Рішення

від 10.09.2020 по справі 911/228/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/228/20

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ерго» пророзірвання договору оренди та стягнення грошових коштів у розмірі 65 610,66 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мунж О.Ю.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ерго» про розірвання договору оренди та стягнення грошових коштів у розмірі 65 610,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем грошових зобов`язань, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за договором оренди робочого місця № 93-1/2019-НО від 05.08.2019, наявність якої, на думку позивача, є підставою для розірвання договору та відповідно стягнення з відповідача 60 000,00 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, 4 700,00 грн. пені, 526,00 грн. інфляційних втрат та 384,66 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/228/20 від 03.02.2020 позовну заяву Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» залишено без руху.

17.02.2020 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/228/20; призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2020; запропоновано відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 09201, Київська обл., Кагарлицький район, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 5).

Зазначене поштове відправлення було повернуто до суду із поміткою працівника поштового відділення - інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення за адресою не знайдено .

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.02.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 та від 25.03.2020, якою встановлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин та заборонено, зокрема, проведення всіх масових заходів, а також регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра та залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

З наведених обставин, судове засідання призначене на 01.04.2020 не відбулось.

Згідно з рекомендаціями Ради суддів України, затвердженими рішенням від 17.03.2020 №19, громадянам та сторонам, які є учасниками судових процесів рекомендовано утриматися від участі в судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової їх присутності.

З матеріалів справи слідує, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а тому суд вбачає за можливе подальший розгляд справи здійснювати за відсутності представників учасників справи, у разі наявності відповідного клопотання.

Необхідні матеріали, заяви по суті справи та з процесуальних питань можуть надаватися із використанням підсистеми «Електронний суд» .

Щодо наявності технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, запровадженої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)» від 30.03.2020 № 540-IX яким доповнено ст. 197 Господарського процесуального кодексу України частиною 3-1, учасники справи будуть повідомлені додатково.

Ухвалою суду від 14.05.2020 було призначено підготовче судове засідання у справі № 911/228/20 на 10.06.2020.

10.06.2020 представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належний чином.

В судовому засіданні судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 02.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 11.06.2020 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

02.07.2020 в судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення додаткового доказу у справі.

02.07.2020 представник відповідача в друге судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належний чином.

В судовому засіданні 02.07.2020 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 30.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 06.07.2020 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представник відповідача в третє судове засідання, призначене на 30.07.2020, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належний чином.

30.07.2020 позивачем подано до канцелярії суду клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових пояснень та додаткових доказів у справі.

30.07.2020, з огляду на закінчення строків проведення підготовчого провадження, в судовому засідання судом було оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 911/228/20 до судового розгляду по суті на 10.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату судового засідання, 31.07.2020 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

10.09.2020 в судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю, з посиланням на наступне.

05.08.2019 між Державним підприємством «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ерго» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди робочого місця № 93-1/2019-НО (надалі - договір). Пунктом 1 зазначеного правочину сторони узгодили, що орендодавець надає, а орендар приймає за плату в тимчасове користування робоче місце для здійснення статутної діяльності.

Як стверджує позивач, 05.08.2019, на виконання умов договору, було передано відповідачу робоче місце, яке є предметом договору та розташовується в приміщенні кімнати №1 на 1-у поверсі, та кімнати №4 на 2-у поверсі будинку за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 11а.

Разом із тим, відповідач свій обов`язок із сплати орендної плати належним чином не виконав, чим порушив істотні умови договору. Враховуючи наявну заборгованість відповідача та невиконання істотних умов договору, позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення заборгованості у сумі 60 000,00 грн. та розірвання договору оренди.

В свою чергу, представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.09.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

05.08.2019 між Державним підприємством «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Ерго» (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди робочого місця № 93-1/2019-НО (надалі - договір). Пунктами 1.1 та 1.2 зазначеного правочину сторони узгодили, що орендодавець надає, а орендар приймає за плату в тимчасове користування робоче місце для здійснення статутної діяльності. Робоче місце, яке є предметом договору, розташовуються в приміщенні кімнати №1 на 1-у поверсі, та кімнати №4 на 2-у поверсі будинку за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 11а.

Відповідно до п 4.2 та пп. 3.4.1 договору, сторони домовилися, що фактичне використання робочого місця починається з 05.08.2019. Орендодавець зобов`язаний надати Орендареві робоче місце в належному стані, не пізніше 2-ох днів з моменту укладення цього договору.

Згідно з розділу 2 договору, вартість оренди робочого місця за один календарний місяць встановлюється в розмірі - 5000 (п`ять тисяч грн., 00 коп) без ПДВ. Загальна сума орендної плати за місяць 10000 (десять тисяч грн 00 коп.) без ПДВ. Остаточні розрахунки з орендодавцем щодо місячної орендної плати за договором проводиться орендарем, не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим. При цьому, орендар сплачує орендну плату орендодавцеві шляхом безготівкового розрахунку.

На виключення із загального правила про строки внесення орендної плати, встановлені пунктом 2.2. цього договору сторони домовилися, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за перший та останній місяці оренди в розмірі 20000 (двадцять тис. грн., 00 коп.) без ПДВ в день підписання договору.

Даний договір вступає в силу з 05.08.2019 та діє до 31.12.2019. Якщо орендар виявить намір на укладення договору на новий строк, то він зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше одного місяця з дня його закінчення( п. п. 4.1, 4.3 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір оренди робочого місця № 93-1/2019-НО від 05.08.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Частиною 1 статті ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом вище, 05.08.2019 позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв за плату в тимчасове користування об`єкт оренди - робоче місце для здійснення статутної діяльності, яке розташоване в приміщенні кімнати №1 на 1-у поверсі, та кімнати №4 на 2-у поверсі будинку за адресою: Київська область, смт. Бородянка, вул. Вокзальна, 11а. Фактичне використання об`єктом оренди розпочато 05.08.2019 (п. 4.2 договору).

Отже, позивачем були виконані свої зобов`язання за договором належним чином.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу України, плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з розділу 2 договору, вартість оренди робочого місця за один календарний місяць встановлюється в розмірі - 5000 (п`ять тисяч грн., 00 коп) без ПДВ. Загальна сума орендної плати за місяць 10 000 (десять тисяч грн. 00 коп.) без ПДВ. Остаточні розрахунки з орендодавцем щодо місячної орендної плати за договором проводиться орендарем, не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим. При цьому, орендар сплачує орендну плату орендодавцеві шляхом безготівкового розрахунку. На виключення із загального правила про строки внесення орендної плати, встановлені пунктом 2.2. цього договору сторони домовилися, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату за перший та останній місяці оренди в розмірі 20 000 (двадцять тис. грн., 00 коп.) без ПДВ в день підписання договору.

З огляду на наведене, відповідач мав здійснити попередню оплату у сумі 20 000,00 грн. за перший місяць (5 000,00 грн. х 2 робочих місця =10 000,00 грн.) та за останній місяць (5 000,00 грн. х 2 робочих місця =10 000,00 грн.) в день підписання договору - 05.08.2019 .

У сумі 10 000,00 грн. (5 000,00 грн. х 2 робочих місця =10 000,00 грн.) не пізніше кожного 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

Враховуючи період, за який позивачем здійснено нарахування орендної плати 5 місяців (з серпні 2019 року по грудень 2019 року включно), а також умови оплати, строк виконання зобов`язання є таким, що настав.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Разом із тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем, свої зобов`язання за договором, щодо здійснення оплати у сумі 50 000,00 грн. за 5 місяців оренди взагалі не виконано (в матеріалах справи наявна виписка з рахунку позивача за період з 01.08.2019 по 31.12.2019).

При цьому, судом також досліджена наявна у матеріалах справи копія претензії позивача № 1/542 від 13.12.2019, направлена 17.12.2019 до відповідача, в який позивач вимагав від останнього перерахувати заборгованість у сумі 60 000,00 грн.

Разом із тим, зазначена претензія залишена відповідачем без реагування, заборгованість не оплачено.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню частково в сумі 50 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 договору, у випадку не своєчасного виконання орендарем грошових зобов`язань за цим договором, орендар сплачує орендодавцеві пеню за кожен календарний день прострочки у розмірі 0,1% від суми боргу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором, керуючись п. 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 700,00 грн.

Наразі суд зазначає, що позивачем не вірно визначено періоди прострочення зобов`язання, а саме його початок. Зокрема, умовами договору чітко передбачено, що орендна плата перераховується не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним, у зв`язку із чим, прострочення за серпень та грудень 2019 (п. 2.3 договору) починається з 06.08.2019, прострочення за вересень 2019 року - з 06.10.2019, прострочення за жовтень 2019 року - з 06.11.2019 та прострочення за листопад 2019 року - 06.12.2019.

Крім того, згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня.

Беручи вищезазначене до уваги, з урахуванням умов договорів, дат виникнення прострочення по сплаті орендної плати, встановлених судом, господарський суд здійснив перерахунок пені, обмеживши розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, у зв`язку із чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 3 139,45 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК Україн, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 384,66 грн. та інфляційні втрати у сумі 526,00 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених судом дат прострочення платежів, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 302,46 грн. та 391,33 грн. відповідно.

В задоволенні вимоги позивача про розірвання договору оренди робочого місця № 93-1/2019-НО від 05.08.2019 господарський суд відмовляє, з огляду на наступне.

Як було зазначено судом раніше, відповідно до п. п. 4.1, 4.3 договору, даний договір вступає в силу з 05.08.2019 та діє до 31.12.2019 . Якщо орендар виявить намір на укладення договору на новий строк, то він зобов`язаний повідомити про це орендодавця не пізніше одного місяця з дня його закінчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому, судом встановлено, що договір оренди робочого місця № 93-1/2019-НО від 05.08.2019 припинив свою дію 31.12.2019, виходячи з наступного.

Умовами договору сторони чітко визначили строк його дії, а саме: з 05.08.2019 та до 31.12.2019 , а також, в матеріалах справи відсутня будь-яка заява з боку відповідача щодо наміру останнього продовжити строк дії спірного договору. Крім того, доказів того, що відповідач продовжує користуватися об`єктом оренди після закінчення строку дії договору, позивачем не надано. Протилежного суду не доведено, доказів на спростування не подано.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене у сукупності, позовна вимога про розірвання договору, дія якого припинена є юридично неспроможною, у зв`язку із чим, суд відмовляє в її задоволенні.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1 724,68 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ерго» (місцезнаходження: 09201, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Незалежності, буд. 5; код ЄДРПОУ 41693129) на користь Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69; код ЄДРПОУ 04722078) 50 000,00 грн. орендної плати, 3 139,45 грн. нарахованої пені, 391,33 грн. інфляційних втрат, 302,46 грн. 3% річних та 1 724,68 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.09.2020.

Суддя Л.В. Сокуренко