Рішення

від 21.09.2020 по справі 910/8283/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 910/8283/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект - Актів» про стягнення 194 642,36грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (далі - ТОВ «Епіцентр К» ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект - Актів» (далі - ТОВ «Проект - Актів» ) про стягнення 194642,36грн, що складається з: 155 922,36грн - основний борг; 24 601,56грн - пеня, яка нарахована за період з 25.07.2019 по 24.01.2020; 3 203,88грн - 3% річних за період з 25.07.2019 по 30.03.2019; 10 914,56грн - штраф.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на не виконання відповідачем зобов`язань за договором №25/06 від 24.06.2019 щодо оплати прийнятого товару у встановлений договором строк (а.с.5-9).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2020 позовна заява з доданими до неї документами передана за підсудністю до Господарського суду Київської області (а.с.2-3)

За результатами автоматизованого розподілу, 10.07.2020 відповідна позовна заява з доданими матеріалами передана для розгляду судді Ейвазовій А.Р. (а.с.34).

Ухвалою від 22.07.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.69-70).

Копія вказаної ухвали отримана позивачем 27.07.2020, а відповідачем - 31.07.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103274211117, 0103274211346 (а.с.72-73).

В силу п.3 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, відповідна ухвала суду є врученою сторонам.

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ст.251 ГПК України для подання відзиву, не надійшов.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

24.06.2019 між ТОВ «Епіцентр К» (продавець) та ТОВ «Проект - Актів» (покупець) укладено договір №25/06, за умовами якого продавець зобов`язався передати товар у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених вказаним договором (а.с.17-20, далі - договір).

Відповідно до п. 1.3 договору, товар передається покупцю за адресою: Одеська обл., смт. Чорноморське, вул. Курортна, буд. 3. Поставка товару за умовами відповідного договору здійснюється продавцем на умовах DDP (офіційні правила тлумачення торгівельних термінів Міжнародної палати Інкотермс 2010) за адресою вказаною у заявці покупця (п. 1.4 договору).

Згідно п. 2.2 договору загальна вартість договору складає 155 922,36грн. При цьому, ціна за товар визначається на підставі тендерних пропозицій та зазначається у накладних і встановлюється у національній валюті України (п.2.1 договору).

Оплата за товар здійснюється покупцем за ціною, визначеною в п. 2.2 вказаного договору, у строк, що не перевищує 30 календарних днів від дати отримання товару покупцем (дати, вказаній у накладній) шляхом банківського переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідного гіпермаркету продавця, що вказується у рахунку-фактурі; оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною (п. 3.1 договору).

Як визначено п.п. 4.2.2 покупець зобов`язаний прийняти й оплатити товар та додаткові послуги продавця відповідно до вказаного договору.

Згідно п. 5.1 договору датою доставки і моментом переходу до покупця права власності на товар за вказаним договором вважається дата передачі товару покупцеві (дата, вказана у накладній).

Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 включно (п. 10.1 договору).

Крім того, сторонами погоджено специфікацію №1 до такого договору, у якій вказано найменування товару, який постачається, його кількість та ціна за одиницю (а.с.21-23).

Як встановлено судом під час розгляду справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 155 922,36грн відповідно до видаткових накладних:

- №Рнк/ОТ-0051723 від 24.06.2019 на суму 117 834,35грн (а.с.24-25);

- №Рнк/ОТ-0051727 від 24.06.2019 на суму 38 088,01грн (а.с.26).

Вказаний товар отримано представником відповідача на підставі довіреності (а.с.27).

Проте, як вказує позивач, оплата переданого товару відповідачем не здійснена.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплати товар, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, та чинним законодавством за порушення зобов`язання.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами у даній справі договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами п. 3.1 договору змінили загальне правило, визначене вищевказаною нормою, та погодили, що оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів після отриманню товару покупцем (дати, вказаній у накладній).

Таким чином, враховуючи, що накладні датовані 24.06.2019, строк їх оплати закінчився 24.07.2019.

Як визначено ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів оплати товару за відповідними накладними у загальному розмірі 155 922,36грн відповідачем до прийняття рішення у даній справі не надано, отже, не спростовано тверджень позивача про не виконання зобов`язань з оплати.

Не виконавши зобов`язання з оплати товару за вказаними накладними, у строк, встановлений п.3.1 відповідного договору, відповідач допустив порушення зобов`язання.

За вказаних обставин, суд вважає вимоги в частині стягнення з відповідача 155 922,36грн основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3203,88грн - 3% річних за період з 25.07.2019 по 30.03.2020.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його арифметично вірним. При цьому, розмір 3% річних позивачем обраховано з урахуванням періоду прострочення та суми боргу.

Отже, вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 3208,88грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 24 601,56грн пені за загальний період з 27.07.2019 по 24.01.2020 та 10 914,56грн штрафу.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання; одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу чч. 2, 3 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені встановлено також ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Пунктом 8.2 договору визначено, за порушення зобов`язання згідно з п. 3.1 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожний день прострочення за весь період прострочення.

Згідно п. 8.3 договору додатково, у разі не оплати товару протягом 30-ти днів згідно з п. 3.1 договору, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 7% від вартості товару.

Перевіривши розрахунок пені, суд зазначає, що такий розрахунок виконано у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування пені припиняється через шість місяців з дня коли зобов`язання мало бути виконано, а погоджений сторонами розмір пені не перевищує максимального розміру пені, встановленого чинним законодавством - не більше подвійної облікової ставки НБУ України. Відповідний розрахунок пені виконано позивачем арифметично вірно, з урахуванням строку виконання зобов`язання з оплати поставленого товару та періоду прострочення.

З урахуванням зазначеного, вимоги про стягнення пені у розмірі 24 601,56грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки порушення зобов`язання з оплати поставленого товару триває більше ніж 30 днів, позивач набув право вимагати від відповідача сплати штрафу, про застосування якого сторони домовились у п.8.3 договору.

Розрахунок штрафу виконаний позивачем арифметично вірно - з урахуванням розміру боргу та встановленого договором розміру штрафу (155922,36/100*7) відповідно такі вимоги підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2919,64грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект - Актів» (ідентифікаційний код 40186902; 07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 125, офіс 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (ідентифікаційний код 32490244; 04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6 - К) 155 922,36грн основного боргу, 3203,88грн - 3% річних, 24 601,56грн пені, 10 914,56грн штрафу, а також 2919,64грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова