Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/9942/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2020Справа № 910/9942/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест"

про стягнення 200 827,28 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТЛ Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Консалдінг-Інвест" про стягнення 200827,28 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати за договором №ТС-1088/02 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 20.02.2020, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 165018,72 грн. та пеню у розмірі 35808,56 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/9942/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест (відповідач, замовник) було укладено договір № ТС-1088/02 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору згідно з цим договором експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника організувати надання послуг, з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявками замовника (надалі - послуги транспортного експедирування, або послуги), а замовник зобов`язується оплачувати послуги експедитора в порядку і на умовах, викладених в даному Договорі

Пунктами 2.2, 2.4 Договору визначено, що для здійснення кожного перевезення замовник у строк 7-10 днів до бажаної дати початку перевезення оформлює та передає експедитору заявку, що складена у довільній формі. Для цілей даного договору підтверджена заявка, після підписання її сторонами, буде розглядатися як додаток до даного договору, що є невід`ємною його частиною, в якому визначені належні письмові вказівки замовника на організацію і забезпечення транспортування вантажів шляхом укладення з третіми особами (згідно наявного у п. 1.2. Договору визначення) від імені експедитора і за рахунок замовника одного чи декількох договорів перевезення у міжнародному автомобільному сполученні, а також як доручення діяти від імені та за рахунок замовника у відносинах за договорами, укладеними замовником, на декларування та зберігання вантажу на МЛС. Сторони домовилися, що підтверджена заявка, відправлена за допомогою засобів електронного зв`язку, має юридичну силу оригіналу до того часу, поки оригінал не буде підписаний та отриманий сторонами.

Відповідно до п. 4.4 Договору підставою для здійснення замовником оплати за послуги щодо кожного перевезення є рахунок експедитора. Підставою для відшкодування додаткових, попередньо узгоджених із замовником, витрат експедитора є рахунок експедитора з обов`язковим додаванням копій документів, які підтверджують такі витрати.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що строк проведення розрахунків за договором, тобто за кожне здійснене перевезення, складає 1 (один) банківський день з моменту розвантаження автомобіля і отримання вантажу замовником (якщо інше не вказано в Заявці).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (в т.ч. щодо відшкодування завданої шкоди) (п. 9.1 Договору).

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

За змістом ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що відповідно до заявок на перевезення № № 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 та 24 позивачем шляхом залучення третіх осіб протягом березня-квітня 2020 року було здійснено транспортні перевезення вантажів (картопля на палетах, вага до 20 т брутто).

Судом встановлено, що відповідач надав позивачу гарантійний лист вих № 528 від 17.04.2020, у якому гарантував до 15.05.2020 сплатити заборгованість за Договором № ТС-1088/02 від 20.02.2020 у розмірі 599838,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати за договором №ТС-1088/02 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 20.02.2020 в повному обсязі, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 165018,72 грн. та пеню у розмірі 35808,56 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 20.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест було укладено договір № ТС-1088/02 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що строк проведення розрахунків за договором, тобто за кожне здійснене перевезення, складає 1 (один) банківський день з моменту розвантаження автомобіля і отримання вантажу замовником (якщо інше не вказано в Заявці).

Заявкою № 11 визначено строк оплати - предоплата 100%, заявками № № 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23 та 24 визначено строк оплати - протягом 1 (одного) банківського дня з моменту розвантаження автомобіля.

Відповідно до Акту надання послуг № 403 від 13.04.2020 експедитором були виконані роботи (надані послуги) з міжнародного перевезення та транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 81215,18 грн з ПДВ. Зазначений акт підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідно до Акту надання послуг № 416 від 15.04.2020 експедитором були виконані роботи (надані послуги) з міжнародного перевезення та транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 78356,26 грн з ПДВ. Зазначений акт підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Унаслідок простою транспортних засобів з вини відповідача по заявкам № № 16, 18, 19, 21, 22, 23, 24 позивачем складалися претензії № 397 від 09.04.2020 на суму 3000,00 грн, № 414 від 15.04.2020 на суму 12000,00 грн, № 416/1 від 15.04.2020 на суму 1500,00 грн, № 418 від 15.04.2020 на суму 10500,00 грн, № 420 від 15.04.2020 на суму 10500,00 грн, № 427/1 від 17.04.2020 на суму 6000,00 грн, № 415 від 15.04.2020 на суму 9000,00 грн, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Як зазначає позивач та не спростував відповідач, зобов`язання щодо оплати коштів за Договором № ТС-1088/02 від 20.02.2020 були виконані відповідачем лише частково, у зв`язку з чим в останнього утворилася заборгованість у розмірі 165018,72 грн

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, станом на дату звернення позивачем до суду та розгляду спору судом, відповідачем не сплачено вартість перевезення вантажу у повному обсязі, строк сплати якої станом на дату звернення до суду з позовом є таким, що настав.

Відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у розмірі 165018,72 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 165018,72 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 35808,56 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з п. 5.10 Договору в разі затримання будь-якого із передбачених даним договором платежів винна в затриманні платежу сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день затримання платежу (але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України).

Перевіривши розрахунок пені за період з 27.05.2020 по 09.06.2020 (13 днів) щодо суми боргу 231018,72 грн, за період з 09.06.2020 по 10.06.2020 (1 день) щодо суми боргу 198018,72 грн, за період з 10.06.2020 по 03.07.2020 включно (24 дня) щодо суми боргу 165018,72 грн, суд зазначає, що періоди нарахування пені, визначені в наданому позивачем розрахунку є обґрунтованими, оскільки, такий розрахунок здійснено з урахуванням часткових оплат, однак, позивачем не враховано умови п. 5.10 Договору та вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження розміру пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, зробивши перерахунок, суд зазначає, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає до стягнення з відповідача за визначені позивачем періоди з урахуванням обмежень, встановлених умовами договору та вимогами закону, є пеня у розмірі 2734,04 грн, з огляду на що вимоги позивача в частині стягнення пені у розмірі 35808,56 грн підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2734,04 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Консалдінг-Інвест (03164, м. Київ, вул. Підлісна, 1, офіс 38-Б; ідентифікаційний код: 39220431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп (04080, м. Київ, вул. Кирилівська (Фрунзе), 1-3, офіс 21; ідентифікаційний код: 34491805) основний борг у розмірі 165018 (сто шістдесят п`ять тисяч вісімнадцять) грн 72 коп., пеню у розмірі 2734 (дві тисячі сімсот тридцять чотири) грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 2516 (дві тисячі п`ятсот шістнадцять) грн 29 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева