Рішення

від 09.09.2020 по справі 910/1658/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 910/1658/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудтранс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська ГНС»

про стягнення 325 975,87 грн.

Представники сторін:

від позивача: Вітюк Я.М.;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рембудтранс» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська ГНС» про стягнення 325 975,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем, як замовником, умов договору підряду № 678 від 09.08.2018 в частині нездійснення оплати за виконані роботи. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 290 000,00 грн. основного боргу та 35 975,87 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1658/20 від 10.03.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудтранс» залишено без руху.

06.05.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудтранс» надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.05.2020 відкрито провадження по справі № 911/1658/20. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2020.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, про дату судового засідання та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.05.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07500, Київська обл., смт. Баришівка, вул. Торфяна, буд. 40.

Зазначене поштове відправлення було отримано адресатом 19.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення, яке міститься у матеріалах справи.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.05.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

11.06.2020 представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 11.06.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 08.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

15.06.2020, з метою повідомлення відповідача про дату, місце та час наступного судового засідання, судом складено та направлено відповідачу ухвалу повідомлення.

08.07.2020 в судовому засіданні представником позивача долучено до матеріалів справи додаткові докази по справі.

08.07.2020 представник відповідача вдруге в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 08.07.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 29.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час наступного судового засідання, судом складено та направлено відповідачу ухвалу повідомлення від 09.07.2020.

29.07.2020 представник відповідача в третє в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

29.07.2020 в судовому засіданні, з огляду на закінчення строку проведення підготовчого провадження та з урахуванням вирішення всіх питань, які зазначені у ст. 182 ГПК України, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 09.09.2020.

З метою повідомлення відповідача про дату, місце та час наступного судового засідання, судом складено та направлено відповідачу ухвалу повідомлення від 30.07.2020.

В судовому засіданні 09.09.2020 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Позивачем, на виконання, підписаного між ним та відповідачем, договору підряду № 678 від 09.07.2018, було виконано будівельні роботи на об`єкті договору на загальну суму 781 359,56 грн.

За твердженнями позивача, відповідачем здійснено часткову оплату по зазначеному договору у сумі 491 359,56 грн., у зв`язку із чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська ГНС» утворилась загальна заборгованість перед позивачем у сумі 290 000,00грн.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача, позивачем було подано зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 290 000,00 грн. основного боргу та 35 975,87 грн. нарахованої пені.

В свою чергу, представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рембудтранс» (далі - підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баришівська ГНС» (далі - замовник, відповідач) укладено договір підряду № 678 (далі - договір).

Відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 договору сторони узгодили, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати влаштування водовідведення з території під`їзних залізничних колій газонаповнювальної станції скраплених вуглеводних газів ТОВ "Баришівська ГНС" за адресою: Київська обл., смт. Баришівка, вул. Торфяна,40 (надалі - Об`єкт ). Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику, визначені цим договором, договірною ціною та робочими кресленнями.

Згідно з п. 7.1 договору, до початку виконання робіт замовник, протягом 5 (п`яти) банківських днів зобов`язаний перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника (за наданими рахунками) передплату у розмірі 40 % від договірної ціни, що складає: 312 543,82 грн., в тому числі ПДВ 20% - 52 090,64 грн. При розрахунках за фактично виконані роботи замовник утримує 40% їх вартості до повного погашення перерахованого авансового платежу.

Відповідно до п. 4.1 договору, підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт протягом 5 робочих днів з моменту отримання передплати, згідно п. 7.1, а також виконання замовником умов п. 2.1, 2.2,2.3 дійсного договору.

Судом встановлено, що відповідачем здійснено авансовий платіж, встановлений п. 7.1. договору, у сумі 312 543,82 грн. частинами, а саме: 30.08.2018 в сумі 39 000,00 грн.; 03.09.2018 - 173 543,82 грн.; 07.09.2018 - 50 000,00 грн та 17.09.2018 - 50 000,00 грн.

Підрядник щомісячно пред`являє замовнику виконані обсяги робіт шляхом передачі, не пізніше 30 числа звітного місяця, актів ф.КБ-2в та довідок ф.КБ-3, складених згідно з договірною ціною на вартість робіт в трьох примірниках. Замовник приймає виконані роботи, підписує та повертає 2 примірники актів ф.КБ-2в та довідок ф.КБ-3 підряднику, або у разі виникнення зауважень, по виконаних роботах, замовник в триденний термін надає їх у письмовому вигляді підряднику. Після усунення вказаних зауважень замовник підписує акт ф. КБ-2 в не пізніше трьох днів(п. п. 5.1,.5.2 договору ).

Судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 781 359,56 грн., що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за жовтень 2018 року) від 21.10.2018 на суму 441 416,59 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму 441 416,59 грн., актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт (за квітень 2019 року) від 18.04.2019 на суму 339 942,97 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року на суму 339 942,97 грн., копії яких долучені до матеріалів справи. Зазначені акти та довідки з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Відповідно до п. п. 7.2 та 7.3 договору, платежі за виконані роботи замовник здійснює згідно з проміжними актами виконаних робіт (КБ-2в), наданими підрядником. Оплата робіт за цим договором здійснюється замовником в українських гривнях у безготівковій формі, шляхом прямого грошового переказу на поточний рахунок підрядника згідно довідок про вартість виконаних робіт ф.КБ-3 протягом п`яти банківських днів після підписання актів виконаних робіт ф.КБ-2в.

Судом встановлено, що 09.04.2019 відповідачем повністю оплачено акт № 1 від 21.10.2018, шляхом здійснення доплати у сумі 128 877,77 грн., з урахуванням здійсненого раніше авансового платежу (в матеріалах справи наявна копія банківської виписки позивача).

Остаточний розрахунок за виконанні роботи здійснюється у термін не пізніше 5-ти банківських днів від дня підписання Замовником акту приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3 з урахуванням раніше сплачених передплат (п. 7.5 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що 19.04.2020 відповідачем здійснено часткову оплату акту № 2 від 18.04.2020 у сумі 49 942,97 грн., що підтверджується наявною копією банківської виписки позивача.

Відповідно до п. 11.1 договору, договір набирає сили з моменту його підписання і діє до остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір підряду № 678 від 09.07.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Підрядник щомісячно пред`являє замовнику виконані обсяги робіт шляхом передачі, не пізніше 30 числа звітного місяця, актів ф.КБ-2в та довідок ф.КБ-3, складених згідно з договірною ціною на вартість робіт в трьох примірниках. Замовник приймає виконані роботи, підписує та повертає 2 примірники актів ф.КБ-2в та довідок ф.КБ-3 підряднику, або у разі виникнення зауважень, по виконаних роботах, замовник в триденний термін надає їх у письмовому вигляді підряднику. Після усунення вказаних зауважень замовник підписує акт ф. КБ-2 в не пізніше трьох днів (п. п. 5.1,.5.2 договору).

Як встановлено судом вище, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи по договору підряду на загальну суму 781 359,56 грн., що підтверджується актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (за жовтень 2018 року) від 21.10.2018 на суму 441 416,59 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року на суму 441 416,59 грн., актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт (за квітень 2019 року) від 18.04.2019 на суму 339 942,97 грн., довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року на суму 339 942,97 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Зазначені акти та довідки з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

З огляду на вищенаведене, господарський суд зазначає, що позивачем виконано свої зобов`язання в частині виконання будівельних робіт в повному обсязі та належним чином, а відповідачем зазначені роботи прийнято без будь-яких зауважень та заперечень. Протилежного суду не доведено. Доказів на спростування не подано.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено судом вище, сторонами визначено здійснення оплати за договорами підряду у декілька етапів: перший - до початку виконання робіт замовник, протягом 5 (п`яти) банківських днів зобов`язаній перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника (за наданими рахунками) передплату у розмірі 40 % від договірної ціни, що складає: 312 543,82грн. (п. 7.1 договору); другий і наступні - платежі за виконані роботи замовник здійснює згідно з проміжними актами виконаних робіт (КБ-2в), наданими підрядником (п. 7.2 договору); та останній - остаточний розрахунок за виконанні роботи здійснюється у термін не пізніше 5-ти банківських днів від дня підписання замовником акту приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3 з урахуванням раніше сплачених передплат (п. 7.5 договору).

На виконання вимог п. 7.1 договору, відповідачем сплачено аванс в повному обсязі, встановленому в зазначеному договорі у сумі 312 543,82 грн. Проте, частинами та з простроченням строку, визначеного договором, а саме: 30.08.2018 в сумі 39 000,00 грн.; 03.09.2018 - 173 543,82 грн.; 07.09.2018 - 50 000,00 грн та 17.09.2018 - 50 000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як було зазначено судом раніше, платежі за виконані роботи замовник здійснює згідно з проміжними актами виконаних робіт (КБ-2в), наданими підрядником (п. 7.2 договору).

Судом встановлено, що 09.04.2019 відповідачем повністю оплачено акт № 1 від 21.10.2018, шляхом здійснення доплати у сумі 128 877,77 грн., з урахуванням здійсненого раніше авансового платежу( в матеріалах справи наявна копія банківської виписки позивача).

Остаточний розрахунок за виконанні роботи здійснюється у термін не пізніше 5-ти банківських днів від дня підписання Замовником акту приймання-передачі виконаних робіт по формі КБ-2в та КБ-3 з урахуванням раніше сплачених передплат (п. 7.5 договору).

Як свідчать матеріали справи, 18.04.2020 сторонами підписано акт № 2 приймання-виконання будівельних робіт за квітень 20149 року на суму 339 942,97 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за квітень 2019 року на суму 339 942,97 грн.

Матеріалами справи також підтверджується, що 19.04.2020 відповідачем здійснено часткову оплату акту № 2 від у сумі 49 942,97 грн., що підтверджується наявною копією банківської виписки позивача.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, керуючись нормами чинного законодавства України, господарський суд встановив, що строк оплати виконаних позивачем робіт, настав 25.04.2019 (дата підписання сторонами акту № 2 виконаних робіт та довідки вартості виконаних робіт + 5 б.д. ).

Враховуючи здійсненні відповідачем авансовий платіж за договором у сумі 312 543,82 грн., а також, часткову оплату робіт за договором у розмірі 178 815,74 грн., сума неоплачених виконаних будівельних робіт за договором становить 290 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України» , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 290 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до підпункту 9.2 договору, у випадку прострочення термінів розрахунків, передбачених в 7 розділі дійсного договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми прострочених платежів за кожний прострочений день.

Позивач за прострочення строків оплати виконаних робіт, керуючись п. 9.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 35 975,87 грн.

Наразі, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання, а саме його початок. Як встановлено судом вище, за виконані роботи відповідач повинен був розраховуватися 25.04.2019 (дата підписання сторонами акту № 2 виконаних робіт та довідки вартості виконаних робіт 18.04.2019 + 5 б.д. ), тому прострочення почалось із 26.04.2019, а не з 24.04.2019, як зазначає позивач у позовній заяві.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Одночасно, позивачем визначено період нарахування пені з 24.04.2019 по 28.01.2020.

Здійснивши власний перерахунок пені, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, встановленого судом, а також, порядку розрахунків погодженого сторонами, обмеживши нарахування пені 6 місяцями з моменту виникнення прострочення, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 24 967,81 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 724,52грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи:

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи надано копії: - договору про надання правової допомоги від 20.01.2020; - платіжного доручення № 834 від 07.07.2020 та оригінал ордеру серія КС № 085609, а також в судовому засідання пер явлено оригінали свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, доказів на підтвердження неспівмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу відповідачем надано не було, клопотань про зменшення суми відшкодування витрат представник відповідача не заявляв.

З огляду на викладене та враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката у сумі 9 662,30 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівська ГНС» (місцезнаходження: 07500, смт. Баришівка, Баришівський р-н, вул. Торфяна, буд. 40; код ЄДРПОУ 40302318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рембудтранс» (місцезнаходження: 03045, м. Київ, пр. Охотський, 1а, а/с № 8; код ЄДРПОУ 21560714) 290 000,00 грн. основного боргу, 24 967,81 грн. нарахованої пені, 4 724,52 грн. судового збору та 9 662,30 адвокатських послуг.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко