Рішення

від 17.09.2020 по справі 914/1229/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 Справа № 914/1229/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» , м. Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Мілана» , м. Львів

про стягнення 51 977, 26 грн

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Полюхович Х.М.

За участю представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Цмокаленко О.С. - адвокат;

від відповідача: Дунас О.М. - адвокат

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Мілана» про стягнення 51 977, 26 грн на підставі дистриб`юторського договору № 35/18 від 14.09.2018.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у них.

У судовому засіданні 17.09.2020 представник позивача підтримала позовні вимоги в частині нарахованих санкцій. Також підтвердила, що відповідачем сплачено основну заборгованість та судовий збір. Заперечила щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та зазначила про скрутне матеріальне становище товариства.

Представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та клопотанні про зменшення штрафних санкцій.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами дистриб`юторського договору № 35/18 від 14.09.2018 в частині оплати за поставлений товар на суму 29 778, 68 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 7 695, 14 грн 36% річних та на підставі пунктів 12.2, 12.4 договору 5 569, 84 грн пені та 8 933, 60 грн штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив: між сторонами переговори щодо виконання умов договору не проводились; претензію та позовну заяву відповідач не отримував; до позову не долучено розрахунку штрафу; факт поставки товару позивачем ним не заперечується, хоча первинні документи містять недоліки; станом на дату подання відзиву на позов ним сплачено суму боргу в розмірі 29 778, 68 грн та судовий збір за подання позовної заяви позивачем; договір між сторонами не розірвано та інших договорів сторонами не укладено; розмір штрафних санкцій, які позивач хоче стягнути є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, тому просить зменшити їх розмір на 50 %.

02.09.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він ствердив, що долучена до позову довіреність, яка є додатком № 5 до договору оформлена відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, звернув увагу суду на те, що умовами договору не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору між сторонами, проте на адресу відповідача надсилалась претензія, що підтверджується фіскальним чеком АТ Укрпошта . Також зазначив, що у позові наведено розрахунок штрафу, а долучене платіжне доручення № 40289058 від 03.07.2020 містить призначення платежу: оплата за товар за угодою № 0607/2 від 07.06.2019 . Щодо наявності правових підстав для зменшення штрафних санкцій заперечив та просив врахувати ступінь виконання зобов`язання.

03.09.2020 відповідачем подано суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів скрутного матеріального становища товариства.

16.09.2020 відповідачем подано суду заперечення, в яких зазначив, що довіреність укладена до укладення договору, в ній зазначено про уповноваження іншої юридичної особи на здійснення господарських операцій; з довіреності неможливо встановити протягом якого договору вона діє та така не зазначена в жодному товаросупровідному документі; ствердив, що претензії позивача не отримував; щодо оплати заборгованості, звернув увагу суду, що інших договорів між сторонами не укладалось, а сума перерахованих коштів йому позивачем не повернута, тобто своїми діями такий схвалив прийняття та зарахування боргу згідно з договором № 35/18 від 14.09.2018.

Крім того, при розгляді клопотання про зменшення штрафних санкцій просив суд врахувати таке: позивачем заявлено надмірно великий розмір санкцій, порівняно з сумою заборгованості; вважає, що позивачу не завдано збитків, оскільки відсутні відповідні докази; звертає увагу на те, що відповідачем здійснено сплату основного боргу та судового збору; майновий стан відповідача є погіршений, оскільки зменшено кількість працівників та коштів на рахунках у порівнянні з минулим роком.

Обставини справи.

14 вересня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» (Продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Мілана» (Дистриб`ютор) уклали дистриб`юторський договір №35/18, відповідно до п.2.1 якого Продавець на постійній основі зобов`язується у порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність Дистриб`ютора Товар, а Дистриб`ютор зобов`язується приймати та оплачувати Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. (а.с. 7-12).

Найменування, асортимент та ціна Товару, який поставляється, визначається на основі погодженого Сторонами Додатку № 2 Специфікація/Прайс-лист , які є невід`ємною частиною цього Договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Товар поставляється силами і за рахунок однієї із Сторін. Місце завантаження: Сумська область, м. Ромни, вул. Гоголя, 13. Місце доставки: м. Львів, вул. Левандівська, 5.

Згідно з п. 3.7 Договору обов`язок Продавця щодо поставки партії Товару вважаються виконаними з моменту поставки Товару представнику Дистриб`ютора відповідно до п. 3.1 Договору. Передача Товару представнику Дистриб`ютора здійснюється на складі Дистриб`ютора на підставі довіреності Дистриб`ютора (Додаток № 5).

Дистриб`ютор зобов`язується оплатити повну вартість переданого йому Продавцем Товару впродовж 21 календарного дня з моменту поставки партії Товару. Форма розрахунку: безготівковий розрахунок, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, або готівковими безпосередньо в касу Продавця (п. 6.1, 6.2 Договору).

Відповідальність Сторін передбачена у розділі 12 Договору, зокрема, п. 12.2 передбачено, що за порушення строку оплати, передбаченого п. 6.1, 6.2 цього Договору, Дистриб`ютор виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але не оплаченого у визначений строк Товару та/або від вартості поставленої, але не повернутої в установлений строк Тари, за кожен день прострочення строку оплати. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Згідно з п. 12.4 Договору передбачено, що у випадку порушення Дистриб`ютором строку оплати за Товар та/або Тару більше ніж на 30 календарних днів, Дистриб`ютор зобов`язується оплатити Продавцю штраф в розмірі 30 (тридцять)% від суми заборгованості.

Пунктом 12.5 Договору домовлено, що у випадку порушення Дистриб`ютором строку оплати грошових зобов`язань, передбачених п. 6.1, 6.2, пп. 3.6.1 Договору, Додатків, Додаткових домовленостей до договору, більше ніж на 30 календарних днів, Дистриб`ютор на підставі ст. 625 ЦК України на вимогу Продавця зобов`язується оплатити Продавцю суму заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 36 (тридцять шість)% річних від простроченої суми.

Також Сторонами підписано Додатки до Договору № 1, 2, 3, 4, 5, 6 (а.с. 12-15).

Позивачем до позову долучено видаткові та товарно-транспортні накладні на поставку товару на суму 606 088, 35 грн (а.с. 55-68). Також позивач долучив до позову товарно-транспортну накладну від 19.06.2019, в якій міститься послання на видаткову накладну № 1151 від 19.06.2019 на суму 41 028, 91 грн та зазначив, що оригінал такої направлено відповідачу, однак така повернута не була.

Саме по накладній № 1151 від 19.06.2019 на суму 41 028, 91 грн у відповідача існує заборгованість на суму 29 778, 68 грн.

Зазначені обставини не заперечуються обома сторонами.

Всі інші накладні є оплачені та не є предметом позову.

Крім того, сторонами підписано акт звірки по договору № 35/18 від 14.09.2018, в якому відображена заборгованість на суму 29 778, 68 грн (а.с. 25).

23.04.2020 позивач скерував на адресу відповідача претензію № 0417/3 щодо сплати 29 778, 69 грн впродовж 5 днів від дня її отримання. Однак відповіді на претензію матеріали справи не містять (а.с. 26-27).

Отже, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 29 778, 68 грн основної заборгованості, а також за порушення строків здійснення розрахунку 5 569, 84 грн пені, 7 695, 14 грн 36% річних та 8 933, 60 грн штрафу.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що на виконання Дистриб`юторського договору №35/18 від 14.09.2018 позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму, зазначену в накладних (включаючи накладну від 19.06.2019) - 647 117, 26 грн.

Проте останню накладну від 19.06.2019 відповідач оплатив частково, тому утворилась заборгованість на суму 29 778, 68 грн.

За умовами договору (п.6.1) відповідач мав оплатити поставлену продукцію згідно з видатковою накладною від 19.06.2019 впродовж 21 календарного дня з дати поставки відповідної партії продукції, тобто останній день для оплати - 10.07.2019, однак така проведена на момент подання позову не була.

Поряд з цим, після подання позовної заяви до суду, відповідачем добровільно сплачено основний борг в розмірі 29 778, 68 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03.07.2020.

Також відповідачем подано суду платіжний документ про сплату позивачу судового збору на суму 2 102, 00 грн.

Зазначені обставини підтверджено обома сторонами.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження у справі в частині заявленої до стягнення суми основного боргу - 29 778, 68 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо заявлених до стягнення 36% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 12. 5 договору сторонами погоджено інший розмір відсотків річних, а саме - 36%.

Позивачем заявлено до стягнення 7 695, 14 грн 36% річних, нарахованих за період з 31.08.2019-18.05.2020.

Здійснивши перерахунок відсотків річних за допомогою програми Ліга , судом встановлено, що до стягнення підлягає 7 683, 98 грн 36% річних.

Щодо заявленої до стягнення пені та штрафу.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

З позовної заяви вбачається, що позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасну сплату коштів за видатковою накладною від 19.06.2019 за період з 31.08.2019-18.05.2020 на суму 5 569, 84 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд не погоджується з ним, оскільки прострочення по накладній від 19.06.2019 почалось 11.07.2019, тому нарахування слід проводити починаючи з 11.07.2019 та впродовж 6 місяців.

Здійснивши розрахунок пені, враховуючи межі позовних вимог, шестимісячний строк її нарахування, судом встановлено, що до стягнення підлягає 4 019, 13 грн пені.

Також позивачем заявлено до стягнення 30% штрафу на суму 8 933, 60 грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок штрафу, судом встановлено, що такий правильно нараховано.

Поряд з цим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення суми штрафних санкцій на 50%.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Обґрунтовуючи необхідність зменшення розміру пені, відповідач просив взяти до уваги те, що його діяльність полягає у виробництві харчової продукції, проте з огляду на вжиті на території України карантинні обмеження, обсяги виробництва значно зменшились, що негативно вплинуло на матеріальне становище підприємства, призвело до низького рівня руху коштів на його рахунках та скорочення чисельності працівників.

Також відповідач ствердив, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим у порівнянні з збитками кредитора та просив врахувати сплату основної заборгованості.

На підтвердження своїх доводів відповідачем подано суду довідки, в яких відображено зменшення кількості працівників на підприємстві та зниження оборотів компанії у порівнянні з оборотами 2019 року.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора.

При здійсненні права на зменшення розміру пені, суд повинен враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Суд бере до уваги, що позивач використав передбачені законодавством і договором засоби компенсації матеріальних втрат та забезпечення виконання зобов`язання боржником.

Тому, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи фінансовий стан відповідача, заявлення до стягнення крім пені також 36% річних та 30% штрафу, сплати основної заборгованості в добровільному порядку, суд дійшов висновку, що санкції, заявлені позивачем є неспівмірними з розміром заборгованості, а штраф підлягає зменшенню на 50 % (4 466, 80 грн).

Доводи позивача про скрутне фінансове становище Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Мілана» не підтверджені жодними доказами, тому відхиляються судом.

Враховуючи викладене, провадження в частині основного боргу - 29 778, 68 грн підлягає закриттю з огляду на його сплату під час розгляду справи, а до стягнення підлягає 4 019, 13 грн пені, 4 466, 80 грн штрафу та 7 683, 98 грн 36 % річних.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Судові витрати.

Відповідачем у добровільному порядку відшкодовано позивачу судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, тому такий не присуджується судом до стягнення.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково. 40290989

2. Закрити провадження у справі № 914/1229/20 в частині стягнення 29 778, 68 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Мілана» (місцезнаходження: 79066, місто Львів, вул. МАНАСТИРСЬКОГО, будинок 2, квартира 141, ідент. код: 40290989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продтоварів» (місцезнаходження: 49017, місто Дніпро, вул. АВІАЦІЙНА, будинок 39, офіс 17, ідент. код: 42295910) 4 019, 13 грн пені, 7 683, 98 грн 36% річних та 4 466, 80 грн штрафу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 22.09.2020.

Суддя Галамай О.З.