Рішення

від 23.09.2020 по справі 911/854/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/854/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Третьякової О.О. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 911/854/20

За позовомПриватного підприємства «Фірма «Агро-Центр» (33009, м. Рівне, пров. Робітничий, 6-А) ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 193) Простягнення 33530,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Фірма «Агро-Центр» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом від 02.04.2020 №78, заявивши вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» 33530,00 грн заборгованості з оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 01.08.2019 №ЧБ-00000659.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обов`язку з оплати поставленого йому товару.

На підтвердження заявлених вимог до позовної заяви приєднано копії видаткової накладної від 01.08.2019 №ЧБ-00000659 на суму 74400,00 грн, платіжного доручення від 23.08.2019 №637 на суму 40000,00 грн, накладної на повернення від 02.07.2019 №134 на суму 870,00 грн, вимоги про оплату боргу від 17.10.2019 №1710/2 на суму 33530,00 грн з доказами її надіслання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2020 відкрито провадження у справі № 911/854/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у зв`язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив. Також в ухвалі про відкриття провадження у справі суд звернув увагу сторін на законодавчо встановлену можливість продовження процесуальних строків згідно з п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» №211 від 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який в подальшому було неодноразово продовжено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №215 від 16.03.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» №239 від 25.03.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №255 від 02.04.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» №291 від 22.04.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» №343 від 04.05.2020, Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №392 від 20.05.2020 та Постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №641 від 22.07.2020.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, який набрав чинності 02.04.2020, розділ Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4, відповідно до якого процесуальні строки, в тому числі строки розгляду справи по суті, подання відзиву продовжуються на час дії карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-ІХ, що набрав чинності 17.07.2020, п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до п.4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Після закінчення 20-денного строку з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-ІХ до суду не надходило від учасників справи або ж інших заінтересованих осіб жодних заяв.

У зв`язку з вищевикладеним, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

У встановлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 11.03.2020 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін не заявив. Про розгляд справи в господарському суді відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення №0103272986600 про вручення відповідачу 23.04.2020 копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вище перелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вирішення даного спору відбувається після виходу судді з відпустки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, в межах яких Приватне підприємство «Фірма «Агро-Центр» зобов`язалося поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» промисловий товар - ступицю 5554512Н артикул 5554512-U-10 у кількості 24 шт та ступицю 5554513Н артикул 5554513-U-10 у кількості 24 шт, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» зобов`язалося прийняти і оплатити такий товар.

На виконання усної домовленості Приватне підприємство «Фірма «Агро-Центр» виставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» рахунок від 01.08.2019 №ЧН-00001368 з оплати товару, що поставлятиметься.

Обставини передачі позивачем у власність відповідача промислових товарів, а саме ступиць 5554512Н артикул 5554512-U-10 та 5554513Н артикул 5554513-U-10 у загальній кількості 48 шт на суму 74400,00 грн та прийняття відповідачем у власність описаного товару підтверджуються приєднаною до позовної заяви копією видаткової накладної від 01.08.2019 №ЧБ-00000659, що оформлена як зі сторони продавця (позивача), так і зі сторони покупця (відповідача), тобто містить підписи уповноважених осіб та відтиски печаток.

З посиланням на описаний рахунок позивач перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 40000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №637 від 23.08.2019, копія якого додана до матеріалів справи.

17.10.2019 позивач надіслав відповідачеві вимогу про оплату боргу від 17.10.2019 №1710/2, в якій послався на те, що Приватне підприємство «Фірма «Агро-Центр» передало товар, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» його прийняло, проте оплатило частково, заборгувавши 33530,00 грн. У вказаній вимозі позивач просив провести оплату боргу в сумі 33530,00 грн у строк до 08.11.2019.

Згідно з приєднаним до позовної заяви документами про відправку вимогу від 17.10.2019 №1710/2 відповідач отримав 22.10.2019, однак залишив без відповіді та задоволення.

Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, станом на квітень 2020 відповідач повну оплату переданого йому у власність товару не провів. Так, згідно з позовною заявою Приватне підприємство «Фірма «Агро-Центр» продало Товариству з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» ступиці у кількості 48 шт на загальну суму 74400,00 грн, за які покупець оплату перерахував частково в сумі 40000,00 грн і на 870,00 грн зробив повернення товару, а тому його борг становить 33530,00 грн.

Суд враховує, що до матеріалів справи не подано доказів правочину, вчиненого між сторонами у письмовій формі та викладеного єдиним документом, як - то договору купівлі - продажу або ж договору поставки, що був би підписаний уповноваженими представниками і скріплений печатками юридичних осіб.

Проаналізувавши фактичні обставини правовідносин сторін та причини виникнення спору, суд вважає позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

З приписів ст.181 Господарського кодексу України слідує, що укладення господарських договорів допускається й у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

У ст.655 Цивільного кодексу України закріплено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналізуючи наведені норми законодавства та описані фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору купівлі - продажу, який був укладений ними у простій формі шляхом обміну документами і котрі підпадають під регулювання як загальних положень законодавства про зобов`язання, так і спеціальних норм про договір купівлі - продажу.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено загальний порядок, за яким продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу.

Згідно з ч.4 ст.664 Цивільного кодексу України якщо з договору купівлі - продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Статтею ст.530 Цивільного кодексу України унормовано, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з тим, судом враховано й той факт, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про належне виконання обов`язку з оплати проданих йому товарів, зокрема сплати боргу в розмірі 33530,00 грн. Строк для здійснення розрахунку згідно з вимогою від 17.10.2019 позивач визначив до 08.11.2019.

Як встановлено судом, визначаючи суму простроченої заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» , позивач врахував проведену відповідачем часткову оплату за платіжним дорученням від 23.08.2019 №637 на суму 40000,00 грн, а також вартість повернутого відповідачем товару за накладною на повернення від 02.07.2019 №134.

На переконання суду, накладна на повернення від 02.07.2019 №134 на суму 870,00 грн не стосується спірних правовідносин щодо купівлі - продажу товарів, поставлених за видатковою накладною від 01.08.20149 №ЧБ-00000659, оскільки повернення товару відбулося у липні 2019 року, тоді як поставка - у серпні 2019 року, а також у зв`язку з тим, що зазначені накладні містять посилання на різні рахунки - фактури в якості підстави здійснення господарської операції.

Разом з тим, суд не вбачає будь - яких порушень у тому, що позивач зменшив суму боргу відповідача з оплати товарів, поставлених за видатковою накладною від 01.08.2019 №ЧБ-00000659 на суму повернутого товару за накладною на повернення від 02.07.2019 №134, адже внаслідок такого зменшення сума заборгованості відповідача не збільшилася, що свідчить про відсутність посягань на його майнові права та інтереси.

Також доцільно зазначити, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог при вирішенні даного господарського спору, а тому виходить з суми боргу, розрахованої позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинне господарське процесуальне законодавство ґрунтується на принципі змагальності сторін, а у ч.2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.

В установлений судом строк для подання відзиву на позовну заяву відповідач не представив доказів належного виконання обов`язку з оплати придбаного у позивача товару, так само як і доказів відсутності заявленої до стягнення суми боргу або ж доказів її перерахування на користь позивача, у зв`язку з цим та приймаючи до уваги подані докази, позовні вимоги про стягнення 33530,00 грн є обґрунтованими, доведеним та такими, що підлягають повному задоволенню.

Зважаючи на задоволення позову, підтверджені позивачем судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Інших судових витрат, крім судового збору, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.

Керуючись ст. 11, 73-80, 129, 165, 178, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства «Фірма «Агро-Центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» про стягнення 33530,00 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» на користь Приватного підприємства «Фірма «Агро-Центр» 33530 (тридцять три тисячі п`ятсот тридцять) грн 00 коп заборгованості та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп судового збору.

Позивач - Приватне підприємство «Фірма «Агро-Центр» (33009, Рівненська обл.,

м. Рівне, пров. Робітничий, 6-А, ідентифікаційний код 34112560).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгросклад» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Таращанська, 193, ідентифікаційний код 42307983).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.09.2020.

Суддя О.О. Третьякова