поставки є дата отримання покупцем товару згідно видаткової накладної, товаро-транспортної накладної, акту прийому-передачі товару або іншого документа, підтверджуючого факт передачі товару та підписаного представниками сторін.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розрахунок за товар покупцем здійснюється шляхом зарахування коштів на один із поточних рахунків постачальника, вказаних в договорі та/або рахунку-фактурі, на умовах: протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання сторонами.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 915 082,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 120558 від 13.09.2019 на суму 394 760,00 грн., видатковою накладною № 121415 від 13.11.2019 на суму 54 500,00 грн., видатковою накладною № 121657 від 29.11.2019 на суму 111 072,00 грн., видатковою накладною № 121840 від 16.12.2019 на суму 354 750,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем здійснено часткову оплату товару у розмірі 230 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2844 від 12.09.2019 на суму 100 000,00 грн., платіжним дорученням № 922 від 13.03.2020 на суму 30 000,00 грн., платіжним дорученням № 334 від 28.11.2019 на суму 50 000,00 грн., платіжним дорученням № 370 від 29.11.2019 на суму 50 000,00 грн., внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 685 082,00 грн. основного боргу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розрахунок за товар покупцем здійснюється шляхом зарахування коштів на один із поточних рахунків постачальника, вказаних в договорі та/або рахунку-фактурі, на умовах: протягом 15 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, її прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем.

Здійснивши перерахунок суми основного боргу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 685 082,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 79 283,23 грн. пені, 347 381,80 грн. штрафу.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2. Договору за порушення сторонами договору термінів поставки або оплати товару, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого зобов`язання за кожний день затримки.

Згідно з п. 4.4. Договору у разі порушення покупцем строку оплати товару понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі десяти відсотків від вартості несплаченого товару, який сплачується покупцем кожний раз окремо за кожні 30 днів прострочки оплати товару.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 73 704,96 грн. пені за розрахунком суду та 347 381,80 грн. штрафу за розрахунком позивача.

При цьому, судом враховано, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких згідно із ст. 230 Господарського кодексу України віднесено штраф та пеню.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Буделектрокабель" підлягають частковому задоволенню у розмірі 685 082,00 грн. основного боргу, 73 704,96 грн. пені, 347 381,80 грн. штрафу.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Буделектрокабель" про стягнення 1 111 747,03 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Буделектрокабель" (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8, ідентифікаціййний код 41674860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одескабель" (65102, Одеська обл., місто Одеса, Миколаївська дорога, будинок 144, ідентифікаційний код 30332681) 685 082 (шістсот вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 73 704 (сімдесят три тисячі сімсот чотири) грн. 96 коп. пені, 347 381 (триста сорок сім тисяч триста вісімдесят одну) грн. 80 коп. штрафу, 16 592 (шістнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дві) грн. 54 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.09.2020

Суддя С. В. Стасюк